Рішення

від 27.11.2018 по справі 559/609/15-ц

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/609/15-ц

Номер провадження 2/559/8/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Жуковської О.Ю.,

секретаря судового засідання Свирида М.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

1.10.03.2015 ОСОБА_2 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач) з вимогою про поділ спільного майна подружжя.

2. Позов обґрунтовано тим, що з відповідачем по справі перебувала в шлюбі з 25.07.1987, зареєстрованому Дубенським міським відділом ЗАГС, актовий запис №182. З відповідачем виникли сімейні негаразди, які призвели до розриву сімейних відносин.

Після одруження, 18.08.1987 відповідач перейшов жити у квартиру АДРЕСА_1. Дану квартиру отримав батько позивача ОСОБА_5 на свою сім'ю у складі 3-х чоловік: його, мами ОСОБА_6 та позивача, ще у 1970 році.

У 1992 році було дозволено наймачам державних квартир викупити ці квартири, тому домовились із батьками, що половину квартири викуплять вони з чоловіком, а другу половину викуплять батьки, а купівлю-продаж оформлять на позивача. Згідно договору купівлі-продажу від 14.04.1992, укладеного між позивачем та виконкомом Дубенської міської ради народних депутатів в особі ОСОБА_4 - начальника ЖЕК №1, було куплено квартиру житловою площею 40,2 кв.м., яка складалась з трьох житлових кімнат, кухні, ванни, туалету, коридору та кладовки, загальною площею 52,1 кв.м., за суму 8226 руб. При цьому, батьки позивача внесли кошти в сумі: ОСОБА_5 - 521 руб., ОСОБА_6 - 2315 руб., всього 2836 руб; позивач внесла кошти в сумі 4926 руб, а відповідач - 875 руб., що підтверджується квитанціями про оплату.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама.

Крім того, за час шлюбу у 2003 році було придбано автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску на ім'я відповідача.

Таким чином, за час шлюбу було придбано майно на загальну вартість, 100457 грн: інвентаризаційна оцінка ? квартири станом на 16.02.2015 складає 69045 грн; згідно висновку №7273 експертного авто товарознавчого дослідження від 25.02.2015 вартість автомобіля складає 31412 грн.

3.Виходячи з наведених обставин позивач просила суд:

Визнати спільним майном подружжя ? частину квартири АДРЕСА_2 та автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску.

Розділити спільне майно подружжя, виділивши у власність позивача ? частину квартири АДРЕСА_2, вартістю 69045 грн. та виділивши відповідачу автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, а також стягнути з позивача на користь відповідача компенсацію за різницю у вартості майна, згідно його частки у спільному майні подружжя в сумі 18817 грн.

4.Відповідач подав зустрічний позов, який обґрунтовує наступним. Під час перебування у шлюбі спільно зі ОСОБА_2 у 1992 році було придбано квартиру АДРЕСА_3, вартість придбаної квартири становить 800000 грн. Також під час перебування у шлюбі ним спільно зі ОСОБА_2 за сімейні кошти було побудовано житловий будинок АДРЕСА_10 (початок будівництва 1991 рік). Вартість побудованого будинку становить 2000000 грн. Також у шлюбі було придбано автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, вартість якого становить 40000 грн.

5.Виходячи з наведених обставин, позивач за зустрічним позовом і відповідач за первісним, просив суд: поділити в натурі між ним та позивачкою за первинним позовом спільне майно, яке складається з квартири АДРЕСА_11; будинку АДРЕСА_10 Рівненської області та автомобіля ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску.

ІІ. Заяви учасників справи.

6. 08 червня 2015 року позивач подала уточнену позовну заяву, згідно якої просила окрім іншого припинити право власності відповідача на ? частку у квартирі АДРЕСА_4, перерахувати відповідачу грошову компенсацію в сумі 34552,5 грн., внесені нею на депозитний рахунок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, виділити у власність відповідачу автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, вартістю 31415 грн. та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за ? частки у автомобілі в розмірі 15707 грн. (а.с.45-46, т.1).

7. 13 грудня 2017 року від ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом: просить визнати житловий будинок АДРЕСА_10 Рівненської області спільною сумісною власністю подружжя та розділити його між ним та ОСОБА_2, виділивши ОСОБА_3 ? ідеальну частину даного домоволодіння (а.с.84-85, т.2).

8. Відповідач за первісним позовом подав заперечення на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, однак він такої згоди не давав, спірна квартира була придбана у період шлюбу, а тому є спільною власністю подружжя і йому як співвласнику належить ? ідеальна частка даної квартири, а не ? її частина, позивач не надала суду належних доказів, які б підтверджували факт придбання її батьком або її матір'ю та оформлення ними у встановленому порядку права власності на ? частину квартири АДРЕСА_11, Рівненської області. Вважає, що висновок №7273 експертного авто товарознавчого дослідження від 25.02.2015 не може бути доказом у справі, оскільки викладені в ньому обставини повинні бути підтверджені тільки висновком судової експертизи, проведеною за ухвалою суду. Інвентаризаційна оцінка була складена 16.02.2015 , відтак повинна бути переглянута, так як вартість майна суттєво змінилась за два роки (а.с.87-91, т.2).

9. На зустрічну позовну заяву позивач за первісним і відповідач за зустрічним позовом, - подала заперечення. Зазначає, що квартира була придбана ними як подружжям не повністю, а лише її ? частина, вартість квартири у розмірі 800000 вказана відповідачем не підтверджена ніякими доказами. Щодо позовної вимоги відносно розподілу житлового будинку, зазначила, що ОСОБА_3 не зазначено коли і хто брав земельну ділянку для будівництва, коли і хто будував будинок, хто займався приватизацією земельної ділянки, коли було завершено будівництво та на кого оформлено, а також не долучив доказів вказаної вартості у 2 мільйони гривень. Фактично зі ОСОБА_3 не проживають як подружжя протягом останніх 10 років, тобто з 2005 року, у нього є інша сім'я, а у 2006 році народився другий син, що підтверджується рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області про розірвання шлюбу від 27.05.2015. Даний будинок та земельна ділянка були власністю її батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який було ними подаровано позивачу, згідно договору дарування від 03.11.2004, а тому на підставі ч.2 ст.57 СК України є її особистою власністю.

ОСОБА_2 погоджується, що під час перебування у шлюбі ними було придбано автомобіль ВАЗ-2105, однак не згідна із вартістю, яка вказана ОСОБА_3 у 40000 грн., так як вартість нічим не підтверджена, а згідно висновку №7273 експертного авто товарознавчого дослідження від 19.02.2015 вартість автомобіля складає 31412 грн. На підставі зазначеного просила визнати спільним майно та розділити його у відповідності до її позову, у поділі будинку відмовити (а.с.81-82, т.1).

10. В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити первісний позов за наявних доказів в матеріалах справи, зустрічний позов задовольнити частково, а саме: у вимозі, що стосується поділу автомобіля та ? частини квартири АДРЕСА_4, як спільного майна подружжя, позовну вимогу. Що стосується визнання житлового будинку спільною власністю подружжя - відмовити за безпідставністю. Подала заяву, згідно якої просила долучити до матеріалів справи квитанцію від 26.11.2018 на суму 75777,25 грн., внесених на депозит Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в якості компенсації за належну ? частку відповідачу (а.с.21, т.3).

11. Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, ОСОБА_3 подав заяву, згідно якої розгляд справи просив здійснювати без його участі та участі його представника, просив задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі, а в задоволенні первісного позову відмовити (а.с.83, т.2).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

12. Ухвалою судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Федоровою Л.П. від 11.03.2015 відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд (а.с.18, т.1).

13. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30.05.2016 призначено технічну та авто товарознавчу експертизу (а.с.223, т.1).

14. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13.07.2016 надано можливість експерту оглянути автомобіль НОМЕР_2, 1982 року випуску для проведення оцінки, зобов'язано сторони надати експерту для огляду даний автомобіль (а.с.240, т.1).

15. Цивільна справа №559/609/15-ц повернута ППФ Експерт-Рівне до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 16.12.2016 без виконання (а.с.9, 12, т.2).

16. На підставі розпорядження керівника апарату Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26.09.2016 здійснено повторний автоматизований розподіл справи №559/609/15-ц, справу розподілено судді Кічатій О.Ю. (змінила прізвище на Жуковська) (а.с.244,245, т.1).

17. Ухвалою судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Кічатої О.Ю. від 16.12.2016 відкрито провадження та справа призначена до попереднього судового засідання (а.с 13, т.2).

18. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28.02.2017 справу призначено до судового розгляду (а.с 36, т.2).

19. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13.12.2017 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення доказів (а.с.79, т.2).

20. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02.01.2018 призначено будівельно-технічну експертизу, провадження зупинено (а.с.95-96, т.2).

21. 10 травня 2018 року до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області повернулись матеріали справи та надійшов висновок експерта №180212/1_ЗО від 13.04.2018 (а.с.109-186, т.2).

22. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10.05.2018 відновлено провадження у справі (а.с.187, т.2).

23. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області під головуванням судді Жуковської О.Ю. від 29.05.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід експерта (а.с. 199, т.2).

24. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01.10.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_3, поданої від його імені представником ОСОБА_7, про забезпечення доказів шляхом призначення повторної експертизи - відмовлено (а.с.218, т.2).

25. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22.10.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_3, поданої від його імені представником ОСОБА_7, про забезпечення доказів шляхом призначення додаткової експертизи - відмовлено (а.с.259-260, т.2).

26. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25.10.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_3, поданої від його імені представником ОСОБА_7, про забезпечення доказів шляхом призначення комплексної експертизи - відмовлено (а.с.13, т.3).

27. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25.10.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_3, поданої від його імені представником ОСОБА_7, про забезпечення доказів шляхом призначення комісійної експертизи - відмовлено (а.с.14, т.3).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

28. З 25 липня 1987 року до 27 травня 2015 року сторони перебували в шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 та рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.05.2015 (а.с.16, 83, т.1). Згідно рішення - сторони не проживають разом більше 10 років (станом на 2015 рік), з 2008 року ОСОБА_3 має іншу жінку, з якою у них народився син.

29. Згідно договору купівлі-продажу від 14.04.1992 ОСОБА_2 продано начальником ЖЕК №1 ОСОБА_4 зайняту нею квартиру АДРЕСА_12, вартістю 8226 руб. (а.с.4, т.1).

30. Оплату за квартиру, згідно договору купівлі-продажу №1805 від 14.04.1992 в розмірі 8226 рублів за житло та 374 рублів за держмито до державного бюджету, 37,30 рублів держмито до місцевого бюджету здійснили: ОСОБА_5 - 521 руб.; ОСОБА_6 - 2315 руб.; ОСОБА_2 - 1463 руб., 3426 руб., 37,30 руб., всього на суму 4926,30 руб.; ОСОБА_3 - 397 руб., 478 руб., всього на суму 875 руб., що підтверджується довідкою та копіями квитанцій (а.с.5-6, т.1).

31. Квартира АДРЕСА_6 була отримана ОСОБА_5 - батьком позивача, на його сім'ю, що підтверджується записами у будинковій книзі, згідно яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані у даній квартирі з 1970 року, ОСОБА_2 з 1984 року, а ОСОБА_3 з 1987 року, тобто після укладення шлюбу (а.с.9-10, т.1).

32. Автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, зареєстрований 13.05.2003 на ОСОБА_3, що підтверджується копією реєстраційної картки АМТ (а.с.13, т.1).

33. Згідно висновку №7273 експертного авто товарознавчого дослідження від 25.02.2015 вартість автомобіля ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, складає 31412 грн. (а.с.14-15, т.1).

34. За заявою ОСОБА_5 до Виконкому Дубнівської міської ради йому було відведено земельну ділянку, розташовану в місті Дубно по АДРЕСА_13, площею 600 кв.м. під будівництво житлового будинку, що підтверджується випискою з рішення №331 від 14.11.1989, довідкою №99 від 31.01.1992, договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 08.12.1989 (а.с.115,116,118-119,122-123, т.1).

35. Паспорт на будівництво по АДРЕСА_17, а також проекти на водопостачання та газифікацію, Акт допуску в експлуатацію від 26.11.1992 зроблено на ім'я ОСОБА_5 та відповідно оплата за виконану роботу проведена ОСОБА_5 (а.с.124, 125,126-130, 131,132,133-135, т.1).

36. Згідно договору дарування від 03.11.2004 серії ВВО №023375, посвідченого державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л., ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_14 Рівненської області (а.с.137, 138, т.1).

37. Квартиру АДРЕСА_6 позивач зі згоди відповідача здає в оренду, що підтверджується договором оренди квартири від 01.10.2015 та від 01.01.2017 (а.с.49-56). Позивач пояснює, що дохід від орендної плати ділять навпіл - вона свою частину віддає спільному сину, а інше - відповідачу, податки за квартиру сплачує лише позивач.

38. Згідно висновку експерта №180212/1_ЗО, складеного судовим експертом Зібером О.В. від 13.04.2018, ринкова вартість квартири АДРЕСА_6 становить 441319 гривень; поділ квартири на ? та ? або на ? та ? ізольованих частини технічно неможливий; вартість житлового будинку АДРЕСА_10, Рівненської області становить 1101843 гривень; на інші питання експерт відповіді не надав у зв'язку із відсутністю необхідних додаткових матеріалів, які сторони не надали (а.с.109-186, т.2). Суд зауважує, що питання експерту, що лишились без відповіді, ставились за клопотанням відповідача за первісним і позивача за зустрічним позовом, який не надав необхідних додаткових матеріалів і не оплатив повністю вартість експертизи, стосувались житлового будинку №32 по вул.Попеля в м.Дубно Рівненської області.

39. В судовому засіданні 01.10.2018 свідок ОСОБА_10 показав, що є сусідом батька позивача ОСОБА_5, будувався паралельно з ним. Будинок було побудовано до смерті ОСОБА_5, і нічого не добудовувалось потім.

40. В судовому засіданні 01.10.2018 свідок ОСОБА_11 показала, що проживає по сусідству, будувалась в той же період, що і ОСОБА_5. Будинок зводили ОСОБА_5, ОСОБА_3 там взагалі ніколи не бачила, а після смерті ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2) ОСОБА_2 перейшла жити в будинок по АДРЕСА_15. Жодних добудов чи робіт у будинку після смерті ОСОБА_5 не проводилось.

41. В судовому засіданні 01.10.2018 свідок ОСОБА_12 показав, що квартира АДРЕСА_11 була отримана ще дідом (ОСОБА_5.) в 1970 році. Її половину викупили його батьки, а іншу половину - дід з бабою. У квартирі батько ОСОБА_3 не проживає давно, з 2008 року, коли народився син від іншої жінки, живе по вул. вигнанка у м. Дубно. До будинку по АДРЕСА_15 ОСОБА_3 не з'являвся, нічого там не робив, з 2005 року ОСОБА_2 (мама) перейшла жити в будинок.

V. Оцінка Суду.

42. Відповідно до положень статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

43. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

44. За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

45. Зазначені норми процесуального права узгоджуються із положеннями статті 20 Цивільного кодексу України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

46. З іншої сторони, Суд звертає увагу, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Важливим є те, що, в даних правовідносинах на позивача, як за первісним позовом, так і за зустрічним, покладається обов'язок довести наявність підстав для поділу спірного майна, як такого, що було нажите за час шлюбу, про що повинні надати докази, при цьому, відповідач має зустрічний обов'язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують відповідні вимоги.

48. Відповідно до частини першої статті 61СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

49. ОСОБА_2 суду довела, що саме ? квартири АДРЕСА_7 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки квартира була отримана на сім'ю батьків ОСОБА_2 у 1970 р., головним наймачем був батько позивача, за первісним позовом, - ОСОБА_5. Відповідач поселився у квартирі після одруження з позивачем через 17 років - з 18.08.1987. ОСОБА_3 в спростування цього будь-яких доказів не надав.

З прийняттям 07.02.1991 Закону України Про власність , який був чинним до 20.06.2007, наймач жилого приміщення у будинках державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України (ч.2 ст.15 Закону).

Скориставшись цим правом, сім'я батьків ОСОБА_5 та сім'я ОСОБА_3 викупили дану квартиру. По домовленості між ними оформлення договору купівлі-продажу від 14.04.1992 здійснювалось на ОСОБА_2 як єдину дочку в батьків.

50.У меморіальному ордері № 351 від 31.03.1992 вказано: Платник - ОСОБА_2 сплатила суму 8600 руб. Отримувачу - Міськвикному, як споживчий кредит на покупку квартири . А кошти на погашення цього кредиту вносились членами обох сімей, про що свідчать долучені до справи банківські квитанції.

У висновку ВС України в постанові № 367/5390/14ц від 05.04.2017. зазначено, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення цього майна до об'єктів права спільної сумісної власності і що суд повинен установити не лише факт набуття майна під час шлюбу, але й встановити джерело його набуття - спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Таким чином, в судовому засіданні підтверджено, що квартира купувалась за кошти сім'ї ОСОБА_5 та сім'ї ОСОБА_2, а отже кожній сім'ї належала ? частина квартири АДРЕСА_3.

51. Сторони визнають, що автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску придбаний за час перебування в шлюбі та є їхньою спільною сумісною власністю.

52. Будинок АДРЕСА_16 не може бути визнаний сумісною власністю подружжя, оскільки був побудований батьком відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 та належав йому, що підтверджується зібраними в судовому засіданні доказами та показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Згідно правового висновку Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.12.2015 по справі №6-2017цс, індивідуальне житлове будівництво здійснюється з метою забезпечення житловою площею тих громадян і членів їх сім'ї, яким в установленому порядку надано право на земельну ділянку для будівництва будинку. Сама по собі участь інших осіб у спорудженні будинку не може слугувати підставою для визнання за такими особами права власності на частку у будинку.

Долучені ОСОБА_3 в якості доказів участі у будівництві копії квитанцій та накладних (а.с.99-113) суд розцінює критично та не бере до уваги, оскільки з них неможливо встановити для яких цілей і ким брались матеріали, частина відноситься навіть до періоду, коли будівництва ще не було, з деяких копій взагалі не можна розібрати, що саме купувалось, ким і у який період. Доводи ОСОБА_3 відносно того, що ним спільно із дружиною під час шлюбу побудовано будинок, який потім подаровано ОСОБА_2 і вартість будинку істотно збільшилась в результаті здійснення за час шлюбу істотних поліпшень та ремонтних робіт, повністю спростовуються зібраними доказами по справі та показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, і ОСОБА_12, який є спільним сином сторін. Від часу побудови жодних істотних поліпшень не здійснювалось, а сторони з 2005 року проживали окремо.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Суд робить висновок, що будинок АДРЕСА_10 Рівненської області є особистою приватною власністю ОСОБА_2, оскільки набутий згідно договору дарування від 03.11.2004 серії ВВО №023375, посвідченого державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л., і поділу між сторонами не підлягає.

53. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

54. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

55. Частиною другою статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

56. Згідно з частиною першою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

57. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

58. У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюб, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя вказано: вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідно грошової суми на депозитний рахунок суду.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

59. Суд вважає, що спільне сумісне майно, яким є ? частина квартири та автомобіль, поділ яких просять здійснити позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, належить розділити порівну по ? частині, оскільки вони були придбані для потреб сім'ї під час перебування у шлюбі та це визнається сторонами. Враховуючи відсутність згоди ОСОБА_3 на отримання грошової компенсації за його частку, яка була внесена ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду за поділ неподільної речі (1/2 квартири), а також те, що частка ОСОБА_3 не є незначною, зважаючи, що квартира має 3 житлових кімнати, іншого житла у власності ОСОБА_3 немає, здача спірної квартири в оренду не є доказом того, що право власності на житло ОСОБА_3 не потрібне, так як він у ній не проживає, а живе в будинку нової дружити, тому припинення його права власності на частку у спільному майні подружжя завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім'ї, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_3 на його ? частку у квартирі.

Позбавлення права власності ОСОБА_3 на його частку у квартирі суперечить вимогам ст. 41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких право приватної власності є непорушним.

Отже, суд робить висновок про необхідність визначення ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

60. Виходячи з вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя підлягають до часткового задоволення, а тому необхідно провести поділ зазначеного майна подружжя та визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по ? ідеальній частці квартири АДРЕСА_8, вартістю 110329 (сто десять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 75 копійок та 1/2 ідеальної частки на автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, вартістю 31412 (тридцять одна тисяча чотириста дванадцять) гривень.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

61. Враховуючи вимоги ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

62. Зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково, як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом, а спільне майно розділено в рівних частинах, то судовий збір, належний до сплати, підлягає стягненню у однаковому розмірі зі сторін.

63 Виходячи з вартості квартири, яка встановлена за висновком експерта, у розмірі 441319 гривень, вартості автомобіля 31412 грн. та беручи до уваги уже сплачений судовий збір ОСОБА_2 у розмірі 503 грн., та ОСОБА_3 у розмірі 3654 грн., належить стягнути недоплачений судовий збір із ОСОБА_2 у розмірі 1387,53 грн. в дохід держави.

64. У відповідності до ч.5 ст.139 ЦПК необхідно стягнути із ОСОБА_3, кошти за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 1500 грн., які було покладено судом на нього та не сплачено на момент проведення експертизи, згідно виставленого рахунку №ЕР-0000021 від 03.05.2018 (а.с.107,108, т.2).

З цих підстав, керуючись статтями 3-5, 7, 10, 13, 19, 139, 141, 258, 263-265, 352 Цивільного процесуального кодексу, суд,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя: ? частину квартири АДРЕСА_9, вартістю 220 659 (двісті двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок, та автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, вартістю 31412 (тридцять одна тисяча чотириста дванадцять) гривень.

Розділити спільне майно подружжя в ідеальних частках наступним чином:

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_9, вартістю 110329 (сто десять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 75 копійок.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_9, вартістю 110329 (сто десять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 75 копійок.

Визнати право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ідеальних частках по ? кожному на автомобіль ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1, 1982 року випуску, вартістю 31412 (тридцять одна тисяча чотириста дванадцять) гривень.

Грошові кошти, сплачені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області (ТУ ДСА України в Рівненській області, депозитний рахунок 37315038010559, банк отримувача ДКС України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26259988) в розмірі 110329 (сто десять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 75 копійок, - повернути ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) гривень 53 копійок в дохід держави.

Стягнути із ОСОБА_3 судові витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи згідно виставленого рахунку № ЕР-0000021 від 03.05.2018 на користь ПП фірма Експерт-Рівне (ЄДРПОУ 25321706, р/р 26000000014264 в АТ Укрексімбанк , м.Київ МФО 322313) в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 07.12.2018.

Суддя: