Постанова

від 10.12.2018 по справі 906/130/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Справа №906/130/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Українського інституту експертизи сортів рослин на рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2018 р. (суддя Кудряшова Ю.В., повний текст рішення складено 18.06.2018 р.) у справі №906/130/18

за позовом Українського інституту експертизи сортів рослин

до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Житомирської області, Міністерства аграрної політики та продовольства України

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

про визнання недійсним та скасування рішення від 11.05.2016 р., скасування запису реєстратора про інше речове право постійного користування земельною ділянкою

за участю представників:

позивача - Лебединського І.В.,

відповідача - адвоката Жуковської Л.А.

третьої особи на стороні позивача - Костюченко М.Є.,

третьої особи на стороні відповідача - адвоката Сидорчука М.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.2018 р. у справі №906/130/18 у задоволенні позову Українського інституту експертизи сортів рослин до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича про визнання недійсним та скасування рішення від 11.05.2016 р., скасування запису реєстратора про інше речове право постійного користування земельною ділянкою, відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.2, 10, 17, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.9, 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, враховуючи наявні документи в реєстраційній справі №884830018256, вказав, що дії вчинені державним реєстратором відповідають вимогам чинного законодавства та не виходять за межі передбачених повноважень. Обов'язок державного реєстратора з'ясовувати наявність чи відсутність наказу Мінагрополітики України від 30.12.2015 р. №506 відсутній. З огляду на недоведення позивачем належними, достовірними та достатніми доказами факту порушення відповідачем законодавства щодо внесення запису про право постійного користування за ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суд дійшов висновку про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апелянт, зокрема, зазначає, що реєстратор не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, оскільки на момент подачі документів на вчинення реєстраційних дій існував наказ Мінагрополітики України №506 30.12.2015р. щодо передачі в користування спірної земельної ділянки позивачу. Однак, всупереч вказаному наказу державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" вчинено ряд дій, які суперечать рішенню вищого органу влади Мінагрополітики України.

Крім того, вказує, що чинність наказу №506 не може ставитись в залежність від вчинення дій чи ухилення від їх вчинення будь-якою особою, а саме внесення змін до розподільчих балансів (згідно висновку, викладеного у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 р. у справі №903/105/17).

Відповідач, приватний нотаріус Сєтак В.Я., подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" для проведення державної реєстрації прав та обтяжень, а саме щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, було надано необхідні та достатні документи у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з огляду на що будь-які підстави для відмови у проведенні державної реєстрації були відсутні.

Також відповідач вказує на п.2 наказу №506, згідно якого передбачено внесення змін до розподільчих балансів згідно з додатком, однак відповідні зміни внесені не були, тобто наказ на даний час є не виконаним.

Згідно пояснень Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.12.2018 р. вбачається, що наказом №506 Українському інституту експертизи сортів рослин погоджено для передачі земельні ресурси площею 224,8 га із земель Житомирського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Житомирської області та зобов'язано внести відповідні зміни до розподільчих балансів, а відповідно до абз.4 ст.8 Положення накази Мінагрополітики, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з п.1 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №210 від 19.04.2012 р. "Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин" (далі - наказ № 210) реорганізовано шляхом поділу Житомирський обласний держаний центр експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Житомирської області (т.1, а.с.84-86).

Відповідно до п.2 наказу № 210, передбачено приєднати частини майнових прав та обов'язків реорганізованих державних Центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями: з охорони прав на сорти рослин згідно розподільчих балансів до Українського інституту експертизи сортів рослин (м. Київ, вул. Генерала Родімцева, буд.15, код ЄДРПОУ 00488332) та Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (м. Київ, вул.Лютеранська, буд. 18-20, код ЄДРПОУ 37884028).

Пунктом 3 наказу №210 Український інститут експертизи сортів рослин та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" визначено правонаступниками майнових прав і обов'язків вищезазначених реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин у відповідних частинах згідно з розподільчими балансами.

Згідно з п. 8.2. наказу №210 головам комісії з реорганізації доручено забезпечити проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків, що знаходяться на балансі державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин, що реорганізуються, та здійснити їх передачу на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" у відповідних частинах.

На виконання наказу №210 комісія з реорганізації Житомирського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин склала акт №6 приймання-передачі майна, майнових прав і обов'язків, що знаходяться на балансі Житомирського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин шляхом поділу та передачі на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин та Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в частинах визначених в розподільчому балансі та згідно з додатками, які є невід'ємною частиною цього акту (т.1, а.с. 62-63).

За змістом інвентаризаційної відомості, яка є додатком до вказаного акта від 03.09.2012р., на балансі Житомирського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин станом на 31.08.2012 р. перебувала земельна ділянка загальною площею 225 га (т.1, а.с. 66).

Відповідно до розподільчого опису майнових прав та обов'язків ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" розподілено, зокрема, земельні ділянки загальною площею 225 га (pax.101 розподільчого опису) (т.1, а.с. 74 зворот).

Із переліку копій актів на землю (т.1, а.с. 81) вбачається, що ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" також передано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЖТ №03042230001 від 04.10.2004 р. на земельну ділянку площею 224,8 га.

Пунктом 1 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №506 від 30.12.2015 р. "Про деякі питання реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин" (далі - наказ №506), затверджено перелік закладів експертизи сортів рослин та площ угідь для проведення експертизи сортів рослин між Українським інститутом експертизи сортів рослин та державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", що додається.

Згідно із додатком до цього наказу погоджено земельні ресурси для передачі від реорганізованого Житомирського ОДЦЕСР загалом 224,80 га - Українському інституту експертизи сортів рослин (т.1, а.с. 18-21).

Пунктами 2, 3 наказу №506 зобов'язано голів комісій з реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин, визначених у додатках до наказу №210, внести відповідні зміни до розподільчих балансів згідно з додатком до цього наказу.

Зобов'язано директора Українського інституту експертизи сортів рослин, зокрема, вжити заходів щодо переоформлення земельних ділянок, що знаходяться у користуванні реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин відповідно до розподільчих балансів.

За змістом інформаційної довідки від 04.12.2017 р. (т.1, а.с.26-27), приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. 05.05.2016 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі державного акта на право постійного користування землею №03042230004 від 04.10.2004 р. внесено запис №14465884 про реєстрацію іншого речового права, а саме право постійного користування земельною ділянкою, площею 224,8 га, кадастровий номер: 1825682000:14:000:0050, адреса: Житомирська область, Черняхівський район, Високівська сільська рада, де правокористувачем зазначено ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним та скасування рішення від 11.05.2016 р., та відповідно скасування запису реєстратора про інше речове право постійного користування земельною ділянкою за ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Колегія суддів, розглядаючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено, ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону у редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій).

Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст.2 Закону заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; інший правонабувач - орендар, суб'єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно із цим Законом).

Статтею 3 Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно зі ч.3 ст.10 Закону, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (ч.1 ст.24 Закону).

Листом №1086 від 16.10.2015 р. ДП "Центр сертифікації та експертизи і садивного матеріалу" повідомило Департамент з управління державною власністю Мінагрополітики України, що ДП "Центр сертифікації та експертизи і садивного матеріалу" узгодило з Українським інститутом експертизи сортів рослин перелік закладів та площ угідь станом на 02.12.2015 р., для проведення експертизи сортів рослин загальної кількістю 24 одиниці та 3166,45 га, згідно додатку (т.1, а.с.22-23). Крім того, ДП "Центр сертифікації та експертизи і садивного матеріалу" не заперечує проти оформлення Українським інститутом експертизи сортів рослин права постійного користування зазначеними земельними ділянками за погодженням з Мінагрополітики України у встановленому порядку.

Мінагрополітики України листом №37-27-3-13-17275 від 21.10.2015 р. (т.1, а.с.24), надало відповідь, що не заперечує щодо оформлення прав на вказані земельні ділянки відповідно до положень законодавства.

Фактично за наслідками цього листування, з метою стабілізації та впорядкування роботи державної системи з охорони прав на сорти рослин і виконання державної програми кваліфікаційної експертизи сортів рослин, Міністерством аграрної політики та продовольства України прийнято наказ №506, яким затверджено зазначений перелік закладів експертизи сортів рослин та площ угідь для проведення експертизи сортів рослин.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. №500/2011, Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони прав на сорти рослин.

Згідно з п.8 Положення, накази Мінагрополітики, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Пунктом 79 Положення, визначено, що Мінагрополітики здійснює управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління.

У відповідності до ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", зокрема, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємства, установ та організацій, заснованих на державній власності.

Накази Мінагрополітики, видані у межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами (абз. 4 п.8 Положення).

Апеляційний суд звертає увагу, що накази Мінагрополітики від 19.04.2012 р. №210 та від 30.12.2015 р. №506 ніким не оскаржені, прийняті і оприлюднені з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", тобто є чинними.

Аналізуючи зміст наказів Мінагрополітики України №210 та №506 колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з наказу №210 Житомирський обласний державний центр експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Житомирської області реорганізовано шляхом поділу на Український інститут експертизи сортів рослин та Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та передбачено приєднати частини майнових прав та обов'язків реорганізованих державних центрів згідно розподільчих балансів до правонаступників після проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2,3 ст.107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його наявності у підприємства будь-якого титульного права щодо такого майна, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що перебування спірної земельної ділянки площею 225 га на балансі ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" згідно розподільчого опису майнових прав та обов'язків (pax.101 розподільчого опису), не є достатньою підставою та належним доказом на підтвердження наявності у підприємства права користування земельною ділянкою.

Наказом №506 затверджено перелік закладів експертизи сортів рослин та площ угідь для проведення експертизи сортів рослин між Українським інститутом експертизи сортів рослин та державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Додатком до вказаного наказу чітко визначено правонаступником щодо права постійного користування земельною ділянкою 224,8 га - Український інститут експертизи сортів рослин.

З огляду на вказане, беручи до уваги обов'язковість для виконання наказів Мінагрополітики підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, апеляційний суд дійшов висновку, що за умови існування наказу №506 станом на день вчинення реєстраційної дії, будь-який підзаконний нормативний акт, в тому числі наказ №210, не наділяв ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" правом постійного користування земельною ділянкою.

Наказом №210 фактично визначено правонаступників особи, яка припиняється, без визначення обсягу прав та обов'язків Державного підприємства та Інституту. Натомість наказ №506 конкретизував заклади експертизи сортів рослин та площі угідь для проведення експертизи сортів, погоджені для передачі, а саме визначив правонаступника щодо права постійного користування земельною ділянкою 224,8 га - Український інститут експертизи сортів рослин.

Отже, при здійсненні реєстрації права постійного користування земельною ділянкою 224,8 га до уваги слід брати саме наказ №506 від 30.12.2015 р.

Станом на день вчинення оскаржуваної реєстраційної дії існував акт, який визначав суб'єктом права постійного користування земельної ділянки саме Інститут.

Однак, всупереч вимогам наказу №506, ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" приватному нотаріусу, як реєстратору, було подано не всі необхідні документи для реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, що призвело до внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не на підставі вимог обов'язкового для виконання регуляторного акта.

При цьому, приватний нотаріус, як державний реєстратор, при проведенні державної реєстрації права постійного користування належним чином не перевірив чи виникло речове право у заявника, не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства, на підставі ст.2, 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", внаслідок чого неправомірно здійснив реєстрацію за неналежним заявником, що призвело до порушення об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно як загальних засад державної реєстрації, передбачених ст.3 Закону.

Визнання недійсним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право.

З огляду викладене, позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса, як реєстратора, Сєтака В.Я. є підставною, обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Вимога позивача про скасування реєстраційного запису №14465884 від 05.05.2016 року про інше речове право, а саме право постійного користування земельною ділянкою за Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також підлягає задоволенню, як похідна від вищевказаної.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про те, що у зв'язку з невнесенням головами комісій з реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин передбачених наказом №506 змін до розподільчих балансів не відбулося фактичного виконання цього наказу, оскільки вчинення дій чи ухилення від їх вчинення будь-якою особою не може впливати на чинність самого наказу як регуляторного акту міністерства, що є обов'язковим до виконання, як і не може ставити в залежність виконання даного наказу іншими особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 р. у справі №903/105/17, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 19.06.2018 р.

Враховуючи пріоритетність для вчинення реєстраційних дій наказу №506, інші доводи апелянта щодо підстав для визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса, як реєстратора, а саме невідповідності у кадастровому номері земельної ділянки, подання заяви про державну реєстрацію прав неналежною особою, видання довідки №55 від 20.04.2016 р. неналежною особою, втрачають сенс та не потребують доведення чи спростування.

Щодо посилання відповідача про підвідомчість даного спору адміністративному суду апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про реєстрацію прав постійного користування земельною ділянкою, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав третьої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права постійного користування і відсутністю такого права у ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права постійного користування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" щодо права постійного користування на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

Із урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про визнання недійсним та скасування рішення від 11.05.2016 р., та відповідно скасування запису реєстратора про інше речове право постійного користування земельною ділянкою має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ №210 не наділяв ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" правом постійного користування земельною ділянкою площею 224,8 га, з огляду на що наявні достатні підстави для визнання недійсним та скасування рішення від 11.05.2016 р., та відповідно скасування запису реєстратора про інше речове право постійного користування земельною ділянкою.

За змістом ч. 1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, наведене вище є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових втрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського інституту експертизи сортів рослин на рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2018 р. у справі №906/130/18 задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2018 р. у справі №906/130/18 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов Українського інституту експертизи сортів рослин задоволити.

4. Визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича індексний номер 29560662 від 11.05.2016 року.

5. Скасувати запис реєстратора, приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича, про інше речове право №14465884 від 05.05.2016 року, а саме право постійного користування земельною ділянкою за Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 37884028) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6. Стягнути з приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича (10014, м.Житомир, вул.Перемоги, 3) на користь Українського інституту експертизи сортів рослин (03041, м.Київ, вул.Генерала Родимцева, 15, код ЄДРПОУ 00488332) 1762,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 2643,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Господарському суду Житомирської області видати судові накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.