Рішення

від 10.12.2018 по справі 161/138/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/138/17

Провадження № 2/161/122/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гриня О.М.,

з участю секретаря судових засідань - Єдинак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу реєстру житлового фонду Департаменту ЖКГ Луцької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, Відділу реєстру житлового фонду Департаменту ЖКГ Луцької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

Свій позов обґрунтовує тим, що його родині, яка складалась з батька позивача - ОСОБА_3, його матері - ОСОБА_4 та позивача, була надана в користування двокімнатна квартира АДРЕСА_1 з метою поліпшення житлових умов. 30.09.2015 року Луцьким міськрайонном судом Волинської області було ухвалено рішення по справі №161/9295/15-ц за позовом ОСОБА_3, яким позивача було визнано таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням. Внаслідок ухвалення вказаного рішення відповідач ОСОБА_3 одноособово приватизував квартиру на своє ім'я, чим порушив права ОСОБА_2 Право приватної власності відповідача на спірну квартиру посвідчено свідоцтвом про право власності на житло від 05.05.2016 року, що видане Відділом реєстру житлового фонду Департаменту ЖКГ Луцької міської ради. Дізнавшись про існування вказаного рішення, позивач звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.11.2016 року вказане заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку. Ухвалою суду від 20.12.2016 року, що набрала законної сили, вказаний позов було залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою ОСОБА_3 у судове засідання. Крім того, позивач в період розгляду вказаної справи був змушений звертатись до правоохоронних органів за захистом свого права на житло, оскільки його батько, постійно вчиняв сварки та бійки у стані алкогольного сп'яніння кожного разу коли туди приходив позивач, приводив до хати нетверезих друзів , змінював замки та усіма можливостями чинив ОСОБА_2 перешкоди у здійснення права користування майном. З огляду на наведене, позивач просить суд визнати недійсним (з дати його видачі) та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, виданого 05.05.2016 року на підставі розпорядження №2080-р від 05.05.2016 року, Відділом реєстру житлового фонду Департаменту ЖКГ Луцької міської ради.

26.07.2017 року до суду було подано заперечення Відділу реєстру житлового фонду Департаменту ЖКГ Луцької міської ради, в яких відповідач-2 зазначає про те, що приватизація квартири здійснюється відповідно до затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 Порядку, згідно якого до заяви про приватизацію особа долучає довідку про склад сім'ї та займані приміщення. У цій довідці вказуються члени сім'ї наймача, які зареєстровані та проживають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. ОСОБА_3 звернувся до Відділу реєстру житлового фонду Департаменту ЖКГ Луцької міської ради 14.04.2016 року із відповідною заявою про приватизацію. Аналіз довідки про ЖКП №3 від 12.04.2016 року №1704 засвідчує, що на момент приватизації квартири ОСОБА_3 був в ній зареєстрованим та мав право на житло, ОСОБА_2, в свою чергу, відповідно до рішення суду від 09.12.2015 року був знятий з реєстрації. Інформація про реєстрацію інших осіб у вказаній квартирі була відсутня. Оформлення та видача свідоцтва про право власності на вищезазначену квартиру було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, відтак, в даному випадку, жодних прав та інтересів позивача не порушено, а отже й правових підстав для задоволення позовних вимог немає.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позов підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, з невідомих для суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв та клопотань до суду не подавав. Правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник Відділу реєстру житлового фонду Департаменту ЖКГ Луцької міської ради в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 05.05.2016 року Відділом реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право приватної власності на житло: квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 10).

Вказане свідоцтво було видано на підставі розпорядження Відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради № 2080-р від 05.05.2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року (справа №161/3280/18, головуючий суддя - Олексюк А.В.), що набрало законної сили, розпорядження № 2080-р від 05.05.2016 року, видане Відділом реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради було визнано незаконним та скасовано.

Вказаним рішенням було встановлено, що двохкімнатна квартира АДРЕСА_3 була надана в користування сім'ї, яка складалась з ОСОБА_3, його дружини ОСОБА_4 та сина ОСОБА_2

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 було задоволено позовні вимоги та визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою № 24 в будинку АДРЕСА_3

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2016 року вказане рішення було скасовано, а справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

У зв'язку зі скасуванням заочного рішення від 30.09.2015 року у справі №161/9295/15-ц, Луцьким МВ УДМС України скасовано зняття з реєстрації ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3

26.07.2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рішенням Луцького місьрайонного суду від 05.12.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

Встановлено також те, що ОСОБА_2 на момент приватизації спірної квартири мав право на отримання її у спільну сумісну або часткову власність, однак на підставі заочного рішення суду від 30 вересня 2015 року був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4, а тому його батько ОСОБА_3 незаконно приватизував дане житло на своє ім'я.

За змістом ч. 3 ст.ст. 48 ЖК України, громадяни, які одержали житло у державному фонді, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається права на житло.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Згідно ст. 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Згідно ч. 1ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду України по справі № 6-125цс12 від 30 січня 2013 року, виходячи з аналізу змісту Закону України Про приватизацію державного житлового фонду у поєднанні з нормами ст. ст.1,6,9,61,65,65-1 ЖК України,ст. 29 ЦК України,місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, умовою для здійснення приватизації житла є обов'язкова письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, яка оформляється спільною заявою, а тимчасово відсутні дають письмове підтвердження. У випадку коли хтось з членів сім'ї, який має право користування жилим приміщенням не дає письмової згоди на приватизацію житла, яке підлягає передачі у спільну сумісну власність, а також за наявності розбіжностей між повнолітніми членами сім'ї щодо уповноваженої особи (уповноваженого наймача), таке жиле приміщення не може бути приватизовано. Наслідком порушення вимог ч. 2ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду може бути визнання приватизації недійсною.

Згідно ч. 11ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та кімнат (гуртожитків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Зважаючи на те, що порушене право ОСОБА_2 на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3 та реєстрацію у цьому жилому приміщенні було поновлено, а розпорядження № 2080-р від 05.05.2016 року, видане Відділом реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, на підставі якого відповідачу ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на житло, визнано незаконним та скасовано, суд приходить до висновку про те, що позивача було позбавлено законного права на приватизацію вказаної квартири, відтак позов є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , Положенням про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396, ст. ст. 48, 64, 65-1 ЖК України, ст. ст. 16, 21, 29, 345 ЦК України, ст. ст. ст.ст.4,12,13,19,76-81,92,95,141,223,229,247,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним (з дати видачі) та скасувати свідоцтво про право власності на житло: квартиру АДРЕСА_5, видане 05.05.2016 року на підставі розпорядження № 2080-р від 05.05.2016 року, Відділом реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3; паспорт серії НОМЕР_1, виданий 16.08.1996 року Луцьким МУ УМВС України у Волинській області).

Відповідач-1: ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3

Відповідач-2: Відділ реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького 40 А; код ЄДРПОУ 34572192).

Повний текст рішення суду складено 10 грудня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь

Волинської області