Постанова

від 11.11.2020 по справі 463/4419/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 463/4419/17

провадження № 61-10261св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Висоцької В. С.,

суддів - Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Винниківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, ухвалену в складі колегії суддів Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Винниківської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення Винниківської міської ради №831 від 16.03.2017 року та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що будинок АДРЕСА_1 складається з двох приватизованих квартир, та однієї неприватизованої квартири.

Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 успадкували після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 є власником квартири в„–3 у вказаному будинку, а квартира в„– 4 не приватизована.

Оскаржуваним рішенням №831 6-ої сесії Винниківської міської ради від 16 березня 2017 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної фланки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0,0116 га (кадастровий номер 4610160300:01:001:0075) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 за рахунок земель, що не надані у власність або користування, віднісши її до земель житлової та громадської забудови.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Позивач вважає вищезазначене рішення та реєстрацію права власності на земельну ділянку незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки інші співвласники згоди на приватизацію земельної ділянки не надавали, така приватизація частини земельної ділянки призведе до неможливості користування ними туалетом та господарським приміщенням. Вся прибудинкова земельна ділянка знаходиться в спільному користуванні і власників квартир в„– 1 та в„– 3 , які мають рівні права щодо володіння та користування земельною ділянкою навколо будинку та повинні користуватися нею спільно. Схема розташування спірної земельної ділянки свідчить про те, що її геометрія включає територію, що є прилеглою до квартири в„– 1 , яка належить позивачу та ОСОБА_3 . Таким чином, внаслідок приватизації прибудинкової території без врахування прав осіб, у спільному користуванні яких вона перебувала, позивач на теперішній час позбавлений можливості отримати у власність частину земельної ділянки, що відповідає розміру її частки у праві спільної власності на житловий будинок.

Посилаючись на вищевказане, позивач просила суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Винниківської міської ради № 831 від 16 березня 2017 року Про затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.0116 га на АДРЕСА_1 - кадастровий номер 4610160300: 01: 001:0075, цільове призначення 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з безпідставності доводів позивачки про те, що оскаржуваним рішенням Винниківської міської ради порушуються законні права позивача на володіння земельною ділянкою та норми Земельного кодексу України, оскільки на час ухвалення оспорюваного рішення Винниківської міської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_3 співвласниками квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_1 не були, а тому у позивачки будь-які права на володіння та користування земельною ділянкою не виникли. Оскільки вказана земельна ділянка належить до земель м. Винники, тому Винниківська міська рада, як власник земельної ділянки, на законних підставах надала її відповідачу у власність. Також доказів належності на праві власності туалету та сараю, які знаходяться на земельній ділянці до квартири АДРЕСА_1 та переходу права власності до позивача суду не надано, як і доказів законності їх зведення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано рішення Винниківської міської ради №831 від 16 березня 2017 року Про затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.0116 га по АДРЕСА_1 - кадастровий номер 4610160300: 01: 001:0075, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 , з врахуванням положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України, з моменту відкриття спадщини належала спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що свідчить про те, що оскаржуване рішення Винниківської міської ради порушує право позивачки на зазначену земельну ділянку.

Також нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Окрім того, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2015 року, яким було визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 , як власником квартири в„– 3 та ОСОБА_5 , як власником квартири в„–1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції

У травні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Личаківського районного суду м. Львова справу № 463/4419/17.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що право власності на Ѕ частину спадкової квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 виникло тільки з моменту її державної реєстрації, а тому станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення органу приватизації права позивача порушено не було.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , оскільки судами не було встановлено що житловий будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, натомість судом першої інстанції було встановлено, що вказаний житловий будинок складається лише з двох квартир.

Висновок суду апеляційної інстанції відносно того, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2015 року було визначено порядок користування спірною земельною ділянкою є безпідставним, оскільки встановлений порядок користування зазначеною земельною ділянкою між ОСОБА_2 та попереднім власником квартир в„– 1 ОСОБА_4 було змінено.

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що відповідно до ст. 1268 ЦК України, з моменту відкриття спадщини квартира в„– 1 належала спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що свідчить про те, що оскаржуване рішення Винниківської міської ради порушує право позивачки на зазначену земельну ділянку. Окрім того, зазначений будинок складається з трьох квартир, а тому питання щодо режиму власності земельної ділянки має вирішуватись на підставі Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Також порушення норм земельного законодавства та незаконна приватизація земельної ділянки підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 вересня 2018 року. Судами було проігноровано поважність причин порушення порядку подання вказаного доказу, тому вказаний акт не було прийнято до уваги судами.

Відповідач подав до органу приватизації підроблені документи, які містять неправдиву інформацію відносно того, що ОСОБА_2 є власником усього житлового будинку АДРЕСА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі Винниківської міської ради, земельна ділянка за будинком не закріплена, а перебувала у власності Винниківської міської ради.

Суміжні ділянки із виділеною відповідачу земельною ділянкою перебували у розпорядженні Винниківської міської ради.

Як вбачається із рішення Винниківської міської ради № 281 від 15 серпня 2006 року знято з балансу Винниківської міської ради квартиру № 3 у будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 ( а.с.66).

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2015 року було визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 , як власником квартири в„– 3 та ОСОБА_5 , як попереднім власником квартири в„– 1 , за яким ОСОБА_2 було надано у користування дві земельні ділянки загальною площею 66,6 кв. м, а ОСОБА_5 три земельні ділянки загальною площею 213, 1 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .

08 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 успадкували після смерті ОСОБА_4 по Ѕ частці квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за ними 28 березня 2017 року (а.с.8-10).

Судами встановлено, що до позивача перейшло право власності на Ѕ частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 , що складається із двох кімнат, житловою площею 37,6 кв. м, та кухні, загальна площа квартири становить 56,9 кв. м. При цьому жодних доказів належності туалету та сараю, які знаходяться на земельній ділянці, до квартири АДРЕСА_1 та переходу права власності до позивача суду не надано, як і доказів законності їх зведення.

Рішенням Винниківської міської ради № 698 від 08 грудня 2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, на підставі якого відповідачем було замовлено виготовлення вказаної документації та подано міській раді на затвердження.

Пунктом 1 рішення Винниківської міської ради №831 6-ої сесії Винниківської міської ради від 16 березня 2017 року Про затвердження гр. ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 затверджено гр. ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0.0116 га (кадастровий номер 4610160300:01:001:0075) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 за рахунок земель, що ненадані у власність або користування, віднісши її до земель житлової та громадської забудови ( а.с.14).

За ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Організацію співвласників багатоквартирного будинку у будинку АДРЕСА_1 не створено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 , з урахуванням положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України, з моменту відкриття спадщини належала спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що свідчить про те, що оскаржуване рішення Винниківської міської ради порушує право позивачки на зазначену земельну ділянку.

Також нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Окрім того, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2015 року було визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 , як власником квартири в„–3 та ОСОБА_5 , як власником квартири в„– 1 .

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між учасниками цієї справи виникли щодо земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 .

Предметом спору даної справи є наявність підстав для приватизації спірної земельної ділянки, наданої для обслуговування усього житлового будинку у власність ОСОБА_2 , як власнику лише однієї квартири вказаного будинку.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач посилалась на те, що оскаржуваним рішення органу приватизації порушено її право, як власника на частину земельної ділянки, яка пропорційна частині її права власності у житловому будинку відповідно до ст. 377 ЦК України, а також з підстав порушення її прав як співвласника багатоквартирного будинку на земельну ділянку, надану для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Таким чином, в цій категорії справ судам треба встановити статус житлового будинку, для обслуговування якого виділяється спірна земельна ділянка, зокрема встановити, чи перебуває будинок у спільній частковій власності декількох володільців, чи має статус багатоквартирного, від чого залежить порядок приватизації спірної земельної ділянки.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначала, що будинок АДРЕСА_1 складається з двох приватизованих квартир: квартири в„– 1 , яку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 отримали позивач та третя особа, та квартири в„– 3 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на частину квартири АДРЕСА_1 у позивача виникло вже після виготовлення технічної документації та прийняття рішень Винниківської міської ради № 698 від 08.12.2016 року та №831 від 16.03.2017 року, тому станом на день прийняття оскаржуваного рішення Винниківської міської ради позивачка та третя особа ОСОБА_3 не були співвласниками квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 , отже право позивачки на земельну ділянку, надану на обслуговування вказаного будинку не порушено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вищевказаний висновок суду першої інстанції суперечить положенням ст. ст. 1218, ч.2 ст. 220, ч.5 ст. 1268, ч.3 ст. 1296 ЦК України, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до норм ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спадкодавцеві ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини, яким є день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала квартира АДРЕСА_1 , яка, з врахуванням положень ч.5 ст. 1268 ЦК України, з моменту відкриття спадщини належала спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право власності на спірну земельну ділянку належить співвласникам багатоквартирного будинку, відповідно права позивача на спірну земельну ділянку оскаржуваним рішенням органу приватизації було порушено, як співвласника багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Матеріали справи містять відповідь ОКП Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 02 травня 2018 року, з якої вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року у будинку АДРЕСА_1 проінвентаризовано 3 квартири, з яких квартира в„– 1 та в„– 3 приватизовані, а на квартиру в„– 4 свідоцтво про право власності станом на 29 грудня 2012 року не реєструвалось ( а.с.89).

З вказаного вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, у спростування чого ОСОБА_2 доказів судам не надав.

Враховуючи те, що нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що оскаржуваним рішенням органу приватизації порушено права позивача на спірну земельну ділянку, як співвласника багатоквартирного будинку, відповідно підстави для державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 були відсутні.

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та переоцінки доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції, як суд права, не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров