Постанова

від 05.12.2018 по справі 910/5661/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. Справа№ 910/5661/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Власова Ю.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "ПланЕко"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 року

у справі №910/5661/18 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "ПланЕко"

про звернення стягнення 328924,81 грн. на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "ПланЕко" про звернення стягнення 328 924,81 грн на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору про відкриття кредитної лінії №53/2008 від 18.04.2008, у нього утворилась заборгованість в розмірі 4 201 010,00 грн. із внесеними змінами та доповненнями, на виконання засобів забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за яким між позивачем та відповідачем було укладено договір застави від 07.10.2011. Враховуючи зазначене, за твердженням позивача, в останнього виникло право звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 07.10.2011 р.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 року у справі № 910/5661/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "ПланЕко" про звернення стягнення 328924,81 грн. на предмет застави були задоволені повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню за ціною 328 924,81 грн., тобто за ціною встановленою у договорі застави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом дії договору застави банк не здійснював жодних дій для врегулювання спору та розбіжностей шляхом переговорів з товариством, а одразу звернувся до суду. Також апелянт зазначає, що позивачем не надано жодних доказів здійснення товариством дій, що свідчать про ухиляння від виконання своїх обов'язків за договором та станом на момент укладання договору кредиту апелянт мав намір своєчасно повернути отримані кошти, однак зважаючи на зміну фінансово-економічних показників діяльності товариства, останнє не мало можливості сплачувати наявну заборгованість за вищевказаним кредитом, оскільки відсутній попит на послуги, які надаються товариством.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 р. ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 р. в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 р.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "ПланЕко" у справі № 910/5661/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Власов Ю.Л., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "ПланЕко" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 р. у справі 910/5661/18 та призначено справу до розгляду на 05.12.2018 р.

Позиції учасників справи

Через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що в апеляційній скарзі апелянт не наводить жодної правової норми, яка б вказувала на неправомірність дій банку та протиправність оскаржуваного рішення та не надає жодних доказів на спростування позовних вимог позивача, чи порушення норм чинного законодавства судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.

Заявлені у справі клопотання учасників справи та результати їх розгляду.

04.12.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що представник банку Макарчук Л.Л. бере участь у інших судових засіданнях по справам, що відбудуться 05.12.2018 р. а також те, що неявка представника банку є першою у суді апеляційної інстанції.

04.12.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що представник відповідача не має можливості з'явитись на розгляд справи даної справи, оскільки 05.12.2018 р. приймає участь як представник сторін у інших справах.

05.12.2018 р. колегія суддів у судовому засіданні ухвалила клопотання про відкладення розгляду справи залишити без задоволення з наступних підстав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Колегія суддів зазначає, що наведені сторонами обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач та відповідач, як учасники судового процесу, не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявний відзив позивача на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 05.12.2018р. за відсутності представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.04.2008 Між відкритим акціонерним товариством Аграрний комерційний банк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Айбокс Банк ) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання ПланЕКО (Позичальник, Заставодавець) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 53/2008 від 18.04.2008 р. (далі - кредитний договір).

Надалі, між сторонами були внесені зміни до вказаного кредитного договору шляхом підписання договорів про внесення змін та доповнень, а саме: №1 від 30.04.2008, №2 від 01.07.2008, №3 від 23.12.2008, №4 від 18.02.2009, №5 від 10.04.2009, №6 від 17.04.2009, №7 від 20.07.2009, №8 від 31.03.2010, №9 від 16.04.2010, №10 від 29.06.2010 та №11 від 30.09.2010.

Пунктом 1.1. кредитного договору (у редакції договору про внесення змін та доповнень №9) встановлено, що Банк зобов'язується надати Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов цього договору. Ліміт за цим договором встановлюється в розмірі 491 700,00 дол. США.

Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору сторони домовились, що розмір процентів, які Позичальник сплачує Банку за користування кредитом, складає 21% річних.

Відповідно до приписів пункту 1.5. вищевказаного договору кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлюється 11.04.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання укладеного кредитного договору Банк надав кредит відповідачу в обумовленому розмірі. Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками про рух грошових коштів на рахунку відповідача.

Відповідач протягом тривалого часу ухилявся від виконання свого обов'язку щодо повернення кредиту, внаслідок чого у Позичальника перед Банком утворилась заборгованість у розмірі 643 859,62 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату подачі позову до суду складає 16 952 549,93 грн, у тому числі прострочена заборгованість по кредиту у сумі 491 700,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату подачі позову до суду складає 12 946 264,32 грн, прострочена заборгованість по процентам у сумі 50 487,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату подачі позову до суду складає 1 329 302,52 грн, пеня (сплата по курсу НБУ, на день сплати) у сумі 101 672,49 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату подачі позову до суду складає 2 676 983,09 грн, а також 40 975,28 грн пені та заборгованості по процентам, у тому числі прострочена заборгованість комісії за моніторинг застави та за ведення кредитної справи у сумі 33 058,18 грн та пені у сумі 7 917,10 грн.

Положеннями пункту 2.2. кредитного договору передбачено, що засоби забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов'язань, що передбачені пунктом 2.1. цього договору, оформлюються окремими договорами, що укладаються одночасно з цим договором або після його укладання.

На виконання вищевказаного пункту Кредитного договору між Банком та Позичальником був укладений договір застави від 07.10.2011 р. (далі - договір застави).

Згідно з пунктом 1.1. договору застави предметом застави є майно (обладнання та матеріали) відповідача, а саме:

Назва обладнання та матеріалівОдиниці вимірюванняКількістьБалансова вартість, грн. без ПДВ Гарячеоцинковані огорожі мінімальна висота 2,50 м, за основними воротами (двостворчасті, загальною шириною 3м)Метр 80 26000 Башта висотою 50м тип TRодиниця 1 174943,51 Контейнер № 4111 включаючи двері, антистатичну плитку для підлоги, мідну сітку, похилий дах. Розміри (Довж = 4, Ш = 2.5)одиниця 1 35050 Улаштування (устаткування) контейнеру, включаючи живлення, проводку, патрон для підводу кабелю, освітлення, перемикачі, систему заземлення разом з заземлюючою шиною поза контейнером та робочі розетки 220 Водиниця 1 12558 Система заземленнясистема 5 858 Габаритне освітленняодиниця 6 5265 Автономний промисловий кондиціонер. Моноблок HGT HiREFодиниця 1 41526 СГЕ D400G48/44-264Bwru-PDGодиниця 1 32724,30 ВСЬОГО: 328924,81

Загальною балансовою вартістю 328 924,81 грн.

Згідно приписів пункту 1.2. договору застави передбачено, що заставою за цим договором забезпечується виконання Позичальником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №63/2008 від 18.04.2008 із всіма змінами і доповненнями до нього, який укладений між Заставодержателем (Позивач) та Заставодавцем (Відповідач), а саме: повернення суми кредиту, наданої в рамках мультивалютної відкличної відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, яка станом на дату укладання цього договору складає 4 201 010,00 грн. у тому числі заборгованість за кредитом: 491700,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату укладання цього Договору складає 3920176,59 грн, заборгованість за процентами: 31365,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату укладання цього договору складає 250067,56 грн, заборгованість за комісіями: 30765,91 грн, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть) в розмірі, в порядку та в строки, передбачені кредитним договором та відшкодування витрат Заставодержателя, понесених у зв'язку із невиконанням Заставодавцем умов кредитного договору, умов цього договору та звернення стягнення на предмет застави, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами Кредитного договору та цього Договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору застави протягом строку дії цього Договору предмет застави залишається у володінні, користуванні та розпорядженні Відповідача у відповідності до вимог цього Договору та за умови їх виконання; протягом строку дії цього Договору предмет застави повинен знаходитися за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, село Строків.

Також підпунктами а пунктом 1.8. договору застави передбачено, що предмет застави належить Товариству на праві власності, що підтверджується відповідною довідкою, наявною в матеріалах справи.

Банк, посилаючись на викладене вище, стверджує, що має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

З метою досудового врегулювання спору, 05.03.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором.

Однак, оскільки вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання, позивач звернувся із даним позовом до суду, в межах якого просить суд звернути стягнення на предмет застави у рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що сторонами склались кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язався сплатити Банку проценти за користування кредитом у розмірі, що зазначений в пункті 1.4 цього договору, а саме - 21% річних. Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом (пункт 6.2. кредитного договору).

Крім того, положеннями пункту 5.1. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язався сплачувати Банку комісії у розмірі та у порядку, що зазначені цим договором та тарифами Банку. Комісія за моніторинг предмету застави становить 1500,00 грн та має сплачуватись щоквартально не пізніше сьомого числа першого місяця кварталу (пункт 5.4-5.5 кредитного договору).

Умовами кредитного договору, зокрема пунктами 10.1-10.3 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення суми кредиту та сплати відсотків) Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1,2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 ЦК України).

Як визначено статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок заявлених позивачем сум пені щодо сплати кредиту та відсотків, погоджується з твердженням суду першої інстанції, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами статті 572 ЦК України.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Факт порушення зобов'язання з боку позичальника шляхом ухилення від здійснення сплати грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитом, процентами за користування, комісії та пені підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачем.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідача внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за кредитним договором утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобов'язання за кредитним договором не є припиненим.

Статтею 19 Закону України Про заставу передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 590 ЦК України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином банк, у зв'язку із порушенням відповідачем умов кредитного договору, набув права вимагати від Заставодавця сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

У той же час, слід враховувати, що право звернути стягнення на предмет застави виникло у позивача безпосередньо на підставі договору застави, вказане право має альтернативну природу, оскільки договором передбачена можливість звернення стягнення на предмет застави у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Частиною 6 статті 20 Закону Украъни "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. На підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватися в т. ч. на підставі рішення суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, балансова вартість предмету застави станом день розгляду спору становить 328 924,81 грн. та є такою, що погоджена сторонами договору.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено наявність невиконаного основного зобов'язання за кредитним договором, враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та підлягають задоволенню за ціною 328 924,81 грн., тобто за ціною встановленою у договорі застави.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено наявність невиконаного основного зобов'язання за кредитним договором, враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та підлягають задоволенню за ціною 328 924,81 грн., тобто за ціною встановленою у договорі застави.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 року у справі № 910/5661/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "ПланЕко" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 р. у справі № 910/5661/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 року у справі № 910/5661/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/5661/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.12.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Ю.Л. Власов

Т.І. Разіна