Рішення

від 05.12.2018 по справі 321/220/18

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/220/18

Провадження № 2/321/185/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2018 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бородіної І.В.,

представників відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Михайлівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, ТОВ Торгтранс - Кредит , про визнання договорів дарування недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договорів дарування недійсними, посилаючись на наступні обставини.

27 липня 2007 року між ВАТ Державний ощадні банк України та приватним підприємством Зернодар був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 10, згідно якого позичальник отримав кредит у сумі 650 000 грн. під 18% річних з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27.07.2010 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 27 липня 2007 року укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1358, предметом якої є: квартира за адресою: Запорізька область, Василівський район,: Дніпрорудне, АДРЕСА_1; будівля складу за адресою: смт. Пришиб, Михайлівської району, Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-а; будівля овочесховища за адресою: смт Пришиб Михайлівського району, Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-б.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 04.12.2013, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14.05.2014 року, задоволенні позовні вимоги банку щодо звернення стягнення на будівлю складу за адресою: смт Пришиб, Михайлівського район Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-а та будівлю овочесховища за адресою: смт Пришиб Михайлівського району, Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-б. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області вказане рішення залишено без змін. Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних кримінальних справ від 22.10.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.12.2014 року задоволено заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04.12.2013 року за нововиявленими обставинами. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.04.2015 року вказане рішення скасовано: ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області від 13.01.2015 року виконавчий лист було повернено без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника станом на 13.01.2015 року майна, на яке згідно виконавчого документу необхідно звернуті стягнення.

Так, згідно договорів дарування будівлі складу від 24.05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровими №№ 388, 386, дарувальник ОСОБА_5, подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар будівлю складу, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб, Михайлівського району, Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-а та будівлю овочевосховища, яка знаходиться за адресою: смт Пришиб, Михайлівського району, Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-б.

В зв'язку з викладеним, позивач вважає, що ОСОБА_5, якому було відомо про наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою уникнення виконання рішення суду, переоформив предмет іпотеки - будівлю складу та будівлю овочесховища, шляхом оформлення договорів дарування на матір свого компаньйона та директора приватного підприємства Зернодар ОСОБА_8 Таким чином, зазначені договори дарування є фіктивними правочинами, оскільки вчинені без наміру створення правових наслідків, обумовлених ними, з направленням дій договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання його від виконання в майбутньому за його рахунок грошових зобов'язань шляхом звернення стягнення в порядку виконання судового рішення, про яке відповідачу було достовірно відомо. Про наявність спірних договорів дарування позивач дізнався 31.03.2015 року.

Враховуючи наявні ознаки фіктивності зазначених договорів дарування, позивач просить їх визнати, скасувавши їх реєстрацію, та застосувати як наслідок недійсності правочину реституцію у вигляді повернення подарованого майна дарувальнику.

Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1Д позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві відповідача ОСОБА_4 на позовну заяву, з якого вбачається наступне. Дійсно у 2014 році ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_4 подарувати будівлю складу та будівлю овочесховища, оскільки він змінив профіль своєї роботи та місце проживання. Дані об'єкти нерухомого майна стали йому не потрібні, оскільки вони потребують технічного обслуговування та матеріального забезпечення, зокрема коштів на капітальний ремонт та оплату на їх охорону. Після посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_6 договорів дарування, ОСОБА_4 отримала технічну документацію, ключі від складу і овочесховища та другий екземпляр договорів дарування. З 2014 року по теперішній час ОСОБА_4 розпоряджалась майном на власний розсуд і в інтересах своєї сім'ї, яка займалась і займається до сьогоднішнього дня оптовою торгівлею зерном, насінням і кормами для тварин. Певний час склад і овочесховище було передано у оренду ТК Діада , а потім вона подарувала їх своєму чоловікові ОСОБА_7, який заснував з сином ТОВ Торгтранс- Кредит і передав склад і овочесховище в майновий фонд товариства. ОСОБА_5 з дати посвідчення договорів дарування жодного разу не звертався до неї з вимогами про визнання договорів недійсними, не вчиняв жодних спроб для повернення майна у своє володіння чи володіння членів своєї сім'ї. Вважає позовні вимоги позивача надуманими та документально не підтвердженими. Також, просив застосувати трирічний строк позовної давності, оскільки про спірні договори дарування позивач мав дізнатися з постанови державного виконавця від 13.01.2015 року, якою виконавчий лист було повернено без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке згідно виконавчого документу необхідно звернуті стягнення, проте до суду звернувся лише в березні 2018 року.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на наступні обставини. Дійсно ОСОБА_5 не оспорює того факту, що між Позивачем та заснованим ним ПП Зернодар з 2007 по 2010 рік існували кредитні правовідносини. ПП Зернодар припинило свою діяльність у зв'язку з ліквідацією у 2013 році. Михайлівським районним судом Запорізької області було ухвалено рішення 04.12.2013 року про звернення стягнення на іпотечне майно, яке є об'єктом спірних договорів дарування. Однак, позовні вимоги Банку вважає надуманими та необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються жодним доказом у справі. Пояснила, що окрім наданих доказів позивачем, існує рішення суду від 19.03.2014 року (що є загальновідомим фактом, оскільки таке рішення міститься в Єдиному реєстрі судових рішень), винесене Василівським районним судом Запорізької області у справі № 311/5390/13 за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізьке обласне управління публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України про визнання договору іпотеки припиненим. Відповідно до даного рішення суд визнав припиненим договір іпотеки будівлі складу А-1, що знаходиться по вул. Пролетарській, 1-А та будівлю овочесховища, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, 1-Б. Після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_5 прийняв рішення подарувати вказані об'єкти ОСОБА_4, яка в свою чергу не заперечувала прийняти їх в дар. Свій свідомий намір подарувати ОСОБА_4 аргументував тим, що ще за довго до ліквідації ПП Зернодар він змінив місце проживання та місце роботи. З 01.12.2012 року ОСОБА_5 був керівником ТОВ Рибальське підприємство Лівант , а з 02.12.2013 року і по теперішній час є керівником ПП Азовський стандарт , яке займається морським рибальством, оптовою торгівлею риби, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах. Утримання складу та овочесховища стало для нього непосильною ношею, а тому подарував їх ОСОБА_4, яка свого часу погодилась передати в забезпечення виконання зобов'язання своє майно, в знак компенсації за її моральні страждання, які вона перенесла під час судових тяжб.

В судовому засіданні представник третьої особи приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 - ОСОБА_3 вважав позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню, посилаючись на наступні обставини. Перед посвідченням будь-якого договору дарування дарувальнику надається консультація про можливі варіанти переходу права власності на об'єкт нерухомості до обдарованого, дарувальник був попереджений про вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків договору дарування та про те, що укладення договору дарування передбачає перехід права власності на склад та овочесховище до обдарованого в день нотаріального посвідчення договору дарування. При укладенні та посвідченні спірних договорів дарування волевиявлення сторін було вільним і відповідало реальній домовленості та дійсним намірам. Відповідно до ст. 44 Закону України Про нотаріат до моменту підписання вказаних договорів дарування нотаріус встановила дійсність намірів сторін та роз'яснила вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків договору, встановлено відсутність у сторін заперечень щодо умов договору.

Представник третьої особи ТОВ Торгтарнс-Кредит в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 липня 2007 року між ВАТ Державний ощадний банк України (надалі - Банк) та приватним підприємством Зернодар (далі - Позичальник), був укладений договір відновлюваної кредитної лінії № 10 , згідно якого Позичальник отримав кредит у сумі 650 000 грн. під 18% річних з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27.07.2010 року.

На забезпечення виконання Позичальником зобов'язання за вище вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 27.07.2007 року укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 1358 квартири яка знаходиться за адресою: Запорізька область Василівськитй район м. Дніпрорудне вул. Леніна, 43/11, будівлі складу, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівський район вул. Пролетарська, 1-а, будівлі овочесховища, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, 1-б.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 04.12.2013 року задоволені позовні вимоги Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю складу, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівський район вул. Пролетарська, 1-а та будівлю овочесховища, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, 1-б. Рішення набрало законної сили 14.05.2014 року.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.12.2014 року за заявою ОСОБА_5 рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04.12.2013 року скасовано за нововиявленими обставинами. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.04.2015 року зазначене рішення скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04.12.2013 рокуза нововиявленими обставинами відмовлено.

В рішенні від 28.04.2015 року апеляційний суд Запорізької області посилається на таке, що набрало законної сили рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року, яким визнано припиненим договір іпотеки квартири, укладений 27.07.2007 року між ПАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_4, визнано припиненим договір іпотеки будівлі складу А-І, що знаходиться за адресою вул.. Пролетарська, 1а смт. Пришиб, Михайлівського району, Запорізької області та будівлі овочесховища А-І, що знаходиться за адресою вул. Пролетарська, 1б смт. Пришиб, Михайлівського району, Запорізької області, укладений 27.07.2007 року між ПАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_4, скасовано записи з державного реєстру речових прав про державну реєстрацію іпотеки та обтяження вищевказаного нерухомого майна (а.с.20-21).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області від 13.01.2015 року виконавчий лист було повернено без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника станом на 13.01.2015 року, майна на яке згідно виконавчого документу необхідно звернуті стягнення.

Судом також встановлено, що 24.05.2014 року ОСОБА_5 передав в дар ОСОБА_4 будівлю складу, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівський район вул. Пролетарська, 1-а та будівлю овочесховища, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, 1-б, що підтверджується договорами дарування, посвідченими приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровими номерами № 388, 386.

Згідно копії витягу № 22101118 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, наданого позивачем, від 24.05.2014 року ОСОБА_4 є власником будівлі складу за адресою: Запорізька обл., Михайлівський р-н.,смт. Пришиб, вулиця Пролетарська,1а на підставі договору дарування від 24.05.2014 року.(а.с.40). Відсутність обтяжень нерухомого майна перевірено за даними реєстру обтяжень рухомого майна, витяг 44292704 від 24.05.2014 року (п.7 договору (а.с.38 об.)).

Згідно копії витягу № 22099829 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, наданого позивачем, від 24.05.2014 року ОСОБА_4 є власником будівлі овочесховища за адресою: Запорізька обл., Михайлівський р-н., смт. Пришиб, вулиця Пролетарська,16 на підставі договору дарування від 24.05.2014 року (а.с.43). Відсутність обтяжень нерухомого майна перевірено за даними реєстру обтяжень рухомого майна, витяг 44292704 від 24.05.2014 року (п.7 договору (а.с.41 об.)).

Після отримання в дар складу та овочесховища ОСОБА_4 укладала договори оренди нежитлового приміщення з ТК Діада від 25.05.2014 року та 24.12.2014 року, відповідно до яких вона передала в оренду зазначені нежитлові приміщення для використання за призначенням (а.с. 183-190).

В судовому засіданні встановлено , що ОСОБА_5 станом на 01.02.12012 року був керівником ТОВ Рибальське підприємство Лівант , яке знаходилось в м. Приморськ Запорізької області та займалось діяльністю за кведами: рибальство, надання послуг у рибальстві, що підтверджується детальною інформацією про юридичну особу (а.с. 195-197).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (інформація актуальна станом на 10.06.2018 року) вбачається, що ОСОБА_5 з 02.12.2013 року є керівником ПП Азовський стандарт , яке з находиться в м. Мелітополь Запорізької області, яке займається морським рибальством, оптовою торгівлею іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, пасажирський морський транспорт. (а.с. 191-194).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (інформація актуальна станом на 10.07.2018 року) вбачається, що 27 вересня 2017 року було створене ТОВ "ТОРГТРАНС-КРЕДИТ", засновниками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ТОВ "ТОРГТРАНС-КРЕДИТ" займається діяльністю у рослинництві; оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівлею твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптовою торгівлею хімічними продуктами; неспеціалізованою оптовою торгівлею; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний вид діяльності), що підтверджується детальною інформацією про юридичну особу (а.с. 163-165).

В судовому засіданні встановлено, що майновий фонд товариства складає будівля складу, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівський район вул. Пролетарська, 1-а та будівля овочесховища, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, 1-б.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він з 2008 року і по сьогоднішній день працює сторожем будівлі складу та будівлі овочесховища, що розташовані в с. Пришиб по вул. Пролетарській, 1-а та 1-б. До 2014 року власником цих об'єктів був ОСОБА_5 і до 2014 року саме ОСОБА_5 платив йому заробітну плату за охорону складу та овочесховища. Однак, у 2014 році ОСОБА_5 повідомив йому, що він більше не є власником охоронюваних ним об'єктів, оскільки віддав їх ОСОБА_4, з якою з цього часу і слід вирішувати всі питання, пов'язані з роботою та оплатою праці. З 2014 року по теперішній час він жодного разу не бачив ОСОБА_5 за місцем розташування будівлі складу та овощесховища, він ніколи туди не з'являвся. З 2014 року ОСОБА_10 заробітну плату платить ОСОБА_8 У складі зберігають зернові культури та зернові відходи. Чим займається і де знаходиться ОСОБА_5, йому нічого не відомо, в тому числі після 2014 року рибина продукція ніколи на склад та овочесховище не завозилась.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він займається підприємницькою діяльністю і його підприємство знаходиться поряд зі складом та овочесховищем. Йому достовірно відомо, що до 2014 року власником складу та овочесховища в с. Пришиб по вул. Пролетарській, 1-а та 1-б належали ОСОБА_5 Однак, з 2014 року ОСОБА_5 не з'являється за вказаною адресою. Дані об'єкти перебувають у власності ОСОБА_8 і лише його він бачить там останні 4 роки. Куди подівся ОСОБА_5 йому не відомо і з 2014 року жодного разу його не бачив.

Суд не має сумнівів в достовірності та правдивості показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, оскільки вони є логічними, послідовними та підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами. Даних про зацікавленість свідків в результаті розгляду справи судом не встановлено.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_12 був засновником ПП Зернодар , яке у 2007 році отримало кредит у Позивача. Боргові зобов'язання не виконав у зв'язку з ліквідацією підприємства. Оскільки ПП Зернодар було неприбутковим, ОСОБА_5 змінив місце роботи. У 2012 році він працював керівником ТОВ Рибальське підприємство Лівант , а з грудня 2013 року працює керівником ПП Азовський стандарт . З того часу, як він подарував склад та овочесховище його матері ОСОБА_4 він займався за довіреністю справами матері. Склад та овочесховище спочатку мати передала в оренду ТК Діада , потім подарувала майно батькові, який разом з ним заснували ТОВ Торгтрас-Кредит і батько передав склад і овочесховище в майновий фонд товариства. На його питання, чому ОСОБА_5 прийняв рішення подарувати його сім'ї дані об'єкти, ОСОБА_5 пояснив, що він займається іншою діяльністю, а склад і овочесховище потребують ремонту та коштів на їх обслуговування та оскільки мати ОСОБА_8 свого часу йому допомогла, виступала майновим поручителем у його кредитних зобов'язаннях. ОСОБА_12 таким чином віддячив їй і одночасно звільнився від матеріальних витрат, пов'язаних з утриманням в належному стані непотрібної йому нерухомості, що б з часом призвело до її знищення.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_8 суд враховує, що він є сином відповідача ОСОБА_4 і колишнім компаньйоном відповідача ОСОБА_12, тому може бути зацікавленим в результаті розгляду справи. Проте, повідомлені ним фактичні обставини справи не викликають сумнівів в достовірності та правдивості, оскільки є логічними, послідовними та підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідності до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною 1 ст. 722 ЦК України передбачено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка (ч. 4 ст. 722 ЦК України).

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Однак, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України 19 жовтня 2016 року при розгляді справи № 6-1873цс16 про визнання договорів дарування недійсними .

До того ж, саме позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача, що також випливає із загального правила, встановленого ч.3 ст. 12 , ч.1 ст. 81 ЦПК України , про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічної позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (3-20гс14) та від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (3-194гс16) .

Аналізуючи ст. ст. 203, 234 ЦК України та враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що фіктивний правочин може бути визнаний недійсним за наявності фактів, які свідчать про те, що сторони уклали правочин, який не відповідає їх дійсному волевиявленню; факту того, що сторони не бажали настання наслідків, обумовлених цих правочином, а також, наявність умислу у всіх сторін правочину. До того, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла без справжнього наміру подарувати майно іншій стороні, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить до висновку, що правовими наслідками, які настали після укладення спірних договорів дарування слід вважати - дійсне використання ОБДАРОВАНОЮ (ОСОБА_4І.) об'єктів дарування в своїх інтересах і інтересах своєї сім'ї і відсутність доказів, які би вказували на спроби здійснення та вчинення ДАРУВАЛЬНИКОМ (ОСОБА_5І.) дій спрямованих на повернення об'єктів дарування у свою власність, чи використання для своїх особистих потреб, не зважаючи на дарування об'єктів (складу та овочесховища) ОСОБА_4, що свідчило б про несправжність волевиявлення зі сторони ДАРУВАЛЬНИКА (ОСОБА_5І.).

Таких доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_5 подарував ОСОБА_4 нерухоме майно, але після дарування продовжував використовувати їх для власних потреб, матеріали справи не містять. Натомість відповідач ОСОБА_4 надала докази, що подаровані їй склад та овочесховище використовувались та використовуються в інтересах та на благо саме її сім'ї, яка займається зовсім іншою господарською діяльністю, аніж ОСОБА_5 При цьому, діяльність ОСОБА_5 та діяльність сім'ї ОСОБА_4 не взаємопов'язані та не залежать прямо чи опосередковано одне від одного.

Відповідно до пунктів 14 договорів дарування від 24 червня 2014 року право власності на відчужувану будівлю складу та будівлю овочесховища у Обдарованої виникає з моменту його прийняття. Прийняттям дарунка вважається одержання Обрарованою в присутності нотаріуса технічної документації, ключів на будівлі та примірників таких договорів після його нотаріального посвідчення. Це також підтвердив у судовому засіданні представник третьої особи, а саме: що після посвідчення договорів дарування ключі, документи та другі екземпляри договорів дарування були передані ОСОБА_4 у приміщенні нотаріальної контори в присутності нотаріуса, а також свідки, які повідомили, що після зміни власника об'єктів нерухомого майна, попередній власник ОСОБА_5 не використовував приміщення у своїх цілях і не з'являвся за місцем знаходження складу та овочесховища, натомість саме члени сім'ї ОСОБА_4 розпоряджалися майном і мали доступ до нього.

Отже, належних та достатніх доказів на підтвердження існування передбачених ст. 234 ЦК обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, позивачем не надано і в судовому засіданні не встановлено. Позивач не довів, що обидві сторони умисно уклали спірні правочини, щоб ухилитись від виконання рішення суду. Натомість відповідачі довели, що уклали правочини, які відповідали їх дійсному волевиявленню і після їх укладення настали реальні правові наслідки.

Також, судом встановлено, що про порушення свого права на спірні об'єкти нерухомого майна позивач мав дізнатися з постанови державного виконавця від 13.01.2015 року, якою виконавчий лист було повернено без виконання. Доказів на підтвердження того, що про наявність спірних договорів дарування позивач дізнався 31.03.2015 року в судовому засіданні не надано, тому на час звернення до суду з позовною заявою в березні 2018 року сплив трирічний строк загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_4

Оскільки в судовому засіданні позивачем не доведені позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування від 24.05.2014 року будівлі складу, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб, Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-а, та договору дарування від 24.05.2014 року будівлі овочесховища, яке знаходиться за адресою: смт. Пришиб, Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-б, посвідчених приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровими №№ 386, 388, а також враховуючи, що позовні вимоги в частині застосування наслідків їх недійсності є похідними, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити саме через недоведеність позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , місце розташування: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний 48 до ОСОБА_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, місце розташування: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Пришиб, вул. Шкільна, буд. 6а, ТОВ Торгтранс - Кредит , місце розташування: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Пришиб, вул. Південна, буд. 1-Б про визнання недійсними договору дарування від 24.05.2014 року будівлі складу, яка знаходиться за адресою: смт. Пришиб, Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-а, та договору дарування від 24.05.2014 року будівлі овочесховища, яке знаходиться за адресою: смт. Пришиб, Михайлівського району Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 1-б, посвідчених приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровими №№ 386, 388, та застосування наслідків їх недійсності - відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_13