Рішення

від 06.12.2018 по справі 308/14387/15-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14387/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гайданки Г.В.,

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, державне підприємство Великолазівський , відділ в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на землю та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 та Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, ДП Великолазівський , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на землю та скасування його державної реєстрації.

В позовній заяві позивачі посилаються на те, що їхня сім'я проживає в будинку, 47/100 його частини, по вул. Лисенка, з 1982 року, в частині 1 в будинку 41 в м. Ужгород. Даний будинок із надвірними спорудами був наданий разом із земельною ділянкою у користування двом сім'ям - їхній і відповідача - радгосп-заводом Великолазівський (перейменований в ДП Великолазівський ).

Вказують, що у зв'язку з важкими сімейними обставинами вони вчасно не зробили приватизацію, але це не є підставою для того, щоб земля, яка надавалася однаково в користування обом сім'ям, була однією з них приватизована в цілому, незрозуміло на якій законній підставі, адже фактично наявні межові знаки з 1982 року не пересувалися і не змінювали свого місця розташування, користування земельними ділянками обох сімей відбувалося на основі встановлених межових знаків (металева сітка).

Зауважують, що вказані будівлі та споруди і земельна ділянка, на якій розташовані ці будівлі та споруди, складали єдиний майновий комплекс. Підтвердити факт того, що з моменту їх проживання (з 1982 року) і по сьогоднішній день між їхньою земельною ділянкою та сусідньою, ОСОБА_4, залишається металева сітка, яка ще в 1982 році розмежувала користування земельною ділянкою двома сім'ями, можуть свідки: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_3; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_4. Для підтвердження даного факту надають копії генерального плану за 1991 рік, де чітко видно розмежування будинку і землі в користуванні їхньому та відповідача, а тому, очевидними є підстави вважати незаконною приватизацію землі.

Позивачі зазначають, що оскільки на розгляді в суді перебуває справа за позовом відповідача до них з вимогою про знесення додаткових господарських будівель, розміщених, як стало відомо, вже на земельній ділянці, незаконно приватизованій відповідачем, їм стало відомо про існування державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4, де однією із погоджуючих межі сторін став ДП Великолазівський в особі тодішнього керівника ОСОБА_10, проти якого, літом 2015 року, прокуратурою Закарпатської області до суду було передано кримінальну справу за фактом незаконних операцій із землею.

Зважаючи на те, що в поданих до позову додатках є копія державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, і власником опису (погодження) меж п. Д до п. А є радгосп-завод Великолазівський , позивачі вважають, що з метою всебічного розгляду справи є підстави для залучення останнього в якості третьої особи у справі на стороні відповідача.

Крім того, позивачі зазначають, що на адвокатський запит до управління Держземагенства в Ужгородському районі стосовно надання копій документів, на основі яких було виготовлено акт на право власності на землю ОСОБА_4, було відмовлено у наданні документів, з посиланням на норми доступу до інформації. Ними було замовлено у ПП Ужгеостар виготовлення збірного кадастрового плану, де чітко видно, що у відповідача ОСОБА_4 фактично у користуванні близько 0,14 га, а у їхньому користуванні земельна ділянка у розмірі 0,0404 га. Земельна ділянка фактично прийнята ними і використовується разом з будівлями та спорудами, що є єдиним майновим комплексом. Відповідно до ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки можливо лише після встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, що вони й намагаються зробити, а перешкодою виступає незаконна приватизація земельної їхньої ділянки сім'єю відповідача. Вони не мають можливості надалі ефективно та на законних підставах використовувати земельну ділянку і захистити своє порушене право можуть лише в суді шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 0,04 га, при умові відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав згідно зі ст. 152 ЗК України. При цьому, керуючись ст. 25 ЗК України, вони, як колишні працівники радгосп-заводу Великолазівський (пізніше перейменований у ДП Великолазівський ), в той час будучи багатодітною сім'єю, мали і мають першочергове право на отримання земельної ділянки, а виявилося, що право власності і на їхню земельну ділянку в розмірі 0,04 га оформив відповідач ОСОБА_4

Позивачі вказують, що предметом спору у даній справі є скасування рішення Ужгородської міської ради в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідачу, тобто спір виник по суті з приводу володіння та користування земельної ділянки.

На підставі наведеного позивачі просили суд: визнати протиправними та скасувати рішення № 217 Ужгородської міської ради 7 сесії 6 скликання від 22.07.2011 року Про надання дозволу на розробку проекту земельної ділянки та рішення № 519 Ужгородської міської ради 12 сесії 6 скликання від 24.05.2012 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині відносно ОСОБА_4 по АДРЕСА_5; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5, виданий ОСОБА_4 Ужгородською міською радою на підставі рішень № 217 від 22.07.2011 року та № 519 від 24.05.2012 року щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; скасувати державну реєстрацію державного акту серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5 по АДРЕСА_5; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 0,0404 га по АДРЕСА_5.

Представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_11 подано до суду письмові заперечення на позовну заяву, які долучено до матеріалів справи, згідно з якими просив позовні вимоги позивачів відхилити, а у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що відповідач ОСОБА_4 заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а у задоволенні позову просить відмовити повністю виходячи з того, що ОСОБА_4 спочатку проживав, а згодом придбав від радгосп-заводу Великолазівський у власність 53/100 частину жилого будинку з надвірними будовами в АДРЕСА_5, на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1991 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Ужгородської нотаріальної контори ОСОБА_12 Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу даний жилий будинок в цілому цегельний під літ. А, жилою площею 43,8 кв.м., гараж під літ. Б, навіс під літ. В, п'ять сараїв під літ. Г, Д, Ж, З, К, дві вбиральні під літ. Е, И, огорожа, розташований на земельній ділянці розміром 1056 кв.м. Земельна ділянка під належною ОСОБА_4 частиною будинку та позаду будинку загальною площею 0,1 га належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 27.08.2012 року. Решта 47/100 частини будинку в АДРЕСА_5, наскільки відомо ОСОБА_13, перебуває у власності ДП Великолазівський . Зауважує, що враховуючи вищевикладене, оскільки позивачі не мають права власності на решту частину будинку по АДРЕСА_5, то вони не мають жодних прав і на земельну ділянку, а відтак їхні права не порушені. Крім того, представник відповідача у запереченнях звертає увагу, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 27.08.2012 року, була оформлена у власність належним чином з дотриманням всіх вимог та погоджень, а відтак, вимоги позивачів є порушення права власності ОСОБА_4, гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що долучений позивачами лист КП Архітектурно-планувальне бюро від 19.11.2015 року № 459 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки стосується інформації про 47/100 частини будинку по АДРЕСА_5/1в, хоча будинок не є предметом спору, а також законодавством не передбачено визначати можливість виділу будинку листом, для цього повинен бути висновок суб'єкта господарської діяльності, який отримав відповідний сертифікат і оформляється він тільки висновком за заявою власника (співвласника), якими до того ж позивачі не являються. Також представник відповідача вказує, що долучений позивачами лист радгосп-заводу Великолазівський від 26.03.2007 року № 76 є неналежним та недопустимим доказом, так як стосується звернення власника 47/100 частини будинку по АДРЕСА_5/1в, яка належить радгосп-заводу Великолазівський про виготовлення інвентарної справи на цю частину, хоча будинок не є предметом спору. Зауважує, що долучений позивачами висновок про вартість об'єкта оцінки земельної ділянки виготовлений ТОВ АКР-КОНСАЛТ 17.11.2015 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки відсутня інформація про яку земельну ділянку йде мова, не зазначено її координати, а також висновок виготовлено без відповідного обґрунтування його вартості, відсутній оціночний характер розташування земельної ділянки, її стану, порівняння з іншими аналогічними ділянками в цьому районі тощо, такий висновок виготовлений з незаконним проникненням на приватну власність - земельну ділянку ОСОБА_4, без його згоди та присутності. Зазначає, що, ті самі критерії неналежності та недопустимості стосується і збірного кадастрового плану, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 в жовтні 2015 року, який виготовлено з аналогічними порушеннями. Представник відповідача у запереченнях повідомляє, що з метою перевірки дотримання вимог земельного законодавства при отриманні державного акту на земельну ділянку, що належить ОСОБА_4, Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області було здійснено перевірку, за наслідками якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.02.2016 року. Вказаним актом встановлено, що порушень земельного законодавства при наданні ОСОБА_4 земельної ділянки перевіркою не виявлено (т. 1, а.с. 50, 51).

Крім того, представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_11 до суду було подано доповнення до заперечення на позовну заяву, які долучено до матеріалів справи, в яких, у доповнення до раніше поданих заперечень пояснив, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 27.08.2012 року, була оформлена у власність належним чином з дотриманням всіх вимог та погоджень, а відтак, вимоги позивачів є порушення права власності ОСОБА_4, гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідач ОСОБА_4 звернувся до уповноважених органів державної влади з дозволом на розробку проекту відведення земельної ділянки та отримав погодження всіх компетентних уповноважених служб, а відтак, відповідач жодним чином не порушив будь-які права позивача. Посилаючись на ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позиції Європейського суду з прав людини в рішеннях Стретч проти Сполученого Королівства , Федоренко проти України , представник відповідача вважає, що навіть за умови встановлення судом порушення процедури оформлення земельної ділянки, то самі по собі допущені органами влади порушення під час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 не можуть бути безумовною підставою для повернення цієї земельної ділянки, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна. У зв'язку з викладеним, просить позовні вимоги позивачів відхилити, а у задоволенні позову відмовити повністю (т. 1, а.с. 98, 99).

Представником відповідача Ужгородської міської ради до суду подано письмові заперечення проти позову, які долучено до матеріалів справи, в яких просить ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що Ужгородська міська рада заперечує проти позову, вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними з огляду на те, що позивачем належним чином не обґрунтовано підстави скасування рішень органу місцевого самоврядування та жодним чином необґрунтовано підстав визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_5 в м. Ужгород. Зазначає, що позивачі просять суд визнати протиправними та скасувати рішення 7 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання від 22.07.2011 року та рішення 12 сесії Ужгородської міської ради 6 кликання від 24.05.2012 року № 519, однак не уточнюють саме який пункт рішення, при цьому, дані рішення містять пункти, що стосуються інших осіб, права яких будуть порушені в разі скасування рішення в цілому. Також мотивуючи заперечення нормами ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України представник відповідача вказує, що позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу щодо поважності пропущення ним строків позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (т. 1, а.с. 65, 66).

Від управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області через канцелярію суду надішли письмові пояснення та додаткові пояснення у справі, які долучено до матеріалів справи (т. 1, а.с. 78, 79).

Ухвалою, постановленою судом 01.06.2016 року, не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до журналу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_11, про допит свідків, згідно з яким з метою встановлення обставин, які мають значення для справи, просив допитати в якості свідків: ОСОБА_14 (АДРЕСА_5, м. Ужгород); ОСОБА_15 (АДРЕСА_6) (т. 1, а.с. 77, 88, 89), яке в подальшому відкликано.

Ухвалою, постановленою судом 11.10.2016 року, не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до журналу судового засідання, відмовлено у задоволенні заяв позивача ОСОБА_1, поданих до суду 21.07.2016 року та 22.07.2016 року, про залучення до участі у даній справі директорів радгосп-заводу Великолазівський ОСОБА_16 та ОСОБА_17, з тих підстав, що дані заяви не оформлені належним чином, оскільки позивачем не зазначено в якості кого слід залучити вказаних осіб (т. 1, а.с. 120, 122, 144, 145).

Ухвалою суду від 12.10.2016 року задоволено клопотання третьої особи управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області про залучення до участі у справі в порядку правонаступництва на підставі ст. 37 ЦПК України та постановлено залучити до участі у даній справі правонаступника управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області (код ЄДРПОУ 38533492), діяльність якого було припинена (дата запису 27.05.2016 року), а саме, управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області (код ЄДРПОУ 40104531) (т. 1, а.с. 111, 146).

Ухвалами, постановленими судом 19.02.2018 року, не виходячи до нарадчої кімнати, які занесено до протоколу судового засідання, задоволено наступні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3: про приєднання до справи письмових доказів, подане до суду 04.10.2017 року; про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_6 (АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (АДРЕСА_2), ОСОБА_8 (АДРЕСА_3) та ОСОБА_9 (АДРЕСА_4), подане до суду 05.10.2017 року; про приєднання до справи письмових доказів, подане до суду 19.02.2018 року (т. 2, а.с. 3, 10, 30, 34-36).

19.02.2018 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яку долучено до матеріалів справи, згідно з якою позовними вимогами є: визнання протиправним та скасування пункту 8.13 рішення № 217 Ужгородські міської ради 7 сесії 6 скликання (1-ше пленарне засідання) від 22.07.2011 року Про регулювання земельних відносин щодо надання ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5, та п. 1.6 рішення № 519 Ужгородської міської ради 12 сесії 6 скликання (3-тє пленарне засідання) від 24.05.2012 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відносно ОСОБА_4 по АДРЕСА_5; визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5, виданого ОСОБА_4, що виданий Ужгородською міською радою на підставі рішень № 217 від 22.07.2011 року та № 519 від 24.05.2012 року щодо земельної ділянки площею 0,1000 га; скасування державної реєстрації державного акту серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5, по АДРЕСА_5, в м. Ужгороді; визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку розміром 0,0404 гектари по АДРЕСА_5, в м. Ужгороді (т. 2, а.с. 42).

26.03.2018 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшла заява про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даній справі в частині наступних позовних вимог: визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку розміром 0,0404 га по АДРЕСА_5; дане рішення підлягає пред'явленню до С. районного відділу земельних ресурсів для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 0,65 гектари Л., 24-а в селі В., С. району К. області (т. 2, а.с. 58, 59).

11.05.2018 року від представника відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому з посиланням на наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 299 від 07.11.2016 року Про ліквідацію територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Закарпатській області , ст. 609 ЦК України, п. 18 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією від 20.10.2011 року № 1074, просив припинити провадження у справі № 308/14387/15-ц у зв'язку з ліквідацією юридичної особи (т. 2, а.с. 65, 66).

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_3 через канцелярію суду подано заперечення проти клопотання третьої особи, які долучено до матеріалів справи, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про припинення провадження у справі № 308/14387/15-ц у зв'язку з ліквідацією юридичної особи (т. 2, а.с. 82, 83).

14.06.2018 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про залучення до участі у справі 308/14387/15-ц в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділ в Ужгородському районі головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (т. 2, а.с. 84, 85).

Ухвалою суду від 04.07.2018 року постановлено залучити до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділ в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (т. 2, а.с. 106, 107).

Ухвалою суду від 04.07.2018 року постановлено залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільній справі 308/14387/15-ц у частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку розміром 0,0404 га по АДРЕСА_5, в м. Ужгороді. Разом з тим, згідно з цією ж ухвалою судом зазначено, що як слідує з матеріалів справи № 308/14387/15-ц, позивачами у межах даної справи не пред'являлася позовна вимога про те, що дане рішення підлягає пред'явленню до С. районного відділу земельних ресурсів для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 0,65 гектари Л., 24-а в селі В., С. району К. області (т. 2, а.с. 108-110).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог обставини, і просять позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_4 у дане судове засідання не з'явився, при цього його представник - адвокат ОСОБА_11 подав через канцелярію суду заяву, в якій зазначив, що відповідач ОСОБА_4 заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити за підстав, наведених у запереченні, яке надано суду раніше. Також просить розглянути справу без участі відповідача ОСОБА_4 та його представника (т. 2, а.с. 115).

Представник відповідача Ужгородської міської ради у дане судове засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника міської ради на підставі наявних у справі матеріалів (т. 2, а.с. 148).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державне підприємство Великолазівський явку свого уповноваженого представника у дане судове засідання не забезпечило, однак в.о. директора даного підприємства подано заяву про розгляд справи без їх участі (т. 1, а.с. 123).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у дане судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.

Що стосується залученої позивачами згідно з позовною заявою до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, суд зазначає, що вказаний відділ припинив свою діяльність та наразі відповідну діяльність з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснює управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Проте, позивачами клопотання про залучення зазначеного управління до участі у справі не заявлено.

Заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.09.1991 року між радгосп-заводом Великолазівський та ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_5, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого радгосп-завод Великолазівський продало ОСОБА_4 належні продавцеві 53/100 частини жилого будинку з надвірними будовами, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_5. Вказаний жилий будинок в цілому цегельний під літ. А, жилою площею 43,8 кв.м., гараж під літ. Б, навіс під літ. В, п'ять сараїв під літ. Г, Д, Ж, З, К, дві вбиральні під літ. Е, И, огорожа, розташований на земельній ділянці розміром 1056 кв.м. Згідно з цим договором даний жилий будинок належить продавцеві на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Ужгородським інвентарбюро 19.07.1991 року за № 30, та ОСОБА_4 переходить частина будинку, що складається з двох кімнат пл. 27,9 кв.м., кухні пл. 9,2 кв.м., ванни пл. 2,9 кв.м., кладової пл. 3,2 кв.м., гаража, сараїв під літ. Б, Г, Д, Ж, навісу під літ. Е, вбиральні під літ. Е, а також земельна ділянка площею 0,1056 га. Цей договір 13.09.1991 року посвідчений державним нотаріусом Першої Ужгородської держаної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 3-5414 (т. 1, а.с. 52, 53).

Згідно з витягом з рішення Ужгородської міської ради VII сесії VI скликання (1-е пленарне засідання) від 22.07.2011 року № 217 Про регулювання земельних відносин міською радою вирішено надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_4, а саме, земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_5 (п. п. 8.13 п. 8) (т. 2, а.с. 32).

Відповідно до витягу з рішення Ужгородської міської ради ХII сесії VI скликання (3-є пленарне засідання) від 24.05.2012 року № 519 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок міською радою вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, а саме, земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_5, та надати її у власність (п. п. 1.6 п. 1) (т. 2, а.с. 33).

27.08.2012 року відповідачу ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 на підставі рішення Ужгородської міської ради 7 сесії 6 скликання № 217 від 22.07.2011 року та рішення Ужгородської міської ради 12 сесії 6 скликання № 519 від 24.05.2012 року, згідно з яким ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровим номером земельної ділянки: НОМЕР_5, яка розташована за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_5, Закарпатська область, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 1, а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що в результаті розгляду звернення відповідача ОСОБА_4 Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області встановлено, що порушень вимог земельного законодавства при наданні Ужгородською міською радою у власність земельної ділянки площею 0,10 га за кадастровим номером НОМЕР_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Ужгород, АДРЕСА_5, не виявлено. Зазначені обставини підтверджуються актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.02.2016 року, складеним старшим державним інспектором - завідувачем сектору контролю родючості ґрунту Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області ОСОБА_15, яким встановлено, що земельна ділянка площею 0,10 га за вищевказаною адресою надана ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 120, 121 ЗК України, ст. 50 Закону України Про землеустрій та постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677 Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т. 1, а.с. 54, 55).

Матеріалами справи встановлено, що під час розгляду даної справи позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оформлено право власності на житловий будинок за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_5 в , Закарпатська область.

Зокрема, на підставі наказу по державному підприємству Великолазівський від 21.07.2017 року за № 5 цим підприємством видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.07.2017 року, згідно з яким ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_18 передано у приватну спільну сумісну власність житловий будинок за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_5 в , Закарпатська область, загальною площею 58,80 кв.м., житловою площею 31,60 кв.м., що складається з двох кімнат (т. 2, а.с. 4).

Відповідно до змісту наказу по державному підприємству Великолазівський від 21.07.2017 року за № 5 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 наказано прохання, яке подав ОСОБА_1, наймач житлового будинку (47/100 частини), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 в , задовольнити і передати зазначений будинок у приватну спільну сумісну власність йому та членам його сім'ї, до складу якої входять три особи: він, ОСОБА_2, ОСОБА_18 (т. 2, а.с. 6).

22.08.2017 року державним реєстратором - виконавчим комітетом Ужгородської міської ради проведено державну реєстрацію права власності вказаного об'єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, АДРЕСА_5 в , номер запису про право власності: 22092684, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.08.2017 року (т. 2, а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частинами 1, 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як слідує із матеріалів цивільної справи, відповідач ОСОБА_4 є добросовісним набувачем жилого будинку з надвірними будовами (53/100 частини), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_5, Закарпатська область, а також земельної ділянки площею 0,1000 га за кадастровим номером НОМЕР_5, яка розташована за вищевказаною адресою, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що стверджується договором купівлі-продажу 13.09.1991 року, укладеним між радгосп-заводом Великолазівський та ОСОБА_4, державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 27.08.2012 року.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі зазначають, що вони, як колишні працівники радгосп-заводу Великолазівський (наразі - державне підприємство Великолазівський ), мають першочергове право на отримання земельної ділянки площею 0,0404 га по АДРЕСА_5, в м. Ужгороді, яка фактично прийнята ними і використовується разом з будівлями та спорудами за вказаною адресою, однак право власності на цю земельну ділянку в порушення вимог земельного законодавства оформлено за відповідачем ОСОБА_4 Вказують, що очевидними є всі підстави вважати незаконною приватизацію цієї земельної ділянки за відповідачем ОСОБА_4

На підтвердження своїх доводів позивачі посилаються на наступні документи: збірний кадастровий план земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_5, виготовленого на замовлення ОСОБА_1, висновок про вартість об'єкта оцінки земельної ділянки, виготовленого 17.11.2015 року ТОВ АКР-КОНСАЛТ на замовлення ОСОБА_4, лист радгосп-заводу Великолазівський від 26.03.2007 року № 76, генеральний план (схема) земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_5 від 27.09.1991 року, та письмову відповідь на адвокатський запит, надану комунальним підприємством Архітектурно-планувальне бюро Ужгородської міської ради від 19.11.2015 року № 459 (т. 1, а.с. 10-14).

Однією з основних засад судочинства, встановлених ч. 2 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

За приписами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Суд вважає, що вищевказані документи, на які позивачі посилаються на підтвердження своїх доводів та вимог, не є належними і допустимими доказами у даній справі, так як не містять інформацію щодо предмета доказування та не стосуються предмета спору, а саме, лист радгосп-заводу Великолазівський від 26.03.2007 року № 76 та лист комунального підприємства Архітектурно-планувальне бюро від 19.11.2015 року № 459 стосуються інформації щодо будинку по ОСОБА_5, 47/100 частини, однак даний будинок не є предметом даного спору. З приводу збірного кадастрового плану та висновку про вартість об'єкта оцінки земельної ділянки, то такі не містять інформацію про конкретну земельну ділянку, даних про її координати, власників та користувачів суміжних земельних ділянок, а також інших відомостей, що мають значення для справи.

Будучи допитаними у судовому засіданні за клопотанням представника позивача в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не повідомили суду про обставини, які мають значення для справи та стосуються предмета спору.

Інших належних і допустимих доказів позивачами не наведено.

В той же час, суд приходить до переконання, що позивачами не доведено належними і допустимими доказами факту порушення оспорюваними рішеннями Ужгородської міської ради їх охоронюваних прав та інтересів. Зокрема, не доведено, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні позивачів, та що така входить до земельної ділянки, призначеної для обслуговування їх житлового будинку. Тобто, у даному випадку позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на доведено, що вони є землекористувачами за відповідним актом або договорм оренди спірної земельної ділянки.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Враховуючи конкретні обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі наведені докази та узагальнюючи викладене, суд констатує, що приймаючи оскаржувані рішення орган місцевого самоврядування діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і такими рішеннями не порушено права позивачів, а відтак, у задоволенні пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позову слід відмовити через недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 06.12.2018 року на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст якого складено 11.12.2018 року.

Керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 16, 21, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 152, 155 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_5.

Позивач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, яка проживає АДРЕСА_5.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, який проживає за адресою: АДРЕСА_5.

Відповідач: Ужгородська міська рада, код ЄДРПОУ 33868924, що знаходиться за адресою: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державне підприємство Великолазівський , код ЄДРПОУ 00413825, що знаходиться за адресою: с. Стрипа, б/н, Ужгородський район, Закарпатська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: відділ в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що знаходиться за адресою: пл. Шандора Петефі, 14 (6 поверх), м. Ужгород, Закарпатська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення - 11 грудня 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик