Постанова

від 19.06.2019 по справі 308/14387/15-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/14387/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 червня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

судді-доповідача Готри Т.Ю.,

суддів Собослоя Г.Г., Кондора Р.Ю.,

з участю секретаря судових засідань Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Ужгородської міської ради, 3-х осіб Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, Державного підприємства Великолазівський , Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на землю та скасування його державної реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 грудня 2018 року, повний текст рішення складено 11.12.2018, ухвалене суддею Світлик О.І.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Ужгородської міської ради, 3-х осіб Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, Державного підприємства Великолазівський , Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на землю та скасування його державної реєстрації.

Позов обґрунтовували тим, що вони з 1982 року проживають у будинку ( АДРЕСА_1 100 його частин АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 . Зазначений будинок разом з надвірними спорудами радгосп-заводом Великолазівський був наданий у користування двом сім`ям - їхній та відповідача ОСОБА_3 , разом із земельною ділянкою на якій розташований цей будинок. У зв`язку з важкими сімейними обставинами вони вчасно не зробили приватизацію наданої їм квартири, але це не є підставою для того, щоб земля, яка надавалась однаково в користування обом сім`ям була приватизована лише однією сім`єю у цілому, якою вони й досі продовжують користуватися відповідно до встановлених ще у 1982 році межових знаків - металева сітка, яка розділяє земельну ділянку площею 0,04 га, якою користуються вони та земельну ділянку відповідача.

Вказували на те, що на розгляді в міськрайонному суді перебуває справа за позовом відповідача ОСОБА_3 до них з вимогою про знесення додаткових господарських будівель, розміщених, як стало їм зараз відомо, вже на земельній ділянці, яка незаконно приватизована в цілому відповідачем та на яку йому видано державний акт.

Посилаючись на те, що земельна ділянка разом із 47/100 частин будинку по АДРЕСА_3 їм радгосп-заводом Великолазівський була надана ще у 1982 році, якою вони користуються і по теперішній час, та яка й досі огороджена металевою сіткою, і ця земельна ділянка площею 0,04 га у встановленому законом порядку у них не вилучалась, тому вважають, що приватизована відповідачем у цілому земельна ділянка площею 0,1000 га, на яку йому було видано державний акт, порушує їхні земельні права щодо користування належної їм земельної ділянки, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог остаточно просили :

- визнати протиправним та скасувати п.8.13 рішення №217 Ужгородської міської ради 7 сесії 6 скликання (1-ше пленарне засідання) від 22.07.2011 Про регулювання земельних відносин щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 та п.1.6 рішення №519 Ужгородської міської ради 12 сесії 6 скликання (3-тє пленарне засідання) від 24.05.2012 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відносно ОСОБА_3 по АДРЕСА_4 ;

- визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 , виданий ОСОБА_3 17 серпня 2012 року та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , поданій його представником ОСОБА_4 , просив скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказував на те, що позивачі спірною земельною ділянкою площею 0,04 га користуються ще з 1982 року, а саме з часу вселення в будинок АДРЕСА_4 (47/100 його частин), який ними приватизований на підставі наказу №5 від 21.07.2017 року по державному підприємству Великолазівський (колишній радгосп-завод Великолазівський ), що стверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2017, право власності на який за ними зареєстровано у встановленому законом порядку. Вважає, що земельна ділянка площею 0,04 га, яка їм була надана радгосп-заводом Великолазівський ще у 1982 році, та якою вони користуються й досі, незаконно була надана у приватну власність лише відповідачу ОСОБА_3 , на якій знаходяться належні позивачам будівлі та споруди, чим порушені їхні права щодо користування цією земельною ділянкою.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали.

Позивачка ОСОБА_2 апеляційну скаргу визнала.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із факту недоведеності заявлених вимог, а тому дійшов висновку про відмову у позові.

Проте колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки такого суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права за наступних обставин.

Судом установлено, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають та є власниками 47/100 частин будинку АДРЕСА_4 , який їм належить на праві приватної спільної сумісної власності, що стверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2017 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.08.2017 (т.2 а.с.4-5).

У вказаному будинку позивачі, згідно з будинковою книгою №1, оглянутою в суді апеляційної інстанції, копія якої міститься у матеріалах справи, проживають з 15.12.1982 року, а відповідач ОСОБА_3 у цей будинок вселився 22.02.1983 року.

Згідно з договором купівлі-продажу від 13.09.1991 року, який нотаріально посвідчений, радгосп-завод Великолазівський Ужгородського району продав, а ОСОБА_3 купив належні продавцеві 53/100 частин житлового будинку з надвірними будовами, що розташований за адресою : АДРЕСА_4 . Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 1056 кв.м. Згідно із цим договором до ОСОБА_3 переходить частина будинку, що складається з двох кімнат площею 27,9 кв.м., кухні площею 9,2 кв.м., ванни площею 2,9 кв.м., кладової площею 3,2 кв.м., гараж, сараї під літ. Б,Г,Д,Ж, навіс, вбиральня, а також земельна ділянка площею 0,1056 га (т.1 а.с.52-53).

Відповідно до частини 2 статті 30 ЗК України (від 18.12.1990) при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Отже з наведеного слідує, що земельна ділянка, на якій розташований вказаний вище будинок, в якому 53/100 частин проживає сім`я відповідача ОСОБА_3 , який право власності набув лише на 53/100 частин будинку, а не на земельну ділянку площею 0,1056 га, а у 47/100 частин цього будинку проживає сім`я позивачів ОСОБА_6 , які право власності на частину будинку набули у серпні 2017 року, тоді як земельною ділянкою сторони користуються спільно, а саме позивачі площею 0,04 га з 1982 року, а рештою відповідач, яка розділена межовими знаками (металевою сіткою), які до цього часу не пересувалися і не змінювалися.

Однак рішенням Ужгородської міської ради У11 сесії У1 скликання (1-е пленарне засідання) від 22 липня 2011 року №217 Про регулювання земельних відносин ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 (т.2 а.с.32).

Рішенням Ужгородської міської ради Х11 сесії У1 скликання (3-є пленарне засідання) від 24 травня 2012 року №519 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 (т.2 а.с.33).

На підставі зазначених рішень Ужгородської міської ради ОСОБА_3 17 серпня 2012 року було видано державний акт, серії НОМЕР_1 , на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 , кадастровий номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.9).

Порядок надання у приватну власність земельних ділянок врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до частин 1-3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, окрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.5 ст.116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України, відповідно до якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частини 1-2).

Згідно з частинами 6-9 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, з наведеного слідує, що у приватну власність громадянам може надаватись лише вільна від користування земельна ділянка. А якщо така перебуває у користуванні інших осіб, то після її вилучення у встановленому законом порядку у цих осіб.

Матеріалами справи встановлено, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у житловий будинок ( АДРЕСА_5 його частин) у АДРЕСА_4 вселилися у грудні 1982 року і з того часу користуються прилеглою до цього будинку земельною ділянкою площею 0,04 га, що стверджується генеральним планом (схемою) земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4 від 27.09.1991 року, а також збірним кадастровим планом земельної ділянки, виготовленим Приватним підприємством Ужгеостар у жовтні 2015 року (т.1 а.с.10, 13).

Земельна ділянка позивачів має межові знаки - огороджена металевою сіткою. Цією земельною ділянкою вони користуються й досі і така у них у встановленому земельним законодавством порядку не вилучалась.

Отож, апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,04 га, яка знаходиться у користуванні позивачів, незаконно, в порушення вимог закону, без її вилучення у встановленому законом порядку, була надана відповідачу ОСОБА_3 , що призвело до порушення земельних прав позивачів на користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України (2004 року, чинного на час звернення до суду із зазначеним позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено статтею 152 ЗК України, відповідно до ч.2 та 3 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом : визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки рішення №217 Ужгородської міської ради 7 сесії 6 скликання (1-ше пленарне засідання) від 22.07.2011 Про регулювання земельних відносин щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 , а також рішення №519 Ужгородської міської ради 12 сесії 6 скликання (3-тє пленарне засідання) від 24.05.2012 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відносно ОСОБА_3 по АДРЕСА_4 - суперечать нормам земельного законодавства і порушують земельні права позивачів щодо користування належної їм земельної ділянки площею 0,04 га, яка, без її вилучення у встановленому законом порядку у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , була надана у приватну власність ОСОБА_3 , тому вказані рішення слід визнати протиправними та скасувати.

У зв`язку із скасуванням вказаних рішень підлягають задоволенню і вимоги позивачів про визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_3 17 серпня 2012 року на підставі цих рішень.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації зазначеного державного акту, то колегія суддів вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ є третьою особою, а тому не може відповідати за позовом. Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа не є стороною у цивільному процесі і не відповідає за позовом.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, яким позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргою ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 грудня 2018 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.8.13 рішення №217 Ужгородської міської ради 7 сесії 6 скликання (1-ше пленарне засідання) від 22.07.2011 Про регулювання земельних відносин щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 та п.1.6 рішення №519 Ужгородської міської ради 12 сесії 6 скликання (3-тє пленарне засідання) від 24.05.2012 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відносно ОСОБА_3 по АДРЕСА_4 .

Визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 , виданий ОСОБА_3 17 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 1 липня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді