Рішення

від 03.12.2018 по справі 766/3022/17

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/3022/17

Пров. №2/766/9014/18

03 грудня 2018 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Неменко Ю.М., з участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 07.05.2016р., дійсна до 07.05.2019р.), представника ТОВ Молодіжний житловий комплекс - ОСОБА_2 (довіреність № 257 від 11.06.2018р., діє до 31.12.2018р.), третьої особи - ОСОБА_3, представника третьої особи - Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву Херсонське регіональне відділення - ОСОБА_4 (довіреність № 60 від 23.01.2018р., діє до 31.12.2018р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс", треті особи: ОСОБА_3, Херсонське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про захист прав споживача шляхом визнання недійсним додаткових угод до договору про будівництво житла,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2016 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс" (далі за текстом - ПрАТ МЖК ), в якому просила визнати недійсними додаткову угоду від 18.02.2013 р. та додаткові договори № 1 від 05.03.2013р. та № 2 від 26.04.2016 р. до договору про будівництво житла/квартири № 8-69-Х-31, укладеного 18.02.2013 р. між ОСОБА_5 та МЖК з підстав, встановлених ст. ст. 229, 230, 233 ЦК України та ст. ст. 15, 18, 19 Закону України Про захист прав споживача .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області (суддя Гаврилов Д.В.) від 20.07.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2017 р.

Протокольною ухвалою з занесенням до журналу судового засідання Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2017 р. залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог - Херсонське регіональне управління Державної фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву (далі за текстом - ХРУ ДФУ ДФСМЖБ ).

26.03.2018 р. до суду надійшов відзив на позов ПрАТ МЖК , відповідно до якого позов не визнає та вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не зазначено, якої саме помилки допустила позивач при укладенні додаткових угод, в чому полягає обман та який умисел в діях відповідача, яка тяжка обставина привела до підписання оскаржуваних угод. Крім того, до вказаних правовідносин не застосовується Закон України Про захист прав споживача , оскільки має місце укладення договору на будівництво як різновид інвестиційного договору. Крім того, просили застосувати строки позовної давності.

19.06.2018 р. до суду надійшли пояснення ХРУ ДФУ ДФСМЖБ , відповідно до яких вважають позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначили, що в 2013 році родина ОСОБА_5 звернулися для отримання державного пільгового довготермінового кредиту на будівництво житла у м.Херсоні, який отримали на підставі наданого пакету документів за рахунок коштів Херсонського обласного бюджету. Вважали відсутніми підстави ст. ст. 229, 230, 233 ЦК України, вказали, що до спірних відносин не застосовується Закон України Про захист прав споживача .

19 червня 2018 року позов залишений без розгляду через повторну неявку позивача.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 вересня 2018 року скасована ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 19.06.2018 р. (суддя Гаврилов Д.В.) про залишення позову без розгляду та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

05 жовтня 2018 р. справа прийнята в провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В. та її розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з призначенням першого судового засідання на 01.11.2018р., визначені строки подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, пояснень третьої особи щодо відзиву або відповіді на відзив тощо.

01.11.2018 р. до суду надійшли відповідь на відзив представника позивача та пояснення третьої особи ОСОБА_3 щодо позову та відзиву, відповідно до яких вважають позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню терміни здачі будинку постійно переносилися, до теперішнього часу вони не отримали ключів від житла, незважаючи на повну оплату в березні 2013 року (392,00 тис.грн кредит та 83 тис.грн. внесок інвестора), документи підписані помилково під впливом обману через тяжкі обставини.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 листопада 2018 року залучено до участі в справі правонаступника ПрАТ МЖК - Товариство з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс (далі за текстом - ТОВ МЖК ) та розгляд справи відкладено на 03.12.2018р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, вважав, що позивач підписала додаткову угоду та додаткові договори № 1 та 2 під впливом обману, суттєвої помилки та тяжкої обставини, якою була необхідність житла у м.Херсоні. У сім'ї позивача була кредитна квартира в Херсоні, в якій вони проживають і зараз, але кредит був погашений не ними, а їх родичам. Підписані позивачем документи порушують її права як споживача. ОСОБА_6 оскаржені угоди встановлюють жорсткі обов'язки споживача, тоді як надані послуги обумовлені лише власним розсудом виконавця, надають можливість відповідачу не повертати кошти споживача, установлення обов'язкових умов з якими не мав реальної можливості ознайомитися перед їх укладенням, надання права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд, надання можливості збільшувати ціну в порівнянні з тією, що була погодження на момент укладення договору тощо. Оспорювані правочини є нечесною підприємницькою діяльністю. Додаткова угода погіршила правову позицію сторони інвестора, оскільки змінилася вартість 1 кв.м. Викладення п.7.2.4 в новій редакції змушує інвестора звертатися до суду для спонукання забудовника повернути кошти. П.11.7 щодо розірвання договору про повернення коштів можливо лише після внесення коштів за квартиру. Представники МЖК та ХРУ завірили позивача, що це лише формально, а позивач не мала можливості вчитатися в юридично-складний документ. Додатковими угодами позивач позбавлена права отримати договірну пеню, у додатковому договорі стоїть не підпис позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволені позову відмовити з підстав, зазначених у запереченнях на позов.

Представник третьої особи ХРУ ДФУ ДФСМЖБ вважала позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, зазначених у пояснені на позов.

Третя особа ОСОБА_3 вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, вказав, що вони звернулися до Фонду з питання отримання житла, вони не знали, хто буде будувати будинок, вважали, що будівництвом займається держава, вони є споживачі у даних правовідносинах, до теперішнього часу не отримали житла. Підтримав свої пояснення щодо позову та відзиву.

Суд, заслухав вступне слово учасників справи, встановив наступне.

18 лютого 2013 року між ПАТ МЖК (забудовник) та ОСОБА_5 (інвестор) укладено договір про будівництво (реконструкцію) житла № 8/69-Х-31, предметом якого є участь інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання квартир (арк справи 5-8).

Цього ж дня 18.02.2018 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду, якою викладені п.5.1, 5.3, 7.2.4, 11.7 в новій редакції договору № 8/69-Х-31 від 18.02.2013р.(арк. справи 8 зворотній бік)

05.03.2013 року між сторонами укладено Додатковий договір № 1 , якими змінювався п.4.1 договору № 8/69-Х-31 від 18.02.2013 р. щодо планового терміну введення будинку в експлуатацію з 30.09.2013 р. на 31.12.2014 р. (арк справи 9); а 22.08.2014 року додатковий договір № 2 у п.4.1 договору, яким плановий період введення будинку в експлуатацію встановлений 31.12.2015 р.

Вказані угода та договори погоджені з директором ХРУ ДФУ ДФСМЖБ .

Зміна строків будівництва узгоджувалася ПрАТ МЖК з ХРУ ДФУ ДФСМЖБ , шляхом переписки та укладення додаткових договорів до Інвестиційної Угоди (арк. справи 62), підписання яких відбувалося вже після підписання додаткових договорів з інвестором ОСОБА_5 щодо зміни дати будівництва.

В подальшому строк, встановлений п.4.1 № 8/69-Х-31 змінювався без укладення додаткових договорів, а шляхом повідомлення Інвестора письмово листом (арк. справи 63).

На підставі вже укладеного договору про будівництво (реконструкцію) житла № 8/69-Х-31, предметом якого є участь інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання квартир від 18.02.2013 р. та за рішенням ХРУ ДФУ ДФСМЖБ від 28.02.2013 р. (арк справи 75), позивач уклала кредитний договір № 21032001300455 від 01.03.2013 року (арк. справи 66-74). Інвестиційна угода 69-Х між ПрАТ МЖК та ХРУ ДФУ ДФСМЖБ щодо будівництва житлового будинку 3 69 в 4-А Таврійському мікрорайоні м.Херсона була підписана 17.08.2007р. В подальшому до неї укладалися додаткові договори (арк справи 82).

10.01.2017 р. на засіданні міської громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Херсонської міської ради комісія ОСОБА_5 виключена зі списків квартирного обліку.

В судовому засіданні усіма сторонами визнано, що Договір № 8-69-Х-31, укладений між ОСОБА_5 та ПрАТ МЖК 18.02.2013 р. не розірвано, тобто він є діючим.

Вимог щодо застосування наслідків недійсності правочинів позивачем не заявлялося.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Договори громадян з організаціями, що залучають грошові кошти для будівництва житла, хоча й мають різні найменування (підряду, дольової участі у будівництві, спільної діяльності, купівлі-продажу з розстроченням платежу, відступлення права вимоги, інвестування у нерухомість та управління майном тощо), але предмет договору й умови - практично однакові: замовлення на будівництво для власних потреб. При розгляді таких справ потрібно керуватися тим, що правовідносини між будівельною компанією (виробник) й фізичною особою (споживач, замовник) - це угода про послугу.

В Постанові від 21 листопада 2012р. у справі № 6-101цс12 Верховний Суд України висловив наступну правову позицію: участь фізичної особи в будівництві багатоквартирного будинку з метою набуття права власності на квартиру в ньому не є інвестицією в розумінні Закону України "Про інвестиційну діяльність" і у разі виникнення спору щодо виконання зобов'язань за договором про таку участь у будівництві зазначений Закон не підлягає застосуванню.

У абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року № 5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів судам роз'яснено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

З вказаного випливає, що норми Закону України Про захист прав споживачів застосовуються до правовідносин фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Положеннями частин 1, 2 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вбачається, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, а саме: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статей 229, 230, 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Фізична особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Позивачем в судовому засіданні на підставі досліджених доказів не доведено, що підписання спірних правочинів була тяжка обставина. Посилання представника позивача на те, що багатодітна родина потребувала житло в м.Херсоні сама по собі не є тяжкою обставиною, оскільки сторона позивача не заперечує факт, що вони проживали у житлі, яке було придбано на кредитні кошти, з чим їм допомогли родичі. Тобто, сім'я позивача на момент підписання спірних правочинів не була безпритульною тощо.

З викладених стороною позивача обставин, доводи про те, що Додаткова угода 18.02.2013 р., Додатковий договір № 1 від 05.03.2013 р., додатковий договір № 2 від 22.08.2014р. було вчинено під впливом обману, без зазначення конкретно щодо яких обставин вона помилялася, не можуть бути підставою для визнання вказаних правочинів такими, що вчинені під впливом помилки.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце та надати відповідні докази, які б свідчили про її помилку, зокрема, щодо правової природи правочину.

Щодо вчинення спірних правочинів під впливом обману.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін та інше. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотне значення (природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним Це означає, що обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування.

Ознакою обману є умисел. Угода під впливом обману укладається внаслідок умисних недобросовісних дій іншої сторони, яка створює у потерпілої сторони обманну уяву про обставини, які мають суттєве значення для укладення угоди. Позивач як сторона, що діяла під впливом обману, повинен довести: факт обману, наявність умислу з боку відповідача, наявність суттєвих обставин, відносно яких він був введений в оману. Позивач наявність таких обставин при укладенні оспорюваного договору не довів.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів ); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Доводи сторони позивача щодо несправедливості внесених спірними правочинами до договору на будівництво (реконструкцію) житла та їх невідповідності принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача спростовуються їх змістом та не узгоджуються з матеріалами справи.

Внесені зміни стосуються планового терміну введення будинку в експлуатацію, але за п. 4.1 основного договору ОСОБА_2 введення об'єкта в експлуатацію може бути змінений за наявності переліку підстав.

Щодо внесення змін до основного договору додатковою угодою від цієї ж дати до п. 5.1, п. 7.2.4, 11.7, суд вважає, що вказані зміні чітко викладені у додатковій угоді, тому помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення не підставою для визнання недійсності правочину. Основний договір та додаткова угода підписані одночасно, тобто підписуючи їх позивач мала повинна була усвідомлювати їх сукупність та мала можливість відмовитися від підписання угод на неприйнятних для неї умовах.

Що стосується посилань представника позивача та третьої особи ОСОБА_3 на те, що в Додатковому договорі № 2 від 22.08.2014 р. стоїть не підпис ОСОБА_5, що на їх думку є очевидним, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки заявлений позов щодо недійсності правочинів на підставі ст. ст. 229, 203, 233 ЦПК України та з огляду на Закон України Про захист прав споживача . З вимогою про визнання вказаного договору недійсним з підстав його не підписання позивачем позивач не зверталася, позов не змінювала та відповідно будь-яких належних та допустимих доказів з цього приводу суду не надавала.

Згідно чч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до чч.5-7 цієї ж статті, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, суд з'ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази у їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Забезпечення позову не застосовувалося.

Рішення в повному обсязі складене 07 грудня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 11, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, ст.ст.4, 10, 202, 203, 215, 229, 230, 233 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 29949060679) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс" (73000, м.Херсон, вулиця 200-річчя Херсона, будинок 38, корпус 6, ідентифікаційний код юридичної особи 14137852), треті особи: ОСОБА_3 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1), Херсонське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (73000, м.Херсон, вулиця 200-річчя Херсона, будинок 38, корпус 6, ідентифікаційний код юридичної особи 25645436) про захист прав споживача шляхом визнання недійсним додаткових угод до договору про будівництво житла відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_6