Постанова

від 12.12.2018 по справі 826/6134/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6134/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Вівдиченко Т.Р.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмале-патоковий комбінат до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Дніпровський крохмале-патоковий комбінат (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач), з урахування уточненої позовної заяви за такими позовними вимогами: для цілей застосування вимог законодавства України зобов'язати відповідача вважати продовженими для позивача строки розрахунків за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою PAGLIERANI SRL (Італія) на суму попередньої оплати у розмірі 122394,60 євро з 24 березня 2018 року до 01 липня 2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою PAGLIERANI SRL (Італія); зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою PAGLIERANI SRL (Італія) з додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, додатковою угодою №3 від 18 січня 2018 року на підставі листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/266 на суму 122394,60 євро з 24 березня 2018 року до 01 липня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмале-патоковий комбінат задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою PAGLIERANI SRL (Італія); зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повторно розглянути лист-звернення Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмале-патоковий комбінат від 15 березня 2018 року №12/266 з урахуванням висновків суду та вимог чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмале-патоковий комбінат відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт, обґрунтовує тим, що позивачем не надано жодного документа на підтвердження дійсного внесення змін до конструкції обладнання (наприклад внесення змін до специфікації, вимог до обладнання тощо).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пунктом 9 Порядку № 1409 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні висновку, відповідачем при винесенні рішення щодо відмови не надано належного обґрунтування.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2017 року між позивачем (покупець) та фірмою PAGLIERANI SRL (Італія) (продавець) укладено контракт №.PAG-DKPK-2017-05-17, згідно якого продавець зобов'язується здійснити поставку обладнання та виконати модернізацію існуючої пакувальної лінії та покупець зобов'язується оплатити та прийняти обладнання, а саме: автоматичну лінію фасування та пакетування сухих сиропів в 25 кг в мішки в розібраному стані для зручності транспортування.

Станом на дату підписання контракту встановлено ціну у розмірі 407982,00 євро з урахуванням упаковки та строки поставки (п.3.2) - до 15 листопада 2017 року.

Згідно платіжного доручення від 16 червня 2017 року №37 позивачем здійснено платіж відповідно до умов контракту у розмірі 30% передоплати від вартості товару у сумі 122394,00 євро.

15 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача листом-зверненням №12/266 з проханням видати Висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на суму 122394,60 євро до 01 липня 2018 року відповідно до ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409 Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями .

Рішенням від 29 березня 2018 року №4102-10/104 відповідач відповідно до пп.2 п.9 Порядку №1409 дійшов висновку про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до контракту у зв'язку з тим, що у поданому комплекті документів відсутнє належне обґрунтування щодо необхідності чергового продовження строків розрахунків за контрактом до 01 липня 2018 року.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо непродовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією та рішення протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов до висновку про відсутність підстав, передбачених п. 9 Порядку№1409, для відмови у задоволенні листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/266 та відповідно наданні позивачу висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч.1 цієї статті.

Відповідно до п.1 постанови Правління Національного Банку України від 16 листопада 2012 року №475 Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валют розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.1 та ст.2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у ч.1 цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у ст.1 і у ст.2 цього закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст.1 і ст.2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, який визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті строків проведення розрахунків за такими операціями.

Згідно п.4 Порядку №1409 для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи: складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період; засвідчені в установленому порядку: копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову; копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Відповідно до п.7 Порядку №1409 Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.

Пунктом 9 Порядку передбачені підстави для відмови у видачі висновку, такими підставами є: подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у п.4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію; невідповідність поданих резидентом документів законодавству.

До операцій, що здійснюються резидентами, належать: під час виконання договорів поставки складних технічних виробів - імпортні операції з поставки устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів (п.п.6 п.2 Порядку).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що для віднесення зовнішньоекономічної операції до операцій за договорами поставки складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів, необхідним є наявність таких критеріїв, а саме: поставка устаткування частинами та/або поставка складаних технічних виробів з потребою в установці, монтажі, налагодженні, гарантійному обслуговуванні і введенні їх у дію на місці його експлуатації та/або поставка складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.

З матеріалів справи вбачається, що імпортоване позивачем обладнання є складним технічним виробом, що буде виготовлятися та доставлятися протягом тривалого часу, а також потребує установки, монтажу, налагодження, введення в дію на місці експлуатації (51650, Україна, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, смт Дніпровське, вул. Островського, 11).

Обладнання, яке має бути поставлене позивачу за контрактом, укладеним між позивачем та фірмою PAGLIERANI SRL (Італія) 17 травня 2017 року №.PAG-DKPK-2017-05-17 є складним технічним виробом та належить до договорів, передбачених ст. 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , пп. 1 п. 2 Порядку № 1409 та строки розрахунків за яким можуть бути продовжені.

Позивачем у своєму звернення до відповідача у якості обґрунтування наявності підстав для продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією зазначено, що у зв'язку з необхідністю, яка виникла у грудні 2017 року під час проектування виробничого приміщення внести зміни до розташування лінії, що зумовлює конструктивні зміни в лінії пакування додаткових конструктивний змін до обладнання та проведення додаткових випробовувань та налаштування на заводі виробника.

На підтвердження зазначеного позивачем долучено лист позивача до фірми PAGLIERANI SRL від 15 січня 2018 року за вих. №12/254, де вказано про необхідність перепланування обладнання та відповідь від 16 січня 2018 року від фірми PAGLIERANI SRL про підтвердження готовності внести зміни в контракт при умові збільшення вартості обладнання та строків поставки.

Сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди №3 від 16 січня 2018 року, якою змінено строк поставки обладнання - 01 липня 2018 року, та збільшено суму контракту, загальна суму складає 493350,00 євро.

Також позивачем зазначено, що є внесення змін в алгоритм та програму роботи пакувальної лінії, у зв'язку з чим поставка обладнання за контрактом в раніше обумовлені строки стала неможливою, а тому виникла необхідність продовжити строки поставки обладнання на 280 календарних дні з моменту отримання передоплати.

У зв'язку з наведеним сторони домовилися внести зміни в контракт шляхом укладення додаткової угоди №2 від 22 грудня 2017 року.

Позивачем отримано висновок 27 грудня 2017 року за вих. №4102-09/1054 Мінекономрозвитку України №1054 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, яким продовжено строк розрахунків до 23 березня 2018 року.

В процесі здійснення позивачем господарської діяльності виникла необхідність перепроектування і виготовлення секції заповнення мішка і його упаковки для нового типу мішка. Так як клапанний мішок після його заповнення не є повністю герметичним і через окремі характеристики продукту це може стати для іноземних клієнтів позивача проблемою. Тому оптимальним вирішенням цієї проблеми стало рішення по ультразвуковій запайці мішка з подальшою прошивкою.

З матеріалів справи вбачається, що до поданого позивачем листа-звернення від 15 березня 2018 року №12/266 додано передбачений п.4 Порядку перелік документів.

При цьому, як на підставу для відмови у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією відповідач у спірному рішенні посилається на відсутність належного обґрунтування необхідності продовження строків на певний період.

Проаналізувавши відмову відповідача від 29 березня 2018 року №4102-10/104 у наданні позивачу висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до контракту, колегія суддів зазначає, що остання не є вмотивованою, оскільки не вказує на конкретні недоліки поданих позивачем документів, не містить конкретної підстави для відмови у наданні йому висновку щодо продовження строків розрахунків, а також не регулює необхідну правову поведінку, дію, дотримання певної вимоги або ж виконання позивачем певного нормативно правового обов'язку для його отримання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у поданому позивачем листі-зверненні від 15 березня 2018 року №12/266 позивач належним чином обґрунтував наявність вказаних підстав для продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, підстави, передбачені п. 9 Порядку №1409 відсутні, тому позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою PAGLIERANI SRL (Італія) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, щодо позовних вимог позивача: для цілей застосування вимог законодавства України зобов'язати відповідача вважати продовженими для позивача строки розрахунків за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою PAGLIERANI SRL (Італія) на суму попередньої оплати у розмірі 122394,60 євро з 24 березня 2018 року до 01 липня 2018 року; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за контрактом №.PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою PAGLIERANI SRL (Італія) з додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, додатковою угодою №3 від 18 січня 2018 року на підставі листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/266 на суму 122394,60 євро з 24 березня 2018 року до 01 липня 2018 року, колегія суддів зазначає.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, зазначені позовні вимоги є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Колегія суддів звертає увагу на то, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, у даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повторно розглянути лист-звернення від 15 березня 2018 року №12/266 з урахуванням висновків суду та вимог чинного законодавства,

при цьому в іншій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В Чаку

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Є.І. Мєзєнцев