Ухвала

від 22.07.2019 по справі 760/15422/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/796/3363/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, а саме:

нежитлове приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_10 (ін.код НОМЕР_1 );

нежитлове приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_10 (ін.код НОМЕР_1 );

нежитлове приміщення №900/1, технічного поверху, загальною площею 69 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 право власності на яке належить ОСОБА_11 (ін.код НОМЕР_2 );

нежитлове приміщення №901/1 технічного поверху, загальною площею 24,2 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 право власності на яке належить ОСОБА_12 (ін.код НОМЕР_3 );

нежитлове приміщення, творча майстерня АДРЕСА_2 право власності на яке належить ОСОБА_13 (ін.код НОМЕР_4 );

нежитлове приміщення, творча майстерня АДРЕСА_3 право власності на яке належить ОСОБА_14 (ін.код НОМЕР_5 );

Цією ж ухвалою заборонено відчужувати, розпоряджатися вказаним нерухомим майном юридичним та фізичним особам, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ним дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене майно.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна, а саме в частині арешту нежитлового приміщення, творча майстерня АДРЕСА_3 , право власності на яке належить ОСОБА_15 (ін.код НОМЕР_5 ), відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_16 є добросовісним набувачем, а тому відсутні правові підстави для накладення арешту на майно останнього. Вказує про порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України та стверджує, що арештоване майно не є речовим доказом у справі. Додає про відсутність у даному кримінальному провадженні матеріальних збитків, цивільного позову та цивільного позивача.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обгрунтування пропуску такого строку зазначає, що копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 21.05.2019 у відповідь на адвокатський запит. Апеляційна скарга подана до суду 22.05.2019.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що копію оскаржуваної ухвали апелянтом отримано 21.05.2019, апеляційна скарга подана до суду 22.05.2019, п`ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 12 годину 30 хвилин 22.07.2019 року, про що надіслано повідомлення прокурору 27.06.2019 року, проте в судове засідання прокурор не прибув, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Київської місцевої прокуратури № 9 міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 42016100000001082, відомості про яке 04.10.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

13.06.2018 прокурор Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва ОСОБА_9 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: нежитлове приміщення №1025/1 технічного поверху, загальною площею 72,9 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_10 (ін.код НОМЕР_1 ); нежитлове приміщення №1026/1 технічного поверху, загальною площею 51,3 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_10 (ін.код НОМЕР_1 ); нежитлове приміщення №900/1, технічного поверху, загальною площею 69 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 право власності на яке належить ОСОБА_11 (ін.код НОМЕР_2 ); нежитлове приміщення №901/1 технічного поверху, загальною площею 24,2 кв.м., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 право власності на яке належить ОСОБА_12 (ін.код НОМЕР_3 ); нежитлове приміщення, творча майстерня АДРЕСА_2 право власності на яке належить ОСОБА_13 (ін.код НОМЕР_4 ); нежитлове приміщення, творча майстерня АДРЕСА_3 право власності на яке належить ОСОБА_14 (ін.код НОМЕР_5 ), яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року задоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор не дотрималися.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва ОСОБА_9 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів (а.с. 1-6).

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені прокурором у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання прокурора, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурораяк такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, скасувати в частині накладення арешту на нежитлове приміщення, творча майстерня АДРЕСА_3 право власності на, яке належить ОСОБА_14 (ін.код НОМЕР_5 ), та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва ОСОБА_9 про арешт зазначеного майна.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4