Рішення

від 13.12.2018 по справі 826/109/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2018 року № 826/109/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Електротехнічний завод до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство Електротехнічний завод (далі - позивач, ПАТ Електротехнічний завод ) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2016 №1140140303, від 04.10.2016 №1141140303, від 16.12.2016 №0006461401, від 16.12.2016 №0006451401.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Пейпа Трейд Україна не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Стосовно формування ціни при реалізації рухомого майна позивач вказав на те, що реалізація здійснена за ціною відповідно до актів експертної оцінки, що відповідає положенням законодавства. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

11.04.2017 сторони подали заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ Електротехнічний завод з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено акт №282/26-15-14-01-02/22965117 від 16.09.2016, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 633 910 грн.;

- абзацу а пункту 138.1, абзаців 1, 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 975 221 грн.;

- підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, підпункту є підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено не сплату податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 111 232,94 грн.;

- підпунктів 1.1, 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено не сплату військового збору у суму 8388,14 грн.

Позивач на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України надав заперечення до акту перевірки, які були залишені без розгляду з підстав строку на подання заперечень, про що позивача повідомлено листом від 03.10.2018 №1498/10/26-15-14-0102.

Позивач оскаржив бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заперечень у судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2016 №826/15782/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2017 та постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 06.06.2018 позов задоволено частково, визнано протиправним рішення Головного управління ДФС у м. Києві щодо залишення без розгляду заперечень ПАТ Електротехнічний завод на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 та зобов'язано Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дії по розгляду наданих ПАТ Електротехнічний завод заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 за участю представника ПАТ Електротехнічний завод .

На підставі акту перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення:

№0004751401 від 04.10.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4808256,00 грн., в тому числі 3846605,00 грн. за основним платежем та 961651,00 грн. штрафних санкцій;

№0004761401 від 04.10.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3146825,00 грн., в тому числі за основним платежем 2633910,00 грн., штрафні санкції 512915,00 грн.

№1140140303 від 04.10.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 139041,17 грн., в тому числі 111232,94 грн. за основним платежем та 27808,23 грн. штрафних санкцій;

№1141140303 від 04.10.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10485,17 грн., в тому числі 8388,14 грн. за основним платежем та 2097,03 грн. штрафних санкцій.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.10.2016 №23074/6/99-99-11-02-01-15 продовжено розгляд скарги. Рішенням Державної фіскальної служби України від 08.12.2016 №26529/6/99-99-11-02-01-15 скарга ПАТ Електротехнічний завод задоволена частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0004751401, №0004761401 в частині визначення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Алонез , ТОВ Ньюлес , ТОВ Аіронікс Компоненте , ТОВ Промелектро , ТОВ Ломекс , ТОВ НВ Центр Розвитку Технологій і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Податкові повідомлення-рішення від 04.10.2016 №1140140303 та №1141140303 залишені без змін.

На виконання вказаного рішення Державної фіскальної служби України відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0006451401 від 16.12.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13288,00 грн., в тому числі 10631,00 грн. за основним платежем та 2657,00 грн. штрафних санкцій;

№0006461401 від 16.12.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13831,00 грн., в тому числі за основним платежем 20554,00 грн., штрафні санкції 10277,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Зі змісту акту перевірки від 16.09.2016 року №282/26-15-14-01-02/22965117 та рішення Державної фіскальної служби України від 08.12.2016 №26529/6/99-99-11-02-01-15 слідує, що контролюючими органами поставлено під сумнів реальність господарських відносин ПАТ Електротехнічний завод із ТОВ Пейпа Трейд Україна .

Перевіркою встановлено, що ПАТ Електротехнічний завод на підставі укладеного з ТОВ Пейпа Трейд Україна договору №46 від 10.04.2013 та згідно з видатковими накладними, перелік яких наведено в акті перевірки, придбало канцелярській товари, миючі засоби.

До складу адміністративних витрат ПАТ Електротехнічний завод включено витрати по взаєморозрахунках з ТОВ Пейпа Трейд Україна за 2013 рік - в сумі 33709 грн., на підставі податкових накладних включено до складу податкового кредиту за лютий- вересень 2013 року ПДВ в сумі 6742 гривень.

Відповідач в обґрунтування висновків про відсутність реального характеру вказаних господарських операцій посилався на інформацію, внесену оперативним управлінням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва №7353/8/26-58-07-04 від 17.12.2015, згідно якої засновник ТОВ Пейпа Трейд Україна ОСОБА_1, надав пояснення, в якому зазначив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві не має. Відкрито кримінальне провадження №32015100090000184 від 14.12.2015 за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідач посилався на те, що на ТОВ Пейпа Трейд Україна зареєстрована тільки одна особа, при цьому дане товариство здійснювало реалізацію різних товарних груп та здійснювало надання різнопланових послуг, робіт.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ Пейпа Трейд Україна , був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів; однак, не надання позивачем податкових накладних по спірним господарським операціям позбавляє суд можливості встановити їх відповідність вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Сукупність зібраних по справі доказів мала б спростувати висновки акту про те, що надані на перевірку документи свідчать лише про документальне оформлення операцій, які не відбувалися насправді.

Однак позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Пейпа Трейд Україна .

Не зважаючи на тривалий час господарських відносин, великий обсяг переданих товарів та послуг позивач не підтвердив стійких господарських взаємовідносин з контрагентом. Так, зокрема, у справі відсутні докази, які б підтверджували, що позивач використав придбані у контрагента товари у власній господарській діяльності будь-які докази, що додатково характеризують товар (сертифікати походження тощо.) або взаємовідносини по постачанню (наприклад, ТТН).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на формування податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ Пейпа Трейд Україна , а висновки податкового органу щодо заниження ПАТ Електротехнічний завод податку на додану вартість на суму 10631,00 грн. є правомірними та обґрунтованими тому відсутні підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0006451401.

Щодо доводів відповідача про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 16.09.2016 №282/26-15-14-01-02/22965117, позивачу донараховано суму податку на прибуток у розмірі 20554,00 грн.

У розрахунку зазначено, що позивачем занижено податок на прибуток на суму 2633910 грн.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 08.12.2016 №26529/6/99-99-11-02-01-15, яким частково задоволена скарга позивача, контролюючим органом встановлена відсутність реальності господарських операцій ПАТ Електротехнічний завод тільки із ТОВ Пейпа Трейд Україна у періоді, який перевірявся.

Матеріали справи свідчать про те, що ПАТ Електротехнічний завод перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ Пейпа Трейд Україна суму у розмірі 33709,00 грн., яку, на думку відповідача, позивач не мав права відображати у бухгалтерському обліку як витрати, оскільки господарська операція із даним контрагентом не мала реального характеру.

Таким чином, сума заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 2633910 грн., яка зазначена у розрахунку донарахованих зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки не відповідає рішенню Державної фіскальної служби України від 08.12.2016 №26529/6/99-99-11-02-01-15, оскільки загальна сума господарської операції із ТОВ Пейпа Трейд Україна становить 33709,00 грн.

Крім того, відповідно до пункту 151.1 статті 151 Податкового кодексу України основна ставка податку становить 16 відсотків.

Разом з тим, відповідачем на суму 33709,00 грн. нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20554 грн., тобто більше 60 відсотків об'єкта оподаткування, що не відповідає положенням законодавства. Пояснень щодо здійснення такого розрахунку відповідач суду не надав.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про наявність підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або фінансової звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням податків та зборів.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено відповідачем під час перевірки позивача, ПАТ Електротехнічний завод перерахувало на рахунок ТОВ Пейпа Трейд Україна грошові кошти у сумі 33709 грн., заборгованість перед постачальником відсутня.

Не зважаючи на оплату позивачем вартості товарів, відповідно до договору, укладеного із ТОВ Пейпа Трейд Україна відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для відображення вказаної суми у витратах позивача.

Суд вважає наведені доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки відповідачем підтверджено, що ПАТ Електротехнічний завод у повному обсязі розрахувався із ТОВ Пейпа Трейд Україна та заборгованість відсутня. Доказів того, що перераховані позивачем кошти були повернуті на його рахунок відсутні.

Отже, з правового аналізу наведених норм слідує, що перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, відповідно до укладеного договору, належить до витрат та не може розцінюватись як дохід, а тому нарахування податку на прибуток на такі суми є безпідставним, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення №0006461401 від 16.12.2016 та наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2016 №1140140303, від 04.10.2016 №1141140303, суд зазначає наступне.

В ході перевірки відповідач встановив, що ПАТ Електротехнічний завод здійснено реалізацію рухомого майна (легкових автомобілів) фізичній особі ОСОБА_2, а саме:

Daewoo Lanos TF 48Y 2006 за 30 гривень;

Fiat Doblo Cargo Panorama 2008 року за 490 гривень;

Fiat Doblo Cargo Panorama 2010 року за 1650 грн.;

Toyota Corolla 2012 року за 51030 гривень.

До перевірки позивачем надано акти експертної оцінки рухомого майна, дослідивши які відповідач не взяв їх до уваги, посилаючись на те, що в актах експертної оцінки при визначенні дійсної ринкової вартості транспортних засобів не враховано пробіг транспортного засобу; в акті зазначено що об'єкти оцінювання непридатні для використання без зазначення причини та оцінені як чорний метал, ціна 1 кг металу становить 3,00 гривні; в акті зазначено оціночну вартість станом на 03.12.2015 року, згідно видаткової накладної №81 від 08.12.2015 передано транспортні засоби фізичній особі ОСОБА_2

У зв'язку із цим відповідач дійшов висновку, що автомобілі були продані фізичній особі за ціною нижче середньоринкової вартості.

Суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна визначений статтею 173 Податкового кодексу України, якою визначено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості , визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 10.04.2013 №403 Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Пунктами 3 - 4 цього Порядку визначено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4 (п. 11).

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується. (п. 12).

Відповідачем в акті перевірки зазначено наступну середньоринкову вартість легкових автомобілів:

Daewoo Lanos TF 48Y 2006 - 58449,60 гривень;

Fiat Doblo Cargo Panorama 2008 року - 161479,00 гривень;

Fiat Doblo Cargo Panorama 2010 року за 188461,62 грн.;

Toyota Corolla 2012 року за 204319,50 гривень.

При наведенні цих даних відповідач не зазначив пробіг автомобілів, оскільки такі відомості йому були невідомі. За таких обставин суд вважає, що відповідачем не дотримано механізм визначення середньоринкової вартості реалізованих позивачем автомобілів.

Як вбачається із матеріалів справи, вищезазначені легкові автомобілі були відчужені ПАТ Електротехнічний завод за ціною, визначеною у актах експертної оцінки рухомого майна, що відповідає положенням статті 173 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акта перевірки про заниження позивачем податку на доходи внаслідок неоподаткування податком на доходи з фізичних осіб доходу платника податків у сумі 559209,72 грн. від реалізації рухомого майна нижче середньоринкової вартості є необґрунтованими, а визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб за даним епізодом порушення є протиправним.

Крім того, на підставі зазначених висновків перевірки контролюючим органом зроблено також висновок про заниження суми військового збору, нарахованого на вказаний дохід від реалізації рухомого майна.

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахування позивачу податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму та про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 №1140140303, тому податкове повідомлення-рішення від 04.10.2016 №1141140303 про нарахування грошового зобов'язання по військовому збору у розмірі 8388,14 грн. основного платежу і 2097,03 грн. штрафних санкцій, також є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 04.10.2016 №1140140303, від 04.10.2016 №1141140303, від 16.12.2016 №0006461401.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь публічного акціонерного товариства Електротехнічний завод (код 22965117, адреса: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, будинок 9) сплачений ним судовий збір у розмірі 2704,73 грн. (дві тисячі сімсот чотири гривні 73 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій