Рішення

від 05.12.2018 по справі 908/2122/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/118/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 справа № 908/2122/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментально-механічний завод» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Дідика, буд. 63)

до відповідача приватного підприємства «Донметпостач» (69035, м. Запоріжжя, вулиця Феросплавна, буд. 38)

про стягнення 215000,00 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

За участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.11.2018

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 215000,00 грн. передплати за договором купівлі-продажу № И-1712/14 від 14.12.2017.

Ухвалою суду від 08.11.2018, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позовної заяви без руху, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2122/18, присвоєно справі номер провадження 18/118/18, розгляд справи по суті призначено на 05.12.2018.

В судовому засіданні 05.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання умов договору на підставі виставленого відповідачем рахунку платіжними дорученнями № 741 від 29.03.2018 та № 894 від 22.06.2018 ним здійснено передплату на розрахунковий рахунок відповідача за поставку металообробного обладнання. Згідно п. 5.1 договору передача товару від продавця покупцеві здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання коштів, передбачених пунктом 4.4 договору, проте на час подання позову товар відповідачем не поставлено, суму передплати не повернуто. Посилаючись на приписи на ст.ст. 530, 663, 665 ЦК України та ст.ст. 193, 226 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та Витяг з сайту Укрпошта, 21.11.2018 повноважним представником відповідача отримано копію ухвали про відкриття провадження у даній справі та призначення судового розгляду на 05.12.2018.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, неподання відзиву у встановлений судом строк, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментально-механічний завод» (покупцем, позивачем у справі) та приватним підприємством «Донметпостач» (продавцем, відповідачем у справі) 14.12.2017 укладено договір купівлі-продажу № И-1712/14 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продає, а покупець купує металообробне обладнання, яке було у використанні: верстат зубофрезерний 5Б375 у кількості 1 (одна) штука, верстат зубофрезерний 5А370 у кількості 1 (одна) штука, верстат зубофрезерний КУ505 у кількості 1 (одна) штука, що надалі іменується товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість товару складає: верстат зубофрезерний 5Б375 у кількості 1 (одна) штука коштує 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ; верстат зубофрезерний 5А370 у кількості 1 (одна) штука коштує 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ; верстат зубофрезерний КУ505 у кількості 1 (одна) штука коштує 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Загальна сума договору складає 1700000,00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 4.3 Договору).

За визначенням п. 4.4 Договору, умови розрахунку: 10% попередня оплата шляхом перерахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку. Залишок оплати покупець перераховує по факту завантаження товару на автотранспорт покупця. При цьому автотранспорт знаходиться на території підприємства за адресою м. Маріуполь, проспект Машинобудівників, 1 до одержання ним 100% оплати.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що передача товару від продавця покупцеві здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів (для кожної одиниці обладнання) з моменту отримання грошових коштів, передбачених п. 4.4 даного договору, на розрахунковий рахунок покупця.

Відповідно до п. 6.3 Договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за цим договором протягом 5 днів зобов'язана негайно у письмовій формі повідомити про настання зазначених обставин.

Згідно із п. 9.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивачем, на підставі наданого відповідачем рахунку-фактури № 8 від 29.03.2018, платіжними дорученнями № 741 від 29.03.2018 та № 894 від 22.06.2018 перераховано грошові кошти 150000,00 грн. та 65000,00 грн., відповідно.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень № 741 від 29.03.2018 та № 894 від 22.06.2018, позивачем на виконання умов Договору перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 215000,00 грн. Відповідачем свої зобов'язання щодо здійснення передбачених п. 4.4 договору дій по завантаженню товару на автотранспорт та передання позивачу товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконано.

Строк поставки товару визначено п. 5.1 Договору - протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання грошових коштів, передбачених п. 4.4 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 1829 від 28.08.2018 з повідомленням про відмову від договору у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару у визначений Договором строк та вимогою здійснити протягом 7 банківських днів повернення 215000,00 грн. попередньої оплати вартості металообробного обладнання.

З часу здійснення авансового платежу та направлення вимоги завантаження передбаченого договором товару та поставка відповідачем не здійснена, після пред'явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 215000,00 грн. обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо поставки частково оплаченого позивачем товару або повернення грошових коштів.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Донметпостач» (69035, м. Запоріжжя, вулиця Феросплавна, буд. 38, ідентифікаційний код 30968656) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментально-механічний завод» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Дідика, буд. 63, ідентифікаційний код 36453164) 215000,00 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) передплати за договором та 3225,00 грн. (три тисячі двісті двадцять п'ять грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 10.12.2018.

Суддя В.В. Носівець