Рішення

від 05.12.2018 по справі 918/247/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/247/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В. при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області

про стягнення в сумі 255 705, 71 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: ОСОБА_3

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

В судовому засіданні 12.06.2018 оголошувалась перерва до 12.07.2018, в судовому засіданні 12.07.2018 оголошувалась перерва до 01.08.2018, в судовому засіданні 01.08.2018 оголошувалась перерва до 18.09.2018, в судовому засіданні 18.09.2018 оголошувалась перерва до 24.10.2018, в судовому засіданні 24.10.2018 оголошувалась перерва до 20.11.2018, в судовому засіданні 20.11.2018 оголошувалась перерва до 05.12.2018

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області в якому просить стягнути з останнього 255 705, 71 грн.

В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 3202/15-БО-28 від 16.12.14р., на підставі якого Позивач поставив Відповідачу природний газ, однак взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого газу Відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 161 751, 92 грн. Також, Позивачем на суму заборгованості нараховано штрафні санкції в загальному розмірі 93 953, 79 грн. з яких 3% річних у розмірі 10 134, 01 грн., 41 282, 31 грн. інфляційних втрат та 42 537, 47 грн. пені, всього разом Позивач просить стягнути з Відповідача 255 705, 71 грн..

Ухвалою суду від 24.04.2018 відкрито провадження у справі № 918/247/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

10.07.2018 до суду від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній причиною несплати заборгованості зазначив різницю в тарифах організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, та які із державного бюджету не відшкодовані.

В частині нарахування пені та трьох процентів річних Відповідач не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30.11.2016.

Постановою Верховного Суду у справі 927/1152/16 визначено, що ч.3 ст.7 вказаного Закону, є нормою прямої дії, не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Разом з тим, як зазначає Відповідач, останній з 09.07.2018 перебуває в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно поданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних та пеня нараховані за несвоєчасну оплату природного газу, а саме, за період з березня по жовтень 2015 року, тобто коли заборгованість вже була погашена.

Крім того Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір нарахованих Позивачем штрафних санкцій посилаючись на те, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того Відповідач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які вказували на те, що вимушені дії Відповідача завдали збитки Позивачу, а тому суд може із врахуванням стану Відповідача зменшити неустойку у формі пені на 100 відсотків.

Разом з тим, просить суд також врахувати, що Відповідач є підприємством комунальної форми власності і займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м. Радивилів по встановлених тарифах, підприємство існує лише із діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, збиток підприємства за 1 квартал 2018 року становить 101,4 тис. грн.

19.09.2018 Позивач надіслав відповідь на відзив, в якому зазначив, що ПАТ НАК Нафтогаз України звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання ще до включення КП Радивилівтеплосервіс до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а саме з 21.04.2018.

Відтак, на думку Позивача, ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії у даному випадку не може бути застосована до Відповідача по справі.

Представник Відповідача в судовому засіданні 05.12.2018 просив суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 161 751, 92 грн. у зв'язку із її сплатою відповідно до платіжного доручення №3 від 29.11.2018.

Ухвалою суду від 05.12.2018 провадження у справі № 918/247/18 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 161 751, 92 грн закрито.

Відтак, розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з Відповідача 93 953, 79 грн. з яких 3% річних у розмірі 10 134, 01 грн., 41 282, 31 грн. інфляційних втрат та 42 537, 47 грн. пені.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, якими вони обґрунтовуються, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. При цьому господарський суд керувався наступним.

16 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальне підприємство "Радивилівтеплосервіс", уклали Договір купівлі-продажу природного газу № 3202/15-БО-28 (далі по тексту Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Додатковими угодами №№ 1-6, 8-9, 11 до Договору купівлі-продажу природного газу № 3202/15-БО-28 сторони змінювали п. 5.2 зазначеного Договору, яким визначається ціну газу за 1000 куб.м.

Додатковою угодою № 7 до Договору купівлі-продажу природного газу № 3202/15-БО-28 від 29.07.2015 року сторони доповнили п. 6.3 Договору наступним змістом: "За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором."

Додатковою угодою № 10 до Договору купівлі-продажу природного газу № 3202/15-БО-28 від 02.11.2015 року сторони виклали п. 6.3 Договору наступним змістом: 6.3. Оплата за газ здійснюється Покупцем на поточний рахунок Продавця з урахуванням вимог статті 19і Закону України Про теплопостачання та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.

У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1090 тис. куб. м (сто шістдесят три тисячі куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.) (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання Договору Продавець з січня по грудень 2015 року передав, а Покупець отримав природний газ на суму 1 624 817, 81 грн.

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2015 року на суму 652 365, 66 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2015 року на суму 426 624, 05 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2015 року на суму 230 582, 90 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2015 року на суму 83 493, 28 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2015 року на суму 107 727, 65 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2015 року на суму 122 580, 35 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2015 року на суму 1 443, 92 грн.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, Відповідач зобов'язався оплатити природний газ, поставлений: у січні 2015 року до 14 лютого 2015 року; у лютому 2015 року до 14 березня 2015 року; у березні 2015 року до 14 квітня 2015 року; у квітні 2015 року до 14 травня 2015 року; у жовтні 2015 року до 14 листопада 2015 року; у листопаді 2015 року до 14 грудня 2015 року; у грудні 2015 року до 14 січня 2015 року.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, Позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості Відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 42 537, 47 грн. - пені за періоди з 15.02.2015 по 04.05.2015, з 17.11.2015 по 14.05.2016, з 15.05.2016 по 29.11.2017; 3% річних в розмірі 10 134, 01 грн. за періоди з 15.02.2015 по 29.11.2017 та 41 282, 31 грн. інфляційних втрат за періоди з 01.12.2015 по 31.10.2017 згідно долученого розрахунку (а.с. 12-15).

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного, Позивач з урахуванням часткових проплат Відповідачем, просить стягнути з останнього 42 537, 47 грн. - пені за періоди з 15.02.2015 по 04.05.2015, з 17.11.2015 по 14.05.2016, з 15.05.2016 по 29.11.2017; 3% річних в розмірі 10 134, 01 грн. за періоди з 15.02.2015 по 29.11.2017 та 41 282, 31 грн. інфляційних втрат за періоди з 01.12.2015 по 31.10.2017.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем інфляційних втрат в розмірі 41 282, 31 грн. за періоди з 01.12.2015 по 31.10.2017 дійшов висновку, що розрахунок є вірним та таким, що підлягає до задоволення у вказаному розмірі.

Перевіривши поданий Позивачем розрахунок пені та 3% річних, судом встановлено, що при розрахунку пені та 3% річних Позивачем не взято до уваги ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії . Зокрема, відповідно до зазначеної норми Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30.11.2016р.. Однак всупереч наведеній нормі Позивачем були нараховані 3% річних та пеня на суму вартості поставленого природного газу, яка була сплачена Відповідачем до дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, враховуючи вищевказане, суд відмовляє в стягненні пені в розмірі 1 181, 36 грн., та 3% річних в розмірі 80,55 грн., які нараховані на суму вартості поставленого природного газу, яка була сплачена Відповідачем до дня набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

За перерахунком суду, здійсненим в системі інформаційно-аналітичного центру "Ліга" версія "ЛЗ Підприємство 9.5.3", розмір пені за періоди з 17.11.2015 по 14.07.2016 від суми боргу, яка залишалася несплаченою як до так і після дня набрання чинності вищевказаним Законом України становить 41 356,11 грн., а розмір 3% річних становить 10 053, 46 грн. за періоди з 17.11.2015 по 29.11.2017.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пункту 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

За таких обставин, враховуючи, майновий стан Відповідача, та те, що заборгованість за природний газ, отриманий Відповідачем від Позивача, виникла через різницю в тарифах організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і які із державного бюджету не Відповідачу відшкодовані не були, виконання зобов'язання останнім до прийняття рішення у справі - оплату основної заборгованості та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги специфіку діяльності Відповідача, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню, на 50 % - до 20 678 грн. 06 коп.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів часткову несвоєчасність виконання грошових зобов'язань по оплаті за природний газ зі сторони Відповідача згідно договору купівлі - продажу природного газу №3202/15-БО-28 від 16.12.2014, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому судовий збір від суми, на яку зменшено розмір пені, покладається на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 129, 231-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області (35500, Рівненська область, Радивилівський район, м. Радивилів, вул. І.Франка, буд. 2, код ЄДРПОУ 36549940) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 20 678, 06 грн. пені; 10053,46 грн. 3% річних, 41282, 31 грн. інфляційних втрат та 1390, 38 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 21859,42 грн. та 3% річних в сумі 80,55 грн..

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 13 грудня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.