Постанова

від 21.11.2018 по справі 465/8166/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 465/8166/14-ц

провадження № 61-9684св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

Суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П. ,

учасники справи:

позивач - Житлово-будівельний кооператив № 126

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2016 року в складі судді Мигаль Г. П. та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 31 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ніткевича А. В., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Житлово-будівельний кооператив № 126 (далі - ЖБК №126) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог указував, що ОСОБА_4 є членом ЖБК №126 та власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрована та проживає у зазначеній квартирі та є споживачем житлово-комунальних послуг. З вересня 2011 до квітня 2014 року відповідач не сплачує квартирну плату та комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 11 052,22 грн. Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2011 року до 30 квітня 2014 року в сумі 9 985,38 грн, 715,91 грн інфляційних втрат та 350,93 грн як три проценти річних.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЖБК №1269 985,38 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги, 715,91 грн інфляційних втрат, 350,93 грн як три проценти річних. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з неоплатою відповідачем спожитих житлово-комунальних послуг, за період з 01 вересня 2011 року до 30 квітня 2014 року утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам у справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що підстави для стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2011 року до 30 квітня 2014 року відсутні, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, про що було заявлено відповідачем, а суди зазначене клопотання відповідача залишили без розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

10 березня 2017 року від ЖБК №126 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 квітня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником, зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1, є членом ЖБК №126 та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем.

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_4 за житлово-комунальні послуги, в тому числі утримання будинку та прибудинкової території, опалення, гарячого водопостачання, водовідведення, з урахуванням часткової оплати вартості тепло лічильника, за період з вересня 2011 року по квітеь 2014 року становить 9 985 грн.

У квітні 2014 року ЖБК № 126 звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги. 03 червня 2014 року Франківський районний суд м. Львова видав судовий наказ №2-н/465/387/14 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЖБК №126 заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 11 052,22 грн, з яких - 9 985,93грн сума заборгованості, 715,91 грн інфляційні втрати, 350,93 грн три проценти річних та судовий збір в сумі 121,80 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2014 року зазначений судовий наказ скасовано.

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ЖБК №126 про визнання неправомірними дій ЖБК №126 щодо нарахування боргу за житлово-комунальні послуги, зобов'язання відповідача здійснювати нарахування по фактичній кількості спожитих послуг згідно показників приладів обліку, проводити в подальшому нарахування за фактичним їх споживання, зобов'язання відповідача надати відомості до Франківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської Ради про відсутність перешкод для нарахування субсидій позивачу, зобов'язання не чинити перешкод в оформленні сибсидій по оплаті житлово-комунальних послуг та стягнення 30 000 на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зазначеним рішенням установлено правомірність нарахування ОСОБА_4 боргу за житлово-комунальні послуги в сумі 9 687,07 грн за період з вересня 2011 року по квітень 2014 року.

Відповідно до вимог частини третьої статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Згідно з частиною четвертою 4 статті 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 січня 2015 року в справі № 6-214цс14.

Підстави для відступлення від висновку, викладеного в зазначеній постанові Верховного Суду України, відсутні.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до позовних вимог ЖБК № 126 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги за вересень-грудень 2011 року.

На інші обставини як підстави для скасування судових рішень відповідач у своїй касаційній скарзі не посилалась.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат

В.П. Курило