Постанова

від 05.12.2018 по справі 916/859/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/859/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик - адвокат Воронков В.О., за довіреністю,

від КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства - не з'явився,

від ОСОБА_2 - адвокат Воронков В.О., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2018, яке проголошено суддею Щавинською Ю.М. у судовому засіданні у м. Одесі, просп. Шевченка, 29, повне рішення складено 17.09.2018

у справі №916/859/18

за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик

до Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик (далі - ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства ), в якій просив суд зобов'язати відповідача у справі видати ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик технічні умови на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, до системи водопостачання та каналізації м. Ізмаїл.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик зазначає про неправомірну та безпідставну відмову КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства у видачі позивачу технічних умов на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, до системи водопостачання та каналізації м. Ізмаїл, з посиланням на необхідність надання документів, що не передбачені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.09.2018 позов задоволено, зобов'язано відповідача видати позивачеві технічні умови на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилаючись на приписи ст.ст. 26, 30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зазначив, що можливість одержання технічних умов закон ставить в залежність від наявності земельної ділянки у користуванні чи власності та наявності наміру щодо забудови. Так, за твердженням суду першої інстанції, із посилання на наявні у матеріалах справи докази, саме Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик є тією особою, що має намір щодо забудови спірної земельної ділянки.

Посилаючись на Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заперечень відповідача щодо відсутності у позивача відповідного статусу замовника, та, як наслідок, відсутність права звертатися до виробника послуг для отримання технічних умов. При цьому, посилаючись на листи відповідача, якими останній просив надати позивача додаткові документи, місцевий господарським суд відзначив, що про безпідставність вимог відповідача щодо надання додаткових документів, не передбачених Правилами №190, оскільки самі технічні умови, що повинні надаватися відповідачем відповідно до плану земельної ділянки та підземних комунікацій, потреб забудовника, вимог законодавства в подальшому є складовою частиною вихідних даних для оформлення проектної документації об'єкта будівництва.

Судом першої інстанції також визнано безпідставним посилання відповідача у своєму листі за №435 від 03.04.2018 на положення п. 9.5.20 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 №30, оскільки, за твердженням суду, вказані правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України та є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності. При цьому, як відзначено судом, технічна експлуатація систем водопостачання та водовідведення здійснюється виробниками згідно із Водним кодексом України, Кодексом України про надра, законами України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , Про питну воду та питне водопостачання , Про охорону навколишнього природного середовища , Про охорону праці , Про житлово-комунальні послуги , іншими нормативно-правовими актами, а також державними будівельними нормами і правилами, державними санітарними нормами і правилами. За невиконання цих Правил відповідальними є виробники. Натомість матеріали справи не містять жодних доказів, підтверджуючих, що ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик є виробником таких послуг.

Господарським судом Одеської області також відхилено посилання відповідача на те, що відповідні технічні умови вже були видані ОСОБА_2, та те, що жодна особа не зверталася з вимогою про внесення змін до вказаних умов, оскільки нормативне визначення дійсності технічних умов до завершення будівництва (ч.7 ст.30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ) спрямовано як раз на захист прав замовника, тобто фактично направлено на реалізацію принципу належного урядування. Разом з тим, у даному випадку судом достеменно встановлена як наявність у замовника бажання отримати технічні умови для підключення багатоквартирного будинку, так і відповідне волевиявлення попереднього забудовника ОСОБА_2, який фактично передав право забудови. При цьому, як відзначено судом, діюче законодавство жодним чином не обмежує можливість отримання нових технічних умов, з огляду на встановлення факту наявності будівництва іншого об'єкту ніж того на який технічні умови видавались - багатоквартирного будинку.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/859/18 від 06.09.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.

Так апелянт зазначає, що оскаржуваним судом рішенням було зобов'язано відповідача видати позивачеві технічні умови на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що на даний час спірний об'єкт є самочинним будівництвом. Посилаючись на приписи ст. 376 ЦК України та обставини встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 17.08.2017 по справі №500/1938/16-ц. апелянт зазначає, що станом на теперішній час відсутній багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1, як об'єкт цивільного права взагалі.

За твердженням скаржника, в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що технічні умови видаються до початку проведення будівництва. При цьому, як вказує апелянт, позивач просив видати технічні умови на багатоквартирний будинок, як об'єкт цивільного права, а не на його будівництво. На переконання скаржника, якщо позивач має намір на доведення будівництва багатоквартирного будинку до завершення та здавання в експлуатацію, він мав право звернутися із відповідною заявою про видачу технічних умов саме на будівництво багатоквартирного будинку.

Вищевказане, як стверджує апелянт, обґрунтовує його доводи про необхідність надання копії документів на будівництво, оскільки у відповідача була відсутня інформація про закінчення будівництва, тобто неможливо встановити чи є об'єкт багатоквартирним житловим будинком або незавершеним будівництвом.

Щодо посилання відповідача у листах на те, що питання про надання технічних умов буде розглянуто після надання судового рішення у справі №500/1938/16-ц апелянт зазначає, що за вказаною справою розглядалось питання за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на триповерховий житловий будинок. Враховуючи викладене, як стверджує апелянт, позивачем по справі при подання заяви була подана недостовірна інформація, яка не була ним спростована. Питання про надання технічних умов саме на багатоквартирний житловий будинок, а не будівництво, до надання вказаних документів чи розгляду справи в касаційній інстанції не могло бути фактично розглянуто.

Також посилаючись на приписи ст.ст. 4, 5 ГПК України апелянт зазначає, що позивач із заявою про видачу технічних умов на будівництво багатоквартирного будинку до відповідача не звертався та з цього приводу будь-яких рішень не приймалось. Так, за твердженням апелянта, заявлені у даній справі вимоги є необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не передбачено обов'язку без звернення особи самостійно змінювати чи видавати технічні умови, тобто без належного звернення замовника із відповідною заявою. Наведене, як вважає апелянт, свідчить про відсутність у позивача права вимагати від відповідача вчинити дії, які не ґрунтуються на правовідносинах, що склались між сторонами. Окрім того, як вважає апелянт, заявлені вимоги не призводять до поновлення порушеного права з огляду на ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Скаржник також відзначає, що технічні умови на проектування водопостачання та водовідведення житлового будинку АДРЕСА_1 були видані ОСОБА_2 у липні 2015 та на момент подання заяви будь-яких відомостей про те, що такі технічні умови є скасованими заявником не надавалось, а у відповідача була відсутня вказана інформація. Також, як стверджує апелянт, ані ОСОБА_2, ані позивач не звертались до відповідача з заявами про внесення змін до технічних умов чи про одержання додаткових технічних умов. Натомість, як відзначає апелянт, він не має права самостійно видавати технічні умови чи вносити зміни до технічних умов.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №916/859/18 за апеляційною скаргою Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2018 та призначено справу до розгляду на 05.12.2018.

03.12.2018 до апеляційного суду від ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останнє зазначає, що підставами виникнення права власності на земельну ділянку та житловий будинок підтверджуються завіреними копіями договору від 22.09.2017 року між ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик та ОСОБА_2 про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови та акту приймання-передачі земельної ділянки від 22.09.2017. Враховуючи положення ст. 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення на думку позивача, суд першої інстанції вірно визнав ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик змовником послуг водовідведення та водопостачання в розумінні чинного законодавства України.

Крім цього, позивач вважає, що судом достеменно встановлена як наявність у замовника бажання отримати технічні умови для підключення багатоповерхового будинку, так і відповідне волевиявлення попереднього забудовника ОСОБА_2, який фактично передав право забудови.

На думку позивача, відповідач, будучи монополістом у сфері водопостачання, дотримується формальної, суб'єктивної та упередженої логіки органів місцевого самоврядування в цьому питанні, й як наслідок, нехтує обставинами, які фактично склалися, і законними правами споживачів послуг водопостачання.

04.12.2018 до Південно-Західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, у зв'язку із участю представника в інших судових процесах, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на наступне.

Так, в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Колегія суддів наголошує, що участь представника відповідача у розгляді інших справ не може вважатись поважною причиною відсутності іншого представника відповідача. Досліджуючи подане клопотання колегією суддів звернуто увагу на те, що представником надано перевагу своєї участі у і інших справах ніж у справі, що розглядається апеляційним судом. Обставин такої пріоритетної поведінки представником у клопотанні не наведено.

Південно-Західним апеляційним господарським судом явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 05.12.2018 представник відповідача та третьої особи надав пояснення, в яких заперечував проти апеляційної скарги та просив суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації, що відображена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.23-24), ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 0,087 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

22.09.2017 між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (т.2 а.с.119-123), предметом якого є земельна ділянка, площа якої становить 0,087 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, та яка знаходиться на території Одеської області за адресою: АДРЕСА_1, щодо якої Суперфіціар передає Суперфіціарію права володіння та право цільового використання з метою добудови та введення в експлуатацію багатоквартирного (багатоповерхового) житлового будинку з об'єктами торгівлі, розташованого на вказаній земельній ділянці.

Відповідне речове право (суперфіцій) зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис 23337435 (т.1 а.с.24).

Господарським судом вірно встановлено, що саме ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик є тією особою, що має намір щодо забудови спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних, розроблення проектної документації та проведення у необхідних випадках її експертизи, затвердження проектної документації, виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Таким чином, першим (початковим) етапом будівництва є отримання замовником або проектувальником вихідних даних, основними складовими яких, згідно ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , є, зокрема, технічні умови.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва (зокрема, щодо його водо-, тепло-, енергопостачання тощо) викладаються у технічних умовах; фізична та юридична особа, яка має намір щодо забудови своєї земельної ділянки, має право на одержання технічних умов згідно з поданою нею заявою на протязі 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.

Тобто в даному випадку можливість одержання технічних умов закон ставить в залежність від наявності земельної ділянки у користуванні чи власності та наявності наміру щодо забудови.

При цьому, аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок, що встановлення технічних умов до інженерного забезпечення об'єкта будівництва (зокрема, щодо його водопостачання) є початковою стадією реалізації забудовником права на забудову земельної ділянки, саме за наслідками одержання яких здійснюється подальше проектування об'єкта будівництва, складається завдання на проектування, та в подальшому розроблення проектної документації.

Склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади або державними колегіальними органами (ч. 6 ст. 30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила №190), визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

За змістом Правил №190 технічними умовами є комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водопостачання, водовідведення.

При цьому, вказаними правилами також визначено, що замовником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення є споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво або реконструкцію об'єкта будівництва (далі - об'єкт будівництва) з подальшим його приєднанням до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 4.1 розділу IV Правил №190 для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови, форма яких наведена в додатку 1 до цих Правил.

Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території.

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.

Так, листом від 23.03.2018 (т.1 а.с.39) позивач звернувся до відповідача з проханням видати технічні умови на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, до системи водопостачання та каналізації м. Ізмаїл із наданням до своєї заяви визначених Правилами №190 документів на 44 аркушах.

03.04.2018 відповідач надав відповідь позивачу (т.1 а.с.41) про відмову у видачі технічних умов на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, до системи водопостачання та каналізації м. Ізмаїл, з вимогою до ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик надати додаткові документи, зокрема план ділянки будівництва на геодезичній підоснові з нанесенням усіх підземних комунікацій, дозволу на будівництво об'єкта містобудування, опитувальний лист підписаний замовником і проектною організацією та повідомлено, що відповідне питання буде розглянуто після надання судового рішення по справі № 500/1938/16-ц про знесення самовільного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на розгляді у касаційній інстанції.

Крім цього, в даному листі від 03.04.2018 відповідач посилається на положення п. 9.5.20 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 №30, проте, судова колегія вважає дані посилання безпідставними, оскільки вказані правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України та є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники).

При цьому, технічна експлуатація систем водопостачання та водовідведення здійснюється виробниками згідно із Водним кодексом України, Кодексом України про надра, законами України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , Про питну воду та питне водопостачання , Про охорону навколишнього природного середовища , Про охорону праці , Про житлово-комунальні послуги , іншими нормативно-правовими актами, а також державними будівельними нормами і правилами, державними санітарними нормами і правилами. За невиконання цих Правил відповідальними є виробники.

Натомість матеріали справи не містять жодних доказів, підтверджуючих, що ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик є виробником таких послуг.

06.04.2018 позивач листом вих. № 17/05 повторно звернувся до відповідача з наданням плану ділянки будівництва з нанесенням усіх підземних комунікацій, опитувального листа та зазначенням про безпідставність відмови у видачі технічних умов на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, до системи водопостачання та каналізації м. Ізмаїл, з зауваженням, що по справі № 500/1938/16-ц існує рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2018 року про відмову у знесенні самовільного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, яке набрало законної сили, не скасовано, дію якого не зупинено і яке в силу ст. 384 ЦПК України набирає сили з моменту прийняття, а згідно 1291 Конституції України є обов'язковим до виконання (т.1 а.с.40).

Листом вих. № 500 від 13.04.2018 відповідач знову відмовив позивачу у видачі технічних умов на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, до системи водопостачання та каналізації м. Ізмаїла, зазначивши про необхідність надання, зокрема, копії дозволу на будівництво об'єкта містобудування (т.1 а.с.42).

Проте, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги відповідача щодо надання додаткових документів, які не передбачені Правилами №190, є безпідставними, адже самі технічні умови, що повинні надаватися відповідачем відповідно до плану земельної ділянки та підземних комунікацій, потреб забудовника, вимог законодавства в подальшому є складовою частиною вихідних даних для оформлення проектної документації об'єкта будівництва.

Фактично стадія видачі технічних умов передує виконанню підготовчих і будівельних робіт. Отже видача технічних умов не може ставитися в залежність від наявності права власності на об'єкт будівництва або від наявності дозволу на виконання будівельних робіт.

Слід також зазначити, що згідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, яким визначено механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт, роботами з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту є будівельні роботи.

Частиною 2 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Положеннями ст.23 Закону України Про питну воду та питне водопостачання встановлено права та обов'язки підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення, серед яких, зокрема, право надання дозволів і технічних умов на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю (ч.5 ст.34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Отже, враховуючи викладене, господарським судом вірно встановлено, що питання надання замовнику послуг дозволу на будівництво об'єкту містобудування та контролю за наявністю такого дозволу жодним чином не стосується функцій КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017 (т.1 а.с.43-49), встановлено факт того, що рішенням №33 та наказом №89 від 27.11.2015 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання робіт від 20.11.2014 з будівництва житлового будинку, загальною площею 157,2 кв.м., гаражу, площею 24 кв.м., літньої кухні, площею 28 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_2

Також вказаним судом встановлено, що на даний час спірний об'єкт є самочинним будівництвом.

Разом з тим, положення ст. 391 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не виключає можливість замовника будівництва після скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, або декларації про готовність об'єкта до експлуатації повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.

При цьому, як вже було встановлено, контроль за надісланням повідомлення або подачею декларації жодним чином не входить до компетенції відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови у видачі ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Дворик , за умови надання позивачем передбачених правилами №190 необхідних документів, суперечать закону та перешкоджають реалізації прав позивача на забудову земельної ділянки, у зв'язку з чим, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та зобов'язав відповідача видати позивачеві технічні умови на підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Також, судом першої інстанції було вірно зазначено, що позивач зобов'язаний сплати кошти за видачу технічних умов та укладення відповідного договору (п.4.2 правил №190). Проте, вчинення таких дій у будь-якому разі залежить від відповідних дій відповідача щодо видачі технічних умов.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що відповідні технічні умови вже були видані ОСОБА_2, та те, що жодна особа не зверталася з вимогою про внесення змін до вказаних умов, також не приймається судом до уваги в якості підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки системний аналіз вищевказаних норм законодавства говорить про те, що нормативне визначення дійсності технічних умов до завершення будівництва (ч.7 ст.30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ) спрямовано як раз на захист прав замовника, тобто фактично направлено на реалізацію принципу належного урядування.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається як наявність у замовника бажання отримати технічні умови для підключення багатоквартирного будинку, так і відповідне волевиявлення попереднього забудовника ОСОБА_2, який фактично передав право забудови.

При цьому діюче законодавство жодним чином не обмежує можливість отримання нових технічних умов, з огляду на встановлення факту наявності будівництва іншого об'єкту ніж того на який технічні умови видавались - багатоквартирного будинку.

Доводи апеляційної скарги, що ОК ЖБК Наш Дворик мав звернутися із заявою про видачу технічних умов саме на будівництво багатоквартирного будинку, а не на багатоквартирний будинок як об'єкт цивільного права, судова колегія не приймає до уваги, оскільки питання надання замовнику послуг дозволу на будівництво об'єкту містобудування та контролю за наявністю такого дозволу не стосується функцій КП Ізмаїльське ВУВКГ . Відтак, з огляду на те, що питання контролю за виконанням підготовчих та будівельних робіт взагалі не стосується компетенції відповідача посилання останнього на неправомірність рішення через те, що технічні умови мають видаватися на будівництво, а не на багатоквартирний будинок є безпідставними.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що у ОК ЖБК Наш Дворик відсутнє право вимагати від відповідача видати технічні умов з огляду на те, що діючим законодавством не передбачено обов'язку без звернення особи (тобто без належного звернення замовника із відповідною заявою) самостійно змінювати чи видавати технічні умови, а відтак заявлені вимоги не призводять до поновлення порушеного права з огляду на ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Адже, підстави виникнення права власності на земельну ділянку та житловий будинок підтверджуються наданими належним чином завіреними копіями договору від 22.09.2017 року між ОК ЖБК Наш Дворик та ОСОБА_2 про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови та акту приймання-передачі земельної ділянки від 22.09.2017 року. Згідно ст. 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання на підставі договору , зокрема, з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів. Отже, господарським судом було вірно визнано ОК ЖБК Наш Дворик замовником послуг водовідведення та водопостачання в розумінні чинного законодавства України.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 06.09.2018 у справі №916/859/18 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2018 у справі №916/859/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2018.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.