Постанова

від 05.12.2018 по справі 521/16200/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5011/18

Номер справи місцевого суду: 521/16200/15-ц

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ковязіної А.Д.

імена (найменування) сторін:

апелянт - ОСОБА_2

позивач - ОСОБА_3

відповідач -ОСОБА_4

треті особи - Одеська міська рада, Державне виробниче житлово-побутове підприємство Укрбуд

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб - Одеської міської ради, Державного виробничого житлово-побутового підприємства Укрбуд про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільно збудованої прибудови за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року (суддяПоліщук І.О.)

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_4, за участю третьої особи - Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, в якому просила зобов'язати ОСОБА_4 знести за власний рахунок самочинну прибудову до кімнат № 59 та № 60, розташовану на третьому поверху будинку АДРЕСА_4 посилаючись на те, що вона вже тридцять років проживає у гуртожитку № 2 (ДВЖПП Укрбуд ) за адресою: м. Одеса вулиця Паркова будинок № 75-А. З 2013 року позивачка є власницею квартири АДРЕСА_3. В липні 2013 року відповідачка почала будувати самовільну прибудову до своєї квартири АДРЕСА_2, внаслідок чого у позивачки з'явилися перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном. З моменту завершення самочинного будівництва перед її вікном на рівні долу, відповідачкою було встановлено величезний дах самовільної прибудови розміром 3х7 метрів, що суттєво ускладнило навіть її існування у власній квартирі. У зв'язку з тим, що покриття даху самочинної прибудови металевий, влітку суттєво збільшується температура у її квартирі, і знаходитися у власній квартирі практично неможливо. Кожного разу, коли починається дощ в її квартирі чутно сильний шум краплин дощу, які б'ються об металеве покриття даху самовільної прибудови відповідача. На даху самочинної прибудови відповідача накопичується вологість, тому у неї в квартирі з'явилася цвіль, висушувати пральний одяг стало неможливо, тому що на даху самовільної прибудови відповідача збільшилася вологість.

Також ОСОБА_3 зазначила, що самочинно збудована прибудова не відповідає нормам ДБН та санітарно-технічним нормам житлової будівлі, крім цього створює в належній позивачці квартирі суттєву шкоду в цілому, зокрема в квартирі постійно є цвіль, а у літній період неймовірна жара, що і стало підставою для звернення до суду.

Судом до участі у справі, в якості третьої особи було залучено Державне виробниче житлово-побутове підприємство Укрбуд .

В судовому засіданні ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала.

Відповідачка ОСОБА_4, її представники, представник Одеської міської ради, а також представник Державного виробничого житлово-побутового підприємства Укрбуд в судові засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб - Одеської міської ради, Державного виробничого житлово-побутового підприємства Укрбуд про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільно збудованої прибудови до кімнат АДРЕСА_2 задоволений. Зобов'язано ОСОБА_4 знести за власний рахунок самочинну прибудову площею 15,6 кв.м. (розмірами 6м х 2м), до квартир АДРЕСА_2, розташовану на третьому поверху будинку АДРЕСА_2, зі сторони віконних отворів по фасаду, що опирається на нижче розташовані прибудови. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у загальному розмірі 5250 гр.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, сторона, яка не брала участі у розгляді справи, оскільки судом до участі у справі залучена не була, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені її права, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що у справі про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна відповідачем є ОСОБА_4, яка не є власником майна, тобто позивач звернулась до неналежного відповідача, оскільки відповідачем могла бути ОСОБА_2 та зобов'язувати вчинити певні дії щодо зносу можливо тільки ОСОБА_2, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.

У своїх відзивах ОСОБА_3, зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що маніпулюючи поняттями, вводить суд в оману, рішення вважає законним та обґрунтованим, винесеним з додержанням та без порушень вимог матеріального та процесуального права, тому просить відмовити в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 в повному обсязі її вимог.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

В судове засідання, призначене на 05 грудня 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, представники третіх осіб Одеської міської ради, Державного виробничого житлово-побутового підприємства Укрбуд не з'явились, були сповіщені належним чином.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1, квартира позивачки розташована на четвертому поверсі вищевказаного будинку.

Звертаючись до суду з позовом у вересні 2015 року, ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_4 мешкає у квартирі № 59,60 цього ж будинку, без погодження з нею та іншими власниками та мешканцями гуртожитку, самовільно прибудувала до приміщення квартир гуртожитку АДРЕСА_2 зі сторони віконних отворів по фасаду будинку, прибудову площею 15,6 кв.м (розмірами 6м х 2м), що опирається на нижче розташовані прибудови.

Під час розгляду справи, відповідачка та її представники, надали до суду декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності на кімнати № 59-60 у буд. АДРЕСА_2 від 21.12.2015 року № ОД 142153552505, зареєстровану у Департаменті ДАБІ в Одеській області 21.12.2015 року. Інформація щодо наявності вищевказаної декларації стала приводом для звернення ОСОБА_3 до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта № ОД 142153552505 від 21.12.2015 року. При розгляді адміністративної справи, судом враховувався висновок № 6 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 521/16200/15-ц від 14.07.2016 року, де вказується, що в ході проведення обстеження, встановлено, що реконструкція кімнат проводилась не в існуючих габаритах. Прибудова до кімнат - це є зміна зовнішніх габаритів приміщень, зміна геометричних розмірів. Так, згідно ДБН В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт : Прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку. З огляду на викладене, суд погодився з вищезазначеними твердженнями експерта, та приходить до висновку, що дані щодо інформації про об'єкт - реконструкція кімнат № 59-60 без зміни геометричних розмірів, які внесені замовниками до спірної декларації є недостовірними. Судом досліджувалася оскаржувана декларація, в якій зазначено: найменування посади, прізвище, ім'я та по батькові, номер телефону особи, що здійснює технічний нагляд, документ, що підтверджує повноваження даної особи на здійснення технічного нагляду та серія і номер кваліфікаційного сертифікату: ОСОБА_5 тел. НОМЕР_1, договір №б/н від 26.05.2006 р.; ОСОБА_5 тел.НОМЕР_2, тел. НОМЕР_2, договір №б/н від 02.11.2015 р., кваліфікаційний сертифікат - ІТ №004009.

При перевірні вказаних даних експертом, встановлено, що наданими номерами телефонів користується не ОСОБА_5 В списку атестованих інженерів технічного нагляду за 2012-2016 роки (термін, в якому дійсні сертифікати) відсутній номер сертифікату ІТ №004009 та фахівець з такою фамілією. З огляду на викладене, суд погодився з твердженнями, зазначеними експертом у висновку № 6 судової будівельно-технічної експертизи, що дана інформація також є недостовірною. Судом також встановлено, що в спірній декларації зазначено: інформація про генерального проектувальника: ПП Актив-Проект , код ЄДРПОУ 36155538, м. Одеса, вул. Червоних Зорь, 23, тел. НОМЕР_3. Разом з тим, експертом в ході експертизи встановлено, що за даним телефоном така організація відсутня. Клопотанням експерта від 19.04.2016 року був затребуваний розроблений проект реконструкції, який експерту не був наданий. Також як вбачається з оскаржуваної декларації, в ній зазначено: інформація про відповідальних осіб генерального проектувальника, головного архітектора (інженера) проекту, особи, що здійснює авторський нагляд (за наявності). Разом з тим, при перевірці цих даних, експертом встановлено, що наданий номер телефону відімкнений. Крім того, згідно листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 25.06.2015 року № 01-13/141, судом встановлено, що Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради не видавались вихідні дані на розробку проекту будівництва (реконструкції) на зазначений у спірній декларації об'єкт.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що інформація про розроблений проект та проектувальника, які внесені до спірної декларації замовниками, також є недостовірною. Судом враховано, що у спірній декларації зазначено: інформація про дозвільні документи (декларація про початок виконання будівельних робіт або інші документи в разі їх наявності): Дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією ДАБК м. Одеси при УАМ. Дата подання або реєстрації документа - 20.09.2006 року. Номер документа 187/06 . Разом з тим, як вбачається із висновку № 6 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 521/16200/15-ц від 14.07.2016 року, клопотанням від 19.04.2016 року експертом був затребуваний даний дозвіл, який останньому не був наданий. При цьому, суд врахував, зазначену експертом інформацію відносно того, що дозволи на виконання будівельних робіт надавались на 1 рік, при цьому у спірній декларації (додаток №3) вказано, що дата початку будівництва - 22.09.2015 року, а отже, у з зв'язку з отриманням дозволу в 2006 році, він є недійсним (при його наявності).

Крім того, згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 25.06.2016 року № 01-19/1863-09-02, судом встановлено, що за наявною у Департаменті інформацією, рішення щодо передачі у власність або надання в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, не приймалось.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності на кімнати АДРЕСА_2 від 21.12.2015 року № ОД 142153552505, від 21.12.2015 року. Постанова набрала чинності 08 листопада 2016 року.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник спільного майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності ті інших речових прав застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6 від 14.07.2016 року, об'єктом дослідження експерта були кімнати гуртожитку № 59, 60 по вул. Парковій, 75-А в м. Одесі та прибудова до даних кімнат та встановлено експертом, що при здійсненні прибудови, ймовірно не розроблявся проект реконструкції (в зв'язку з неможливістю дотримання нормативних вимог), отже невраховані вимоги, яких необхідно дотримуватися під час розбирання частини стіни під двір ний отвір (підвіконної частини) та вимог по влаштуванню перекриття з закладенням балок в несучу стіну, не існує розрахунок за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій нижче розташованих прибудов і будинку в цілому, не дотримуються вимоги щодо інсоляції, освітлення, провітрювання, тощо. На підставі дослідження експертом зроблено висновок, що реконструкція кв. АДРЕСА_2 яка виконана за рахунок прибудови не відповідає нормативно - правовим актам в галузі будівництва. Реконструкція АДРЕСА_2, 75-а в м. Одесі, яка виконана за рахунок прибудови не відповідає нормам ДБН. Реконструкція АДРЕСА_2, 75-а в м. Одесі, яка виконана за рахунок прибудови не відповідає наступним нормативним вимогам: - п.п. 16,22 КМУ № 461 від 13.04.2011 р. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (у редакції постанови КМУ від 08.09.2015 року № 750) та відповідно до ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ; - п.п.2.24; 2.27; 2.30; 3.2; 3.3.; 3.4.; 3.6 ДБВ В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення ; - п.п. 8.14; 9.10; 9.11; 10.1 ДБН В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт .

Також в судовому засіданні допитана експерт ОСОБА_6, яка проводила судово-будівельну експертизу надала пояснення про те, що в процесі проведення дослідження по даній справі нею досліджувалися кімната № 93, в якій проживає позивачка а також кімнати № 59,60 належні відповідачці ОСОБА_4, за результатами якої експертом встановлено, що реконструкція кв. АДРЕСА_2 яка виконана за рахунок прибудови не відповідає нормам ДБН, нормативним вимогам, які негативно впливають на весь житловий будинок, а окрім цього вказують негативний вплив на АДРЕСА_3.

Крім того судом були допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, які надали свої пояснення про те, що ОСОБА_4 самочинно побудувала споруду з фасадної сторони будинку, яка здійснює неставний вплив на квартиру в якій проживає ОСОБА_3, так як споруда не відповідає будівельним нормам та правилам.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільно збудованої прибудови до кімнат АДРЕСА_2, суд виходив з того, що є доведеним той факт, що самочинна споруда, на знесенні якої наполягає позивачка, порушує її права, права інших осіб та інтересів суспільства, суперечить санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, впливає на міцність і безпечність всього житлового будинку.

Відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво. Відповідно до положень норм ст.16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно з п.п. 22-25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність. При вирішення питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясувати, зокрема наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектам; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. При цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК).

Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм та правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про знесення за рахунок ОСОБА_4 самовільно прибудованого приміщення площею 15,6 кв.м. (розмірами 6м х 2м), що примикає до квартир АДРЕСА_2, зі сторони віконних отворів по фасаду, що опирається на нижче розташовані прибудови, оскільки відповідно до висновку експерта встановлено, що при здійсненні прибудови, ймовірно не розроблявся проект реконструкції (в зв'язку з неможливістю дотримання нормативних вимог), отже невраховані вимоги, яких необхідно дотримуватися під час розбирання частини стіни під двір ний отвір (підвіконної частини) та вимог по влаштуванню перекриття з закладенням балок в несучу стіну, не існує розрахунок за несучою здатністю, стійкістю, тріщиностійкістю і деформативністю усіх несучих конструкцій нижче розташованих прибудов і будинку в цілому, не дотримуються вимоги щодо інсоляції, освітлення, провітрювання, тощо.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона є власником 125/1000 часток кімнат у секції гуртожитку під №59,60, що знаходяться в м. Одесі, по вул. Парковій у буд. 75а, тобто позивач звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, яка є неналежним відповідачем, так як не є власником майна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_3 ще у вересні 2015 року, звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільно збудованої прибудови, яка на час звернення до суду з зазначеним позовом була власником та забудовником на той час самовільно збудованої прибудови, а у ОСОБА_2 право власності на зазначені кімнати виникли лише у листопаді 2016 року, тобто вже після звернення до суду з зазначеним позовом.

Більш того ОСОБА_2 за договором дарування не отримала у власність самочинні побудовані об'єкти, які підлягають знесенню ОСОБА_4, яка їх побудувала.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 грудня 2018 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

О.Г. Журавльов

---

Ю.І. Кравець