Ухвала

від 28.11.2018 по справі 910/18919/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

м. Київ

28.11.2018Справа № 910/18919/13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. доТовариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" за участю третьої особиТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" провизнання недійсним договору суборенди від 30.01.2015

У межах розгляду справи № 910/18919/13

За заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" (ідентифікаційний код 33077824) пробанкрутство Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря судового засідання Терещенко Л.С.

Особи, які беруть участь у справі:

від ПАТ Акціонерного банку "Укргазбанк" (голова комітету кредиторів) - Зарубайко П.І., за довіреністю № 227 від 21.05.2018 та Різник О.Ю., за довіреністю від 22.08.2017 № 348;

від ПрАТ "Київобленерго" - Бабич М.М., за довіреністю № 220 від 19.06.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" № 910/18919/13 на стадії ліквідації банкрута.

Провадження у вказаній справі було порушено ухвалою від 12.11.2013, попереднє судове засідання проведено 11.02.2014, судове рішення про ліквідацію винесено 10.06.2014.

У жовтні 2016 року ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович звернувся до суду із заявою про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" і Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. 30.01.2015 і зареєстрованого у реєстрі під номером 439.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017, заяву ліквідатора про визнання недійсним договору від 30.01.2015 було задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 було скасовано, справу передано до місцевого господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду у частині розгляду заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору.

За наслідками автоматизованого розподілу судових справ справу № 910/18919/13 у частині розгляду заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору суборенди від 30.01.2016 було передано на розгляд судді Омельченку Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2017 суддею Омельченком Л.В. було прийнято до свого провадження справу № 910/18919/13 у частині нового розгляду заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним договору суборенди від 30.01.2015. Розгляд заяви призначено на 27.11.2017. У процесі підготовки до судового розгляду цієї заяви до участі у ній було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

24.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" подало до суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2017 про прийняття суддею Омельченком Л.В. до провадження справи № 910/18919/13 у частині нового розгляду заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним договору суборенди від 30.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" від 24.11.2017 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2017 у справі № 910/18919/13 було повернуто скаржнику у порядку приписів ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 судом відкладено розгляд заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним договору суборенди від 30.01.2015 у справі № 910/18919/13 на 11.12.2017, зобов'язано учасників провадження у справі та колишнього керівника банкрута вчинити певні дії, що стосуються розгляду цієї заяви.

У судовому засіданні 11.12.2017 представник ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. подав додаткові письмові пояснення по суті заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 задоволено усне клопотання третьої особи про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 29.12.2017.

12.12.2017 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва виготовлено судовий запит до Прокуратури міста Києва.

15.12.2017 відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII вступив у законну силу Господарський процесуальний кодекс України, викладений у новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28.12.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні 29.12.2017 учасники справи залишили дане клопотання на розсуд суду. Прокуратура міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" та ОСОБА_6 вимог ухвали суду від 11.12.2017 не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 відкладено розгляд справи на 22.01.2018.

12.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов запит Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2017 № 09-16/5185/17 про надіслання на його адресу матеріалів справи № 910/18919/13, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 провадження у справі № 910/18919/13 у частині нового розгляду заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним договору суборенди від 30.01.2015 зупинено до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у порядку нового апеляційного розгляду та надходження матеріалів справи до місцевого господарського суду. Матеріали справи направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Білбудінвест" в особі арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про спростування майнових дій боржника у справі № 910/18919/13 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 поновлено провадження у справі та призначено розгляд заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. на 01.10.2018, витребувано у Прокуратури міста Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" та ОСОБА_6 оригінали документів, а також зобов'язано учасників справи вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 відкладено розгляд заяви на 29.10.2018 через невиконання Прокуратурою міста Києва, Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" та ОСОБА_6 вимог ухвали суду від 23.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 відхилено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" про залишення без розгляду заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним договору суборенди від 30.01.2015 у справі № 910/18919/13 та відкладено її розгляд на 28.11.2018.

05.11.2018 до суду від Прокуратури міста Києва надійшов лист з повідомленням щодо стану виконання вимог ухвали суду.

12.11.2018 до суду від Прокуратури міста Києва супровідним листом надійшов 5-й том матеріалів кримінального провадження № 42015110000000272, який містить оригінал витребуваного судом документу.

У судовому засіданні 28.11.2018 суд повідомив учасників справи про надходження від Прокуратури міста Києва витребуваного ухвалами суду документу, оригіналу оспорюваного договору, копію якого Головуючий суддя Омельченко Л.В. завірив 28.11.2018 та залучив до матеріалів справи. Присутні представники Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (голова комітету кредиторів) та Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" підтримали заяву ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" і Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. 30.01.2015 і зареєстрованого у реєстрі під номером 439, просили задовольнити (далі по тексту - оспорюваного договору або договору суборенди земельної ділянки).

Дослідивши фактичні обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши доводи учасників справи, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про визнання договору недійсним в межах справи № 910/18919/13, виходячи з наступного:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" Кучак Ю.Ф. звернувся до суду із заявою про визнання недійсним Договору суборенди земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" і Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" та посвідченого 30 січня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., зареєстрований у реєстрі під номером 439. Заява мотивована відсутністю на момент укладення оспорюваного договору (30.01.2015) повноважень (необхідного обсягу цивільної дієздатності) у колишнього директора банкрута громадянина ОСОБА_6, оскільки його повноваження припинилися 10.06.2014 з винесенням постанови Господарського суду міста Києва у справі № 910/18919/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест".

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест", викладена у письмових запереченнях від 24.11.2016, полягає у тому, що задоволення заяви ліквідатора банкрута не призведе до збільшення ліквідаційної маси, підстави визнання договору недійсним у порядку процедури банкрутства встановлені статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закону про банкрутство), натомість заявник посилається на статті 203 та 215 Цивільного кодексу України, тому заява ліквідатора банкрута повинна розглядатись у порядку позовного провадження. Також, зазначено, що колишній директор банкрута громадянин ОСОБА_6 на час укладення оспорюваного договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки значився підписантом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" просить відмовити у задоволенні заяви ліквідатора банкрута.

У письмових поясненнях на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" ліквідатор банкрута виклав свої доводи на спростування позиції, викладеної у запереченнях.

Голова комітету кредиторів - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" виклало свою позицію у письмових поясненнях на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест", у яких навело свої доводи на спростування заперечень проти заяви та просило задовольнити заяву ліквідатора банкрута.

У письмових запереченнях від 07.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" зазначило, що у справі № 810/4901/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" до державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Коркішка Олександра Володимировича, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, за участю третьої особи Приватного підприємства "ГарантБуд Сервіс" про визнання протиправним та скасування рішення судами першої та апеляційної інстанцій встановлені обставини, які мають преюдиційне значення для цієї справи. Зважаючи на це, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" аналізуючи рішення у справі № 810/4901/15 вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" є особою, яка є замовником, власником майна та майнових прав на об'єкт будівництва житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця 40-річчя Перемоги (на підставі Договорів від 16.10.2013 №16/10-1 та від 16.10.2013 №16/10-2 та відповідно до актів приймання-передачі майна та майнових прав від 16.10.2013). Крім того, зазначає, що право користування на земельну ділянку загальною площею 0,4550 га, яка розташована за адресою: село Білогородка Києво-Святошинського району Київської області по вулиці 40-років Перемоги, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:003:0004, та зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест", підтверджується Договором суборенди земельної ділянки від 30.01.2015 №439 та відомостями, які наявні у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.01.2015 № 32936638.

У постанові від 31.10.2017 у справі № 910/18919/13 Вищий господарський суд України зазначив, що у порушення вимог статей 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017), суди першої та апеляційної інстанцій не врахували встановлених ухвалою суду від 07.06.2016 в адміністративній справі № 810/4901/15 преюдиційних при розгляді справи № 910/18919/13 обставин переходу прав забудовника об'єкта житлового будівництва, що споруджується на спірній земельній ділянці державної власності, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" через управителя фонду фінансування будівництва, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" набуло прав землекористувача спірної земельної ділянки, наданої для будівництва житлового будинку, в силу закону.

Касаційна інстанція зазначила, що приймаючи рішення про невідповідність оспорюваного правочину вимогам статей 203, 232 Цивільного кодексу України щодо його вчинення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" особою з необхідним обсягом цивільної дієздатності, суди не перевірили чи на момент укладення спірного договору (30.01.2015) до ЄДРЮОФОПГФ були внесені відомості про припинення повноважень ОСОБА_6, як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест", у зв'язку з визнанням товариства-боржника банкрутом відповідно до постанови місцевого господарського суду від 10.06.2014, що в силу частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" надавало б таким відомостям статусу достовірних та забезпечило б можливість їх використання у спорі з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" щодо дійсності такого правочину, вийшли за межі правових підстав заявленого позову (позивач не просив визнати угоду недійсною відповідно до статті 232 Цивільного кодексу України, як зловмисну), не дослідили наявності "злого умислу" у представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" ОСОБА_6, який підписав спірну угоду на виконання умов договірних зобов'язань з передачі об'єкта будівництва новому забудовнику за рішенням управителя фонду фінансування будівництва, яким було Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Сантанна".

Виходячи з цього, колегія Вищого господарського суду України у постанові від 31.10.2017 зазначила, що при новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, переглянути справу у повному обсязі, дослідити правову природу майнових дій боржника, як орендаря, з передачі спірної земельної ділянки, наданої із державної власності для будівництва житлового будинку у суборенду Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест", зважаючи на обставини набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" прав забудовника спірного об'єкта житлового будівництва, з урахуванням положень статей 413, 415 Цивільного кодексу України про суперфіцій, статей 8, 8 1 Закону України "Про оренду землі" та спеціальних норм Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", які регулюють відносини забудовника та управителя при спорудженні об'єкта нерухомості, та з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку за результатами розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним Договору суборенди земельної ділянки від 30.01.2015 в межах справи №910/18919/13. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Однак, Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи (ст. 316 Господарського процесуального кодексу України).

На виконання вказівок касаційної інстанції, на підставі доказів, поданих учасниками справи, та документів, вилучених у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М., суд встановив:

Статтею 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закону про банкрутство) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положеннями статті 41 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Статтею 20 Закону про банкрутство передбачено, що за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора можуть бути визнані недійсними правочини (договори) або спростовані господарським судом у справі про банкрутство майнові дії боржника, які були ним вчинені після порушення справи про банкрутство або протягом одного року до порушення справи про банкрутство, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Так, у порядку ст. 20 Закону про банкрутство ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. звернувся до суду із заявою про визнання недійсним договору, укладеного боржником 30.01.2015, тобто після порушення справи про банкрутство (12.11.2013).

У контексті поданої ліквідатором банкрута Кучаком Ю.Ф. заяви про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки визначальними є обставини, що передували його укладенню, а також обставини його укладення, тому судом відхиляються будь-які доводи учасників справи, що ґрунтуються на документах та доказах, які створені після його укладення, тобто після 30.01.2015.

31.05.2005 між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (договір оренди земельної ділянки), відповідно до якого орендодавець передав орендарю у строкове (49 років), платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 0,4550 га, розташовану за адресою: село Білогородка Києво-Святошинського району Київської області по вулиці 40-років Перемоги, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:003:0004, під розміщення житлового будинку.

Відповідно до п. 6.3. указаного договору оренди земельної ділянки, орендована земельна ділянка чи її частина може передаватись у суборенду за згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця з моменту отримання орендодавцем письмового повідомлення про бажання орендаря передати земельну ділянку у суборенду, орендодавець не надішле орендарю письмове повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендар має право передати земельну ділянку чи її частину у суборенду.

Згідно рішення Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 495 від 29.05.2014, серед іншого, надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" на передачу орендованої земельної ділянки, договір оренди від 31.05.2005 реєстр. № 040532900085, зобов'язано землекористувачів зазначених у рішенні протягом двох місяців з моменту прийняття указаного рішення укласти договір суборенди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 порушено провадження у справі № 910/18919/13, а також, серед іншого, введено процедуру розпорядження майном боржника з 12.11.2013.

10.06.2014 Господарським судом міста Києва у справі 910/18919/13 винесено постанову про визнання боржника банкрута, якою, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест", визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, підприємницьку діяльність банкрута завершено, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 10.06.2014.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.01.2015, отриманого у відповідь на судовий запит від 24.11.2017 супровідним листом Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 108-20131 від 24.11.2017, у розділі "Дані про реєстраційні дії" зазначено, що внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи відбулось 03.12.2013, а внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відбулось 25.06.2014.

30.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест", в особі директора - ОСОБА_6, який діє на підставі статуту у новій редакції, протоколу № 09/09 Загальних зборів учасників товариства, наказу № 1 від 10.09.2013, протоколу № 14/12 загальних зборів учасників товариства від 14.12.2014 (орендар) та Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест", в особі директора - ОСОБА_8 (суборендар) уклали договір суборенди земельної ділянки, згідно якого, орендар надає в суборенду, а суборендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності та знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) і орендарем, загальною площею 0,4550 га, розташовану за адресою: село Білогородка Києво-Святошинського району Київської області по вулиці 40-років Перемоги, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:003:0004. Указаний договір суборенди земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. 30.01.2015 та зареєстровано у реєстрі за № 439.

Отже, на момент укладення договору суборенди земельної ділянки - 30.01.2015 у орендаря не було необхідного погодження від орендодавця на його укладення, оскільки договір суборенди земельної ділянки укладався поза межами строку, указаного у рішенні сільської ради № 495 від 29.05.2014, а у матеріалах, вилучених у нотаріуса, відсутнє інше погодження або докази отримання орендодавцем більше, ніж за місяць до укладення договору суборенди земельної ділянки письмового повідомлення про бажання орендаря передати земельну ділянку у суборенду, а також договір суборенди, підписаний зі сторони орендаря особою без відповідних на те повноважень оскільки повноваження ОСОБА_6, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест", припиненні відповідно до постанови суду ще 10.06.2014, про що 25.06.2014 внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Указане обґрунтовується зазначеними нижче нормами.

Відповідно до частини 2 статті 8 1 Закону України "Про оренду землі", право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України, передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановленні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей..

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, договір суборенди земельної ділянки підлягає визнанню судом недійсним у порядку ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить двом пунктам статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на момент його укладення, а зміст правочину суперечить умовам договору оренди земельної ділянки та статті 8 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 31.10.2017, суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока", викладенні у письмових запереченнях на заяву про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, оскільки обставини, встановлені ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі № 810/4901/15 встановлені, зокрема, на підставі оспорюваного договору, стосуються передачі майнових прав на об'єкт будівництва житлового будинку, і не стосуються обставин (не є преюдиційними), які є предметом розгляду за заявою ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

У той же час, у ст. 331 Цивільного кодексу України щодо набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва визначено:

1. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Однак, як вбачається з матеріалів справи (інформаційна довідка з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно), Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" набуло права власності на будівлі (споруди) лише 06.06.2015, тобто вже після укладення Оспорюваного договору суборенди земельної ділянки.

Отже, у момент укладення Оспорюваного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" ще не набуло прав землекористувача спірної земельної ділянки, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України, що є додатковою підставою для відхилення доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока".

Крім того, суд відхиляє будь-які доводи учасників справи, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока", які ґрунтуються на підставі Договорів від 16.10.2013 №16/10-1 та від 16.10.2013 №16/10-2, оскільки останні неодноразово суд витребовував у Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ-Інвест" та ОСОБА_6 для огляду у судовому засіданні та їх належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи, однак вказані докази так і не були надані до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У справі, "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Таким чином, судом у ході розгляду справи досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, однак ті обставини та докази на їх підтвердження, які не впливають на прийняте судом рішення про задоволення заяви ліквідатора банкрута про визнання договору суборенди недійсним, судом досліджено, їм надано правову оцінку, однак суд виходить з того, що інші аргументи учасників справи не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Керуючись статтями 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про визнання договору недійсним в межах справи № 910/18919/13.

2. Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Білбудінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ-ІНВЕСТ", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. 30.01.15 та зареєстрований у реєстрі під № 439.

Ухвала набирає законної сили 28.11.2018, може бути оскаржена у десятиденний строк у встановленому законодавством порядку.

Повний текст складено: 03.12.2018.

Суддя Л.В. Омельченко