Рішення

від 04.12.2018 по справі 463/4419/17

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/4419/17

Провадження № 2/463/622/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судового засідання Попович Х.І.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_3, третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду із позовною заявою до відповідачів про скасування рішення ОСОБА_5 міської ради №831 від 16.03.2017 року.

Позові вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 успадкували після смерті тітки ОСОБА_7 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, відповідач є власником квартири №3 у вказаному будинку.Житловий будинок по вул. Івасюка, 17 у м. Львів-Винники на даний час складається з двох квартир. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 15.08.2006 р. № 281 даний будинок було знято з балансу ОСОБА_5 міської ради. Рішенням №831 6-ої сесії ОСОБА_5 міської ради від 16.03.2017 року затверджено відповідачу ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної фланки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0,0116 га (кадастровий номер 4610160300:01:001:0075) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Івасюка, ум. Винники за рахунок земель, що не надані у власність або користування, віднісши її до земель житлової та громадської забудови. Вважаю вище зазначене рішення та реєстрацію права власності на земельну ділянку незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, будучи присутніми на 6-тій сесії ОСОБА_5 міської ради, заперечували проти приватизації даної ділянки, оскільки, як сусіди, не давали згоди на цю приватизацію, зазначали, що дане рішення принесе збиток, оскільки на даній території знаходиться їх туалет та сарай. Доступ до даних об'єктів можна утримати лише по земельній ділянці спільного користування, яку надали ОСОБА_3 Окрім цього, сам сарай та туалет знаходиться на цій земельній ділянці, що переходить у право власності сусіда, проте заперечення не були враховані. Вся прибудинкова земельна ділянка знаходиться в спільному користуванні і власників квартир № 1 та № 3, які мають рівні права щодо володіння та користування земельною ділянкою навколо будинку та повинні користуватися нею спільно. Також ОСОБА_3 було надано земельну ділянку, площею 66,6 кв.м. для подальшої приватизації згідно рішення су у від 17.09.2015 року. Площа земельної ділянки, яка залишилась після виділення становить 21,9 к.в.м, що не відповідає частці позивача. також, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки не містить нотаріально посвідчених заяв громадян співвласників житлового будинку, які давали згоду на приватизацію земельної ділянки при квартирі № 3 громадянину ОСОБА_3 Крім того, протокол погодження меж земельної ділянки, який входить до складу технічної документації не підписувався усіма співвласниками будинку. Вказані обставини свідчать про те, що без згоди користувачів було встановлено межі земельної ділянки, яка була передана у приватну власність ОСОБА_3, чим порушено норми Земельного Кодексу України.Схема розташування спірної земельної ділянки свідчить про те, що її геометрія включає територію, що є прилеглою до частини будинку (квартири №1, яка належить позивачу та тертій особі. Таким чином, внаслідок приватизації прибудинкової території без рахування прав осіб, у спільному користуванні яких вона перебувала, позивач на теперішній час позбавлений можливості отримати у власність частину земельної ділянки, що відповідає розміру його частки у праві спільної власності на житловий будинок. У зв'язку із чим змушена звернутись до суду.

Ухвалою від 09.10.2017 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку з набрання законної сили Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 та вступом в дію 15.12.2017 нової редакції Цивільного процесуального кодексу України,суд завершував розгляд цієї справи за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 15.12.2017 за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представники позивача та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення аналогічні наведеним в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_5 міська рада в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву суду не надав, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, у вирішенні спору покладається на розсуд суду. А тому, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі вказаного відповідача на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник проти позову заперечили, дали пояснення аналогічні наданим у відзиві на позов, просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В ході розгляду справи представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що позивач являється власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2017 року Станом на час прийняття спадщини та станом на зараз - квартира №1 знаходиться у будинку №17 і перебуває на балансі ОСОБА_5 міської ради. 08.12.2016р. Рішенням ОСОБА_5 міської ради № 698 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, на підставі якого відповідачем було замовлено виготовлення вказаної документації та подано міській раді на затвердження.16.03.2017 року. Рішенням ОСОБА_5 міської ради №831 затверджено ОСОБА_3 представлену документацію та передано у власність ділянку площею 0,0116 га по вул. Івасюка, ум. Винники.Станом на день прийняття обох рішень та виготовлення технічної документації - позивач не була власником квартири №1 у будинку №17. Факт перебування на сесії ОСОБА_5 міської ради та висловлення позиції не дає права вважати, що прийняте рішення є незаконним. Згідно представленого свідоцтва позивач успадкувала ? частину спадщини, що складалось із виключно квартири, твердження про наявність туалету та сараю не відповідає дійсності. Позивач володіє квартирою №1 у багатоквартирному будинку і дана квартира не знята і з балансу міської ради. Позивач у своєму позові стверджує, що будинок №17 знятий з балансу ОСОБА_5 міської ради рішенням BK BMP №281 від 15.08.2006р., однак вказана обставина не відповідає дійсності. Вказаним рішенням виконавчого комітету знято з балансу лише квартиру №3, яка належала ОСОБА_3, а не всі квартири у будинку №17.У будинку №17 було дві квартири - №1, що належить тепер позивачу та №3, що належить відповідачу. Жодне право постійного користування управителем будинку оформлено не було, у будинку не було створеного чи зареєстрованого ОСББ. Відтак, ділянка біля будинку №17 та квартири №3 не могла перейти у власність чи постійне користування об'єднанню співвласників будинку №17, а спірне рішення ради положення ст.43 Земельного Кодексу України не порушує.

Також, позивач стверджує, що загальна площа земельної ділянки становить 351 кв.м., проте доказу того, що станом на день прийняття радою спірного рішення - 16.03.2017року - площа ділянки біля будинку №17 становила саме 351 кв.м. і не змінилась з часу прийняття рішення суду від 17.09.2015р. - позивач не надає, як не надає і доказу того, що саме така площа ділянки є в наявності станом на день подання позову до суду.Позивач не посилається на жодну норму права, яка б давала можливість йому ділити ділянку, яка є в наявності біля будинку - між квартирами у багатоквартирному будинку по відношенню до площ квартир у будинку. Також, позивач не був власником квартири №1 у період виготовлення та затвердження технічної документації, в складі якого була кадастрова зйомка, відповідно її погоджень на цій зйомці не було і не могло бути.Підставою для звернення до суду позивача з вказаним позовом є на думку позивача порушення прав позивача як землекористувача ділянки, а не прав попереднього власника квартири №1.Станом на день прийняття радою свого рішення - суміжними власниками ділянки була лише ОСОБА_5 міська рада, бо ділянка перебувала у розпорядженні міської ради.Позивач не посилається на жодну норму права, що передбачає обов'язкову наявність протоколу погодження меж ділянки в складі технічної документації і як такий протокол погодження впливає на порушення прав позивача зокрема.Жодного доказу тій обставині, що ділянка площею 116 кв.м., що передана у власність ОСОБА_3 спірним рішенням ради якимось чином чи в якійсь частині прилягає до квартири №1 - позивачем не надано. Позивач не володіє ніяким правом спільної часткової власності у будинку, а правом спільної часткової власності у квартирі. Жодних доказів неможливості отримати у власність земельну ділянку - позивач не надав суду. Відтак, дана підстава звернення до суду необґрунтована та не доведена позивачем.

Окрім того, не відповідають дійсності доводи позивача в частині рішення суду 17.09.2015року, оскільки таким надано у користування лише шляхом встановлення порядку спільного користування з попереднім власником квартири №1 - ОСОБА_8 Рішення суду попереднім власником квартири №1 не оскаржувалось, оскільки встановлений порядок користування ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був змінений і з таким порядком користування - попередній власник квартири була згідна. ОСОБА_5 міська рада не посилалась на рішення суду у вказаній справі.

Третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської радив судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, у вирішенні спору також покладається на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

А тому, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представника третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до висновку, що позовдо задоволення непідлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.3 ЦПК України та ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_6 успадкували після смерті ОСОБА_7 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом (а.с.8, 11), та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10, 13), з яких також вбачається що право власності зареєстровано 28.03.2017 року.

З вказаного вище свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.8) вбачається, що ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину на ? частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_4 міста Львова, що складається із двох кімнат, житловою площею 37,6 кв.м., та кухні, загальна площа квартири становить 56,9 кв.м.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що будинок №17 по вул. Івасюка в м. Львів-Винники перебуває на балансі ОСОБА_5 міської ради, земельна ділянка, за будинком не закріплена, перебувала у власності ОСОБА_5 міської ради.

Як вбачається із рішенням ОСОБА_5 міської ради №281 від 15.08.2006 року (а.с.66), вказаним рішенням виконавчого комітету знято з балансу ОСОБА_5 міської ради квартиру №3 у будинку №17, яка належала ОСОБА_3

Дійсно, як вбачається із матеріалів справи, рішенням ОСОБА_5 міської ради № 698 від 08.12.2016 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, на підставі якого відповідачем було замовлено виготовлення вказаної документації та подано міській раді на затвердження.

Також, рішенням ОСОБА_5 міської ради №831 від 16.03.2017 року (а.с.14) затверджено ОСОБА_3 представлену документацію та передано у власність ділянку площею 0,0116 га по вул. Івасюка, ум. Винники.

Як вбачається із вказаного рішення, таким затверджено відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надано у власність земельну ділянку, площею 0,0116 га (кадастровий номер 4610160300:01:001:0075) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Івасюка, 17 у м. Винники за рахунок земель, що не надані у власність або користування віднісши її до земель житлової та громадської забудови.

Таким чином, право власності на частину квартири АДРЕСА_4 міста Львова у позивача виникла вже після виготовлення технічної документації та прийняття обох рішень ОСОБА_5 міської ради, станом на день оскаржуваного рішення власниками квартири не були.

Також встановлено, що суміжні ділянки із виділеною відповідачу земельною ділянкою перебували у розпорядженні ОСОБА_5 міської ради.

А тому доводи позивача щодо необхідності погодження меж земельної ділянки із нею з посиланням на п. б ст.198 Земельного кодексу України є безпідставними, оскільки станом на час виготовлення технічної документації така не була як власником чи землекористувачем суміжної земельної ділянки, так і власником квартир у будинку №17 по вул. Івасюка в м. Львів-Винники.

Позивач в підставність своїх вимог також посилається на положення ст.42 Земельного кодексу України, згідно яких, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, організацію співвласників багатоквартирного будинку у будинку №17 по вул. Івасюка в м. Винники міста Львова не створено.

Також, позивач посилається на положення ч.1 ст. 357 ЦК України, згідно якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суд погоджується із доводами відповідача, що дана норма не встановлює право позивача на користування ділянкою внаслідок успадкування квартири у багатоквартирному будинку і ця ділянка була власністю ОСОБА_5 міської ради.

Також, як зазначено раніше, до позивача перейшло право власності на ? частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_4 міста Львова, що складається із двох кімнат, житловою площею 37,6 кв.м., та кухні, загальна площа квартири становить 56,9 кв.м. При цьому жодних доказів належності туалету та сараю, які знаходяться на земельній ділянці до квартири АДРЕСА_4 міста Львова та переходу права власності до позивача суду не надано, як і доказів законності їх зведення.

Таким чином, доводи позивача про порушення її прав в цій частині є також безпідставними.

Суд також вважає безпідставним доводи позивача в частині посилань на те, що вона позбавлена можливості отримати у власність частину земельної ділянки, що відповідає розміру його частки у праві спільної власності на житловий будинок, оскільки позивач не володіє правом спільної часткової власності у будинку, а лише правом спільної часткової власності у квартирі. Жодних доказів неможливості отримати у власність земельну ділянку суду не надано і позивач вправі звернутися до ОСОБА_5 міської ради і заявою про передачу їй частини ділянки у власність.

Також суд вважає, що наведені позивачем розрахунки є лише математичними і не підтверджені правовстановлюючими документами, на підставі яких вони зроблені.

Також суд погоджується із доводами відповідача про те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17.09.2015 року визначено порядок спільною користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Винники, вул. Івасюка, 17 між ОСОБА_3 як власником квартири №3 та ОСОБА_8 як власником квартири №1, вказаним рішенням ділянка у користування не кожного з них не закріплялася, оскільки надання земельної ділянки у власність чи користування є виключними повноваженнями ОСОБА_5 міської ради.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що доводи позивача про те, що рішенням ОСОБА_5 міської ради порушуються законні права позивача на володіння земельною ділянкою та норми Земельного кодексу України є безпідставними, оскільки на час ухвалення спірного рішення ОСОБА_5 міської ради такі власниками квартир у будинку за адресою: м. Львів-Винники, вул. Івасюка, 17 не були, у позивача будь-які права на володіння та користування земельною ділянкою не виникли. Вказана земельна ділянка належить до земель міста Винники і ОСОБА_5 міська рада, як власник земельної ділянки на законних підставах надала її відповідачу у власність. У зв'язку із чим, суд приходить до переконання що в задоволенні позову слід відмовити.

З врахуванням відмови в задоволенні позову в повному обсязі, у відповідності до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати - судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_3, третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування рішення ОСОБА_5 міської ради Про затвердження гр. ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Івасюка, 17 у м. Винники №831 від 16.03.2017 року - відмовити за безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 10.12.2018 року.

Суддя: Гирич С. В.