Окрема ухвала
від 05.12.2018 по справі 203/2501/15-ц
ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду

СитнікО. М.

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 203/2501/15

Провадження № 14-411цс18

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Науково-виробничого об'єднання Новые технологии у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ НВО Новые технологии ), Товариства з обмеженою відповідальністю Лейківпісок (далі - ТОВ Лейківпісок ), ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ? ОСОБА_5, про визнання права власності, скасування рішень, визнання недійсними змін до статуту, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 рокуу складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.

За наслідками розгляду 05 грудня 2018 року Великою Палатою Верховного Судууказаної справикасаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року - без змін.

Із висновками ВеликоїПалати Верховного Суду не погоджуюся та висловлюю окрему думку з огляду на таке.

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила : визнати за нею право власності на спірну частку у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок ; скасувати усі рішення загальних зборів учасників вказаного товариства, які оформлені протоколом від 10 березня 2015 року; визнати недійсними зміни до статуту ТОВ Лейківпісок ; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Лейківпісок , вчинених державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (далі - РС Харківського МУЮ Харківської області) КуціноюЮ. С. 23 березня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050001052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Мірошниченко Л. І. 24 квітня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050004052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Щербиною Л. М. 26 травня 2015 року, реєстраційну дію № 14801070005052853, а також зобов'язати ТОВ Лейківпісок звернутися до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів про набуття позивачкою прав власності на частку у статутному капіталі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 березня 2015 року позивачка та ТОВ НВО Новые технологии , якому належало 100 % статутного капіталу ТОВ Лейківпісок , уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі в розмірі 60 %; право власності на частку в статутному капіталі переходило з моменту підписання договору. Загальні збори ТОВ НВО Новые технологии надали згоду на відчуження частки; директор цього товариства підписав та нотаріально посвідчив заяву про відчуження частки та про відсутність будь-яких претензій до позивачки, також нотаріально посвідчено підписи учасників ТОВ Лейківпісок на новій редакції статуту. Згодом з'ясувалося, що представник позивачки незаконно підписав документи щодо відчуження цієї частки дружині іншого представника - ОСОБА_3 Після звернення позивачки з позовом до суду первісний відповідач відчужив спірну частку у товаристві іншій особі та провів державну реєстрацію змін в установчих документах товариства. Крім того, позивачка не була присутня на загальних зборах, що свідчить про відсутність кворуму на таких заборах і вони є недійсними.

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку в розмірі 60 % у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок номінальною вартістю 600,00 грн. Визнано недійсними з моменту прийняття зміни до установчих документів ТОВ Лейківпісок , зареєстровані державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Куціною Ю. С. 23 березня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050001052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Мірошниченко Л. І. 24 квітня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050004052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Щербиною Л. М. 26 травня 2015 року, реєстраційну дію № 14801070005052853. Скасовано реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ Лейківпісок , проведені державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Куціною Ю. С. 23 березня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050001052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Мірошниченко Л. І. 24 квітня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050004052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Щербиною Л. М. 26 травня 2015 року, реєстраційну дію № 14801070005052853. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачка не була зареєстрована як учасник ТОВ Лейківпісок на момент виникнення спірних правовідносин, на день пред'явлення позову та на час вирішення спору. Вона також не відноситься до учасників ТОВ Лейківпісок , що вибув зі складу учасників. Тому суд зробив висновок, що цей спір не є корпоративним та підлягає розгляду в порядку статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі частини першої статті 377 ЦПК України із зазначенням, що спір у справі є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявлені вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані порушенням її корпоративних прав, предметом позову є скасування рішень загальних зборів, скасування державної реєстрації змін до статуту товариства та зобов'язання вчинити певні дії, тобто в позові заявлено про порушення корпоративних прав як учасника товариства та позов пов'язаний із діяльністю та управлінням ТОВ Лейківпісок , правами та обов'язками його учасників. Тому апеляційний суд зробив висновок, що спір у справі є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою оскарження ОСОБА_2 постанови апеляційного суду зазначено порушення судом правил суб'єктної юрисдикції, яке, на думку заявниці, полягає в тому, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що апеляційний суд на порушення вимог статей 263, 381 ЦПК України неналежно з'ясував обставини справи та предмет позову. Позов заявлено з метою захисту права власності, а не корпоративних прав; спір виник щодо права власності на частку в розмірі 60 % у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок ; предметом спору є укладення, зміна та виконання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Лейківпісок від 10 березня 2015 року, укладеного ОСОБА_2 та ТОВ НВО Новые технологии , тобто обіг права власності на вказану частку, на що апеляційний суд уваги не звернув. На час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_2 не була зареєстрована як учасник ТОВ Лейківпісок , а тому вона не могла звернутися до господарського суду за захистом корпоративних прав, оскільки такі вимоги були б передчасними. Зважаючи на суб'єктний склад учасників спору, поданий позов не підвідомчий господарським судам. Спірні правовідносини носять майновий характер, а спір, який виник, не є корпоративним.

Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення та оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками апеляційного суду про закриття провадження у справі, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що зазначений позов ініційовано внаслідок укладеного 10 березня 2015 року позивачкою та ТОВ НВО Новые технологии , якому належало 100 % статутного капіталу ТОВ Лейківпісок , договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі в розмірі 60 %, право власності на яку перейшло з моменту підписання договору. Цей договір стосується набуття корпоративних прав позивачкою і момент такого набуття прямо передбачено у договорі, а саме з часу його підписання. Тому саме з моменту підписання договору, що не оспорюється жодною зі сторін, ОСОБА_2 набула право власності на частку у статутному фонді, а відтак і корпоративні права.

Такі висновки вважаю помилковими, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами та нормами матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 24 квітня 2012 року зареєстровано юридичну особу - ТОВ Лейківпісок , код ЄДРПОУ - 38159340, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Станом на 10 березня 2015 року єдиним учасником вказаного товариства, якому належало 100 % статутного капіталу в розмірі 1 000 грн, було ТОВ НВО Новые технологии , код ЄДРПОУ - 31236842, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до змін до установчих документів ТОВ Лейківпісок , зареєстрованих державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Куциною Ю. С. 23 березня 2015 року, реєстраційна дія № 14801050001052853, державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Мірошниченко Л. І. 24 квітня 2015 року, реєстраційна дія № 14801050004052853, державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Щербиною Л. М. 26 травня 2015 року, реєстраційна дія № 14801050006052853, єдиним учасником вказаного товариства зареєстровано: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно.

У поданому позові ОСОБА_2 зазначила, що між нею та уповноваженим представникомТОВ НВО Новые технологии була досягнута домовленість про продаж частки у статному капіталі ТОВ Лейківпісок . З метою оформлення права власності на частку в статутному капіталі ТОВ Лейківпісок ОСОБА_2 видала довіреність на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_11, кожен з яких мав право діяти окремо один від одного, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В. 06 березня 2015 року за реєстровим № 357.

10 березня 2015 року ТОВ НВО Новые технологии в особі директора Колісника О. В. та ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_11, уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок .

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець (ТОВ НВО Новые технологии ) зобов'язується передати покупцеві (ОСОБА_2) у власність частку у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок у розмірі 60 %, що становить 600 грн, а покупець - прийняти її та сплатити вартість на умовах, встановлених договором.

Отже, на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10 березня 2015 року позивачка набула у власність частку у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок у розмірі 60 %. Однак, як установлено, відповідно до змін до установчих документів ТОВ Лейківпісок єдиним учасником вказаного товариства послідовно зареєстровано: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Оскільки частка позивачки вибула з її володіння поза її волею, то вона звернулася до суду з позовом.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

У поданому позові ОСОБА_2 просила : визнати за нею право власності на спірну частку у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок ; скасувати усі рішення загальних зборів учасників вказаного товариства, які оформлені протоколом від 10 березня 2015 року; визнати недійсними зміни до статуту ТОВ Лейківпісок ; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Лейківпісок , вчинених державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Куціною Ю. С. 23 березня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050001052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Мірошниченко Л. І. 24 квітня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050004052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Щербиною Л. М. 26 травня 2015 року, реєстраційну дію № 14801070005052853, а також зобов'язати ТОВ Лейківпісок звернутися до державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів щодо набуття позивачкою права власності на частку у статутному капіталі.

Відповідно до положень статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судом першої інстанції), які кореспондуються з приписами статті 19 цього Кодексу (у чинній редакції), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, у вказаній редакції), згідно з якою господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України у редакції після 15 грудня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Як установлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII Про господарські товариства (далі - Закон № 1576-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 11 цього Закону учасники товариства зобов'язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

У статті 50 Закону № 1576-XII вказано, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Відповідно до статті 51 вказаного Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Згідно зі змістом статті 52 указаного Закону зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Статтею 53 Закону № 1576-XII передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 4 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах).

За приписами статті 57 ЦПК України в зазначеній редакції доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вважаю, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обгрунтованості, адже апеляційний суд порушив норми процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи.

Так, поза увагою й належною правовою оцінкою суду залишився договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ НВО Новые технологии , за яким ОСОБА_2 набула право власності на частку у розмірі 60 % у статутному капіталі ТОВ Лейківпісок (т. 1, а. с. 11, 12).

Зокрема, згідно з пунктом 1.6 цього договору право власності на частку переходить до покупця з моменту підписання цього договору.

У пункті 1.7 договору зазначено, що покупець вважається повноправним учасником товариства з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства.

Покупець з моменту придбання частки в статутному капіталі товариства зобов'язується виконувати вимоги установчих документів товариства, а також нести обов'язки учасника, які передбачені установчими документами товариства та чинним законодавством України (пункт 1.8 договору).

З викладеного слідує висновок, що за вказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_2 набула обов'язків, а не прав учасника товариства, оскільки не стала учасником у розумінні статей 50 - 52 Закону № 1576-XII та пункту 1.7 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 10 березня 2015 року.

За таких обставин висновки апеляційного суду, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, а справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, є помилковими.

Обґрунтованими, на мою думку, є наведені ОСОБА_2 у касаційній скарзі доводи, що на час звернення до суду з цим позовом вона не була зареєстрована як учасник ТОВ Лейківпісок , а тому не могла звернутися до господарського суду за захистом корпоративних прав, оскільки такі вимоги були б передчасними; позов заявлено з метою захисту права власності, а не корпоративних прав; на порушення вимог статей 263, 381 ЦПК України апеляційний суд неналежно не з'ясував обставин справи.

Зазначені порушення апеляційним судом норм процесуального права в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Суддя О. М. Ситнік

СудВелика палата Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.12.2018
Оприлюднено16.12.2018
Номер документу78569762
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —203/2501/15-ц

Окрема ухвала від 05.12.2018

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Постанова від 05.12.2018

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 18.09.2018

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 05.09.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Ухвала від 27.08.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Ухвала від 26.06.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Постанова від 03.05.2018

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Куценко Т. Р.

Ухвала від 08.11.2017

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Куценко Т. Р.

Ухвала від 31.10.2017

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Куценко Т. Р.

Ухвала від 03.11.2017

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Куценко Т. Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні