Постанова

від 05.03.2019 по справі 926/1526/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. Справа №926/1526/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Процевич Р.Б.,

явка учасників справи:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3;

від третьої особи - не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 міської ради за №01/02-18-11695/1 від 26.12.2018

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.12.2018, суддя: Гончарук О.В., м.Чернівці, (повний текст рішення складено - 14.12.2018),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-інвест» , м. Чернівці,

до відповідача ОСОБА_4 міської ради, м. Чернівці,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім вул. Головна, 275» , м. Чернівці,

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним додаткового договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-інвест» (надалі - ТОВ «Рембудсервіс-інвест» ) звернулось в Господарський суд Чернівецької області з позовом, в якому просило визнати незаконним п. 4 рішення ОСОБА_4 міської ради 13 сесії VII скликання від 13.10.2016 № 418, яким поновлено ТОВ Рембудсервіс-Інвест з 25.09.2014 договір оренди земельної ділянки від 08.04.2003 №516 за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) до 01.06.2021, для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що поновлення договору оренди земельної ділянки від 08.04.2003, без права її поділу згідно рішення ОСОБА_4 міської ради від 13.10.2016 № 418 здійснено без врахування попередньо проведеного за згодою сторін і в установленому законом порядку, поділу земельної ділянки на дві окремі: №1 - площею 0,2338 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062), вид використання - для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, №2 - площею 0,5582 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0063), вид використання - для обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

В обґрунтування вимог покликається на те, що частина групи багатоквартирних житлових будинків здана в експлуатацію та підлягає передачі для обслуговування ОСББ Мій дім вул. Головна, 275 на частині поділеної земельної ділянки.

Прийнятим рішенням органу місцевого самоврядування, в односторонньому порядку, змінено раніше досягнуту згоду на поновлення договору оренди двох окремо сформованих земельних ділянок, шляхом пролонгації вже неіснуючої земельної ділянки без права її поділу.

Рішення органу місцевого самоврядування унеможливлює державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі додаткового договору №7/516, яким поновлено договір оренди землі з 25.09.2014 до 01.06.2021 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу землі.

Відповідно позивач просить визнати недійсним додатковий договір №7/516 від 16.11.2016 до договору оренди землі на підставі ст. 215 ЦК України відповідно до якої, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, суперечність правочину актам законодавства, а саме ст.15 Закону України Про оренду землі .

Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 15, 33 Закону України Про оренду землі , ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України та ст.ст. 203, 215, 216Цивільного кодексу України .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.12.2018 позов задоволено, визнано незаконним пункт 4 рішення 13 сесії VII скликання ОСОБА_4 міської ради від 13.10.2016 №418, яким поновлено ТОВ Рембудсервіс-Інвест з 25.09.2014 договір оренди земельної ділянки від 08.04.2003 №516 за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) до 01.06.2021, для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки.

Визнано недійсним укладений між ОСОБА_4 міською радою та ТОВ Рембудсервіс-Інвест додатковий договір №7/516 до договору оренди землі від 16.11.2016, яким договір оренди землі поновлюється з 25.09.2014 до 01.06.2021 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_4 міської ради на користь ТОВ «Рембудсервіс-інвест» 3524,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що у відповідача були відсутні правомочності на розпорядження земельною ділянкою, про поновлення договору оренди щодо якої йдеться у пункті 4 рішення ОСОБА_4 міської ради 13 сесії VII скликання від 13.10.2016 № 418, оскільки на момент винесення рішення земельна ділянка, не існувала як об'єкт цивільних прав, з врахуванням того, що в її межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки № 1 - площею 0,2338 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062) та № 2 - площею 0,5582 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0063) без зміни цільового призначення.

При цьому, місцевий господарський суд визнав недійсним додатковий договір № 7/516 від 16.11.2016 про поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки сторонами не дотримано вимог пункту 1 частини1 статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакцій, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) щодо визначення такої істотної умови договору як об'єкт оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 міська рада (відповідач) просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову, в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні відносини та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач посилається на те, що судом помилково застосовано положення ст. 15 Закону України Про оренду землі , оскільки такими регулюються питання укладення нового договору, а не внесення змін до діючого договору оренди землі.

Не надано належної оцінки тому, що при розгляді питання про поновлення договору оренди землі шляхом прийняття оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваної додаткової угоди була згода сторін. При цьому, факт підписання позивачем додаткової угоди спростовує наявність його порушеного права.

Судом не досліджено зазначені у позовній заяві посилання на те, що порушення прав позивача полягає у відмові державного реєстратора здійснити реєстраційні дії через відсутність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019).

Суд не звернув увагу на те, що між сторонами відсутній спір щодо правомірності реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062 та кадастровий номер 7310136600:09:003:0063), відтак і застосування до спірних відносин Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 є помилковим.

Узагальнені доводи та заперечення, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.12.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків місцевого господарського суду.

Позивач посилається на те, що зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору в порядку, передбаченому частинами 1, 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки такі зміни мають наслідком укладання нового договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, а не пролонгацією існуючого.

Також зазначає, що укладення Додаткового договору № 7/516 від 16.11.2016 про поновлення договору оренди земельної ділянки (яка на момент укладення вже була поділена на дві нові земельні ділянки, а звідси відсутність об'єкта оренди -земельної ділянки, що була до поділу як об'єкта цивільних прав) унеможливлює державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі зазначеного Додатковго договору, а звідси і право користування нею.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 04.12.2018 скасувати.

Представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між ОСОБА_4 міською радою (орендодавець) та ТОВ «Рембудсервіс-інвест» (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки № 516 від 08.04.2003 (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець на підставі рішення 7 сесії ОСОБА_4 міської ради XXIV скликання від 26.12.2002 за № 123 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,7920 га, що розташована в місті Чернівці на вул. Головній, 275, згідно з планом зовнішніх меж землекористування (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.2 Договору, земельна ділянка надається в оренду терміном до 30.12.2008 для будівництва групи багатоповерхових житлових будинків.

Пунктом 4.4 Договору оренди встановлено, що після закінчення терміну, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки, відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий термін його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Додатковим договором №5/516 від 21.11.2008 термін дії Договору поновлено на тих самих умовах, зі строком дії до 25.09.2014.

ТОВ «Рембудсервіс-інвест» звернулося до відповідача із заявою № 68 від 09.07.2013, в якій зазначили про передачу в оренду ОСББ «Мій дім - вул. Головна, 275» частини земельної ділянки для обслуговування зданих в експлуатацію багатоквартирних житлових будинків № № 275-А, 275-Б, 275-В, 275-Г в кварталі багатоповерхової забудови по вул. Головній, 275 в м. Чернівці (а.с. 119).

З Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.07.2015, (а.с. 97-102), вбачається, що на частині переданої земельної ділянки збудовано житловий будинок.

Аналізуючи правову процедуру поділу орендованої земельної ділянки на дві окремі в межах раніше сформованої та наданої в оренду за договором від 08.04.2003 (з наступним поновленням на тих самих умавах), апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 зазначеної сатті визначено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій» для підготовки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок необхідно отримати згоду власника земельної ділянки на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем.

01.12.2014 ОСОБА_4 міська рада прийняла рішення за №1416 (надалі - рішення № 1416), яким вирішено поновити з 25.09.2014 ТОВ «Рембудсервіс-Інвест» договір оренди земельної ділянки від 08.04.2003 № 516 за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019), для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків терміном на один рік (пункт 9 рішення) та надано ТОВ «Рембудсервіс-Інвест» дозвіл на поділ орендованої земельної ділянки за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019), для будівництва групи багатоповерхових житлових будинків (код 02.03) на 2 (дві) земельні ділянки: №1- орієнтовною площею 0,2338 га, №2 - орієнтовною площею 0,5582 га, у зв'язку з поданою заявою ТОВ «Рембудсервіс-Інвест» (а.с. 43-44) щодо поділу земельної ділянки на дві окремі.

Цьому рішенню органу місцевого самоврядування передували лист-погодження за № 04/01-08/1-2298 від 19.07.2013 підписаний заступником директора, начальником управління земельних ресурсів Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_6 (а.с. 120), яким надано дозвіл на замовлення технічної документації для формування земельних ділянок шляхом поділу на дві окремі.

Враховуючи зазначену згоду ОСОБА_4 міської ради на замовлення технічної документації, ТОВ «Рембудсервіс-Інвест» звернулося до проектної організації Державне підприємство «ОСОБА_4 геоінфоцентр» з листом № 73 від 23.07.2013 про виготовлення технічної документації на оренду земельної ділянки (а.с. 121).

Спеціалізованою організацією Державним підприємством «ОСОБА_4 геоінфоцентр» (код ЄДРПОУ 30208463), розроблено технічну документацію із землеустрою, згідно з якою проведено поділ земельної ділянки за адресою м. Чернівці, вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) на дві окремі земельні ділянки: розташування обох земельних ділянок Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 275, код класифікатора видів цільового призначення земель 02.03, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки №1 - площею 0,2338 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, земельної ділянки та №2 - площею 0,5582 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0063) для обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

Відповідно до частин 3, 4 статті 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 6 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Судами встановлено, що при формуванні земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, зміни цільового призначення земельних ділянок не відбулося.

Таким чином, присвоєння кадастрових номерів та формування двох земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки свідчить про виникнення нового, у розумінні закону, об'єкту цивільних прав, а саме земельної ділянки № 1 - площею 0,2338 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062) та земельної ділянки № 2 - площею 0,5582 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0063).

Отже, судами досліджено, що формування двох земельних ділянок відбулося у встановленом законом порядку.

Окрім того, за даними Державного земельного кадастру в позивача відсутня орендована земельна ділянка (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019), та не обліковується вона за органом місцевого самоврядування, натомість сформовані дві земельні ділянки (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062 та кадастровий номер 7310136600:09:003:0063), які не передбачені договором оренди земельної ділянки від 08.04.2003

Разом з тим, ст. 125 ЗК України встановлено, що права на землю, в тому числі права оренди, виникають лише з моменту державної реєстрації цих прав. Тобто, позивач, не зареєструвавши укладений у 2016 році договір, не має права використовувати цю земельну ділянку, у зменшених розмірах.

Предметом спору в даній справі є рішення ОСОБА_4 міської ради за № 418 від 13.10.2016 (надалі - рішення № 418), відповідно до пункту 4 якого вирішено поновити з 25.09.2014 ТОВ «Рембудсервіс-Інвест» договір оренди земельної ділянки від 08.04.2003 №516 за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) до 01.06.2021, для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки, яке прийнято без врахування рішенння ОСОБА_4 міської ради за №1416 від 01.12.2014, що реалізоване шляхом формування двох земельних ділянок та відповідає вимогам ст. 79-1 Земельного кодексу України про що зроблено судом висновок вище.

Пунктом 5 рішення № 418 зобов'язано осіб, яким надаються в оренду земельні ділянки, укласти впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення з ОСОБА_4 міською радою договори оренди землі та сплатити кошти за фактичне користування земельними ділянками в еквіваленті орендної плати, відповідно до умов договорів.

На виконання цього рішення сторонами укладено додатковий договір №7/516 від 16.11.2016, відповідно до п.1 якого, Договір оренди землі поновлюється з 25.09.2014 до 01.06.2021 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки.

Згідно п.14 вказаного Додаткового договору №7/516 орендар зобов'язаний зареєструвати право оренди земельної ділянки в органі, що проводить державну реєстрацію прав. Позивач звертався до Реєстраційної служби ОСОБА_4 міської ради про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі Додаткового договору № 7/516 про що є докази в матеріалах справи (а.с. 55).

Згідно із частиною пятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно, цивільні права та обовязки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Частиною першою статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Водночас цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Судами встановлено, що орендовані позивачем земельні ділянки були сформовані шляхом поділу, присвоєно нові кадастрові номери та які зареєстровані в установленому законом порядку.

Отже, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що оспорюване рішення відповідача, як органу місцевого самоврядування, та укладений на підставі цього рішення додатковий договір про поновлення договору оренди, стосується земельної ділянки, яка на момент прийняття оскаржуваного рішення та договору не існувала, оскільки була сформована шляхом поділу на дві окремі.

Отже, відмова у державній реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі Додаткового договору № 7/516 обумовлена протиправними діями відповідача, що встановлено судами.

З огляду на вимоги позовної заяви та перевіряючи законність п. 4 рішення ОСОБА_4 міської ради 13 сесії VII скликання від 13.10.2016 № 418, відповідно до якого вирішено поновити з 25.09.2014 ТОВ «Рембудсервіс-Інвест» договір оренди земельної ділянки від 08.04.2003 №516 за адресою вул. Головна, 275, площею 0,7920 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0019) до 01.06.2021, для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, без права поділу земельної ділянки суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:09:003:0019, яка була предметом договору оренди від 08.04.2003 станом на час розгляду справи поділена, внаслідок чого сформовано дві окремі земельні ділянки, № 1 - площею 0,2338 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062) та земельної ділянки № 2 - площею 0,5582 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0063).

Аналізом положень статей 177, 181, 373, 374 ЦК України передбачено, що земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Судами встановлено, що земельна ділянка яка була предметом договору оренди від 08.04.2003 за кадастровим номером 7310136600:09:003:0019 не існує як об'єкт цивільних прав. В її межах, шляхом поділу сформовано та утворено дві інші земельні ділянки: № 1 - площею 0,2338 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0062) та № 2 - площею 0,5582 га (кадастровий номер 7310136600:09:003:0063), а тому і відсутні у відповідача правомочності на її розпорядження.

З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання незаконним пункту 4 рішення ОСОБА_4 міської ради 13 сесії VII скликання від 13.10.2016 № 418.

Щодо вимоги про визнання недійсним додаткового договору від № 7/516 від 16.11.2016 до договору оренди землі від 08.04.2003, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання його недійсним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі визначено істотні умови договору оренди землі, до яких серед інших (підпункт 1 частини 1 статті 15) відноситься, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Статтею 33 Закону встановлено умови поновлення договору оренди землі, з зазначенням у частинах 9 та 12 цієї статті, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Судами встановлено, що земельна ділянка площею 0,7920 га з кадастровим номером 7310136600:09:003:0019, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, поділена на дві окремі земельні ділянки, а тому об'єкт договору оренди неузгоджується з земельними ділянками, які сформовані шляхом поділу.

Відтак, ОСОБА_4 міською радою надана згода, а сторонами на підставі такої укладено додатковий договір № 7/516 від 16.11.2016 до договору оренди землі щодо неіснуючого об'єкту оренди, тобто сторонами не дотримано вимог пункту 1 частини1 статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакцій, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) щодо визначення такої істотної умови договору як об'єкт оренди.

З вищезазначених підстав, додатковий договір № 7/516 від 16.11.2016 про поновлення договору оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Посилання апелянта на згоду сторін при підписанні додаткової угоди № 7/516 від 16.11.2016 до договору оренди землі від не заперечує право позивача надане Конституцією України (ст. 32) на звернення до суду за захистом свого порушеного права, яке полягало в неможливості реалізувати покладений на нього обов'язок щодо реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов'язки без втручання суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи те, що предметом спору у даній справі є визнання незаконним п. 4 рішення 13 сесії VII скликання від 13.10.2016 № 418 та визнання недійсним додаткового договору № 7/516 від 16.11.2016 до договору оренди землі, доводи апеляційної скарги про те, що порушення прав позивача полягає у відмові в державній реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі додаткового договору № 7/516 не беруться судом до уваги.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, а судом першої інстанції дані норми використанні з метою спростування заперечень відповідача про наявність спору між позивачем та Реєстраційною службою ОСОБА_4 міської ради, що здійснює державну реєстрацію речового права.

Відповідно до п.п. 3) ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову місцевий господарський суд обгрунтовано з посиланням на законодавство дав оцінку аргументам учасників судового процесу.

З врахуванням викладеного також спростовуються доводи апелянта про те, що судом помилково застосовано ст. 15 Закону України «Про оренду землі» .

Аргументи відповідача, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу про залишення рішення суду першої інстанції без змін, повністю відповідають як встановленим обставинам по справі, так і юридичній кваліфікації правовідносин, що склалися між сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга ОСОБА_4 міської ради підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 04.12.2018 без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 5286,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №2287 від 06.12.2018.

Керуючись ст. ст. 236 , 269 , 270 , 275 , 276 , 281-284 ГПК України , Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Чернівецької області від 04.12.2018 у справі №926/1526/18 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 міської ради за №01/02-18-11695/1 від 26.12.2018 залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 5286,00 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України .

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

Повний текст постанови підписано 11.03.2019