Постанова

від 11.12.2018 по справі 915/1294/13

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1294/13 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів: Лавриненко Л.В., Аленін О.Ю.

секретар судового засідання - Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 09/05-373, дата видачі : 12.12.17; Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» ;

Інші представники учасників процесу в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального Управління юстиції в Миколаївській області

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.08.2018 року (суддя Ю.М. Коваль)

у справі № 915/1294/13

за скаргою Публічне акціонерне товариство «Енергобанк»

на дії та бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального Управління юстиції в Миколаївській області

за позовом Публічне акціонерне товариство «Енергобанк»

до відповідача: Приватного підприємства «Антей»

про стягнення грошових коштів у сумі 43 359 грн. 12 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 23.07.13 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача загальну заборгованість за договором про надання кредиту № 33 від 05.08.2008 р. в сумі 159 155,15 грн., з яких: основна сума боргу - 100 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 49 977,80 грн., пеня за прострочення погашення відсотків - 1 343,10 грн., пеня за прострочення погашення основної суми боргу - 7 834,25 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 1.1, 3.1, 3.3, 5.2, 4.3, 3.6,5.3 кредитного договору про надання кредиту № 33 від 05.08.2008 р., умов пунктів 3.4, 3.1 додаткового договору № 1 від 04.08.2009 року, виписки з позичкового рахунку, копій вимог до боржника про сплату кредитної заборгованості, норм ст. ст. 1054, 629, 14, 525, 530, 610, 617 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що до цього часу, не зважаючи на те, що термін дії кредитного договору закінчився 04.09.2010 року, вимоги позивача відповідачем залишені без розгляду та реагування, заборгованість не погашено, в добровільному порядку боржником не вчинено дій, які б призвели до досудового врегулювання спору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2013 р. у справі №915/1294/13 позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Приватного підприємство Антей на користь Публічного акціонерного товариства Енергобанк заборгованість за договором про надання кредиту № 33 від 05.08.2008 р. в сумі 159 155,15 грн., із яких: основна сума боргу - 100 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 49 977,80 грн., пеня за прострочення погашення відсотків - 1 343,10 грн., пеня за прострочення погашення основної суми боргу - 7 834,25 грн. та 3 183,10 грн. судового збору.

13 листопада 2017 року до Господарського суду Миколаївської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» за вих. №2727/5/1 від 07.11.2017 в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій скаржник просить суд:

1) визнати дії державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3 щодо повернення наказу №915/1294/13 від 11.10.2013 Господарського суду Миколаївської області незаконними;

2) скасувати постанову № 52098170 від 04.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з порушенням вимог чинного законодавства України;

3) визнати бездіяльність державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3 щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення незаконною.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017р. по справі №915/1294/13 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на дії та бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 (колегія суддів у складі: ОСОБА_4 - головуючого, ОСОБА_5, ОСОБА_6П.) ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017 (суддя Смородінова О.Г.), залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2018 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" ОСОБА_7 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017 у справі № 915/1294/13 скасовано.

Справу № 915/1294/13 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.08.2018 (суддя Коваль Ю.М.) після скасування постановою Верховного Суду від 18.07.2018 рішень судів першої та апеляційної інстанції по даній скарзі, прийнято господарську справу № 915/1294/13 до свого провадження в частині розгляду даної скарги.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області 31 серпня 2018 року (суддя Коваль Ю.М.) скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задоволено.

Визнано незаконними дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 щодо повернення стягувачу наказу Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2013 у справі № 915/1294/13 та бездіяльність зазначеного державного виконавця щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2013 у справі № 915/1294/13.

Скасовано постанову державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 від 04.10.2017 у ВП № 52098170 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвала мотивована тим, що скарга на дії ДВС обґрунтована, висновок про відсутність у боржника відповідного майна зроблено державним виконавцем передчасно, без вчинення визначених законодавством дій щодо розшуку такого майна боржника, а також інших заходів, спрямованих на виконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а скаргу Банку належить задовольнити.

13.11.2018 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального Управління юстиції в Миколаївській області (вх. №1007/18) на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.10.2018 року, в якій апелянт просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення яким в задоволенні скарги ПАТ Енергобанк відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.2017 року №52098170 суд пов'язує з відсутністю періодичної перевірки майнового стану боржника відповідно до ч. 8 ст.48 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення. Скаржником не надано доказів щодо наявного у боржника майна

Згідно до п. 2 ч. 1 ст 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Інших умов даний пункт не містить.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального Управління юстиції в Миколаївській області на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.08.2018 року у даній справі.

Додаткових заяв чи клопотань, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

В судове засідання 11.12.2018 року не з'явились представники відповідача та Державної виконавчої служби. Зазначені особи повідомлялись належним чином про час, дату та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду уповноваженим представникам учасників процесу.

Враховуючи обмежений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а також те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, враховуючи, що відповідач та ДВС не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача та Державної виконавчої служби України.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2016 у даній справі, яке набрало законної сили, задоволено позов Банку та вирішено: «Стягнути з Приватного підприємство «Антей» (54028, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32819813) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 19357762) заборгованість за договором про надання кредиту № 33 від 05.08.2008 р. в сумі 159155,15 грн., із яких: основна сума боргу - 100000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 49977,80 грн., пеня за прострочення погашення відсотків - 1343,10 грн., пеня за прострочення погашення основної суми боргу - 7834,25 грн. та 3183,10 грн. судового збору» .

На підставі цього рішення судом видано наказ від 11.10.2013, який Банком пред'явлено для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_8 від 05.09.2016 року відкрито виконавче провадження ВП №52098170.

В ході виконавчого провадження постановами державного виконавця від 02.06.2017 та 21.06.2017 накладено арешт на майно та грошові кошти, належні боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Крім того, з метою розшуку майна боржника, на яке можливе звернення стягнення, державним виконавцем направлено запити до ПАТ «Укрсиббанк» , ПАТ «Приватбанк» , ПАТ «Укргазбанк, НАІС та АІС, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно відповідей на які установлено, що кошти та майно, а також транспортні засоби, на які можна накласти арешт, у боржника відсутні.

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем, окрім іншого, здійснено 03.10.2017 вихід за адресою реєстрації боржника, за результатом якого складено акт про відсутність у божника майна, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

У подальшому постановою державного виконавця Сагайдака А.Д. від 04.10.2017 ВП № 52098170 повернуто стягувачу виконавчий документ, з посиланням на п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), а саме, відсутністю майна боржника, на яке згідно закону може бути звернене стягнення, а також тим, що всі дії державного виконавця щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Листом від 04.10.2017 № 50777 наказ від 11.10.2013 повернено разом з оскаржуваною постановою Банку.

Зазначені дії ДВС стали підставою для звернення Банку до суду зі скаргою на дії державного виконавця з повернення наказу незаконними, а також на бездіяльність державного виконавця.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження; виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі «ОСОБА_6 проти України» ).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» ).

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України в редакції, чинній на момент прийняття рішення суду в даній справі, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом № 1404-VIII. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 1404-VIII).

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених Законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Приписами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, чинного на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 520981710, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV).

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV).

Судом встановлено, що головним державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_9 05.09.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 915/1294/13 від 11.10.2013, виданого Господарським судом Миколаївської області.

Встановлений у ній семиденний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання рішення закінчився 12.09.2016, отже 13.09.2016 державний виконавець, з огляду на викладені положення законодавства, повинен був розпочати примусове виконання рішення.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний був провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 32 Закону № 606-XIV, що заходами примусового виконання рішень на момент відкриття ВП № 520981710 були: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Отже, державний виконавець повинен був протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто з 05.09.2016) провести виконавчі дії з виконання рішення.

ОСОБА_6 з тим, 05.10.2016 набрав чинності Закон № 1404-VIII, яким вказаний вище строк здійснення виконавчого провадження не передбачений, проте ст. 2 цього Закону унормовано здійснення виконавчого провадження з дотриманням розумності строків. Хоча визначення поняття «розумності строків» Закон не містить, зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного принципу.

Постанови про арешт майна та коштів боржника винесено державним виконавцем лише 02.06.2017 та 21.06.2017, при цьому відділом ДВС не зазначено обставин, які перешкоджали б вчиненню виконавчих дій у період 13.09.2016- 02.06.2017, тобто більше ніж 8 місяців.

При цьому, за змістом ч. 1 і 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. В той же час, чітко визначена законом процедура здійснення виконавчого провадження не може бути замінена або доповнена виконавцем на власний розсуд.

Крім того, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Для виконання, визначених законом функцій, державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, які кореспондуються з правами стягувача на примусове виконання рішення суду, прийнятого на його користь (ст.ст. 1, 2, 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 1404-VIII, розшук боржника-юридичної особи, її майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VIII).

Отже, періодичність проведення перевірок чітко визначена Законом, і такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово.

Так, в матеріалах справи містяться відповіді ПАТ "Укрсиббанк", ПАТ "Приватбанк", ПАТ "Укргазбанк" про відсутність коштів боржника, на які можна накласти арешт; з відповіді НАІС та АІС вбачається, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані; з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відомості про наявність майна боржника відсутні; з метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 112, 115, в результаті чого складено акт, яким зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що сам лише факт здійснення державним виконавцем одноразово окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 1404-VIII), не свідчить про належне виконання ним своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

В свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій державної виконавчої служби щодо винесення постанови державного виконавця Сагайдака А.Д. від 04.10.2017 ВП № 52098170 про повернення стягувачу наказу Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2013 у справі № 915/1294/13 та також визнання незаконною бездіяльність зазначеного державного виконавця щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2013 у справі № 915/1294/13.

Доводи апелянта про те, що відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначена норма не звільняє державного виконавця від встановленого ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII обов'язку вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, і стосується строків прийняття окремих рішень та вчинення окремих дій виконавчих дій, а не загальних строків здійснення виконавчого провадження та періодичності перевірки майнового стану боржника.

До того ж, позивачем у відзиві зазначено, що після постановлення ухвали господарського суду Миколаївської області від 31.08.18, головним державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_8 винесена постанова №52098170 від 17.09.2018 про відновлення виконавчого провадження з виконання наказу по даній справі, отже, державним виконавцем виконано ухвалу від 31.08.2018 року.

Відповідно до ст.41 Закону № 1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 270, п. 1 ч.1 ст.275, ст. 276, 282, 287-288, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального Управління юстиції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.08.2018 року у справі №915/1294/13 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 12.12.2018 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко