Ухвала

від 06.12.2018 по справі 12/382

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.12.2018 Справа № 12/382

За заявою Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про розстрочення виконання постанови та надання розстрочки виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року

за позовом Генеральної прокуратури України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, 39610

про стягнення 7,5 тис. тон дизельного палива та 4,7 тис. тон бензину

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники учасників справи:

від позивача Міністерства оборони України: Пономаренко В.І., дов. №220/343/Д від 07.05.2018 року

від відповідача (заявника): Гуйванюк Й.Є., дов. №14/03-16 від 27.12.2017 року

від прокуратури: Нечволод П.В., службове посвідчення №044151 від 19.09.2016 року

Обставини справи: В провадженні Господарського суду Полтавської області знаходилась справа №912/8382 за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта про стягнення 7,5 тис. тон дизельного палива та 4,7 тис. тон бензину.

30.10.2018 року від Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Господарського суду Полтавської області надійшла заява про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про розстрочення виконання постанови та надання розстрочки виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року.

Суд ухвалою від 02.11.2018 року прийняв заяву Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та призначив судове засідання на 12.11.2018 року.

В засіданні 12.11.2018 року судом за клопотанням представників учасників справи оголошено перерву в судовому засіданні до 21.11.2018 року для надання можливості врегулювати спірні питання.

Однак, розгляд заяви 21.11.2018 року не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. на лікарняному.

Ухвалою від 27.11.2018 року заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2018 року.

В судовому засіданні 06.12.2018 року представник заявника підтримав заяву про надання розстрочки та просив суд задовольнити її.

Представник Міністерства оборони України повідомив суду що, три роки тому по стягненню заборгованості з відповідача на користь позивача було відкрито майже 40 виконавчих проваджень. Однак, на даний час залишилося тільки три таких провадження, отже відповідач не ухиляється від виконання рішень суду. Щодо самої заяви представник позивача покладався на розсуд суду. У клопотанні від 12.11.2018 року ( арк. справи 222-223, том 9) позивач вказує, що згідно постанови від 15.02.2013 року проведення виконавчих дій зупинено у зв'язку з порушенням провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ "Укртатнафта".

У своїх поясненнях від 05.12.2018 року прокуратура просила суд відмовити у наданні відстрочки виконання постанови.

В судовому засіданні 06.12.2018 року суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали та повідомив коли буде виготовлений повний текст ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд встанови:

Матеріали справи свідчать, що 09.11.2001 року заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про витребування від Закритого акціонерного товариства - транснаціональної фінансово -промислової нафтової компанії Укртатнафта на користь Міністерства оборони України 7,5 тис. тон дизельного пального та 4,7 тис. тон бензину А-76.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.02.2003 року у справі № 12/382 в задоволенні позовних вимог Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" -відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2003 року скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2003 року у справі № 12/382, прийнято нове рішення, яким зобов'язано Закрите акціонерне товариство фінансово -промислову нафтову компанію Укртатнатфа передати Міністерству оборони України - 7,5 тис. тон дизельного пального і 4,7 тис.тон бензину А-76.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2003 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 09.04.2003 року, залишено в силі рішення господарського суду Полтавської області від 20.02.2003 року.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 року скасовано постанову Вищого господарського суду України від 03.07.2003 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2003 року - залишено без змін.

Під час примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 09.04.2003 року про зобов'язання ЗАТ ТФПНК Укртатнафта передати Міністерству оборони України 7,5 тис. тон дизельного палива та 4,7 тис. тон бензину А-76 сторони уклали мирову угоду, яку затверджено ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року.

Генеральна прокуратура України звернулась в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до господарського суду Полтавської області із заявою про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року, посилаючись на те, що умови мирової угоди відповідачем, Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", виконані частково. В заяві Генеральна прокуратура України просила змінити порядок виконання пункту 2.3. мирової угоди (в частині реструктуризації залишку боргу строком до 7 (семи) років починаючи з 2009 року шляхом погашення боргу рівними частками щорічно, з правом дострокового погашення боргу, який визначається у грошовому та кількісному еквівалентах на підставі середньої ринкової вартості пального по Україні за довідкою Торгово-промислової палати на дату здійснення подальших розрахунків ПАТ "Укртатнафта") затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 року у справі №12/382 з добровільного на примусовий та стягнути на користь Міністерства оборони України грошові кошти з відповідача (боржника), Публічного акціонерного товариства "Укртатнафта", на загальну суму 58 214 281,68 грн. вартості недопоставленого пального.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.02.2012 року по справі № 12/382 залишено без задоволення заяву Генеральної прокуратури України про зміну способу та порядку виконання мирової угоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року Апеляційну скаргу Військового прокурора Полтавського гарнізону, м. Полтава та апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ задоволено, ухвалу господарського суду Полтавської області від 13 лютого 2012 року по справі № 12/382 скасовано. Заяву Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 18 жовтня 2007 року задоволено. Змінено порядок виконання п.2.3. мирової угоди, в частині реструктуризації залишку боргу строком до 7 (семи) років починаючи з 2009 року шляхом погашення боргу рівними частками щорічно, з правом дострокового погашення боргу, який визначається у грошовому та кількісному еквівалентах на підставі середньої ринкової вартості пального по Україні за довідкою Торгово -промислової палати на дату здійснення подальших розрахунків ПАТ Укртатнафта , затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 18 жовтня 2007 року у справі № 12/382 з добровільного на примусовий. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово -промислова нафтова компанія Укртатнафта (39609, м. Кременчук, вул..Свіштовська,3, р/р 26007100038587 в ПОД ВАТ Райфайзен Банк аваль, МФО 331605, код 00152307) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський,6 р/р 35223110003192, ОПЕРУ ДКУ м.Києва, МФО 820172, код 00034022) грошові кошти на загальну суму 58214281,68 грн. вартості недопоставленого пального. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово -промислова нафтова компанія Укртатнафта (39609, м. Кременчук, вул..Свіштовська,3, р/р 26007100038587 в ПОД ВАТ Райфайзен Банк аваль, МФО 331605, код 00152307) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 536,50 грн.

31.10.2018 року до господарського суду надійшла заява відповідача про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про розстрочення виконання постанови та надання розстрочки виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду боржник вказує, що однією з обставин невиконання судового рішення є наявність великого обсягу боргових зобов'язань у ПАТ Укртатнафта , на що вказує відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ Укртатнафта . Окрім цього, починаючи з 2013 року (рік ухвалення судового рішення, про розстрочення якого просить відповідач) діяльність ПАТ Укртатнафта є збитковою. Жодного разу, за період існування зобов'язання по сплаті Міністерству оборони України коштів, ПАТ Укртатнафта не вдавалося отримати позитивного фінансового результату роботи за рік (збитки щороку, починаючи з 2013 року - з часу ухвалення рішення суду). Дана обставина підтверджується податковою звітністю. Чи не основною причиною такого негативного фінансового становища відповідача є насиченість ринку збуту нафтопродуктами та низька реалізація продукції відповідача. На сьогоднішній день на складах ПАТ Укртатнафта знаходиться близько 80 тисяч тонн нереалізованої продукції. У порівнянні, наприклад, з 2015 роком, обсяг такої продукції збільшився на 9 тисяч тонн (у 2015 в резервуарах знаходилось близько 71 тисячі тонн товару). А на момент прийняття ХАГС постанови у даній справі (2013 рік) про стягнення коштів, залишки становили всього 35 тисяч тонн. Накопичення нереалізованої продукції свідчить про брак обігових коштів у такому підприємстві і, відповідно, неможливість розраховуватись за зобов'язаннями. Фактично, ПАТ Укртатнафта не має можливості одночасно і у повному обсязі виконати рішення суду у справі 12/382 про сплату 58 214 818,18грн. В той же час, внаслідок інфляційних процесів, що відбуваються в державі, позивач (стягувач) несе втрати у вигляді знецінення грошових коштів.

На думку відповідача, надання судом відповідачу можливості поступово (рівними частинами) виконати постанову ХАГС від 08.01.2013 року, унеможливить ризики боржника по несплаті податків та заробітної плати.

При розгляді заяви суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Положення ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При розгляді заяви про розстрочку рішення суду, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Отже, у даній справі позивач просить розстрочити виконання рішення суду з метою недопущення погіршення економічної ситуації його як боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Суд зазначає, що надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

При цьому суд враховує, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду взагалі зупинене з підстав порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ Укртатнафта , що підтверджується ухвалою суду від 27.10.2009 року у справі № 23/74 та постановою про зупинення виконавчого провадження від 15.02.2013 року, які додані до заяви відповідача. Тобто, рішення суду на даний час не виконується.

Натомість надання розстрочки надасть можливість стягувачу отримувати кошти від відповідача рівними частинами щомісяця. Суд, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та, беручи до уваги докази, надані відповідачем, зазначає про те, що по-перше, відповідач просить не відстрочити виконання рішення, а здійснити його розстрочення, що свідчить про намір здійснення більш швидкого виконання рішення (з огляду на зупинення всіх виконавчих проваджень через справу про банкрутство), однак поступово та частинами, по-друге, строк розстрочення виконання рішення не є надто тривалим та надмірним з огляду на конкретні обставини даної справи та розмір заборгованості, яку відповідач не спроможний сплатити на користь позивача одномоментно єдиним платежем.

Розстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем, що сприятиме захисту порушених прав позивача.

Суд також враховує баланс інтересів у даній справі та приписи ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, а тому вважає за доцільне зменшити строк надання розстрочки до одного року.

У даній справі розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання взагалі рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання розстрочки буде дотриманий.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2018 року у справі № 5010/301/2012-П-17/31 визнав обґрунтованим надання відстрочки виконання рішення суду від 10.04.2012 року на один рік, оскільки одночасне стягнення заборгованості з відповідача суттєво вплине на його фінансово-господарську діяльність та призведе до його неплатоспроможності, підприємство буде поставлене в катастрофічне фінансове становище, що в свою чергу тягне за собою неможливість господарської діяльності підприємства.

Отже, з метою забезпечення реального виконання рішення суду та недопущення банкрутства відповідача надання розстрочки є доцільним.

Що ж стосується клопотання відповідача про поновлення строку звернення із заявою про надання розстрочки суд враховує наступне.

Згідно ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системне тлумачення статті 331 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти таких висновків. Структурно стаття складається з 7-ми частин, серед яких частина 1, 2 і 7 присвячені порядку розстрочення та відстрочення судового рішення (процедурні питання подання та розгляду заяви), 3, 4-підставам для відстрочення та розстрочення судом, 5, 6-правовим наслідкам та питанням, які вирішуються судом при ухваленні такого рішення. Зі змісту даної норми вбачається, що момент звернення стороною до суду з відповідною заявою не визначений законодавцем в якості процедурної вимоги до строку її подання, а термін спливу з моменту ухвалення судового рішення не виступає чинником, який враховуються господарським судом при вирішенні питання задоволення такої заяви.

З огляду на це, положення частини 5 даної статті слід розуміти як такі, що стосуються вже правових наслідків задоволення поданої стороною заяви та обмежують максимальний строк, на який суд може розстрочити або відстрочити виконання судового рішення, одним роком з дня прийняття саме рішення про відстрочення або розстрочення останнього.

На думку суду, законодавцем у вказаній нормі права визначено річний строк, який є максимальним та фактично присічним, виходячи з диспозиції статті, на який судом може бути надано відстрочення або розстрочення, а не строк на протязі якого учасник справи може (має право) звернутися до суду з заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду.

Дана правова позиція наведена в постановах Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 року у справі № 917/325/16, від 13.09.2018 року у справі № 917/712/16, від 05.12.2018 року у справа № 917/1788/16, постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 року у справі № 917/1788/16.

Отже, строк звернення із заявою про надання розстрочки не пропущений.

Враховуючи наведене суд частково задовольняє заяву відповідача про надання розстрочки.

Керуючись ст. 234, 331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про розстрочення виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання постанови 08.01.2013 року у справі № 12/382 на 1 рік починаючи з 01.12.2018 року по 30.11.2019 року шляхом сплати коштів щомісячно рівними платежами по 4 851 234,85 грн.

Ухвала підписана 10.12.2018 року

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч.5 ст.231, ст.ст.235,255 ГПК України).

Суддя Тимощенко О.М.