Постанова
від 11.12.2018 по справі 465/5787/16-а
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №465/5787/16-а

адміністративне провадження №К/9901/35210/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 465/5787/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Автосвіт"

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові

про визнання протиправним скасування постанови і припису,

за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (у складі судді Бруновської Н.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Автосвіт" звернулося в суд із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова про визнання протиправною та скасування постанови і припису.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 09 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, та надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу відповідача повернено.

Повертаючи відповідачу апеляційну скаргу суд виходив з того, що оскільки вимоги ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року, у встановлений судом строк, відповідачем не виконано, недоліки апеляційної скарги не усунено, апеляційна скарга підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 27 липня 2017 року відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та направити адміністративну справу до апеляційному суду для продовження розгляду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 19 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 465/5787/16-а та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 465/5787/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 10 грудня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 11 грудня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції 07 липня 2017 року залишено його апеляційну скаргу без руху, надавши строк для усунення недоліків. 27 липня 2017 року відповідач направив до суду необхідні документи. Проте, 27 липня 2017 року, суд виніс ухвалу про повернення його апеляційної скарги, у зв'язку з тим, що відповідачем нібито не усунені її недоліки. Зазначене рішення суду апеляційної інстанції вважає незаконним, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху було встановлено 10-ти денний строк для усунення відповідачем недоліків. Зазначену ухвалу відповідач отримав 18 липня 2017 року, тому встановлений судом апеляційної інстанції строк спливав 28 липня 2017 року, таким чином відповідачем вчасно виконано ухвалу суду апеляційної інстанції від 07 липня 2017 року.

Від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якій він зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції від 27 липня 2017 року є законним та обґрунтованим, і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно із частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), - до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статі 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року апеляційну скаргу відповідача на постанову Франківського районного суду міста Львова від 09 лютого 2017 року залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), а саме: до апеляційної скарги не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору, та надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900512737290 особа, яка подала апеляційну скаргу, копію зазначеної ухвали отримала 14 липня 2017 року.

Зазначена обставина доводами касаційної скарги не спростовується, тому суд критично ставиться до твердження відповідача, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року про залишання апеляційної скарги без руху отримана ним лише 18 липня 2017 року, і відповідач мав строк до 28 липня для її виконання.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи копію ухвали від 07 липня 2017 року про залишання апеляційної скарги без руху отримано відповідачем 14 липня 2017 року, тому, встановлений судом апеляційної інстанції строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 24 липня 2017 року. При цьому, відповідачем документи на виконання зазначеної ухвали направлено до суду апеляційної інстанції лише 27 липня 2017 року.

Таким чином, у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

У зв'язку із цим, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що відповідачем було виконано вимоги ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідно до приписів частини третьої статті 189, пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), апеляційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові підлягала поверненню, оскільки останній не усунув її недоліки.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.12.2018
Оприлюднено14.12.2018
Номер документу78534577
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —465/5787/16-а

Постанова від 11.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Берназюк Я.О.

Ухвала від 10.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Берназюк Я.О.

Ухвала від 14.09.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Берназюк Я.О.

Ухвала від 21.08.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Смокович М.І.

Ухвала від 27.07.2017

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Бруновська Надія Володимирівна

Ухвала від 07.07.2017

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Бруновська Надія Володимирівна

Постанова від 09.02.2017

Адміністративне

Франківський районний суд м.Львова

Масендич В. В.

Постанова від 09.02.2017

Адміністративне

Франківський районний суд м.Львова

Масендич В. В.

Ухвала від 12.10.2016

Адміністративне

Франківський районний суд м.Львова

Масендич В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні