Постанова

від 08.04.2019 по справі 463/4419/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/4419/17 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/294/19 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1О.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до Винниківської міської ради, ОСОБА_4, треті особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування рішення Винниківської міської ради №831 від 16.03.2017 року та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог покликалась на те, що вона та ОСОБА_5 успадкували нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, відповідач є власником квартири №3 у вказаному будинку, який складається з двох квартир. Оскаржуваним рішенням №831 6-ої сесії Винниківської міської ради від 16.03.2017 року ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної фланки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0,0116 га (кадастровий номер 4610160300:01:001:0075) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Івасюка, ум. Винники за рахунок земель, що не надані у власність або користування, віднісши її до земель житлової та громадської забудови. Вважає вищезазначене рішення та реєстрацію права власності на земельну ділянку незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, як співвласники згоди на приватизацію не надавали, приватизацією частини земельної ділянки призведе до неможливості користування ними туалетом та господарським приміщенням. Вся прибудинкова земельна ділянка знаходиться в спільному користуванні і власників квартир № 1 та № 3, які мають рівні права щодо володіння та користування земельною ділянкою навколо будинку та повинні користуватися нею спільно. Схема розташування спірної земельної ділянки свідчить про те, що її геометрія включає територію, що є прилеглою до квартири №1, яка належить позивачу та ОСОБА_5 Таким чином, внаслідок приватизації прибудинкової території без врахування прав осіб, у спільному користуванні яких вона перебувала, позивач на теперішній час позбавлений можливості отримати у власність частину земельної ділянки, що відповідає розміру його частки у праві спільної власності на житловий будинок.

Оскаржуваним рішенням у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необгрутованим та таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що право власності на успадковану квартиру у позивача виникло після виготовлення технічної документації та прийняття оскаржуваного рішення Винниківської міської ради, оскільки станом на день прийняття оскаржуваного рішення позивачка не була власником квартири, а тому, на думку суду, право позивача не було порушеним. Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що документи, на підставі яких приватизовано земельну ділянку, є підробленими. Судом не враховано, що приватизація земельної ділянки під багатоквартирним будинком одним із власників квартири, нормами ЗК України не передбачена. Враховуючи зазначене просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким рішення Винниківської міської ради №831 від 16.03.2017 року визнати незаконним та скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з безпідставності доводів позиваки про те, що оскаржуваним рішенням Винниківської міської ради порушуються законні права позивача на володіння земельною ділянкою та норми Земельного кодексу України, оскільки на час ухвалення оспорюваного рішення Винниківської міської ради ОСОБА_2, нефінський А.В. співвласниками квартири у будинку за адресою: м. Львів-Винники, вул. Івасюка, 17 не були, а тому у позивачки будь-які права на володіння та користування земельною ділянкою не виникли. І оскільки вказана земельна ділянка належить до земель міста Винники, а тому Винниківська міська рада, як власник земельної ділянки, на законних підставах надала її відповідачу у власність.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 та третя особа, ОСОБА_5, після смерті ОСОБА_6 успадкували нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з яких також вбачається, що право власності на квартиру зареєстровано 28.03.2017 року.

З вказаного вище свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_3 міста Львова, що складається із двох кімнат, житловою площею 37,6 кв.м., та кухні, загальна площа квартири становить 56,9 кв.м.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що будинок №17 по вул. Івасюка в м. Львів-Винники перебуває на балансі Винниківської міської ради, земельна ділянка, за будинком не закріплена, перебувала у власності Винниківської міської ради.

Як вбачається із рішення Винниківської міської ради №281 від 15.08.2006 року, вказаним рішенням виконавчого комітету знято з балансу Винниківської міської ради квартиру №3 у будинку №17, яка належала ОСОБА_4

Рішенням Винниківської міської ради № 698 від 08.12.2016 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, на підставі якого відповідачем було замовлено виготовлення вказаної документації та подано міській раді на затвердження.

Оскаржуваним рішенням Винниківської міської ради №831 від 16.03.2017 року Про затвердження гр. ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. В.Івасюка, 17 у м. Винники , пунктом 1 якого затверджено гр. ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання у власність земельної ділянки площею 0.0116 га (кадастровий номер 4610160300:01:001:0075) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.. Івасюка, 17 у м. Винники за рахунок земель, що ненадані у власність або користування, віднісши її до земель житлової та громадської забудови.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на частину квартири АДРЕСА_3 у позивача виникло вже після виготовлення технічної документації та прийняття рішень Винниківської міської ради №698 від 08.12.2016 року та №831 від 16.03.2017 року, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення Винниківської міської ради позивачка та ОСОБА_5 не були співвласниками квартири у житловому будинку №17 по вул. Івасюка у м. Винники, а відтак право позивачки не є порушеним.

Такий висновок суду першої інстанції суперечить положенням ст. ст. 1218, ч.2 ст. 220, ч.5 ст. 1268, ч.3 ст. 1296 ЦК України.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до норм ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до роз яснень п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК є правом, а необов язком спадкоємця.

Беручи до уваги те, що спадкодавцеві ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини, яким є день її смерті 02.07.2016 року, належала квартира №1 у житловому будинку №17 по вул. Івасюка у м. Винники, яка, з врахуванням положень ч.5 ст. 1268 ЦК України, з моменту відкриття спадщини належала спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_5, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими висновки суду першої інстанції , що право власності на частину квартири АДРЕСА_3 у позивача виникло вже після виготовлення технічної документації та прийняття рішень Винниківської міської ради №698 від 08.12.2016 року та №831 від 16.03.2017 року, і що станом на день прийняття оскаржуваного рішення Винниківської міської ради позивачка та ОСОБА_5 не були співвласниками квартири у житловому будинку №17 по вул. Івасюка у м. Винники, і що право позивачки не є порушеним.

Відповідно до статті 42 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення 01 грудня 2016 року Маріупольською міською радою Донецької області) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку у порядку, передбаченому постановою КМ України від 11 жовтня 2002 року № 1521 Про реалізацію Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини, і як встановлено в судовому засіданні, організацію співвласників багатоквартирного будинку у будинку №17 по вул. Івасюка в м. Винники міста Львова не створено, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

На думку колегії суддів, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17.09.2015 року, яким визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Винники, вул. Івасюка, 17 між ОСОБА_4, як власником квартири №3 та ОСОБА_7, як власником квартири №1.

Визнання недійсним та скасування рішення Винниківської міської ради №831 від 16.03.2017 року Про затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Івасюка, 17 у м. Винники є підставою для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0.0116 га по вул. Івасюка, 17 у м. Винники Львівської області - кадастровий номер НОМЕР_1: 01: 001:0075, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2018 року - скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Винниківської міської ради №831 від 16.03.2017 року Про затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Івасюка, 17 у м. Винники .

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0.0116 га по вул. Івасюка, 17 у м. Винники Львівської області - кадастровий номер НОМЕР_1: 01: 001:0075, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст складено 18.04.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_8