Ухвала

від 29.11.2018 по справі 760/15422/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1029/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.06.2018 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва ОСОБА_9 , про арешт майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016100000001082 від 04.10.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та накладено арешт на майно, а саме:

- нежитлове приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ).

- нежитлове приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ).

- нежитлове приміщення АДРЕСА_2 право власності на яке належить ОСОБА_10 (ін.код НОМЕР_2 ).

- нежитлове приміщення №901/1 технічного поверху, загальною площею 24,2 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 право власності на яке належить ОСОБА_11 (ін.код НОМЕР_3 ).

- нежитлове приміщення, творча майстерня АДРЕСА_3 право власності на яке належить ОСОБА_12 (ін.код НОМЕР_4 ).

- нежитлове приміщення, творча майстерня АДРЕСА_4 право власності на яке належить ОСОБА_13 (ін.код НОМЕР_5 ).

Заборонено відчужувати, розпоряджатися вказаним нерухомим майном юридичним та фізичним особам, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ним дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене майно.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 ОСОБА_7 , 12.10.2018 року подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.06.2018 року, скасувати цю ухвалу в частині накладення арешту на нежитлові приміщення, що належать на праві власності ОСОБА_6 , а саме: нежитлове приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , а також зняти арешт із вказаних нежитлових приміщень.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, апелянт зазначає, що клопотання прокурора було розглянуто слідчим суддею 21.06.2018 року без участі у судовому засіданні власника майна чи його представника, копію оскаржуваної ухвали вона отримала 10.10.2018 року.

Мотивуючи апеляційні вимоги, представник власника майна зазначає, що власність на нежитлові приміщення на які накладено арешт, виникло у ОСОБА_6 у встановленому законодавством порядку, добросовісно та ніким не оспорюється, а сама ОСОБА_6 не є стороною кримінального провадження, у зв`язку з чим, слідчим суддею накладено арешт без достатніх правових підстав.

Слідчим суддею не було вчинено передбачених кримінальним процесуальним законом дій, щодо повідомлення власника майна про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду клопотання прокурора про арешт майна.

Також, апелянт зазначає, що ОСОБА_6 є співвласником багатоквартирного будинку окремих нежитлових приміщень на рівні з іншими співвласниками, які зареєстровані у встановленому законом порядку та не передавала це майно у власність ОСББ «Донця 2А», у зв`язку з чим, вказані нежитлові приміщення не відносяться до поняття «майно об`єднання» в розумінні Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а тому твердження про необхідність отримання дозволу у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Донця 2А», є хибним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання прокурора про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі в судовому засіданні власника майна ОСОБА_6 та його представника. Копію оскаржуваної ухвали, як зазначає апелянт, вона отримала 10.10.2018 року, а апеляційну скаргу остання подала 12.10.2018 року, тобто в межах визначених законом п`ятиденного строку, таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, а тому не підлягає поновленню.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки представником ОСОБА_6 в частині накладення арешту на належне їй майно, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, а щодо інших фізичних осіб, на нерухоме майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не перевіряється.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим відділом Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному №42016100000001082 від 04.10.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала Національному авіаційному університету України сертифікат №ІУ 165162942730 від 12.10.2016 року про закінчене будівництво об`єкту «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по АДРЕСА_1 . Черги 3, 4, 5 (секції №3,4, 5) черга 1 (РП-ТП№532); АДРЕСА_5 ».

17.09.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Донця 2а» (код ЄДРПОУ 40839420).

В подальшому, Департаментом з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було зареєстровано ряд декларацій з реконструкції об`єктів будівництва по вул. Михайла Донця 2-а в м. Києві, згідно яких декларантом ТОВ «Альфа-капітал-Буд» проводилась реконструкція технічних приміщень за № №899/1, 900/1, 901/1, 902/1, 903/1, 904/1,1-ІІ, II, VI, VII, 8-9, 1025/1, 1026/1, 1027/1, 1028/1, 1029/1, ІІ/І, VII/І, 730/1, 732/1, 733/1, 734/1, 735/1, 468/1, 469/1, 470/1, 471/1, 472/1, 358/1, 359/1, 360/1, 361/1, 362/1, 585/1, 586/1,587/, 588/1,589/1.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Донця 2а» (код ЄДРПОУ 40839420) дозволу на реконструкцію вищезгаданих приміщень не надавалось, замовником будівництва являлась державна установа, а реконструкція відбувалась після вводу в експлуатацію житлового будинку та реєстрації права власності на квартири будинку, у якому розміщуються вищевказані нежитлові приміщення, органом досудового розслідування зазначено, що є підстави вважати, що подача для реєстрації вищевказаних декларацій замовником реконструкції - ТОВ «Альфа-капітал-буд» здійснювалось без правовстановлюючих документів на нежитлові (технічні) приміщення (документів про право власності, користування та інших) і без погодження співмешканців будинку.

Також, зазначено, що для здійснення реконструкції приміщень та реєстрації вищевказаних декларацій замовником реконструкції - ТОВ «Альфа-капітал-буд» надавались не правовстановлюючі документи на нежитлові приміщення (документи про право власності, користування та інші), а договори інвестування, що свідчить про проведення реконструкції в порушення «Порядку перепланування житлових та нежитлових приміщень у будинках у місті Києві» затвердженого Рішенням КМР від 24 травня 2012 року N 587/7924.

Крім того, згідно договору підряду №22/08 на виконання робіт з реконструкції нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Михайла Донця, 2-А від 22.08.2016 року укладений між ПАТ «Фірма «Фундамент» (генеральний підрядник) та ТОВ «Компанія Євро-Буд» (підрядник) підрядник зобов`язується відповідно до проектної - кошторисної документації виконати роботи з реконструкції технічних приміщень, які розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (секції 1,2,3,4,5,6,7,8), загальною площею 1942, 4 кв.м.

Згідно п.п. 2.1, 2.2.2 рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року N 587/7924 «Про затвердження Порядку перепланування житлових і нежитлових приміщень у будинках у місті Києві» для отримання дозволу на перепланування юридична особа, власник або користувач нерухомого майна житлових та нежитлових приміщень, будинку, який має намір здійснити перепланування, подає належним чином заповнену Декларацію в двох примірниках до дозвільного органу за місцем знаходження об`єкта перепланування через районний дозвільний центр міста Києва, а також правовстановлюючі документи а об`єкт нерухомості, перепланування якого передбачається. У разі наявності права спільної власності н об`єкт перепланування до Декларації додаються правовстановлюючі документи всіх співвласників.

Згідно п.2 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирної, будинку» 2015 року (далі Закону) - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщенні призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканні (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляцій:-! камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно п.6 ст.1 Закону - спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загально: користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, я; обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, ж: призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону «Спільне майно багатоквартирного будинку» - спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №- рп/2004 (справа №1-2/2004р.), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.іе.І передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат j квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирне" будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Проведення реконструкції ТОВ «Альфа-капітал-Буд» технічних приміщень за №899/1, 900/1, 901/1, 902/1, 903/1, 904/1,1-ІІ, II, VI, VII, 8-9, 1025/1, 1026/1, 1027/1, 1028/1, 1029/1, II/I, VI | 1,730/1,732/1,733/1,734/1,735/1,468/1,469/1,470/1,471/1,472/1, 358/1, 359/1, 360/1, 361/1, 362/1, 585 586/1, 587/, 588/1, 589/1, як зазначено органом досудового розслідування, відбувалось в порушення рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 (справа №1-2/2004р.), положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» 2015 року, рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року N 587/7924.

В подальшому, ТОВ «Альфа-капітал-буд» в порушення рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 (справа №1-2/2004р.), положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» 2015 року, рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року N 587/7924, уклало низку цивільно-правових угод з фізичними особами щодо реалізації 5 підсобних приміщень, тим самим отримавши незаконну вигоду від їх реалізації.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15.12.2016 р. зареєстровано право власності на приміщення АДРЕСА_6 за ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ).

13.06.2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва ОСОБА_9 , звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням у якому просив накласти арешт на майно, зокрема, нежитлове приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ) та нежитлове приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ), необхідність накладення якого обґрунтовував метою забезпечення збереження речових доказів.

21.06.2018 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва клопотання прокурора було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016100000001082 від 04.10.2016 року, в частині накладення арешту на майно, а саме нежитлове приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ) та нежитлове приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ), слідчий суддя, виходив з обґрунтованості органом досудового розслідування правової підстави для арешту майна.

Проте, колегія суддів з таким висновком погодитися не може, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно вимог ч. 10ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможе набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакамст. 98 КПК Україниможе бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положеннямст. 98 КПК Українита наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбаченихст. 98 КПК Українита має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положеньст. 171 КПК України, наведені прокурором у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в розумінні вимогст. 132 КПК Українислідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна а саме: нежитлового приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ); нежитлового приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ) із забороною відчужувати, розпоряджатися вказаним нерухомим майном юридичним та фізичним особам, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ним дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене майно, як такого, що внесено до суду з порушенням вимогКПК Українита за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва ОСОБА_9 , про арешт майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016100000001082 від 04.10.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та накладено арешт на майно, а саме: нежитлове приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ); нежитлове приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ) із забороною відчужувати, розпоряджатися вказаним нерухомим майном юридичним та фізичним особам, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ним дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене майно, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва ОСОБА_9 , про арешт майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016100000001082 від 04.10.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме: нежитлове приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ); нежитлове приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_1 ) із забороною відчужувати, розпоряджатися вказаним нерухомим майном юридичним та фізичним особам, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ним дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене майно, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4