Постанова

від 11.12.2018 по справі 761/34936/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/34936/17 головуючий у І інстанції:Макаренко І.О.

провадження 22-ц/824/1271 /2018 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Сліпченка О.І., суддів Іванової І.В., Матвієнко Ю.О..

за участю секретаря: Пітенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства Джей Ті Інтернешнл Компані Україна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство Джей Ті Інтернешнл Компані Україна (надалі Товариство та/або позивач) звернулось з вищевказаним позовом, який обґрунтований тим, що 18.01.2013 року між Товариством та ОСОБА_2 був укладений договір оренди будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою використання під житло працівників позивача.

Терміном оренди будинку відповідно до договору, був встановлений з 09 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року. Протягом оренди будинку між Товариством та відповідачем неодноразово укладалися додаткові угоди. Відповідно до додаткової угоди №4 до договору від 17.02.2016 року, сторони вирішили продовжити термін оренди будинку по 28 лютого 2017 року та загальна вартість орендної плати за місяць установлено в гривнях і складає 173 396,00 грн., що відповідає 6 700,00 доларам США за офіційним курсом НБ України 1 долар США = 25,88 грн., встановленим станом на 09 лютого 2016 року.

Позивач сплатив оренду плату на рахунок відповідача у розмірі 409 852,07 грн., що дорівнювала орендній платі за вересень, жовтень та листопад 2016 року.

12 серпня.2016 року в підвальному приміщені будинку сталася пожежа.

23 вересня 2016 року на адресу відповідача було направлено відповідний письмовий лист-попередження про дострокове розірвання договору оренди від 18.01.2013 року, з 31.10.2016 року. Даний лист був отриманий відповідачем 30.09.2016 р. Після спливу строку для відшкодування частини орендної плати, позивач звернувся до суду.

Просив стягнути з ОСОБА_2 частину орендної плати, яка дорівнює періоду з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р. та складає 135 116,07 грн., за виключенням витрат у сумі 11 707,77 грн., а загалом 123 408,30 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, обґрунтовуючи її тим, що судом було прийнято рішення на підставі недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи

Зазначає, що суд приймаючи оскаржуване рішення опирався на норми договору, які прямо протилежні до вимог спеціальних норм, які регулюють дані правовідносини що свідчить про неправильне застосування матеріального права.

У відзиві АТ Джей Ті Інтернешнл Компані Україна зазначає, що доводи скарги є необґрунтованими і даний спір виник через повне ігнорування відповідача усіх спроб позивача розрішити виниклі питання в досудовому порядку шляхом переговорів.

В судове засідання з'явились ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, свої позиції підтримали.

Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим.

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів

3) показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що згідно укладеного між сторонами договору, вимога позивача щодо стягнення з відповідача частини орендної плати є обґрунтованою.

Колегія апеляційного суду погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2013 року, між ОСОБА_2 та Товариством було укладено договір оренди будинку загальною площею 555,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою використання під житло працівників Товариства.

Терміном оренди будинку відповідно до договору, був встановлений з 09 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року.

В подальшому між позивачем та відповідачем було підписано 4 додаткових угоди, а саме: додаткова угода №1 від 31.01.2013 р.; додаткова угода №2 від 31.05.2014 р.; додаткова угода №3 від 19.02.2015 р.; додаткова угода №4 від 17.02.2016 р. (а.с. 69-72)

Встановлено, що термін оренди визначається з 09.02.2013 р. по 28.02.2017 р. з можливістю подовження за згодою обох сторін.

Відповідно до платіжного доручення №806011322 від 30.08.2016 року позивач сплатив на рахунок відповідача 409 852,07 грн., що дорівнювало орендній платі за вересень, жовтень та листопад 2016 р., за виключенням податку з фізичних осіб на прибуток у сумі 91 643,94 грн. (платіжне доручення №806011325 від 30.08.2016 р.) та військового збору у сумі 7 637,00 грн. (платіжне доручення 806011376 від 30.08.2016 р.), які були сплачені і вираховуванні Товариством з орендної плати, як податковим агентом.(а.с.17-19)

12.08.2016 року в орендованому, відповідно до договору оренди від 18.01.2013 р. приміщенні, сталася пожежа, що підтверджується Актом про пожежу від 12.08.2016 р., згідно якого, ймовірна причина пожежі потрапляння малокалорійного джерела запалювання (недопалок цигарки).

07 лютого.2017 року Товариство надіслало ОСОБА_2 вимогу за вих. №090/02-17 щодо дострокового розірвання договору та відшкодування орендної плати, яка згідно рекомендованого повідомлення була отримана відповідачем 09.02.2017 року.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 821 ЦК України, договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 825 ЦК України наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому.

Відповідно до п. 4.2 договору укладеного між сторонами дострокове розірвання договору оренди можливе з ініціативи орендаря, за умови письмового попередження орендодавця за 30 (тридцять) днів до дати розірвання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки розірвання договору визначені положеннями ч.ч. 2-4 ст. 653 ЦК України. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар завчасно повідомив про свої наміри достроково розірвати договір оренди, відповідно до умов договору, однак відповідач на дані спроби позивача ніяк не реагував.

Договір оренди відповідно до п.4.1 вважається розірваним після дострокового розірвання згідно п.4.2.

Колегія суддів зазначає, що кошти надмірно набуті відповідачем, як орендна плата за період після розірвання договору оренди підлягають поверненню.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Доводи апеляційної скарги є лише однобічними твердженнями відповідача та не підкріплені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

В апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що згідно ст. 825 ЦК України, наймач повинен був попередити про розірвання договору найму за три місяці.

Однак позивач, попередив про розірвання за 30 днів, що відповідає умовам договору.

Доводи про те, що договір не передбачає повернення коштів за сплачену на перед орендну плату колегія суддів відхиляє, адже визнає ці кошти, як надмірно набуті ОСОБА_2.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Крім вищевикладеного, надані апелянтом в апеляційній скарзі доводи, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України , Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: