Ухвала

від 04.12.2018 по справі 2601/7867/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо засуджених ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 1 ст.358, ч. 4 ст.358, ч. 1 ст.256, ч. 2 ст.256 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 256 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 396 КК України,

за участю представника Державної

казначейської служби України ОСОБА_9 ,

представника ТОВ «Профальянс» ОСОБА_10 .

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року уточнено резолютивну частину вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2013 року стосовно засуджених ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 1 ст.358, ч. 4 ст.358, ч. 1 ст.256, ч. 2 ст.256 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 256 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 396 КК України, вказавши, що: судові витрати у справі на користь ТОВ «Профальянс» (54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 4 «щ», оф. 3, код ЄДРПОУ 37697507) за послуги перекладу та вичитки тексту обвинувального висновку з української на албанську мову в розмірі 74616 грн., прийняти на рахунок держави, виплативши їх з рахунку Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету, які спеціально відпускаються за кошторисом на вказані цілі відповідно до Інструкції про порядок та розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів (службових осіб), у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення від 22 лютого 1991 року № 40.

В апеляції представник Державної казначейської служби України просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою судові витрати покласти на орган, який зробив виклик перекладачів.

Апелянт звертає увагу на те, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2013 року засуджено ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 1 ст.358, ч. 4 ст.358, ч. 1 ст.256, ч. 2 ст.256 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 256 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 396 КК України. Цим же вироком стягнуто судові витрати у справі на користь ТОВ «Профальянс» (54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 4, оф. 28) за послуги перекладу та вичитки тексту обвинувального висновку з української на албанську мову в розмірі 74616 грн., які прийнято на рахунок держави.

Представник Державної казначейської служби України зазначає, що оскаржуваною постановою уточнено резолютивну частину вищевказаного вироку та зазначено, що судові витрати у справі на користь ТОВ «Профальянс» за послуги перекладу та вичитки тексту обвинувального висновку з української на албанську мову в розмірі 74616 грн. стягнути з рахунку Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету.

Апелянт вважає, що постанова суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» виключно Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішень суду, а також забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Представник Державної казначейської служби України звертає увагу на те, що суд під час прийняття рішення керувався Інструкцією про порядок та розміри відшкодування слідства, прокуратури, суду або органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення від 22 лютого 1991 року № 40 (далі Інструкція № 40), яка втратила чинність 01 липня 1996 року, тобто до моменту вчинення злочину, ухвалення вироку суду та постанови від 02 травня 2018 року.

Апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 1996 року затверджено Інструкцію про порядок та розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати, винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів № 710 (далі Інструкція № 710), яка була чинною з моменту вчинення злочину і до прийняття оскаржуваної постанови. Він звертає увагу на те, що у кримінальних провадженнях і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в п. 7 Інструкції № 710 проводяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

З огляду на це, представник Державної казначейської служби України вважає, що такі виплати підлягають здійсненню відповідним органом досудового розслідування або судом за рахунок власних кошторисних призначень.

В запереченнях на апеляцію представника Державної казначейської служби України представник ТОВ «Профальянс» просить постанову суду змінити та уточнити резолютивну частину вироку, вказавши, що судові витрати на корить ТОВ «Профальянс» за послуги перекладу та вичитки тексту обвинувального висновку з української на албанську мову в розмірі 74616 грн. шляхом виплати з рахунку Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Представник ТОВ «Профальянс» зазначає, що постанова суду від 02 травня 2018 року підлягає зміні, оскільки судом не вірно визначено юридичну особу, з якої необхідно стягнути судові витрати та містить посилання на нормативно правовий акт, який втратив чинність.

Заслухавши думку представника Державної казначейської служби України, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, думку представника ТОВ «Профальянс», який не заперечували проти задоволення апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а постанова судді скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи, вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2013 року засуджено ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 1 ст.358, ч. 4 ст.358, ч. 1 ст.256, ч. 2 ст.256 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 256 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 396 КК України. Цим же вироком стягнуто судові витрати у справі на користь ТОВ «Профальянс» (54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 4, оф. 28) за послуги перекладу та вичитки тексту обвинувального висновку з української на албанську мову в розмірі 74616 грн., які прийнято на рахунок держави.

Представник ТОВ «Профальянс» звернувся до суду з відповідною заявою про уточнення резолютивної частини вищевказаного вироку в частині виплати ТОВ «Профальянс» винагороди за послуги перекладу та вичитки тексту обвинувального висновку з української на албанську мову у визначеному розмірі 74616 грн., оскільки формулювання про прийняття даних судових втрат на користь держави, викладене у вироку, позбавляє можливості товариство стягнути вказані грошові кошти.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року уточнено резолютивну частину вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2013 року, вказавши, що: судові витрати у справі на користь ТОВ «Профальянс» за послуги перекладу та вичитки тексту обвинувального висновку з української на албанську мову в розмірі 74616 грн., прийняти на рахунок держави, виплативши їх з рахунку Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету, які спеціально відпускаються за кошторисом на вказані цілі відповідно до Інструкції про порядок та розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів (службових осіб), у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення від 22 лютого 1991 року № 40.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Суд, приймаючи рішення про списання коштів з Державного казначейства України, керувався Інструкцією № 40, яка втратила чинність 01 липня 1996 року, тобто до моменту вчинення злочину, ухвалення вироку суду та постанови від 02 травня 2018 року.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що 01 липня 1996 року затверджена Інструкція № 710, яка була чинною з моменту вчинення злочину і до винесення оскаржуваної постанови суду.

Відповідно до п. 7 Інструкції № 710, у кримінальних провадженнях і справах про адміністративні правопорушення, зазначені в п. 1 цієї Інструкції, зокрема за переклад, виплати проводяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі. На ці положення суд не звернув уваги та прийняв рішення, яке ґрунтується на нормативно правовому акті, який втратив чинність.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 КПК України (в редакції 1960 року) підставою для скасування постанови є неправильне застосування кримінального закону.

Положеннями ч. 1 ст. 409 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що постанова суду від 02 травня 2018 року підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 409, 411, 377 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляцію представника Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року скасувати, повернути кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3