Рішення

від 03.12.2018 по справі 914/1996/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 Справа №914/1996/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман - Капітал» , м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення 179 433, 60 грн відшкодування різниці вартості понесених витрат

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2 : не з'явився.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман - Капітал» до Львівської міської ради та до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення 179 433, 60 грн відшкодування різниці вартості понесених витрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2017 (суддя Березяк Н.Є.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 914/1996/17, у задоволенні зменшених позовних вимог було відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018, рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 914/1996/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 20.08.2018 справу № 914/1996/17 було прийнято до нового розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.09.2018.

Представник позивача в судове засідання 10.09.2018 з'явився, через канцелярію суду подав додаткові письмові пояснення по справі. Представник відповідача-1 в судове засідання 10.09.2018 не з'явився. Представник відповідача-2 в судове засідання 10.09.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у щорічній відпустці. Ухвалою суду від 10.09.2018 суд відклав підготовче засідання на 10.10.2018.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2018 з'явився, подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Представники відповідачів - 1, 2 в судове засідання 10.10.2018 з'явилися, через канцелярію суду подали письмові пояснення з врахуванням викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі № 914/1996/17, щодо клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження не заперечили. Ухвалою суду від 10.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 07.11.2018.

Представник позивача в судове засідання 07.11.2018 з'явився, надав пояснення по справі. Представники відповідачів - 1, 2 в судове засідання 07.11.2018 не з'явилися. Ухвалою суду від 07.11.2018 підготовче засідання відкладено на 19.11.2018.

Представник позивача в судове засідання 19.11.2018 з'явився, вимоги суду виконав. Представники відповідачів - 1, 2 в судове засідання 19.11.2018 не з'явилися. Ухвалою від 19.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 03.12.2018.

Представник позивача в судове засідання 03.12.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-1 в судове засідання 03.12.2018 не з'явився.

Представник відповідача-2 в судове засідання 03.12.2018 не з'явився.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 03.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман - Капітал» звернулося в господарський суд з позовом до Львівської міської ради та до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення 179 433, 60 грн відшкодування різниці вартості понесених витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 06.05.2015 між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (відповідач-2) та ТзОВ Флагман-капітал (позивач) було укладено договір про пайову участь № 132 Реконструкція незавершеного будівництва офісної будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями на 1-му поверсі по вул. Кримській 107 у м. Львові , за умовами п. 1.1. якого замовник (позивач) зобов'язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п. 2.2. зазначеного договору, замовник зобов'язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 163 985, 16 грн по 30.05.2015.

25.05.2015 позивачем було сплачено 163 985, 16 грн пайового внеску на виконання умов договору про пайову участь від 06.05.2015 № 132, що підтверджується копією банківської виписки від 28.05.2015 долученої до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що внаслідок його звернення до Управління контролю та аудиту Львівської міської ради з метою погодження вартості прокладання водопровідних та каналізаційних мереж за межами ділянки по вул. Кримській 107 у м Львові, Управлінням було надано висновок від 13.05.2016 № 2103-191, яким підтверджено кошторисну вартість прокладання на замовлення ТзОВ «Флагман-капітал» водопровідних та каналізаційних мереж за межами ділянки по вул. Кримській 107 у м. Львові на суму 179 433, 60 грн.

На підставі звернення позивача до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради із листом від 26.05.2016 № 26/05-16, Львівською міською радою було прийнято ухвалу від 04.10.2016 № 1036 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення на вул. Кримській, 107» , якою прийнято безоплатно у власність територіальної громади м. Львова від ТзОВ «Флагман-капітал» зовнішні водопровідні мережі балансовою вартістю 30 575, 49 грн та зовнішні каналізаційні мережі балансовою вартістю 148 858, 11 грн, які знаходяться поза межами земельної ділянки, відведеної для будівництва житлового будинку на вул. Кримській 107 у м. Львові.

Позивач в подальшому неодноразово звертався до Департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявами від 16.11.2016 № 16/11-16, від 22.02.2017 №22/02-17, від 22.05.2017 № 22/05-17 про відшкодування ТзОВ «Флагман - Капітал» кошторисної вартості будівництва інженерних мереж на суму 179 433, 60 грн, при цьому посилаючись на ч. 5 ст. 30 Про регулювання містобудівної діяльності , яким передбачено можливість зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж. У відповідь на вказані звернення відповідач-2, листами від 02.02.2017 № 2301-247, від 24.04.2017 № 2301-1313 та від 07.08.2017 № 2301-2290, повідомляв позивача про відсутність підстав для розгляду питання про відшкодування замовнику кошторисної вартості будівництва зовнішніх водопроводів та каналізаційних мереж.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача за захистом своїх прав з позовом до господарського суду, згідно якого, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 21.11.2017, позивач просить стягнути з відповідача-1 - 179 433, 60 грн відшкодування понесених витрат з прокладення водопровідних та каналізаційних мереж за межами ділянки по вул. Кримській, 107 у м. Львові.

Позиція відповідача-1.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначає, що внаслідок невчасного виготовлення та погодження проекту та невчасного завершення будівництва позивачем, він позбавив себе права на зменшення розміру пайового внеску на суму кошторисної вартості інженерних мереж, за яким позивач мав право звернутися до органу місцевого самоврядування на час існування зобов'язань за договором про пайову участь від 06.05.2015 № 132. Разом з тим відповідач-1 стверджує, що позивач мав право звернутися до органу місцевого самоврядування щодо відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника, яка на час зобов'язання становила 15 448, 44 грн. Проте, таких звернень зі сторони позивача на адресу відповідачів не надходило.

Крім того, відповідач-1 повідомляє, що позивач звертався до відповідачів щодо відшкодування кошторисної вартості інженерних мереж, проте законодавством України передбачено зменшення розміру пайового внеску на суму кошторисної вартості інженерних мереж та відшкодування різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі.

Позиція відповідача-2.

Заперечення відповідача-2 проти позову узгоджуються з позицією відповідача-1. Відповідач-2 зазначає, що згідно ухвали Львівської міської ради від 04.10.2016 № 1036 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення на вул. Кримській, 107» , зовнішні водопровідні та каналізаційні мережі було прийнято у власність територіальної громади м. Львова безоплатно, відтак відсутні підстави для відшкодування позивачу вартості будівництва вказаних мереж.

Відповідач-2 зазначає, що позивач не був позбавлений права на відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника на суму 15 448, 44 грн, проте з вимогою про таке відшкодування до відповідачів не звертався.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Як встановлено судом, 06.05.2015 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір про пайову участь № 132 Реконструкція незавершеного будівництва офісної будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями на 1-му поверсі по вул. Кримській 107 у м. Львові (далі по тексту - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого замовник (позивач) зобов'язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору, замовник зобов'язався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 163 985, 16 грн по 30.05.2015.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2015, на виконання умов п. 2.2. договору, позивачем було сплачено 163 985, 16 грн пайового внеску, що підтверджується копією банківської виписки від 28.05.2015 долученої до матеріалів справи.

Позивач, як замовник будівництва, звертався до Управління контролю та аудиту Львівської міської ради з метою погодження вартості прокладання водопровідних та каналізаційних мереж за межами ділянки по вул. Кримській 107 у м. Львові, яке здійснювалось на підставі технічних умов від 27.01.2014 № 15-544, погоджених Департаментом житлового господарства та інфраструктури ЛМР, та якими передбачалась необхідність будівництва замовником інженерних мереж поза межами його земельної ділянки.

Висновком Управління контролю та аудиту Львівської міської ради від 13.05.2016 № 2103-191 було підтверджено кошторисну вартість прокладання на замовлення ТзОВ Флагман-Капітал водопровідних та каналізаційних інженерних мереж на суму 179 433, 60 грн.

Листом від 26.05.2016 № 26/05-16 позивач звертався до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з проханням прийняти у власність територіальної громади м. Львова з подальшою передачею на баланс Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" та з подальшим відшкодуванням замовнику кошторисної вартості будівництва: зовнішні водопровідні мережі балансовою вартістю 30 575, 49 грн та зовнішні каналізаційні мережі балансовою вартістю 148 858, 11 грн, в тому числі поза межами земельної ділянки, відведеної для будівництва житлового будинку на вул. Кримській, 107 у м. Львові. У відповідь на вказане звернення Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради листом від 20.10.2016 повідомило позивача про прийняття Львівською міською радою ухвали від 04.10.2016 №1036 Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення на вул. Кримській, 107 , згідно якої вищевказані зовнішні водопровідні та каналізаційні мережі було прийнято безоплатно у власність територіальної громади м. Львова.

В подальшому позивач звернувся із заявою від 26.10.2016 № 26/10-16 до Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з проханням вирішити питання відшкодування товариству кошторисної вартості будівництва інженерних мереж. У відповідь на вказану заяву Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради направило позивачу листа від 01.11.2016 № 2502-вих-2001, у якому повідомило, що з питаннями про звільнення від сплати пайового внеску у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Львова необхідно звертатись до Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

16.11.2016 позивач звернувся до Департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявою № 16/11-16 про відшкодування товариству кошторисної вартості будівництва інженерних мереж. Позивач стверджує, що на вказане звернення відповідач-2 листом від 02.02.2017 № 2301-247 повідомив, що не вбачає підстав для розгляду питання про відшкодування замовнику кошторисної вартості будівництва зовнішніх водопроводів та каналізаційних мереж.

Позивач 22.02.2017 повторно звернувся до відповідача-2 з проханням вирішити питання відшкодування товариству кошторисної вартості будівництва мереж та внести дане питання на розгляд уповноваженого органу. Листом від 24.04.2017 № 2301-1313 відповідач-2 повідомив позивача про відсутність підстав для винесення на розгляд сесії міської ради питання про повернення 179 433, 60 грн кошторисної вартості будівництва мереж, мотивуючи дану відповідь посиланням на рішення постійно діючих комісій міської ради про недоцільність відшкодування вказаних коштів. Так, рішеннями постійної комісії фінансів та планування бюджету (витяг з протоколу засідання постійної комісії №53 від 29.03.2017); постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища (витяг з протоколу засідання постійної комісії №59 від 22.03.2017); постійної комісії інженерного господарства, транспорту, зв'язку та житлової політики (витяг з протоколу засідання постійної комісії №49 від 21.03.2017) встановлено відсутність підстав для внесення на розгляд сесії міської ради питання про повернення замовнику 179 433, 60 грн.

На чергове звернення позивача із заявою від 22.05.2017 № 22/05-17 з аналогічними вимогами до відповідача-2, останній листом від 07.08.2017 № 2301-2290 повідомив про відсутність підстав для відшкодування зазначених позивачем коштів.

На підставі наведених обставин, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся з даним позовом до суду та, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 21.11.2017, просить стягнути 179 433, 60 грн відшкодування понесених витрат з прокладення водопровідних та каналізаційних мереж за межами ділянки по вул. Кримській 107 у м. Львові.

Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон), порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

За умовами ч. 5 ст. 30 Закону, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність. У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2018, у задоволенні даного позову, з врахуванням зменшених позовних вимог, було відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 914/1996/17 було скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Підставами для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 914/1996/17 та направлення справи на новий розгляд Верховний Суд вказав на те, що при розгляді вказаної справи суди не встановили всіх обставин справи, зокрема щодо наявності необхідних правових умов для виникнення у позивача права на зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням необхідності доведення забудовником кошторисної вартості інженерних мереж, будівництво яких поза межами земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, та прийняття інженерної мережі у комунальну власність. За вказівкою Верховного Суду, під час нового розгляду справи суду необхідно встановити вищезазначені обставини та в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи касаційної інстанції під час нового розгляду справи.

В процесі нового розгляду даної справи судом з'ясовано, що кошторисна вартість прокладених позивачем інженерних мереж підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року № 15 на суму 183 861, 60 грн та підсумковою відомістю матеріальних ресурсів до актів приймання виконаних підрядних робіт, які були предметом розгляду Управлінням контролю та аудиту Львівської міської ради при наданні висновку від 13.05.2016 № 2103-191 про погодження кошторисної вартістості прокладання на замовлення ТзОВ Флагман-Капітал водопровідних та каналізаційних інженерних мереж, які передаються на баланс міста Львова по об'єкту будівництва на вул. Кримській, 107 у м. Львові на суму 179 433, 60 грн.

Також судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 04.10.2016 № 1036 було вирішено прийняти безоплатно у власність територіальної громади м. Львова зовнішні водопровідні мережі балансовою вартістю 30 575, 49 грн та зовнішні каналізаційні мережі балансовою вартістю 148 858, 11 грн до житлового будинку на вул. Кримській, 107 у м. Львові, які знаходяться поза межами земельної ділянки, відведеної для будівництва житлового будинку.

На момент погодження кошторисної вартості прокладання на замовлення ТзОВ Флагман-Капітал водопровідних та каналізаційних мереж за межами ділянки на вул. Кримській 107 в м. Львові на суму 179 433, 60 грн, зобов'язання позивача щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту були відсутні внаслідок сплати 28.05.2015 внеску в розмірі 163 985, 16 грн. За таких умов, різницею між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту є саме погоджена кошторисна вартість будівництва таких мереж (Висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.07.2018 у справі № 914/1996/17).

Колегія суддів Касаційного господарського суду направляючи дану справу на новий розгляд звернула увагу на те, що відповідач-1, не заперечуючи отримання вже сплачених позивачем грошових коштів в якості пайового внеску та не повертаючи їх, фактично зобов'язує позивача повторно прийняти участь в розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом передачі споруджених зовнішніх мереж у власність міста без можливості компенсації їх вартості, що суперечить частині 6 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Суд зазначає, що факт належної оплати позивачем пайового внеску за договором від 06.05.2015 № 132 на суму 163 985, 16 грн не може стати обставиною, яка перешкоджає застосуванню до даних правовідносин ч. 5 ст. 30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , таким чином створюючи умови за яких позивач повторно несе витрати щодо участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

Слід зазначити, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/9051/15).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Беручи до уваги все вищенаведене, враховуючи позицію Верховного Суду у даній справі, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами наявність підстав для стягнення з відповідача-1 - 179 433, 60 грн кошторисної вартості будівництва інженерних мереж. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 21.11.2017.

Відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обовязок чи право стягнення є солідарним.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення , у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них.

Як вбачається з позовної заяви у цій справі, спершу позивачем було заявлено три позовні вимоги до двох відповідачів - Львівської міської ради та Департаменту економічного розвитку ЛМР: дві з них немайнового характеру - про визнання неправомірними дій відповідачів та зобовязання відповідача-1 до вчинення дій та одна майнового характеру - про стягнення з відповідача-1 - 179 433, 60 грн. Однак, в процесі розгляду даного спору, позивачем було подано заяву від 21.11.2017 про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить задоволити лише вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача-1 - Львівської міської ради грошових коштів в сумі 179 433, 60 грн. Таким чином, оскільки зменшенню підлягають лише позовні вимоги майнового характеру, суд трактує заяву позивача про зменшення позовних вимог як відмову позивача від позовних вимог немайнового характеру.

Згідно положень ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку що провадження у справі № 914/1996/17, в частині позовних вимог немайнового характеру - про визнання неправомірними дій (бездіяльності) відповідачів та про зобовязання відповідача-1 до вчинення дій слід закрити.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача-1.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду першої інстанції позивачем було сплачено 5 891, 50 грн судового збору, однак, після зменшення позивачем позовних вимог, згідно заяви від 21.11.2017, сума судового збору, пропорційна до заявлених та в подальшому задоволених позовних вимог, становить 2 691, 50 грн. За подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду позивачем було сплачено 2 960, 66 грн судового збору, а також за подання касаційної скарги до Верховного Суду позивачем було сплачено 5 383, 00 грн судового збору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 2 691, 50 грн, апеляційної інстанції в розмірі 2 960, 66 грн та касаційної інстанції в розмірі 5 383, 00 грн, що загалом становить суму 11 035, 16 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача-1 повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман - Капітал» (79019, м. Львів, вул. Городницька, б. 54, код ЄДРПОУ 33358959) 179 433, 60 грн заборгованості та 11 035, 16 грн судового збору.

3. Провадження у справі № 914/1996/17 в частині інших позовних вимог - закрити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 11.12.2018.

Суддя Манюк П.Т.