Постанова

від 13.12.2018 по справі 2-5444/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року

м. Рівне

Справа № 2-5444/11

Провадження № 22-ц/4815/334/18

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1,

стягувач : АТ УкрСиббанк

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника АТ УкрСиббанк на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 вересня 2018 року, ухваленого в складі судді Сидорук Є.І., повний текст якого складено 24 вересня 2018 року, у справі № 2-5444/11,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Рівненського міського суду від 22 червня 2016 року.

В обґрунтування заяви вказує, що він є одноосібним власником ПП Автотехнологія , що належить йому на праві власності і знаходиться за адресою АДРЕСА_1., а його дружина ОСОБА_2 без згоди здійснила відчуження усього наявного у нього майна на користь третіх осіб. Так, шляхом підроблення наказу № 21-К від 14 серпня 2017 року про призначення себе виконуючим обов'язки директора ПП Автотехнологія та довіреності від 14 серпня 2017 року, дружина спричинила збитки у розмірі 6 298 570, 47 (шість мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч 47 копійок). Усе майно, яке належало подружжю на праві спільно-сумісної власності внесене у статутний фонд ТОВ Будкомфорт-лайт та відчужено третім особам. На сьогоднішній день, за словами ОСОБА_1 як власника цілісного-майнового комплексу не допускають до робочих приміщень, а тому на даний час він не має змоги працювати, внаслідок чого не може здійснювати підприємницьку діяльність, і не має стабільного доходу яким би міг погасити свій борг перед банком.

Ухвалою Рівненського міського суду від 29 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 22.06.2016 у справі № 2-5444/11 задоволено.

Надано відстрочку виконання рішення Рівненського міського суду від 22.06.2016 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.08.2006 за № 11033153000 та Договором поруки від 29.08.2006 за № 37336 на один рік , тобто до 27.08.2019.

В апеляційній скарзі АТ УкрСиббанк просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та постановленою без достатніх правових підстав.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що підставою відстрочення виконання судового рішення є обставини, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Для фізичної особи є тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї та її матеріальний стан в сукупності, а не саме по собі скрутне матеріальне становище, як помилково вважав суд.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки він перебуває у відрядженні. Заслухавши думку іншого учасника справи, колегія суддів, визнає неявку заявника неповажною, оскільки будь-яких належних джоказів про поважність причини неявки останній суду не надав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення таким вимогам не відповідає.

Установлено, що 22 червня 2016 року Рівненським міським судом було розглянуто справу за позовом ПАТ УкрСибБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2006 року та Договором поруки від 29 серпня 2006 року та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк про визнання припиненим кредитного договору від 29.08.2006 року та іпотечного договору від 30.08.2006 року і за результатами її розгляду ухвалено рішення стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСибБанк заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2006 року в розмірі 1 748 688,24 швейцарських франків, заборгованість по пені, що становить 10112,55 грн. та судовий збір у сумі 3 654 грн.

Вказане рішення набрало законної сили і підлягає до виконанню.

На підставі рішення суду виданий виконавчий лист № 2-5444/11 від 17.01.2017.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини у відповідних рішеннях наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004; рішення у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 тощо).

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що відстрочка виконання рішення суду може мати місце у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Заявником не надано доказів наявності особливих або виняткових обставин, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначені заявником в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення обставини не є тими винятковими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим відповідно до положень ст.435 ЦПК України, а за відсутності таких обставин у суду відсутні передбачені законом підстави для відстрочення виконання судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим ухвала суду першої інстанції, як така що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду.

В порядку ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ УкрСиббанк підлягають стягненню понесені та належним чином підтверджені судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.102) у сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, , 376 , 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника АТ УкрСиббанк задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2018 року скасувати .

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 22.06.2016 по справі № 2-5444/11 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ УкрСиббанк судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1762,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 14 грудня 2018 року.

Головуючий :

Судді :