Постанова

від 11.12.2018 по справі 814/1695/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №814/1695/17

провадження №К/9901/57300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи - приватне підприємство "Веселий Роздол", ОСОБА_2, про скасування рішення, за касаційною скаргою приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Біоносенка В.В. від 7 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ступакової І.Г., Бітова А.І., Лукянчук О.В. від 26 червня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" звернулось до суду з позовом до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи - приватне підприємство "Веселий Роздол", ОСОБА_2, у якому просило скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 36130034 від 13 липня 2017 року щодо реєстрації права оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення судів мотивовано тим, що у липні 2017 року державний реєстратор під час здійснення державної реєстрації іншого речового права - права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за приватним підприємством Веселий Роздол , не міг встановити суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, оскільки за приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство Каро зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2. Відсутність у Державному реєстрів речових прав станом на 13 липня 2017 року двох ідентифікаторів земельної ділянки: власника та кадастрового номеру, не дала змогу державному реєстратору встановити суперечності та прийняти рішення про відмову у проведенні державної реєстрації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-МК № 003516 від 11 березня 2001 року, є власником земельної ділянки площею 7,31 гектарів, розташованої на території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

16 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство Каро укладено договір оренди зазначеної землі строком на сім років - до 2012 року.

25 березня 2008 року зазначений договір оренди був зареєстрований у Врадіївському секторі реєстрації Миколаївської області, про що у Державному реєстрів земель вчинено запис № 040801200088.

04 жовтня 2012 року між вказаними сторонами договору від 16 серпня 2006 року укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 04 жовтня 2022 року.

29 грудня 2014 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки загальною площею 7,31 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, яка належить на праві власності ОСОБА_2 за приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство Каро строком до 04 жовтня 2022 року, на підставі договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2006 року та додаткової угоди від 04 жовтня 2012 року.

15 квітня 2016 року державним реєстратором Врадіївської районної державної адміністрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7,306 га з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3 від 11 березня 2001року.

26 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством Веселий Роздол укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,3060 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_1, строком на 10 років.

13 липня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Врадіївської районної державної адміністрації прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36130034, а саме: про реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2,за приватним підприємством Веселий Роздол .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" обґрунтована тим, що відповідно до Перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр станом на 01 березня 2016 року земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. До документів, які були підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ним, було надано державний акт ІІІ-МК 003516 від 11 березня 2001 року, виданий Краснопільською сільською радою народних депутатів, та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 75. Тобто, спірну реєстраційну дію було вчинено відносно однієї тієї ж самої земельної ділянки. Відповідачем не здійснено перевірку відомостей, що містяться в книзі записів державних актів на право приватної власності.

7. Інші учасники справи своїх доводів відносно касаційної скарги не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

9. За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

10. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

11. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

12. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

14. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

15. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договором оренди б/н від 26 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством Веселий Роздол з підстав існування чинного договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного 16 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство Каро , та додаткової угоди до нього від 04 жовтня 2012 року.

18. Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договорів оренди, тобто існує спір між двома суб'єктами господарської діяльності щодо права оренди на земельну ділянку.

19. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

20. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

21. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

22. Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

23. Оскільки спірні правовідносини фактично виникли між Фермерським господарством "Заньківське" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба - Нова" стосовно права суборенди на земельні ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

24. За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

25. У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

26. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

27. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

28. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

29. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

30. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

31. Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

32. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи - приватне підприємство "Веселий Роздол", ОСОБА_2, про скасування рішення - закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців