Рішення

від 04.12.2018 по справі 826/7997/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2018 року 15:36 № 826/7997/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Чуб Н.С.

за участі представників сторін:

від позивача - Д'яков В.О.

від відповідача -1, 2 - Биков В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк Сіті

до 1) Державної фіскальної служби України;

2) Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницький області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05

лютого 2018 року №0001014112, №0001031412 та рішення від 18 квітня 2018

року №13450/6/99-99-11-01-02-25

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лайк Сіті (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі по тексту - ГУ ДФС у Вінницькій області) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05.02.2018 № 0001031412.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05.02.2018 № 0001041412.

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України від 18.04.2018 № 13450/6/99-99-11-01-02-25.

Позов обґрунтований тим, що факт вчинення господарських операцій між Позивачем та контрагентами підтверджується належно оформленими первинними документами, що мають обов'язкові реквізити, тому висновок ГУ ДФС у Вінницькій області про безоплатне отримання Позивачем паливно-мастильних матеріалів на суму 2 558 721 грн. та завищення фінансового результату (збитки) на суму 90 948 117,96 грн. у податковій декларації з податку на прибуток шляхом включення до розрахунку фінансового результату витрати на сплату відсотків за кредитом є безпідставними, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 05.02.2018 № 0001041412, № 0001031412 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також Окружним адміністративним судом міста Києва було відкрито провадження у справі № 826/8618/18 за адміністративним позовом ТОВ Лайк Сіті про визнання протиправними дій ДФС України, визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.12.2017 № 4283, визнання протиправними дій ГУ ДФС у Вінницькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Позивач посилався на відсутність підстав для проведення перевірки, на підтвердження чого надав ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 757/43991/17-к, якою апеляційну скаргу представника ТОВ Лайк Сіті задоволено та скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року по справі № 757/43991/17-к у кримінальному провадженню № 42017000000001823 від 06.06.2017р., а клопотання про надання дозволу на проведення перевірки повернуто старшому прокурору групи прокурорів - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Ковальову І.І.

На думку Позивача, у ГУ ДФС у Вінницькій області були відсутні підстави для призначення та проведення перевірки контролюючим органом, що є підставою для визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідачі до суду подали відзиви на позовну заяви в яких проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши на правомірність наказу та дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача. З урахуванням викладеного, на думку ДФС України рішення, прийняте за результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень є законним та обґрунтованим.

Державною фіскальною службою України до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано клопотання відповідачів про об'єднання позовних вимог у справах №826/8618/18 та №826/7997/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотань про об'єднання позовних вимог у справах №826/8618/18 та №826/7997/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 04 грудня 2018 року з'явилися представники Позивача та Відповідачів. Представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник Відповідачів заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзивах.

В порядку статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04 грудня 2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Виконуючим обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС у Вінницькій області на підставі вимог ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 винесено наказ № 4283 від 11.12.2017 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛАЙК СІТІ (код ЄДРПОУ 39696471) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 17.03.2015 по 31.12.2016 .

На підставі вказаного наказу виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС у Вінницькій області № 4283 від 11.12.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Лайк Сіті (код ЄДРПОУ 39696471) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 17.03.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області складено Акт від 12.01.2018 № 102/1412/39696471, відповідно до якого встановлені порушення ТОВ Лайк Сіті :

1. п.19 П(С)БО 16 Витрати , ст.4, ч. І ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні із змінами і доповненнями, п.2.1, п.2.2 ст.2 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010 року №2755-VI, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 93 506 839 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 93 506 839 грн.

2. п.57.1 ст.57 розділу II та п.257.5 ст.257 розділу ХI Податкового Кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з акцизного податку згідно податкових повідомлень-рішень: від 02.03.017 № 0000311200 , в сумі 4036.23 грн. по Калинівському відділенню Калинівської ОДПІ, код 207; по Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС (Вінницький район, код 203) - податкове повідомлення рішення № 0000774000 від 28.04.2017 на суму 23 820 грн.; по Немирівській ОДПІ ГУ ДФС (Тульчинський район, код 222), - податкове повідомлення рішення № 0000043222 від 14.04.2017р., на суму 38501,3 грн.

3. п.п.14.1.36, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) завищено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 511 744 грн., в тому числі за листопад 2016 року на суму 511 744 грн.

4. п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі Акта перевірки від 12.01.2018 № 102/1412/39696471 ГУ ДФС у Вінницькій області винесено наступні податкові повідомлення-рішення № 0001031412 від 05.02.2018 та № 0001041412 від 05.02.2018.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, ТОВ ЛАЙК СІТІ було подано скаргу на вище зазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області, за результатами розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 18.04.2018 № 13450/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 05.02.2018 № 0001031412 та №0001041412, а скаргу Позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими ГУ ДФС у Вінницькій області податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням ДФС України за наслідками адміністративного оскарження, ТОВ Лайк Сіті звернулося із відповідним позовом до суду.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою встановлення усіх обставин справи суд вважає за необхідне надати правову оцінку діям відповідачів щодо призначення та проведення перевірки, що має істотне значення для оцінки правомірності дій суб'єктів владних повноважень та прийнятих ними у подальшому рішень, що оскаржуються позивачем.

Як вбачається з наявною в матеріалах справи ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 по справі № 757/43991/17-к, проведення позапланової перевірки ТОВ Лайк Сіті (код ЄДРПОУ 39696471) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016 доручено спеціалістам Державної фіскальної служби України.

Згідно з положеннями п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, позапланова документальна перевірка здійснюється контролюючим органом за наявності такої підстави як отримання рішення слідчого судді про призначення перевірки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 757/43991/17-к, якою апеляційну скаргу представника ТОВ Лайк Сіті задоволено та скасовано як незаконну ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року по справі № 757/43991/17-к у кримінальному провадженні № 42017000000001823 від 06.06.2017, а клопотання про надання дозволу на проведення перевірки повернуто старшому прокурору групи прокурорів - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Ковальову І.І.

Як зазначає Київський апеляційний суд у своєму рішенні, звернення до слідчого судді місцевого суду з клопотаннями про призначення податкових перевірок слідчими або прокурорами в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, розгляд таких клопотань та ухвалення рішень за результатами їх розгляду слідчими суддями не передбачено КПК України.

Правова позиція з цього питання висловлена в ухвалі Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 243/6674/17-к, провадження № 51-499км17.

Положеннями ст. 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у тому числі, наказів про проведення позапланової перевірки та податкових повідомлень-рішень, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Верховний Суд в постанові 03.04.2018 по справі № 820/4482/17 (адміністративне провадження № К/9901/223/17) виклав правову позицію, відповідно до якої - відсутність підстав для проведення перевірок, зазначених підпунктами 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, з урахуванням відсутності підстав для проведення перевірки та правової позиції Верховного Суду, наслідки проведеної ГУ ДФС у Вінницькій області перевірки є протиправними.

Щодо взаємовідносин ТОВ Лайк Сіті (код ЄДРПОУ 39696471) з ПАТ КБ Приватбанк щодо залучення кредитних коштів.

Як вбачається з Акту перевірки від 12.01.2018 № 102/1412/39696471, ГУ ДФС у Вінницькій області встановлено порушення п.19 П(С)БО 16 Витрати , ст.4, ч. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні із змінами і доповненнями, п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, у наслідок чого ТОВ Лайк Сіті включило до розрахунку фінансового результату витрати на сплату відсотків за кредитом, що призвело до завищення фінансового результату (збитки) на суму 90 948 117,96 грн. у податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік.

За наслідком Акту ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001031412 від 05.02.2018, яким за порушення п.п. 134.1.1 п.131.1 ст. 134 Податкового кодексу України зменшено Позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 93 506 839 грн.

Так, між ТОВ Лайк Сіті та ПАТ КБ Приватбанк укладено Кредитний договір №4Л16089Г від 20.10.2016. За умовами Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позивачу відновлювальну кредитну лінію, ліміт кредитного договору: 4 300 000 000,00 грн. на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту - жовтень 2024 року. За користування кредитом Позивач сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних.

Також, 20.10.2016 між ТОВ Лайк Сіті та ПАТ КБ Приватбанк укладено з використанням електронного цифрового підпису (печатки) наступні типові договори поруки:

№4И13700Д/П відповідно до якого ТОВ Лайк Сіті виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Інвестгруп (код ЄДРПОУ 32126346) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4И13700Д від 01.11.2013, №4И13703Д від 04.11.2013, №4И13708И від 07.11.2013, №4И14157И від 11.04.2014 та №4И15072И від 26.03.2015;

№4Р13800Д/П відповідно до якого ТОВ Лайк Сіті виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Реал-Стандарт (код ЄДРПОУ 36162739) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4Р13800Д від 13.12.2013, №4Р13802И від 20.12.2013, №4Р14139И від 19.02.2014 та №4Р15044И від 17.02.2015;

№4Ф13423И/П відповідно до якого ТОВ Лайк Сіті виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Фаборіс (код ЄДРПОУ 35339131) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4Ф13423И від 04.07.2013, №4Ф13786Д від 05.12.2013 та №4Ф13787Д від 09.12.2013;

№4Ц14032И/П відповідно до якого ТОВ Лайк Сіті виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Церіс (код ЄДРПОУ 35739432) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4Ц14032И від 21.01.2014, №4Ц14060Д від 10.02.2014, №4Ц14066Д від 11.02.2014 та №4Ц15020И від 22.01.2015;

№4Ю14262Д/П відповідно до якого ТОВ Лайк Сіті виступає поручителем перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Юнікс (код ЄДРПОУ 32560431) своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами по кредитним договорам №4Ю14262Д від 29.07.2014 та №4Ю14267И від 06.08.2014.

На виконання умов Кредитного договору ПАТ КБ Приватбанк 20.10.2016 перераховано на адресу ТОВ Лайк Сіті грошову суму в розмірі 4 271 535 872,75 грн.

Отримані кредитні кошти ТОВ Лайк Сіті 20.10.2016 перераховано на адресу ПАТ КБ Приватбанк в рахунок погашення заборгованості ТОВ Інвестгруп в сумі 1 155 281 018,82 грн., ТОВ Реал-Стандарт - 740 133 085,72 грн., ТОВ Фаборіс - 145 571 852,13 грн., ТОВ Церіс - 1 116 692 857,96 грн. та ТОВ Юнікс - 1 155 281 018,82 грн. на підставі зазначених договорів поруки, в загальній сумі 4 271 535 872,73 грн.

Висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що проведений аналіз наданих документів та бухгалтерських проведень свідчить про відсутність факту використання залучених по Кредитному договору коштів для фінансування діяльності пов'язаної з продажем паливно-мастильних матеріалів. Таким чином, ТОВ Лайк Сіті кредитні кошти згідно з договором від 20.10.2016 №4Л16089Г були використані всупереч умовам їх надання. Представником Відповідачів зазначено, що залучені кошти по Кредитному договору були використані всупереч умовам їх надання, не для фінансування діяльності пов'язаної з продажем паливно-мастильних матеріалів, а саме з метою не пов'язаною з господарською діяльністю підприємства.

З приводу встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу, згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, суд зазначає, що не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати у певний проміжок часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 2а-1670/7883/12 (ЄДРСР № 71939022).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 по справі № 816/4226/13-а (ЄДРСР № 71834548) дійшов до висновку, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК, які надають платнику податку право зменшити оподатковуваний доход на суму витрат. Встановлення законодавцем такої податкової преференції має на меті стимулювання ділової активності суб'єктів господарської діяльності. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди (витрат, податкового кредиту).

Як зазначив Позивач укладення кредитних договорів та договорів поруки є лише передумовою настання економічної вигоди для Позивача у вигляді отримання можливості стягнення із ТОВ Церіс , ТОВ Інвестгруп , ТОВ Реал-Стандарт , ТОВ Фаборіс та ТОВ Юнікс сум грошових коштів або майна, що суттєво перевищує розмір фактичної заборгованості. Позитивна різниця між сумою зобов'язань за кредитними договорами та загальною сумою забезпечення виконання боржниками своїх зобов'язань, дозволяла Позивачу досягти мети своєї господарської дії, яка полягала в реалізації права кредитора на звернення стягнення на передане в забезпечення по кредитним договорам майно. Отримані Позивачем кошти від реалізації такого майна повинні були бути направлені на погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, укладеним між Позивачем та ПАТ КБ Приватбанк , сплату податків та зборів, фінансування власної господарської діяльності тощо.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Положеннями ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ст. 6 Господарського кодексу України).

У силу ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України випливає, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст. 44 Господарського кодексу України).

З наведених норм чітко вбачається, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання, а, отже, господарської діяльності.

Позивачем у межах наданих йому прав щодо збирання доказів, що свідчать на його користь, надано висновок судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 60/7 від 15.06.2018, відповідно до якого судовим експертом за результатами проведеного дослідження встановлено:

Висновки, викладені в Акті ГУ ДФС в Вінницькій області № 102/1412/39696471 від 12.01.2018 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Лайк Сіті (код ЄДРПОУ 39696471) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 17.03.2015 року по 31.12.2016 року щодо порушень в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток підприємств за 2016 рік на загальну суму 93 506 839,00 грн. та суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 511 744,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються .

Крім того Позивачем надано висновок аудиторської консультації ТОВ Українська аудиторська служба , № 175 від 15.06.2018, з приводу того, що операції ТОВ Лайк Сіті із залучення кредитних коштів і сплатою відсотків за користування кредитними коштами пов'язані із господарською діяльністю підприємства, а погашення заборгованостей ТОВ Церіс , ТОВ Інвестгруп , ТОВ Реал-Стандарт , ТОВ Фаборіс та ТОВ Юнікс за договорами поруки не являються нецільовим використанням коштів.

При цьому ТОВ Лайк Сіті могло отримати економічну вигоду та прибуток, у випадку звернення стягнення на заставне майно у зв'язку з не виконанням зобов'язань боржниками, з урахуванням того, що сума заставного майна ТОВ Церіс , ТОВ Інвестгруп , ТОВ Реал-Стандарт , ТОВ Фаборіс та ТОВ Юнікс більш ніж в два рази перевищує суму боргових зобов'язань (11 843 300 718,00 / 4 271 535 872,73), які погашені ТОВ Лайк Сіті .

З урахуванням викладеного, а також встановлені судом обставини спірної операції, суд дійшов висновку про те, що операції із залученням кредитних коштів Позивачем пов'язані із провадженням ним господарської діяльності та спрямовані на отримання прибутку.

Натомість, Відповідачем-2, як суб'єктом владних повноважень не надано суду достатніх доказів на підтвердження правильності власних висновків щодо включення витрат за вказаною операцією до розрахунку фінансового результату.

Таким чином суд приходить до висновку, що контролюючим органом без достатніх підстав та належних доказів зроблено висновок, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001031412 від 05.02.2018.

Щодо взаємовідносин ТОВ Лайк Сіті (код ЄДРПОУ 39696471) з контрагентом ТОВ Дельта Фокс (код ЄДРПОУ 40161034).

Як вбачається зі змісту Акту від 12.01.2018 № 102/1412/39696471, ГУ ДФС у Вінницькій області встановлено порушення ТОВ Лайк Сіті п.п.14.1.36, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, чим завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 511 744 грн., в тому числі за травень 2016 року на суму 511 744 грн., а також у порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010 року №2755-VI, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи ТОВ Лайк Сіті занижено інший дохід на загальну суму 2 558721 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 2 558 721 грн.

На підставі Акту ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001041412 від 05.02.2018 , яким за порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ на суму 639 680,00 грн., з яких + 511 744,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 127 936,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд встановив, що в перевіряємий період основним видом діяльності ТОВ Лайк Сіті є роздрібна торгівля нафтопродуктами, а також роздрібна торгівля з реалізації пального на автозаправних станціях ТОВ Лайк Сіті у Вінницькій області.

Для проведення розрахункових операцій за готівкові кошти через автозаправні станції ТОВ Лайк Сіті зареєстровано реєстратори розрахункових операцій.

Для проведення господарської діяльності з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС між ТОВ Лайк Сіті та ТОВ Дельта Фокс укладено договір поставки № ДФ05-0001 від 06.05.2016 (а.с.180-181, Т-1), відповідно до якого ТОВ Дельта Фокс (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ Лайк Сіті (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів. Додатковим угодами до договорів поставки Сторони узгодили характеристики нафтопродуктів її вартість, тощо. Відповідно до умов укладених договорів поставка здійснювалась на умовах: ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт та інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

До вище зазначеного договору поставки між ТОВ Лайк Сіті та ТОВ Дельта Фокс укладено Додаткову угоду № ДФ-160531000088 від 06.05.2016 (а.с.182, Т-1), відповідно до якої сторони узгодили, що ТОВ Дельта Фокс зобов'язується поставити на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ Лайк Сіті (Покупець) прийняти бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару УКТЗЕД 2710124192 у кількості 49,390 тон вартістю 1 268 335,20 грн., у тому числі ПДВ 211389,20 грн., бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 Код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 67,625 тон вартістю 1 736 610,00 грн., у тому числі ПДВ 289 435,00 грн., а всього нафтопродуктів загальною вартістю 3 004 945,20 грн., у тому числі ПДВ 500 824,20 грн.

ТОВ Дельта Фокс передано, а ТОВ Лайк Сіті прийнято на умовах EXW - (Резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належить ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності, або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів) відповідні нафтопродукти за актом приймання-передачі від 31.05.2016 № ДФ-160531000088 (а.с.185, Т-1) бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару УКТЗЕД 2710124192 у кількості 49,390 тон вартістю 1 268 335,20 грн., у тому числі ПДВ 211389,20 грн., бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 Код УКТЗЕД 2710124195 у кількості 67.625 тон вартістю 1 736 610,00 грн., у тому числі ПДВ 289 435,00 грн., а всього нафтопродуктів загальною вартістю 3 004 945,20 грн., у тому числі ПДВ 500 824,20 грн.

На підставі складеної та зареєстрованої ТОВ Дельта Фокс податкової накладної від 31.05.2016 № 31 на загальну суму 3 004 945,20 грн., в т.ч. ПДВ 500 824,20 грн. (а.с.189, Т-1), ТОВ Лайк Сіті сформувало податковий кредит у розмірі 500 824,20 грн. і в подальшому відобразило його в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

Листом від 23.12.2016 (а.с.186) ТОВ Дельта Фокс повідомило ТОВ Лайк Сіті , що ТОВ Дельта Фокс за Договором про відступлення права вимоги № ЛК 16-49 від 23.12.2016 відступило ТОВ Холдінвест Бізнес Груп право вимоги оплати за поставлений товар, що виникла на підставі п. 2 та п. 5 Договору поставки нафтопродуктів № ДФ05-0001 від 06.05.2016, укладеного між ТОВ Лайк Сіті та первісним кредитором ТОВ Дельта Фокс . В даному листі зазначено платіжні реквізити нового кредитора ТОВ Холдінвест Бізнес Груп (код ЄДРПОУ 40528649).

Позивачем 23.12.2016 перераховано ТОВ Холдінвест Бізнес Груп (код ЄДРПОУ 40528649), як новому кредитору за Договором поставки нафтопродуктів № ДФ05-0001 від 06.05.2016 суму в розмірі 1 500 000,00 грн. на підставі платіжних доручень № 1 та № 2 від 23.12.2016 (а.с.187-188, Т-1).

Судом встановлено, що на виконання умов укладених договорів поставки передача Позивачем придбаних у ТОВ Дельта Фокс нафтопродуктів (бензину, дизельного пального) відбувалась на нафтобазах ПАТ Дніпронафтопродукт із подальшою передачею на зберігання.

За результатами наданих послуг та на виконання умов вказаного вище договору зберігання № 5522 від 23.05.2016 між ТОВ Лайк Сіті та ПАТ Дніпронафтопродукт складено протокол узгодження ціни та актом приймання-передачі від 31.05.2016 (а.с.197-202, Т-1).

За надані послуги в травні 2016 року зі зберігання нафтопродуктів Позивачем сплачено ПАТ Дніпронафтопродукт грошову суму в розмірі 35 400,00 грн. Вартість наданих послуг підтверджується Актом № 05367 від 31.05.2016 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору №5522 від 23.05.2016 (а.с.202, Т-1), а факт оплати - платіжним дорученням № 310 від 13.07.2016 (а.с.205, Т-1).

Суд встановив, що відвантаження належних Позивачу нафтопродуктів ТОВ Дельта Фокс здійснювалось з нафтобази ПАТ Дніпронафтопродукт , що належить ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності, або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, а саме з нафтобази Бориспільської філії ПАТ Дніпронафтопродукт - 08322, Київська обл., Бориспільський район, село Проліски, вул. Промислова, будинок 1; а також з нафтобази ТОВ Еквіта (дог. № 3220 від 04.01.2013 з ПАТ Дніпронафтопродукт ), що розташована за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80, що підтверджується таврно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи (а.с.209-223, Т-1).

В свою чергу, перевезення нафтопродуктів з наведених вище нафтобаз на автозаправні станції Позивача здійснювалось підприємством, що має відповідну ліцензію і надає послуги з перевезення вантажів, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Кременчукнафтопродуктсервіс (код ЄДРПОУ 36093194) - згідно Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 55 від 23.05.2016.

На підтвердження перевезення пального зазначеним вище підприємством Позивачем надані акти здачі-приймання виконаних робіт № АР-0000383 від 31.05.2016, а факт оплати наданих послуг з перевезення підтверджується платіжним дорученням № 297 від 07.07.2016 (а.с.224-228, Т-1).

Факт перевезення нафтопродуктів (пального) на АЗС Позивача зазначеним вище підприємством підтверджується товарно-транспортними накладними, оформленими у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Для проведення господарської діяльності з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС між ТОВ Лайк Сіті та ТОВ Дельта Фокс укладено договір поставки № ДФ-0025 від 25.05.2016, відповідно до якого ТОВ Дельта Фокс (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ Лайк Сіті (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договорів. Додатковим угодами до договорів поставки Сторони узгодили характеристики нафтопродуктів її вартість, тощо. Відповідно до умов укладених договорів поставка здійснювалась на умовах: склад Покупця (АЗС). Допускається постачання товару кількома партіями. Місця поставки для кожної партії узгоджується за домовленістю Сторін (а.с.191, Т-1).

До вище зазначеного договору поставки між ТОВ Лайк Сіті та ТОВ Дельта Фокс укладено Додаткову угоду № ДФ-160531000083 від 25.05.2016, відповідно до якої сторони узгодили, що ТОВ Дельта Фокс зобов'язується поставити на умовах - склад Покупця (АЗС). Допускається постачання товару кількома партіями. Місця поставки для кожної партії узгоджується за домовленістю Сторін, а ТОВ Лайк Сіті (Покупець) прийняти газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ 2711.19.00.00 у кількості 7 тон загальною вартістю 65 520,00 грн., у тому числі ПДВ 10 920,00 грн (а.с.193).

ТОВ Дельта Фокс передано, а ТОВ Лайк Сіті прийнято відповідно за актом приймання-передачі від 31.05.2016 № ДФ-160531000083 газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ 2711.19.00.00 у кількості 7 тон загальною вартістю 65 520,00 грн., у тому числі ПДВ 10 920,00 грн (а.с.194, Т-1).

На підставі складеної та зареєстрованої ТОВ Дельта Фокс податкової накладної від 31.05.2016 № 25 на загальну суму 65 520,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 920,00 грн., ТОВ Лайк Сіті сформувало податковий кредит у розмірі 10 920,00 грн. та в подальшому відобразило його в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період (а.с.195, Т-1).

На підставі складених і зареєстрованих в травні 2016 року від ТОВ Дельта Фокс податкових накладних, ТОВ Лайк Сіті сформувало податковий кредит на суму сплаченого ПДВ в розмірі 511 744,20 грн. і відобразило її в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - травень 2016 року.

Суд приходить до висновку, про те, що факт реалізації нафтопродуктів та газу вуглеводневого скрапленого, придбаних у ТОВ Дельта Фокс в повному обсязі підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наданими копіями договорів поставки нафтопродуктів, додаткових угод до договорів поставки нафтопродуктів, актів приймання - передачі нафтопродуктів, податкових та видаткових накладних, договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, актів здачі-приймання виконаних робіт, платіжних доручень (на підтвердження оплати вартості придбаних нафтопродуктів та послуг автотранспортних підприємства з перевезення нафтопродуктів), журналів-ордерів та відомості по рахунку.

Ознайомившись із наданими до суду документами, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Дельта Фокс , доводами позивача та відповідачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і далі за текстом в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до приписів п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту відповідної статті Кодексу.

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно абзацу 3 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абзацом 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абзацу 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно п. 1.2 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

При цьому, суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 по справі № 4842/11/2670.

Також, слід зазначити, що в пункті 13 постанови від 24.04.2018 по справі № 813/8500/13-а Верховний Суд виклав правову позицію відповідно до якої - норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 808/1543/17 та від 07.03.2018 по справі № 804/3420/16.

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Більше того, суд зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З урахуванням вище наведеного суд приходить до висновку про те, що господарські операції Позивача з ТОВ Дельта Фокс мали реальний характер, що вказує на помилковість висновків контролюючого органу про вчинення Позивачем порушень податкового законодавства та неправомірного формування податкового кредиту на суму ПДВ по взаємовідносинам із вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому суд зауважує, що в акті перевірки відсутнє посилання на рішення суду у цивільній чи господарській справі, вирок суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ Дельта Фокс .

Також, Позивачем у межах наданих йому прав щодо збирання доказів, що свідчать на його корить, надано висновок аудиторської консультації ТОВ Українська Аудиторська Служба № 103 від 17.05.2018 та висновок судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 60/7 від 15.06.2018, у яких зазначено, що висновки акту перевірки №102/1412/39696471 від 12.01.2018 в частині встановлених порушень нормативно та документально не підтверджуються.

У зв'язку з тим, що були відсутні підстави для проведення перевірки ТОВ Лайк Сіті та ГУ ДФС у Вінницькій області не надано до суду доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 05.02.2018 № 0001031412 та № 0001041412 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки під час розгляду скарги позивача в адміністративному порядку на податкові-повідомлення рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 0001031412 від №0001041412 від 05.02.2018, ДФС України належним чином не надало правової оцінки всім обставинам, які вказують на протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, на думку суду це призвело до ухвалення незаконного рішення. Таким чином, рішення ДФС України від 18.04.2018 № 13450/6/99-99-11-01-02-25 щодо відмови у задоволені скарги, прийняті за результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Лайк Сіті - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05 лютого 2018 року №0001031412.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 05 лютого 2018 року №0001041412.

3. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2018 року №3450/6/99-99-11-01-02-25.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк Сіті судові витрати в сумі 616 700,00 гривень (шістсот шістнадцять тисяч сімсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (21100, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 39402165.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк Сіті (22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. М. Грушевського, буд. 5, код ЄДРПОУ 39696471) судові витрати в сумі 1 762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 12.12.2018.