Рішення

від 22.11.2018 по справі 910/8589/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2018Справа № 910/8589/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД Транс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаФермерське господарство "Левада Плюс М" простягнення 621770,40 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачаПастушок Л.М., довіреність від 14.06.2018; від відповідачаПоліщук О.М., ордер серії КС №404030 від 06.08.2018; Дамченко Ю.А., довіреність від 30.06.2018; від третьої особине з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД Транс" 621770,40 грн, з яких: 561366,00 грн збитків, завданих втратою вантажу, та 60404,40 грн плати за перевезення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору перевезення №ОР15/12/17СТ від 15.12.2017 в частині збереження вантажу.

Також 02.07.2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 відкрито провадження у справі №910/8589/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 06.08.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 06.08.2018 оголошено перерву до 16.08.2018.

15.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про поновлення чи продовження строку для надання відзиву на позов.

Крім того 15.08.2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що перевезення вантажу фактично здійснювало Фермерське господарство "Левада Плюс М", втрата вантажу сталася з вини саме означеної юридичної особи, у зв'язку з чим, на думку відповідача, відповідальність за втрату вантажу має бути покладена на Фермерське господарство "Левада Плюс М".

15.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" додатково обґрунтувало заявлені позовні вимоги та клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке мотивоване об'єктивною неможливістю забезпечити явку повноваженого представника в судове засідання.

16.08.2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів та про залучення Фермерського господарства "Левада Плюс М" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У підготовчому засіданні 16.08.2018 судом поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позов та прийняв відзив на позов до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2018 задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання; залучено до участі у справі Фермерське господарство "Левада Плюс М" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено третій особі строк для подання письмових пояснень по суті спору - до 30.08.2018; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 30.08.2018; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - до 11.09.2018; у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/8589/18 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання у справі на 19.09.2018.

30.08.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов, заперечив.

13.09.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшла заява про поновлення пропущеного строку на подання пояснень по суті спору.

Крім того, 13.09.2018 від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких остання, зокрема, повідомила про відсутність будь-якої інформації щодо перевезень, які здійснювались за товарно-транспортними накладними №1 від 26.12.2017, №2 від 26.12.2017, №2219 від 26.12.2017 та №2220 від 26.12.2017 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" та зазначила про відсутність будь-яких договірних відносин як з позивачем, так і з відповідачем у справі.

14.09.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору тотожні за змістом тим, які надійшли до загального відділу діловодства суду 13.09.2018.

14.09.2018 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшла заява про поновлення пропущеного строку на подання пояснень по суті спору.

У підготовчому засіданні 19.09.2018 оголошено перерву до 04.10.2018. Третій особі направлено повідомлення про судове засідання 04.10.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

04.10.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких останній, зокрема, зазначив про те, що відповідальність за втрату вантажу позивача необхідно покласти на третю особу, як безпосереднього перевізника.

У підготовчому засіданні 04.10.2018 оголошено перерву до 17.10.2018. Третій особі направлено повідомлення про судове засідання 17.10.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України

16.10.2018 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів, клопотання про допит свідка та клопотання про призначення по справі технічної експертизи документів.

17.10.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 17.10.2018 судом було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотань про допит свідка, про витребування доказів та про призначення по справі судових експертиз.

Стосовно клопотання відповідача про допит в якості свідка керівника третьої особи ОСОБА_4, яке надійшло до канцелярії суду 16.10.2018, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст.87 Господарського процесуального кодексу України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.4 ст.88 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.90 Господарського процесуального кодексу України відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням (абз.2 ч.2 ст.90 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст.89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, виходячи з вищенаведених норм, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про допит свідка, оскільки в матеріалах справи відсутня подана в установленому законом порядку заява свідка.

Також судом було розглянуто та відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання останнього про витребування доказів, а саме: витребування у третьої особи письмових пояснень про обставини подання на завантаження транспортних засобів Фермерського господарства "Левада Плюс М" з підстав його необґрунтованості, оскільки в матеріалах справи наявні пояснення третьої особи по суті спору, в т.ч. і щодо наведених обставин.

Щодо клопотань відповідача про призначення по справі судових експертиз, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як зазначено в листі Вищого господарського суду України №01-8/2651 від 27.11.2006 "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування у справі, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення по справі судових експертиз, а отже, і відмови в задоволенні клопотань відповідача в цій частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2018.

07.11.2018 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення щодо водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.08.2018 оголошено перерву до 22.11.2018. Третій особі направлено повідомлення про судове засідання 22.11.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

22.11.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо наявності двох комплектів товарно - транспортних накладних.

22.11.2018 відповідач надав до справи документи щодо належності на праві власності третій особі вантажних автомобілів, що перевозили спірний вантаж.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2018 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 22.11.2018 проти позову заперечили, просили в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві.

Третя особа у судове засідання представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 22.11.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Крім цього судом було розглянуто подану позивачем разом з позовом заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" в межах суми 631096,00 грн.

Наведена заява обґрунтована тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" існує припущення стосовно наявності ризику ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду по даній справі, з огляду на відсутність у відповідача зареєстрованих за ним транспортних засобів та нерухомого майна, невиконання ним вимоги позивача про сплату вартості втраченого товару і повернення коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" за перевезення вантажу у визначений законом строк.

За висновками суду, вищевказана заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" не було надано достатніх належних та допустимих у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі, а твердження позивача, викладені ним у відповідній заяві є тільки припущенням заявника та не можуть бути достатньою підставою для накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Транс".

Виходячи з викладеного, з огляду на доказову необґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" (відправник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" (перевізник, відповідач) було укладено договір перевезення №ОР15/12/17СТ (договір) відповідно до умов якого відправник доручає, а перевізник приймає на себе обов'язки по перевезенню вантажів відправника на умовах даного договору і відповідно до заявок відправника (п.1.1), після закінчення виконання кожної заявки (замовлення) сторони підписують акти наданих послуг, які є підставою для взаєморозрахунків сторін. У разі наявності будь-яких зауважень до наданих послуг відправник має право оформити перевізнику претензію (п.1.2), обов'язки перевізника, зокрема, забезпечити своєчасну подачу технічно справного і підготовленого до перевезення вантажу автотранспорту, відповідно до заявки. Підтверджувати можливість (не можливість) виконання заявки відправника у строк не пізніше 17:00 дня надходження заявки (п.2.1), прийняти вантаж для перевезення на умовах, обумовлених у заявці, перевірити відповідність складу і кріплення вантажу вимогам безпеки руху (п.2.2), за дорученням відправника здійснювати перевезення вантажів відправника на умовах і за маршрутами, погодженими сторонами в заявках (замовленнях) (п.2.3), своєчасно повідомляти відправника, про заміну транспортних засобів чи водіїв (з об'єктивних причин), що прямують для отримання вантажів у пункт завантаження (п.2.4), нести повну відповідальність за збереження вантажу відправника з моменту отримання вантажу і до моменту передачі вантажу одержувачу, представнику відправника або іншій особі, зазначеній відправником (п.2.5), нести повну відповідальність за дії своїх співробітників, що здійснюють перевезення відправника. У разі залучення третіх осіб до виконання замовлення відправника, перевізник несе відповідальність за їх дії як за свої власні (п.2.7), передати вантаж одержувачу в місці розвантаження, отримувати відмітку в товарно - транспортних документах про розвантажувальні операції (п.2.8), обов'язки відправника, зокрема, здійснювати оплату послуг перевізника в порядку, передбаченому ст.4 цього договору (п.3.3), відправник оплачує послуги перевізника шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України протягом 5 (п'яти) банківських днів після надання перевізником правильно оформлених оригіналів документів: товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу на елеваторі розвантаження - 1-й екземпляр; рахунка-фактури (з обов'язковим відображенням номеру договору); акту наданих послуг погодженої форми (з обов'язковою наявністю дати, номера автомобіля, номера ТТН, маршруту, назви вантажу, кількості, розцінки за грн/т/км без ПДВ, км, суми без ПДВ, суми з ПДВ, місця складання акту); податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником (перевізником) особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових. У разі порушення термінів реєстрації податкової накладної, перевізник одноосібно несе відповідальність згідно чинного законодавства (п.4.1), договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 15.12.2018, а в частині взаєморозрахунків сторін до повного виконання зобов'язань сторонами (п.8.1).

Відповідно до підписаної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс", як перевізником, та скріпленої печатками господарюючих суб'єктів заявки на транспортне обслуговування від 22.12.2017 сторони погодили здійснення перевезення за маршрутом: Білобожиця, Тернопільська обл. - Візирка, Одеська обл., найменування вантажу: соняшник, вага та об'єм (загальний): 500 т, вид завантаження: насипом, ціна за 1 т: 1050 грн з ПДВ, термін оплати: один день з моменту розвантаження, дата завантаження - 26-30.12.2017, дата розвантаження - 26 - 30.12.2017, адреса завантаження - Білобожиця, Тернопільська обл., адреса розвантаження - Візирка, Одеська обл., ПІБ та телефон водія: 1. ОСОБА_5, посв.НОМЕР_5, тел.НОМЕР_6, 2. ОСОБА_6, посв.НОМЕР_7, тел.НОМЕР_8, 3. ОСОБА_7, посв.НОМЕР_9, марка та державний номерний знак автомобілів: 1. МАН НОМЕР_10, причіп НОМЕР_11, 2. МАН НОМЕР_12, причіп НОМЕР_13, 3. ДАФ НОМЕР_14, причіп НОМЕР_15. Перевізник надає замовнику повну інформацію про всі затримки та їх причини в дорозі, а також несе повну відповідальність за збереження вантажу, зобов'язаний контролювати завантаження, якість та упаковку вантажу. Заявка діє з моменту її підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

26.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" було направлено директору ДП ДАРУ "Чортківський ВХП" Стефаняку П.О. заяву на відвантаження зерна за вих.№131, в якій позивач просить адресата на підставі договору складського зберігання №Зб-34-2017 від 13.09.2017 просить провести відвантаження соняшнику, 150 т, рік врожаю - 2017, автомобілі: 1. МАН НОМЕР_10, причіп НОМЕР_11, 2. МАН НОМЕР_13, причіп НОМЕР_12.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №1 від 26.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,420 т, маса брутто 39,020 т, автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, посв.НОМЕР_5, вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі олійно-екстраційний завод" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" по договору переробки №050535 від 10.08.2017, пункт навантаження: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., пункт розвантаження: Морський торговельний порт "Южний", Візирської сільської ради, Лиманського району, Одеської обл., здав вантаж (відповідальна особа вантажовідправника) заступник генерального директора з виробництва ОСОБА_10, прийняв водій ОСОБА_5

Згідно товарно-транспортної накладної №2219 від 26.12.2017 Фермерським господарством "Левада Плюс М" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,420 т, маса нетто - 23,600 т, маса брутто 39,020 т, автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, посв.НОМЕР_5, вантажовідправник: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", пункт навантаження: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., пункт розвантаження: Морський торговельний порт "Южний", Візирської сільської ради, Лиманського району, Одеської обл., здав вантаж (відповідальна особа вантажовідправника) зм.майстр ОСОБА_11, прийняв водій ОСОБА_5

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №2 від 26.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,540 т, маса брутто 39,920 т, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, водій ОСОБА_6, посв.НОМЕР_7, вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі олійно-екстраційний завод" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" по договору переробки №050535 від 10.08.2017, пункт навантаження: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., пункт розвантаження: Морський торговельний порт "Южний", Візирської сільської ради, Лиманського району, Одеської обл., здав вантаж (відповідальна особа вантажовідправника) заступник генерального директора з виробництва ОСОБА_10, прийняв водій ОСОБА_6

Згідно товарно-транспортної накладної №2220 від 26.12.2017 Фермерським господарством "Левада Плюс М" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,540 т, маса нетто - 24,380 т, маса брутто 39,920 т, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, водій ОСОБА_6, посв.НОМЕР_7, вантажовідправник: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", пункт навантаження: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., пункт розвантаження: Морський торговельний порт "Южний", Візирської сільської ради, Лиманського району, Одеської обл., здав вантаж (відповідальна особа вантажовідправника) зм.майстр ОСОБА_11, прийняв водій ОСОБА_6

27.12.2017 відповідачем було виставлено позивачу для оплати рахунок №255 від 27.12.2017 за автотранспортні послуги по перевезенню соняшника по маршруту Білобожиця, Тернопільська обл. - Візирка, Одеська обл. на загальну суму 74434,50 грн, який сплачено позивачем 27.12.2017 згідно платіжного доручення №3901.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" було надано позивачу акт надання послуг №255 від 27.12.2017 на автотранспортні послуги по перевезенню соняшника по маршруту Білобожиця, Тернопільська обл. - Візирка, Одеська обл. вартістю 74434,50 грн, який підписаний з боку відповідача та скріплений печаткою відповідного господарюючого суб'єкта.

Згідно реєстру перевезень до вказаного акту, який підписаний та скріплений печаткою з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" вартість перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, масою 24,34 т склала 25557,00 грн, а автомобілем НОМЕР_3, НОМЕР_4, масою 23,6 т - 24780,00 грн, а всього на суму 60404,40 грн.

Спір у справі виник внаслідок незбереження Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" прийнятого до перевезення згідно товарно-транспортних накладних №1 від 26.12.2017 та №2 від 26.12.2017 масою 23,600 т та 24,380 т відповідно, загальною вартістю 561366,00 грн, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму заподіяних збитків у вигляді вартості втраченого вантажу та вартості перевезення вантажу в автомобілях НОМЕР_1, НОМЕР_2 та автомобілем НОМЕР_3, НОМЕР_4, яке було оплачено позивачем.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 Цивільного кодексу України).

Стаття 307 Господарського кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст.611 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

За таких обставин, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Транс", наявність заподіяних позивачу діями відповідача збитків в заявленому до стягнення розмірі, причинно-наслідковий зв'язок між ними. Одночасно, при розгляді спору стосовно стягнення збитків правової оцінки також вимагає вина заподіювача збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" як відправником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" як перевізником було укладено договір перевезення №ОР15/12/17СТ відповідно до умов якого відправник доручає, а перевізник приймає на себе обов'язки по перевезенню вантажів відправника на умовах даного договору і відповідно до заявок відправника. За договором відповідач, зокрема, зобов'язався нести повну відповідальність за дії своїх співробітників, що здійснюють перевезення відправника, а у разі залучення третіх осіб до виконання замовлення відправник - нести відповідальність за їх дії як за свої власні. Крім цього, відповідач повинен був передати вантаж одержувачу в місці розвантаження, про що поставити відмітку в товарно - транспортних документах про розвантажувальній операції.

На виконання умов укладеного між сторонами правочину, 22.12.2017 між контрагентами було погоджено здійснення перевезення за маршрутом: Білобожиця, Тернопільська обл. - Візирка, Одеська обл., найменування вантажу: соняшник, вага та об'єм (загальний): 500 т, вид завантаження: насипом, термін оплати: один день з моменту розвантаження, дата завантаження - 26-30.12.2017, дата розвантаження - 26 - 30.12.2017, адреса завантаження - Білобожиця, Тернопільська обл., адреса розвантаження - Візирка, Одеська обл., ПІБ та телефон водія: 1. ОСОБА_5, посв.НОМЕР_5, тел.НОМЕР_6, 2. ОСОБА_6, посв.НОМЕР_7, тел.НОМЕР_8, 3. ОСОБА_7, посв.НОМЕР_9, марка та державний номерний знак автомобілів: 1. МАН НОМЕР_10, причіп НОМЕР_11, 2. МАН НОМЕР_12, причіп НОМЕР_13, 3. ДАФ НОМЕР_14, причіп НОМЕР_15, перевізник зобов'язався надати замовнику повну інформацію про всі затримки та їх причини в дорозі, а також нести повну відповідальність за збереження вантажу.

При цьому, обґрунтовуючи передання відповідачу товару для здійснення перевезення за погодженим між сторонами маршрутом позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну №1 від 26.12.2017, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,420 т, маса брутто 39,020 т, автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, посв.НОМЕР_5, вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі олійно-екстраційний завод" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" по договору переробки №050535 від 10.08.2017, пункт навантаження: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., пункт розвантаження: Морський торговельний порт "Южний", Візирської сільської ради, Лиманського району, Одеської обл., товарно-транспортну накладну №2 від 26.12.2017, згідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,540 т, маса брутто 39,920 т, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, водій ОСОБА_6, посв.НОМЕР_7, вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі олійно-екстраційний завод" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" по договору переробки №050535 від 10.08.2017, пункт навантаження: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., пункт розвантаження: Морський торговельний порт "Южний", Візирської сільської ради, Лиманського району, Одеської обл. Здав вантаж (відповідальна особа вантажовідправника) заступник генерального директора з виробництва ОСОБА_10, прийняв водій ОСОБА_5, про що на вказаних вище товарно-транспортних накладних містяться відповідні підписи та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро".

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач вказує на те, що відповідно до товарно-транспортної накладної №2219 від 26.12.2017 Фермерським господарством "Левада Плюс М" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,420 т, маса нетто - 23,600 т, маса брутто 39,020 т, автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, посв.НОМЕР_5, вантажовідправник: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", пункт навантаження: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., пункт розвантаження: Морський торговельний порт "Южний", Візирської сільської ради, Лиманського району, Одеської обл., здав вантаж (відповідальна особа вантажовідправника) зм.майстр ОСОБА_11, прийняв водій ОСОБА_5, а згідно товарно-транспортної накладної №2220 від 26.12.2017 Фермерським господарством "Левада Плюс М" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,540 т, маса нетто - 24,380 т, маса брутто 39,920 т, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, водій ОСОБА_6, посв.НОМЕР_7, вантажовідправник: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", пункт навантаження: ДП "Чортківський ВХП" с.Білобожиця, Тернопільська обл., пункт розвантаження: Морський торговельний порт "Южний", Візирської сільської ради, Лиманського району, Одеської обл., здав вантаж (відповідальна особа вантажовідправника) зм.майстр ОСОБА_11, прийняв водій ОСОБА_6, а отже, за твердженнями відповідача, безпосереднім перевізником вантажу позивача була третя особа, яка і повинна нести відповідальність за втрату цього вантажу.

Також, як вказав відповідач, транспортні засоби МАН НОМЕР_10, причіп НОМЕР_11 та МАН НОМЕР_13, причіп НОМЕР_12 належать на праві власності третій особі - Фермерському господарству "Левада Плюс М", про що в справі наявні відповідні докази.

Відповідно до визначень, наведених у п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995 №7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

При цьому товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання і без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, але за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по - батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Пунктами 11.4, 11.6, 11.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях по суті спору, належний до перевезення товар позивача (соняшник) зберігався та відвантажувався з ДП ДАРУ "Чортківський ВХП" на підставі договору складського зберігання №Зб-34-2017 від 13.09.2017, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" було направлено ДП ДАРУ "Чортківський ВХП" відповідний лист про відвантаження соняшника із зазначенням державних номерних знаків автомобілів, а останнім, в свою чергу, були виписані товарно - транспортні накладні №2219 від 26.12.2017 та №2220 від 26.12.2017, в яких вантажовідправником вказано ДП "Чортківський ВХП", вантажоодержувачем вказано позивача, перевізником - третю особу, а також вказано найменування та масу вантажу, державні номерні знаки автомобілів та ПІБ водіїв.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відомості, які зазначені у товарно-транспортних накладних №1 від 26.12.2017 та №2 від 26.12.2017 відповідають умовам, які погоджені сторонами, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" у заявці від 22.12.2017, підписаної та скріпленої печатками обох сторін.

Крім цього, додатковим підтвердженням здійснення перевезення саме відповідачем у справі також є рахунок №255 від 27.12.2017, який виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" для оплати за автотранспортні послуги по перевезенню соняшника по маршруту Білобожиця, Тернопільська обл. - Візирка, Одеська обл. на загальну суму 74434,50 грн та оплачений позивачем 27.12.2017 згідно платіжного доручення №3901, а також підписані зі сторони відповідача та скріплені печаткою відповідного господарюючого суб'єкта акт надання послуг №255 від 27.12.2017 на автотранспортні послуги по перевезенню соняшника по маршруту Білобожиця, Тернопільська обл. - Візирка, Одеська обл. вартістю 74434,50 грн та реєстр перевезень до вказаного акту, згідно якого, зокрема, визначено вартість перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, масою 24,34 т у розмірі 25557,00 грн, а автомобілем НОМЕР_3, НОМЕР_4, масою 23,6 т - 24780,00 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, умови договору перевезення №ОР15/12/17СТ від 15.12.2017, заявки на транспортне обслуговування від 22.12.2017, характер правовідносин учасників справи щодо перевезення за товарно-транспортними накладними №1 від 26.12.2017 та №2 від 26.12.2017, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" виступало в спірних правовідносинах безпосереднім перевізником.

При цьому, відповідач, прийнявши товар позивача в пункті завантаження, без будь - яких зауважень в товарно-транспортних документах, несе повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу під час його транспортування.

За твердженнями позивача, які відповідачем не спростовані, вантаж, який перевозився в автомобілях НОМЕР_1, НОМЕР_2 та МАН НОМЕР_13, причіп НОМЕР_12 було втрачено.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №1 від 26.12.2017 позивачем було передано, а відповідачем прийнято до перевезення вантаж - соняшник насипом, тара - 15,420 т, маса брутто 39,020 т, а згідно товарно-транспортної накладної №2 від 26.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" як перевізником було прийнято до перевезення товар замовника - соняшник насипом, тара - 15,540 т, маса брутто 39,920 т.

За розрахунком суду, вага нетто вантажу, який був прийнятий до перевезення відповідачем склала 23,6 т + 24,38 т = 47,98 т.

Відповідно до товарно-транспортних накладних №1 від 26.12.2017 та №2 від 26.12.2017 вантажоодержувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Олсідз Блек Сі олійно-екстраційний завод" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна".

Згідно умов контракту №06013756 на поставку сільськогосподарської продукції від 08.12.2017, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" як постачальником, відповідно до умов якого останній зобов'язується продати та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2017 року, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар, вартість якого складає 11700,00 грн з ПДВ за одну метричну тонну.

Отже, вартість втраченого вантажу, прийнятого відповідачем до перевезення за товарно-транспортними накладними №1 від 26.12.2017 та №2 від 26.12.2017 складає 47,98 т * 11700 грн = 561366,00 грн.

Також, як встановлено судом, позивачем оплачений рахунок №255 від 27.12.2017 на суму 74434,50 грн, який виставлений відповідачем для оплати за автотранспортні послуги по перевезенню соняшника по маршруту Білобожиця, Тернопільська обл. - Візирка, Одеська обл. на загальну суму 74434,50 грн, в т.ч. і 60404,40 грн. за перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2 та автомобілем НОМЕР_3, НОМЕР_4.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився за товарно-транспортними накладними №1 від 26.12.2017 та №2 від 26.12.2017, результату такої поведінки (збитків) - втрати товару на загальну суму 561366,00 грн, оплати позивачем перевезення втраченого вантажу на загальну суму 60404,40 грн з ПДВ та наявності причинного зв'язку між протиправної поведінкою відповідача та завданими збитками.

При цьому, відповідачем, який вказаний як перевізник та з яким у позивача існують договірні відносини, не доведено суду належними та допустимими доказами, що втрата вантажу, який перевозився за товарно-транспортними накладними №1 від 26.12.2017 та №2 від 26.12.2017, сталась не з його вини (відповідно до ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України).

Крім цього, відповідачем у справі не доведено існування будь-яких обставин, які можуть виключати відповідальність відповідача за втрату вантажу.

Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу за товарно-транспортними накладними №1 від 26.12.2017 та №2 від 26.12.2017, що було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід Транс", останнім не було дотримано обов'язку зі збереження вантажу, прийнятого до перевезення, внаслідок чого був втрачений вантаж позивача на загальну суму 561366,00 грн, позивачем було оплачено перевезення втраченого вантажу на загальну суму 60404,40 грн з ПДВ, а відповідачем в свою чергу не доведено, що втрата вантажу, відбулась не з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Транс", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" підлягають задоволенню.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно задоволення позовних вимог.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Транс" підлягають задоволенню частково.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 9326,56 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД Транс" (02140, м.Київ, вулиця Бориса Гмирі, будинок 9, ідентифікаційний код 39820757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" (17411, Чернігівська обл., Бобровицький район, село Кобижча, вулиця Трипільська, будинок 57, ідентифікаційний код 40445458) 561366 (п'ятсот шістдесят одна тисяча триста шістдесят шість) грн 00 коп. вартості втраченого вантажу, вартість перевезення втраченого вантажу на суму 60404 (шістдесят тисяч чотириста чотири) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 9326 (дев'ять тисяч триста двадцять шість) грн 56 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.12.2018

Суддя Ю.М. Смирнова