Рішення

від 04.12.2018 по справі 904/3935/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2018м. ДніпроСправа № 904/3935/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича, м. Дніпро

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології", м. Ананьїв, Одеська область

відповідача - 2: Фізичної особи-підприємця Копач Любов Юріївни, м. Дніпро

про визнання договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16 від 21.04.2016 року недійсним (фіктивним).

Представники:

від позивача: Лиска П.О., довіреність № 2631 від 28.09.2018 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Барбашин А.Д., довіреність № 2631 від 28.09.2018 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Сердюков Юрій Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології", відповідача - 2: Фізичної особи-підприємця Копач Любов Юріївни, в якій просить суд визнати договір відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16 від 21.04.2016 року недійсним (фіктивним).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 02.10.2018 року о 11:40 год.

Позивачем разом з позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів та письмове опитування.

25.09.2018 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 22.09.2018 року про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

У підготовче судове засідання 02.10.2018 року представники відповідача - 1 та відповідача - 2 не з'явилися, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суду не повідомили.

02.10.2018 року в підготовчому судовому засіданні розгляд клопотань позивача про витребування доказів та про письмове опитування відкладено до з'ясування фактичних обставин у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2018 року розгляд справи відкладено у підготовчому судовому засіданні на 18.10.2018 року о 12:30 год.

11.10.2018 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 09.10.2018 року про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

17.10.2018 року від представника відповідача - 2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 17.10.2018 року про перенесення судового засідання та строків для подання відзиву на позовну заяву по справі, та відповіді на письмове опитування згідно ст. 90 ГПКУ.

17.10.2018 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 16.10.2018 року про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

18.10.2018 року від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення на клопотання про витребування доказів по справі вих. № б/н від 18.10.2018 року.

У підготовче судове засідання 18.10.2018 року представник відповідача - 1 не з'явився, відзиву на позов не надав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 року відкладено підготовче судове засідання до 30.10.2018 року о 15:00 год.

26.10.2018 року від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про письмове опитування вих. № б/н від 26.10.2018 року.

26.10.2018 року від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 25.10.2018 року.

29.10.2018 року від представника позивача електронною поштою до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло письмове повідомлення вих. № б/н від 27.10.2018 року.

29.10.2018 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло письмове повідомлення вих. № б/н від 27.10.2018 року.

30.10.2018 року від представника відповідача-2 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про письмове опитування вих. № б/н від 30.10.2018 року.

У підготовче судове засідання 30.10.2018 року представник відповідача -1 не з'явився, витребуваних судом документів не надав.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду підготовчого провадження для належної підготовки справи для розгляду по суті на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 02.12.2018 року включно. Підготовче судове засідання відкладено на 13.11.2018 року о 14:30год.

05.11.2018 через канцелярію суду позивач подав клопотання про витребування від відповідача-2 оригіналів доказів наданих ним до матеріалів справи

13.11.2018 представник відповідача-2 подав до канцелярії суду клопотання про витребування оригіналів доказів.

Підстави для задоволення таких клопотань сторін відсутні, оскільки в ухвалах про призначення та відкладення справи судом зазначалося про необхідність надання для огляду в судовому засіданні оригіналів доказів, що подаються сторонами у копіях до матеріалів справи.

13.11.2018 представник позивача подав до канцелярії суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні представник відповідача-2 наполягав на проведенні письмового опитування, яке було подане до канцелярії суду 26.10.2018.

Розглянувши заявлене клопотання суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 90 ГПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

Позивач відмовився давати відповіді на поставлені запитання посилаючись на подане 13.11.2018 до канцелярії суду, повідомлення про відмову від надання відповіді на поставлені запитання посилаючись на те, що в загальній кількості поставлено двадцять шість питань, що не передбачено ст. 90 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для відмови від надання відповідей на поставленні запитання.

Відповідно з п. 3 ч. 5. ст. 90 ГПК України, учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання, якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. (ч. 6 ст. 90 ГПК України).

Розглянувши запитання відповідача, поставленні позивачу в порядку ст. 90 ГПК України, суд встановив, що фактична кількість запитань поставлена позивачем в порядку ст. 90 ГПК України перевищує десять питань.

Суд наголошує, що ст. 90 ГПК України передбачає можливість поставити сторонам тільки десять питань, підпитання, уточнення питань є окремими питаннями та передбачають надання окремих, самостійних відповідей. Однак, положеннями ст. 90 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. З формулювання питань, наданих відповідачем-2, вбачається, що позивач мав надати 26 окремих відповідей, а це, в свою чергу, суперечить положенням ст. 90 ГПК України. Вказана стаття не наділяє позивача правом доповнення, уточнення, постановки підпитань, додаткових питань тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-2 про проведення письмового опитування.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

У судове засідання представник відпоідача-1 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

На день розгляду справи у судовому засіданні від 13.11.2018 будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача-1 щодо відкладення судового засідання до суду не надходило.

У судовому засіданні представник сторін підтвердили, що ними були надані всі можливі та допустимі докази.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.11.2018 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Копач Любов Юріївни про письмове опитування - відмовлено. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича про витребування оригіналів доказів - відмовлено. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Копач Любов Юріївни про витребування оригіналів доказів - відмовлено. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2018 о 14:30год.

20.11.2018 відповідач-2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

30.11.2018 представник відповідача-2 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Крім того, представником відповідача-2 подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

03.12.2018 представник позивача подав до суду письмові пояснення, якими просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також, представник позивача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 10 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Поштове повідомлення, яким на адресу відповідача-1 направлялася ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті повернулося до суду 05.12.2018 з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Пунктом 99 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За змістом пункту 116 зазначених Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення. Неврученні з поважних причин рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судових повісток (листів з ухвалами суду) відповідачем є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Малі будівельні технології" та ФОП Копач Л.Ю. укладено договір відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16 від 21.04.2016.

Відповідно до п. 1.2. договору Замовник передає майно виконавцю згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. У кожному новому випадку передачі майна підписується акт прийому-передачі.

У п. 1.3. Договору передбачено, що вартість майна, переданого на зберігання, становить 55 000,00 грн.

Згідно п. 1.4. Договору строк, на який передається майно на відповідальне зберігання, відповідає строку дії договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору замовник зобов'язаний, зокрема, надати виконавцю майно в момент підписання акту прийому-передачі.

Замовник має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні. Передача майна відбувається шляхом підписання акта одержання майна замовником (п. 3.2. Договору).

У п. 4.1. Договору передбачено, що виконавець несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передачі на зберігання згідно порядку, передбаченому договором. У випадку реалізації всього майна, яке зберігається, або його частини, виконавець повинен своєчасно повідомити замовника.

У п. 6.1. Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 03.03.2018.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою Товариства.

У той же день (21.04.2016) сторонами складено акт приймання-передачі майна №1 за Договором, згідно якого виконавець прийняв, а замовник передав майно - 1 820 кг оціночною вартістю 55 000,00 грн.

27.04.2016 сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору, пунктом 1 якої доповнено Договір пунктом 1.5 про те, що Замовник є власником майна, переданого Виконавцю на зберігання, у кількості 1 820 кг й вартістю 55 000,00 грн.

У п. 2 Додаткової угоди сторони домовились доповнити Договір пунктом 1.6, яким визначено, що під речами у даному договорі слід розуміти одяг у взуття, які були у використанні.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди сторони доповнили спірний договір п.п. 5.1.,5.2. якими домовились про передачу спорів, що випливають з відносин да цим Договором, на розгляд третейського суду у складі одного третейського судді - Авдєєвої Ю.М.

Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами і є невід'ємною частиною Договору.

Позивач вважає, що зазначений договір є недійсним (фіктивним), що стало причиною його звернення до господарського суду Дніпропетровської області.

З приводу наведених позивачем обґрунтувань порушення оспорюваним Договором його прав та законних інтересів судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)."

Відповідно до ч.ч.1-3, 5,6 ст.203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.234 Цивільного кодексу України:

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним."

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК: Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення."

Таким чином, для визнання недійсним правочину, як фіктивного, необхідна одночасна наявність двох обставин:

1. в момент вчинення такого правочину його сторони не мали наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином;

2. порушення вчиненням такого правочину прав або охоронюваних законом інтересів суб'єктів цивільних або господарських правовідносин.

При цьому, оскільки фіктивність спірного правочину в даному випадку оцінюється саме в момент його вчинення, то і порушення прав або охоронюваних інтересів суб'єктів цивільних або господарських правовідносин повинно і може мати місце лише в момент вчинення такого правочину.

Як вбачається з преамбули оспорюваного Договору, ФОП Сердюков Ю.О. не є стороною даного Договору.

В обґрунтування порушення його прав оспорюваним Договором позивач зазначив, що право власності на товар, який є предметом оспорюваного договору, належить саме йому на підставі договору поставки від 01.03.2016 № 103, а не відповідачу-1, а відтак, цей Договір порушує права позивача безперешкодно розпоряджатися своїм майном.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи 01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Економ-Схід (постачальник) та ФОП Сердюков Ю.О. (покупець) 01.03.2016 укладено договір поставки №103, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені сторонами строки у власність покупця товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього передбачену договором грошову суму.

Згідно п. 1.2 вказаного договору предметом поставки за даним договором є товар (товари) точна і загальна кількість яких, їх асортимент (сортамент, номенклатура) за сортами (групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації) зазначаються в накладних, які становлять невід'ємну частину цього договору.

Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару, визначену у відвантажувальних документах (накладних та рахунках-фактурах), що становлять невід'ємну частину даного договору.

Пунктом 10.1 цього договору визначено, що договір вступає в силу і діє до 31.12.2022 включно і може бути продовжений за взаємною згодою сторін.

Договір підписаний названими вище особами та скріплений печаткою ТОВ "Економ-Схід".

Як зазначає позивач, згідно умов вказаного договору ним було отримано від ТОВ "Економ-Схід" за відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними товар (одяг і взуття, які були у використанні) у загальній кількості 116300 кг.

Також позивач послався на те, що його визнано потерпілим у рамках кримінального провадження №12016040630001113.

Так, відповідно до витягу з кримінального провадження №12016040630001113 06.04.2016 до Єдиного реєстру судових розслідувань були внесені відомості про те, що невстановлена особа 05.04.2016 близько 10 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 шахрайським шляхом заволоділа майном ФОП Сердюков Ю.О.

Позивач на доказ належності йому майна, що є предметом осорюваного договору, надав ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 у справі №202/2884/16-к.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 у справі №202/2884/16-к, яка постановлена в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12016040630001113, в якому позивач є потерпілим, зобов'язано начальника СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути власнику ФОП Сердюкову Ю.О вилучене згідно до протоколу обшуку від 28.04.2016 майно, зокрема, одяг та взуття, що були у вжитку, - 100150,00 кг, що вилучалися з магазинів: згідно до протоколу обшуку від 28.04.2016

Проте, вказана ухвала не має преюдиційного значення, згідно положень ст. 35 ГПК України, при вирішенні спору у даній справі.

Доказів винесення вироку у вказаному кримінальному провадженні, який відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може мати преюдиційне значення, позивачем не надано.

Інші документи, на які посилається позивач, зокрема, судові ухвали у справах №202/2884/16-к, №202/2955/16-к, №202/2956/16-к тощо так само не мають преюдиційного значення з підстав, викладених вище.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що позивачем не надано доказів, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належить саме ФОП Сердюкову Ю.О на праві власності, оскільки дане майно не має індивідуально визначених ознак, які б свідчили, що саме вказаний підприємець є його власником.

Наявність в матеріалах справи вищезгаданого договору поставки №103, укладеного 01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" (постачальник) та ФОП Сердюков Ю.О (покупець) та відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних свідчить про придбання останнім одягу та взуття, які були у використанні, однак допустимих, належних та достатніх доказів того, що саме це майно є предметом оспорюваного договору, позивачем не надано.

Крім того, позивач посилається на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 08.11.2017 по справі №756/14811/17, яким ОСОБА_6 визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємство). На думку позивача, цей вирок спростовував наданий ТОВ "Малі Будівельні Технології" в якості правовстановлюючих документів на майно (товар, який є предметом договору № 03-03-16 від 03.03.2016) договір поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016, укладений між ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ТОВ "Маркет Сістем". Тобто, наведена позивачем обставина стосувалася саме питання фіктивності договору № 03-03-16 від 03.03.2016.

Проте, дана обставина не стосується та не спростовує факт, що наявність в матеріалах справи вищезгаданого договору поставки №103, укладеного 01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Економ-Схід (постачальник) та ФОП Сердюков Ю.О. (покупець) 01.03.2016, та відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних свідчить про придбання останнім одягу та взуття, які були у використанні, однак допустимих, належних та достатніх доказів того, що саме це майно є предметом оспорюваного договору, позивачем не надано. Як не доводить права власності позивача на майно, що є предметом спірного договору, рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2018 у справі № 910/8937/18, яким визнано недійсним № 25/16 ДП від 25.01.2016, укладений між ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ТОВ "Маркет Сістем". До того ж, це рішення на час розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області не набрало законної сили. Факти встановлені у такому рішенні не мають приюдиційного значення для спору, що розглядається.

Разом з тим, відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2016 у справі №202/3421/16-к, яка постановлена в межах досудового розслідування кримінального провадження №12016040630001113, зобов'язано прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Бєлова М.С. повернути ФОП Сердюков Ю.О майно, документи та матеріальні цінності, як були вилучені під час обшуку 28.04.2016 у кримінальному провадженні №12016040630001113, зокрема, 99825 кг вживаного одягу та взуття.

Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами, що майно, яке є предметом спірного договору, вилучено у ФОП Копач Л.Ю. та передано позивачу, що також є підтвердженням відсутності факту порушення прав позивача оспорюваним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За викладених обставин позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення свого охоронюваного законом права оспорюваним договором, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача-2 заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52 500,00 грн.

Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження вимог про стягнення з позивача вартості послуг адвоката представником надані Додаток № 2 від 15.11.2018 до договору про надання правової допомоги № 27/09; Договір про надання правової допомоги № 15/11-1 від 15.11.2018; Додаток № 1 від 15.11.2018 до договору про надання правової допомоги № 15/11-1; Звіт від 28.11.2018 про надані послуги за договором про надання правової допомоги № 15/11-1 від 15.11.2018.

Звіт про надані послуги за договором про надання правової допомоги № 15/11-1 від 15.18.2018 на містить підпису клієнта. Тобто заявником не доведено що між відповідачем-2 та його представником погоджено обсяг виконаних робіт та їх вартість.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (66401, Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Ніщинського, буд. 7, офіс 1, код ЄДРПОУ 38216873) та до відповідача - 2: Фізичної особи-підприємця Копач Любов Юріївни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) про визнання договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 21-04-16 від 21.04.2016 року недійсним (фіктивним) - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2018

Суддя В.Г. Бєлік