Рішення

від 04.12.2018 по справі 926/1526/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Справа № 926/1526/18

Господарський суд Чернівецької області розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рембудсервіс-інвест , м. Чернівці

до Чернівецької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Мій дім вул. Головна, 275 , м. Чернівці

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Рембудсервіс-інвест звернулось з позовом до Господарського суду Чернівецької області до Чернівецької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Мій дім вул. Головна, 275 про визнання незаконним рішення 13 сесії VII скликання від 13.10.2016 № 418 та визнання недійсним додаткового договору № 7/516 до договору оренди землі від 16.11.2016.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на обставини, пов'язані з наданням відповідачем дозволу на поділ орендованої земельної ділянки за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) на дві земельні ділянки.

На думку позивача, оспорюване рішення унеможливлює державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі додаткового договору №7/516, яким поновлено договір оренди землі з 25.09.2014 до 01.06.2021 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу землі.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2018 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-інвест» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі.

25 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява (вх. № 2924) про усунення недоліків позовної заяви.

26 вересня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.10.2018.

10 жовтня 2018 року через канцелярію Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву ( вх. № 3199), в якому відповідач проти позову заперечує, зокрема зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з норм Цивільного кодексу України та з врахуванням Закону України Про оренду землі та заяв позивача від 03.02.2016, 08.04.2016, в яких він просив поновити договір оренди землі від 08.04.2003 та були задоволені відповідачем, що свідчить про відсутність порушеного права позивача у даному спорі.

Крім того, п. 9.1 рішення міськради від 01.12.2014 № 1416 щодо надання дозволу на поділ орендованої земельної ділянки набрав чинності 11.11.2015 (з набранням законної сили рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2015 у справі № 926/777/15), а реєстрація земельних ділянок площею 0,5582 га та 0,2338 га в Державному земельному кадастрі відбулась 25.02.2014, тобто до надання відповідного дозволу.

11 жовтня 2018 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.11.2018.

Безпосередньо у підготовчому засіданні 01.11.2018 директором товариства з обмеженою відповідальністю Рембудсервіс-інвест подано відповідь на відзив (вх. № 3485), в якому позивач зазначає, що відповідно до положень Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, ним було дотримано відповідність процедури формування двох нових земельних ділянок вимогам чинного законодавства.

У підготовчому засіданні 01.11.2018, за усним клопотанням відповідача, для ознайомлення з відповіддю на відзив (вх. №. 3485), оголошено перерву до 08.11.2018.

Ухвалою суду від 08.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2018.

У судовому засіданні 19.11.2018 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, з підстав, зазначених в позовній заяві та у відповіді на відзив (вх. № 3485).

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на зазначені у відзиві на позовну заяву (вх. № 3199) обставини.

Представник третьої особи просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.11.2018 оголошено перерву до 04.12.2018.

На день продовження вирішення спору по суті, 04.12.2018, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки представника третьої особи безпосередньо у судовому засіданні повідомлено про дату, час і місце наступного засідання під розписку від 19.11.2018.

Представник позивача у судових дебатах продовжує наполягати на задоволені позову з підстав, зазначених у позовній заяві, зокрема зазначаючи, що оспорюване рішення унеможливлює державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі додаткового договору №7/516, яким поновлено договір оренди землі з 25.09.2014 до 01.06.2021 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу землі.

Представник позивача вважає безпідставним твердження відповідача про те, що державна реєстрація земельних ділянок в земельному кадастрі вчинена в порушення встановленого порядку, а саме до прийняття рішення Чернівецької міської ради від 01.12.2014 № 1416, яким надано дозвіл на поділ орендованої земельної ділянки площею 0,7920 га, що призвело до неможливості державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на цю земельну ділянку.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з норм Цивільного кодексу України та з врахуванням Закону України Про оренду землі та заяв позивача від 03.02.2016, від 08.04.2016, в яких він просив поновити договір оренди землі від 08.04.2003, які були задоволені відповідачем, що свідчить про відсутність порушеного права позивача у даному спорі. Крім того, п. 9.1 рішення міськради від 01.12.2014 № 1416 щодо надання дозволу на поділ орендованої земельної ділянки набрав чинності 11.11.2015 (з набранням законної сили рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2015 у справі № 926/777/15), а реєстрація земельних ділянок площею 0,5582 га та 0,2338 га в Державному земельному кадастрі відбулась 25.02.2014, тобто до надання відповідного дозволу, що свідчить про те, що державна реєстрація земельних ділянок в земельному кадастрі була вчинена в порушення встановленого порядку, що призвело до неможливості державної реєстрації права оренди в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,7920 га.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши представників учасників справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, господарський суд встановив таке.

08 квітня 2003 року між Чернівецькою міською радою, як орендодавецем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Рембудсервіс-інвест , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки за № 516, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець на підставі рішення 7 сесії Чернівецької міської ради XXIV скликання від 26.12.2002 за № 123 надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,7920 га, що розташована в місті Чернівці на вул. Головній, 275, згідно з планом зовнішніх меж землекористування (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.2 Договору, земельна ділянка надавалася в оренду терміном до 30.12.2008 для будівництва групи багатоповерхових житлових будинків.

Пунктом 4.4 Договору оренди встановлено, що після закінчення терміну, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки, відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі продовження договору оренди на новий термін його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

В подальшому, сторонами вносилися зміни до Договору оренди шляхом підписання додаткових угод до нього.

Додатковим договором №5/516 від 21.11.2008 термін Договору продовжено до 25.09.2014.

Зазначаючи, що будівництво багатоповерхових будинків на орендованій земельній ділянці продовжувалося, а частина збудованих та зданих в експлуатацію на цій земельній ділянці будинків позивачем передана на обслуговування ОСББ Мій дім - вул. Головна, 275 , ТОВ Рембудсервіс-Інвест у 2013 році звернулося до відповідача з заявою про поділ орендованої земельної ділянки для передачі в оренду частини земельної ділянки, що знаходиться під збудованими будинками цьому ОСББ Мій дім - вул. Головна, 275 та продовження оренди іншої частини земельної ділянки для завершення будівництва.

При цьому, на замовлення позивача, ДП Чернівецький геоінфоцентр розроблено відповідна технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, згідно з якою проведено поділ земельної ділянки за адресою м. Чернівці, вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) на дві земельні ділянки: №1 - площею 0,2338 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062), №2 - площею 0,5582 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0063), місце розташування обох земельних ділянок: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 275, код класифікатора видів цільового призначення земель 02.03, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки №1 - для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, земельної ділянки №2 - для обслуговування багатоквартирних житлових будинків. На підставі цієї технічної документації із землеустрою, 25.02.2014, управлінням Держземагенства у м. Чернівцях Чернівецької області, здійснено державну реєстрацію цих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

Рішенням 57 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 01.12.2014 №1416 вирішено поновити з 25.09.2014 ТОВ Рембудсервіс-Інвест договір оренди земельної ділянки від 08.04.2003 № 516 за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019), для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків терміном на один рік (пункт 9 рішення).

Пунктом 9.1 вищезазначеного рішення надано ТОВ Рембудсервіс-Інвест дозвіл на поділ орендованої земельної ділянки за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019), для будівництва групи багатоповерхових житлових будинків (код 02.03) на 2 (дві) земельні ділянки: №1- орієнтовною площею 0,2338 га, №2 - орієнтовною площею 0,5582 га, в зв'язку з поданою заявою ТОВ Рембудсервіс-Інвест .

Пунктом 9.2 вказаного рішення № 1416 встановлено, що попередні пункти 9 і 9.1 цього рішення вступають в силу після сплати пайового внеску в сумі 1000000 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2015 у справі №926/777/15, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2015, пункт 9.2 цього рішення № 1416 визнано незаконним.

Судом встановлено, що жодних угод, спрямованих на виконання рішення №1416 від 01.12.2014, сторони між собою не уклали.

При цьому, 13.10.2016 Чернівецькою міською радою прийнято рішення 13 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 13.10.2016 за № 418, пунктом 4 якого поновлено з 25.09.2014 ТОВ Рембудсервіс-Інвест договір оренди земельної ділянки від 08.04.2003 №516 за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) до 01.06.2021, для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки.

Пунктом 6 цього рішення зобов'язано землекористувачів, яким поновлюються договори оренди землі, впродовж 45 календарних днів з дня прийняття цього рішення, укласти з Чернівецькою міською радою додаткові договори до договорів оренди землі.

На виконання цього рішення міської ради, між сторонами укладено додатковий договір №7/516 від 16.11.2016, згідно з п.1 якого, Договір поновлено з 25.09.2014 до 01.06.2021 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки.

Згідно п.14 вказаного Додаткового договору №7/516 орендар зобов'язаний зареєструвати право оренди земельної ділянки в органі, що проводить державну реєстрацію прав.

Судом встановлено, що ТОВ Рембудсервіс-інвест звернулося до Реєстраційної служби Чернівецької міської ради для державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі Додаткового договору №7/516, однак державним реєстратором відмовлено в державній реєстрації цього права, посилаючись на відсутність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо цієї земельної ділянки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №39367829 та карткою прийому заяви №111291085.

19 березня 2018 року позивач та третя особа ОСББ Мій дім - вул. Головна, 275 звернулися до відповідача з заявами, якими повідомили про неможливість державної реєстрації права оренди земельної ділянки за Додатковим договором №7/516 та просили відмінити пункт 4 рішення 13 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 13.10.2016 № 418, яким поновлено з 25.09.2014 ТОВ Рембудсервіс-Інвест договір оренди земельної ділянки від 08.04.2003 № 516 за адресою м. Чернівці, вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) до 01.06.2021 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки та укласти відповідно з позивачем ТОВ Рембудсервіс- Інвест договір оренди земельної ділянки №1 за адресою м. Чернівці вул. Головна, 275, площею 0,2338 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062) до 01.06.2021 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, а з третьою особою ОСББ Мій дім - вул. Головна, 275 - договір оренди земельної ділянки №2 за цією ж адресою, площею 0,5582 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0063) до 01.06.2021 для обслуговування групи багатоквартирних житлових будинків.

Листами Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради №04/01-08/1-1246/01 та №04/01-08/1-1247/01 від 22.03.2018 позивачу та третій особі ОСББ Мій дім - вул. Головна, 275 повідомлено, що рішенням сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 19.06.2018 № 1301 відмовлено в задоволенні їх звернень щодо відміни пункту 4 рішення 13 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 13.10.2016 №418 у зв'язку з тим, що це суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1- 9/2009.

Спірні правовідносини у справі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про Державний земельний кадастр , Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Законом України Про землеустрій , Порядком ведення Державного земельного кадастру № 1051 від 17.10.2012.

Згідно з статтею 1 Закону України Про оренду землі (Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 2 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статей 13, 14 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 статті 15 Закону визначено істотні умови договору оренди землі, до яких серед інших (підпункт 1 частини 1 статті 15) відноситься, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

У відповідності до частини 1 статті 30 Закону зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Частиною 1 статті 31 Закону встановлено, що договір оренди землі припиняється у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону встановлено умови поновлення договору оренди землі, з зазначенням у частинах 9 та 12 цієї статті, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,7920 га з кадастровим номером 7310136600:09:003:0019, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, поділена на дві окремі земельні ділянки.

Відтак, Чернівецькою міською радою надано дозвіл, а сторонами на підставі цього дозволу укладено договір оренди земельної ділянки щодо неіснуючого об'єкту оренди, тобто сторонами не дотримано вимог статті пункту 1 частини1 статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакцій, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) щодо визначення такої істотної умови договору як об'єкт оренди.

Не відбулося між сторонами й автоматичної пролонгації дії Договору на підставі частини 6 статті 33 Закону, оскільки згідно з вимогами частини 12 цієї ж статті Закону, у зв'язку з поділом земельної ділянки, укладаються нові договори оренди. Відтак, з 25.09.2014 Договір припинив свою дію на підставі частин 1 статті 31 Закону України Про оренду землі .

За змістом статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 цього Кодексу).

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з преамбулою Закону України Про місцеве самоврядування в Україні цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 24 зазначеного Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_1 і ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Частиною 1 статті 59 цього Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до положень статей 177, 181, 373, 374 ЦК земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що оскаржуваний пункт 4 рішення 13 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 13.10.2016 № 418 та укладений на його виконання додатковий договір №7/516 від 16.11.2016 суперечать вищезазначеним вимогам законодавства, зокрема підпункту 1 частини 1 статті 15, частині 12 статті 33 Закону України Про оренду землі . У зв'язку з неправильним погодженням істотної умови Договору - об'єкту оренди, такі орендні правовідносинами між сторонами не можуть бути реалізовані, що порушує права, а також унеможливить виконання обов'язків позивача в частині державної реєстрації права оренди, фактичного виконання обумовлених між сторонами умов цього Договору.

Суд також погоджується з твердженнями позивача про законність поділу земельної ділянки до прийняття оскаржуваного рішення.

Так, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною першою статті 9 цього ж Закону передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, крім іншого, визначається порядок та вимоги щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про його об'єкти (пункти 66-137 Порядку).

Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Пунктом 67 Порядку № 1051 встановлено заборону вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр .

За таких обставин, позовні вимоги про визнання незаконним пункт 4 рішення 13 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 13.10.2016 №418 та визнання недійсним, укладеного між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Рембудсервіс-інвест додаткового договору №7/516 до договору оренди землі від 16.11.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача спростовуються встановленими вище обставинам справи та вимогам законодавства України.

Понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору стягуються з відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним пункт 4 рішення 13 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 13.10.2016 №418.

3. Визнати недійсним укладений між Чернівецькою міською радою (м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) та товариством з обмеженою відповідальністю Рембудсервіс-інвест (м. Чернівці, вул. Головна, 226-А/29, код 31082998) додатковий договір №7/516 до договору оренди землі від 16.11.2016.

4. Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рембудсервіс-інвест (м. Чернівці, вул. Головна, 226-А/29, код 31082998) 3524 грн судового збору.

5. З часу набрання рішенням законної сили видати наказ про примусове виконання рішення в частині стягнення судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено та підписано 14.12.2018.

Суддя О.В. Гончарук