Постанова

від 13.12.2018 по справі 913/11/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/11/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2018 (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Дучал Н.М., Склярук О.І.) у справі №913/11/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Марічка"

про стягнення 398 396,49 грн,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. В грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Марічка" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредитної лінії №236 від 12.03.2014 станом на 18.12.2017 в сумі 398 396,49 грн, з яких:

- 154 531,48 грн - проценти за кредитом з 07.11.2016 по 06.12.2017;

- 1 500,58 грн - прострочена комісія за резервування кредитних коштів з 06.01.2016 по 06.02.2017;

- 47 922,33 грн - 3% річних за прострочення сплати кредиту з 28.09.2015 по 12.11.2017;

- 4 728,07 грн - 3% річних за прострочення сплати процентів за кредитом з 28.09.2015 по 17.12.2017;

- 176 348,04 грн - інфляційні втрати за період з жовтня 2015 року по жовтень 2017 року за прострочення сплати кредиту;

- 13 365,99 грн - інфляційні втрати за період з жовтня 2015 року по листопад 2017 року за прострочення сплати процентів за кредитом.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тривалим невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2015 у справі №913/1019/15, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого у банку виникло право на стягнення коштів за період, який передує повному виконанню рішення.

3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.03.2018 у справі №913/11/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 156 032,06 грн; інфляційні втрати в сумі 189 714,03 грн; 3% річних в сумі 52 650,40 грн, витрати на сплачений судовий збір в сумі 5 975,96 грн. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що внаслідок тривалого невиконання рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2015 у справі №913/1019/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2018 рішення Господарського суду Луганської області від 12.03.2018 скасовано в частині стягнення заборгованості по сплаті процентів за кредитом в сумі 79 092,55 грн, 3% річних за прострочення сплати процентів за кредитом в сумі 1 154,95 грн, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за кредитом в сумі 3 612,60 грн та судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 257,91 грн. Викладено абзаци 1-2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Марічка" про стягнення 398 396 грн 49 коп задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Марічка" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість по сплаті процентів за кредитом в сумі 75 438,93 грн, прострочену комісію за резервування кредитних коштів в сумі 1 500, 58 грн, 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 47 922,33 грн, 3% річних за прострочення сплати процентів за кредитом в сумі 3 573,12 грн, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту в сумі 176 348,04 грн, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за кредитом в сумі 9 753,39 грн, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4 718,04 грн."

5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав, що сторонами договору кредитної лінії №236 від 12.03.2014 встановлено строк кредитування по 10.03.2017, а відтак, у межах строку кредитування до 10.03.2017 відповідач мав обов'язок сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у відповідності до вимог кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у справі № 913/11/18, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 12.03.2018.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судом апеляційної інстанції не враховано положення п. 2.7.2 кредитного договору, в якому сторони погодили розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом, які розраховуються до повного погашення заборгованості за договором.

8. Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, судом апеляційної інстанції не враховано, що касаційний суд виходив з інших обставин.

Позиція учасників справи

9. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, наданому йому відповідно до положень ст. 295 ГПК України, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів заявника і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

11. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Марічка" (далі - позичальник, відповідач) укладено Договір кредитної лінії №236 від 12.03.2014.

12. Відповідно до п.п. 2.2 - 2.4 кредитного договору кредит надано у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на поповнення обігових коштів (Цільове призначення Кредиту) з остаточним терміном повернення не пізніше 10.03.2017. Позичальник зобов'язався не пізніше останнього Банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування Кредитом у межах встановленого у звітному періоді Діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період. Позичальник також зобов'язався здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування. Максимальний ліміт кредитування становить 1 000 000,00 (один мільйон) гривень 00 копійок.

13. Сторонами встановлено графік погашення заборгованості: до 31.01.2017 (включно) -1 000 000,00 грн.; з 01.02.2017- 10.03.2017 (включно) - 500 000,00 грн.

14. Відповідно до п. 2.7.1 кредитного договору, процентна ставка встановлена в розмірі 21% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному договором.

15. Згідно з п. 2.7.2. - 2.7.3. кредитного договору, проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором; нараховані за період з першого дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником Кредиту (або його частки) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4. цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового погашення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту.

16. Згідно з п. 2.10.3. Кредитного договору, за резервування коштів на невикористану частину Кредиту сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 1% річних від суми невикористаної частини Кредиту щомісячно в строк до п'ятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

17. Господарськими судами встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 07.12.2015 у справі №913/1019/15 позов ПAT "Ощадбанк" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Торговельний дім Марічка" заборгованість за кредитним договором від 12.03.2014 №236, існуючу станом на 27.09.2015, а саме:

- прострочений борг по кредиту в сумі 883 481,46 грн;

- прострочені проценти по кредиту в сумі 35 521,94 грн;

- прострочену комісію за резервування в сумі 352,84 грн;

- пеню за несвоєчасну сплату комісії в сумі 20 грн. 80 коп.;

- 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 11 866,60 грн;

- 3% річних по прострочених відсотках в сумі 73,38 грн;

- інфляційні втрати по простроченому основному боргу в сумі 64 444,85 грн; а також стягнуто судовий збір в сумі 14 936,43 грн.

18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання за Договором кредитної лінії №236 від 12.03.2014 лише 13.11.2017. Факт повного погашення боргу за Договором кредитної лінії №236 від 12.03.2014 підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особових рахунків, меморіальними ордерами та постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 15.11.2017 ВП №49754382.

19. Відповідно до статей 599 та 629 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

20. З аналізу статей 598 - 609 Цивільного кодексу України слід дійти висновку, що рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 25.05.2016 у справі №6-157цс16, відповідно до якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України , а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

21. Відповідно до положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

22. Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

23. Згідно із частиною 3 статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

24. Згідно із ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу .

25. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

26. За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

27. Факти невиконання відповідачем зобов'язань з повернення суми одержаного кредиту у строк, встановлений кредитним договором №236 від 12.03.2014 та неналежного виконання зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом за період з 06.08.2015 по 27.09.2015, комісії за резервування, встановлено рішенням Господарського суду Луганської області від 07.12.2015 у справі №913/1019/15 (між тими ж сторонами), тому ці факти не підлягають повторному доказуванню.

28. З урахуванням положень пунктів 2.2 - 2.4, 2.7.1, 2.10.3 кредитного договору №263 від 12.03.2014, встановлених обставин щодо виконання відповідачем рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2015 у справі №913/1019/15 лише 13.11.2017, на підставі належної правової оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, місцевим і апеляційним господарськими судами достеменно встановлено факт існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Марічка", яка виникла у подальший період - з 28.09.2015.

29. Оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє Банк права на нарахування процентів в порядку, передбаченому статтею 1048 Цивільного кодексу України , а також інших сум за кредитним договором, господарські суди дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем процентів, комісії за резервування кредитних коштів, 3% річних за прострочення сплати кредиту, 3% річних за прострочення сплати процентів за кредитом, інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за кредитом.

30. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті процентів та нарахованих на них 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, та вказав, що сторонами договору кредитної лінії №236 від 12.03.2014 встановлено строк кредитування по 10.03.2017, а відтак, у межах строку кредитування до 10.03.2017 відповідач мав обов'язок сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у відповідності до вимог кредитного договору.

31. Виходячи з приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України , з огляду на той факт, що сторонами встановлено строк кредитування по 10.03.2017, зважаючи на заявлений позивачем період нарахування процентів, 3% річних та інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, апеляційний господарський суд зробив висновок, що правомірним є часткове стягнення з відповідача заборгованості по процентам в сумі 75 438,93 грн за період з 07.11.2016 до 10.03.2017, 3% річних за прострочення сплати процентів за кредитом в сумі в сумі 3 573,12 грн за період з 28.09.2015 по 17.12.2017 та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за кредитом в сумі 9 753,39 грн за період з жовтня 2015 року по листопад 2017.

32. Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

33. Водночас, в пункті 2.7.2. кредитного договору сторони погодили, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором.

34. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

35. Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

36. Колегія суддів зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 2.7.2 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6 , 627 ЦК України ) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України , допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

37. Відтак, враховуючи умови договору №236 від 12.03.2014, судом апеляційної інстанції помилково застосовано до правовідносин сторін даного спору правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, та відмовлено в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті процентів за кредитом, 3% річних за прострочення сплати процентів за кредитом та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за кредитом.

38. Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

39. Зважаючи на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, та виходячи з системного аналізу наведених вище статей ЦК України і умов кредитного договору, колегія суддів дійшла висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за цим договором та не позбавляє Банк права на отримання належних йому процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості.

40. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і помилково скасував у цій частині законне рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

42. Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

43. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги є обгрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишене в силі як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" - задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у справі №913/11/18 - скасувати.

3. Рішення Господарського суду Луганської області від 12.03.2018 у справі №913/11/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Марічка" (код 32909278) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (код 09304612) 11 951,90 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарського суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.