Постанова

від 05.12.2018 по справі 369/7370/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/7270/17 Головуючий 1 інстанція - Усатов Д.Д.

Провадження № 22-ц/824/2781/2018 Доповідач 2 інстанція - Кулішенко Ю.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 грудня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів Ігнатченко Н.В., Олійника В.І.

за участю секретаря: Зубленка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зараз до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ звернулося до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_5 є власником квартири № АДРЕСА_1. Між сторонами по справі встановились фактичні договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг, а саме: виконавець надав послуги Відповідачу, а останній такими послугами користувався для задоволення свої потреб, та не відмовлявся від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, але оплату не проводив, чим порушив частину 1 пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення де чітко зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати з надання житлово-комунальних послуг, тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Загальна сума боргу, з урахуванням індексу інфляції складає 397 741,85 грн.. Сума пені за договором складає 246 527,88 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 673912,35 грн., з урахуванням 3% річних та пені, суму сплаченого судового збору.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) борг у сумі 427 384,47 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ (код ЄДРПОУ 35411055, р/р 26003190510 АБ Укргазбанк , м. Київ, МФО 320478, юридична адреса: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Лобановського Валерія, будинок 23) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у сумі 427 384,47 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та просив рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції в порушення с. 3 ст. 258 ЦПК України не застосував строк позовної давності, про що було заявлено стороною по справі. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Зокрема, позивачем не підтверджено надання послуг щодо опалення або утримання будинку. Не доведено факт користування ОСОБА_3 вказаними послугами. Зазначає, що фактично не проживав на не проживає у квартирі АДРЕСА_1 та не користувався житлово- комунальними послугами, які надаються позивачем.

ТОВ Зараз подало до суду відзив на апеляційну скаргу та просило суд в задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що відповідач, фактично користувався житлово - комунальними послугами, які надавались позивачем з 23 березня 2010 року до 29 лютого 2016 року та повинен оплатити кошти за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів. Зазначає, що будь яких доказів неякісного надання послуг або відсутності надання послуг, неможливості користування належною на праві власності квартирою відповідачем не надано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 357 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів чинних на час вчинення окремих процесуальних дій , розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, користуючись житлово-комунальними послугами, порушує зобов'язання щодо оплати за їх надання та обслуговування. Заборгованість за період з 01.09.2011 року по 29.02.2016 року у розмірі 427384,47 грн. підлягає стягненню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири, що знаходиться аза адресою: АДРЕСА_1. ( а.с.10).

Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області № 484/4 від 27 листопада 2009 року затверджено ТОВ Зараз виконавцем житлово - комунальних послуг в АДРЕСА_1. ( а.с. 53).

Рішеннями Виконавчого комітету Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області № 584/1 від 31 жовтня 2008 року; №269 від 11 червня 2010 року; 493 від 03 вересня 2010 року; № 189 від 25 березня 2011 року;№238, 239 від 05 вересня 2014 року; № 141 від 24 червня 2015 року затверджено та введено в дію тариф на житлово - комунальні послуги та теплову енергію , що надавались виконавцем послуг ТОВ Зараз ( а.с. 178,181,182-189).

З 29 лютого 2016 року ТОВ Зараз припинило обслуговування будинку.

Письмовий договір про надання житлово- комунальних послуг між сторонами укладено не було. Між Відповідачем та Позивачем встановились фактичні договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг, а саме: виконавець надав послуги Відповідачу, а останній такими послугами користувався для задоволення свої потреб, та не відмовлявся від них.

ТОВ Зараз надавались послуги відповідачу за тарифами , погодженими з органом місцевого самоврядування. Відповідач ОСОБА_3 не виконував своїх обов'язків по своєчасному внесенню плати за надані комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, що становить 219636,62 грн..

Згідно статті 1 Закону України &qu ;Про житлово-комунальні послуги&qurg;, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України Про житлово- комунальні послуги , споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України, власники квартир зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири і придомової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Згідно зі ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим дотриманням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний їлатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час рострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший озмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати з надання житлово-комунальних послуг, тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву від 28.03.2018 року відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача (а.с. 48).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 не сплачував кошти за надані комунальні послуги з вересня 2011 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги товариство звернулось 11 липня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості по оплаті житлово- комунальних послуг, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних за період з липня 2014 року по лютий 2016 року, що становить борг з утримання будинку та опалення 71 784,33 грн. при проценти річних 3511,00 грн., інфляційні втрати 43929,68 грн.

Вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч. 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, що наданий позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог вбачається, що розмір заборгованості по пені розрахований станом на 29 лютого 2016 року поза межами строку позовної давності, а нарахування заборгованості після зазначеної дати відсутнє.

Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності у спірних правовідносинах а розрахунку заборгованості за пенею в межах позовної давності позивачем надано не було, апеляційний суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені із підстав спливу позовної давності.

Посилання апелянта на те, що оскільки між сторонами не укладено договору про постачання послуг з центрального опалення, підтвердження надання вказаних послуг не спростовують висновків суду.

Згідно із вимогами п.1 ч.3ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Пунктом.3 ч.2 ст. 21 Закону визначено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. А тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.

Незалежно від наявності укладеного договору між сторонами, законодавством передбачено обов'язок відповідачів здійснити оплату послуг, які вони фактично отримали.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано документів, які б підтвердили тарифи і послуги та розрахунок заборгованості суперечать матеріалам справи. У справі є рішення Виконавчого комітету Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про затвердження тариф на житлово - комунальні послуги та теплову енергію.

Також в матеріалах справи міститься розрахунок вартості наданих позивачем послуг, який є чітким, доступним і зрозумілим та не спростований відповідачем.

Доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надає відповідачу послуги суду не надано, так як і не надано доказів відмови відповідача від отримання вказаних послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не грунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення боргу з огляду на те, що ОСОБА_3 фактично не проживав в квартирі та не отримував ніяких послуг, що послуги позивачем надавались неякісні.

Питання ненадання чи неналежного надання комунальних послуг врегульовано Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV (чинний на час надання послуг та ухвалення судового рішення), відповідно ст.18 якого у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо . Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.

Такі ж положення закріплені у пунктах 16-18 розділу Порядок розв'язання спорів Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМ України № 529 від 20 травня 2009 року.

Посилаючись на неналежне надання послуг з боку позивача, відповідач не надал до суду доказів того, що претензії як споживача оформлялися належним чином відповідно до вимог закону шляхом складання акта-претензії та його подання позивачу і розгляду останнім.

Згідно із ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Тимчасове не проживання відповідача у належному йому будинку не є підставою для звільнення останнього від оплати наданих позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вартість яких позивач просив стягнути з відповідача, оскільки відповідно до ст..319, 322 ЦК України власність зобов'язує і власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Зараз сплачено судовий збір в розмірі 1785 грн. з урахування часткового задоволення позову на його користь з відповідача підлягає стягненню 303,54 грн.

ОСОБА_3 сплачено судовий збір в розмірі 9616,15 грн. з урахування часткового задоволення апеляційної скарги на його користь з позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7981,40 грн.

З урахуванням того, що на одну сторону покладено більшу суму судових витрат, суд зобов'язує ТОВ Зараз сплатити різницю судових витрат на користь ОСОБА_3 в розмірі 7677,86 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Києво - Святошинського районного суду від 19 квітня 2018 року скасувати на ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Зараз до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ (код ЄДРПОУ 35411055 ) заборгованість за оплату за житлово - комунальні послуги в розмірі 71784, 33грн., ( сімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят чотири гривні тридцять три копійки), інфляційні втрати 43929,68 грн. ( сорок три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень шістдесят вісім копійок), 3% річних 3511,00 ( три тисячі п'ятсот одинадцять гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ (код ЄДРПОУ 35411055, р/р 26003190510 АБ Укргазбанк на користь ОСОБА_3а (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 7677,86 грн. ( сім тисяч шістсот сімдесят сім гривень вісімдесят шість копійок).

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: