Рішення

від 04.12.2018 по справі 401/2590/18

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 401/2590/18

2/401/1259/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі : головуючого - судді Іващенко В.М., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відокремленого підрозділу "Кременчуцький судноплавний шлюз" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом і просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним його звільнення з посади охоронника 2-го класу ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" ДПВШ "Укрводшлях" та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 30000гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для його звільнення з посади охоронника стала заява про звільнення із займаної посади, яку він особисто написав під тиском працівників шлюзу 26 червня 2018 року, у вказаній заяві він просив надати йому відпустку, після чого звільнити із займаної посади. Перебуваючи у відпустці він передумав звільнятися та надав про це відповідну заяву керівництву від 01 серпня 2018 року, однак незважаючи на це його не допустили до виконання посадових обов'язків і 13 серпня 2018 року звільнили із займаної посади. Вказаним подіям передував тиск на нього з боку керівництва, через пропуск на охоронювану територію оперативного працівника спецслужб, який нібито здійснив мінування шлюзу. Однак дії ОСОБА_2, щодо пропуску сторонніх осіб на територію шлюзу нічим не відрізнялися від дій, які проводили як він так і інші працівники стосовно пропуску осіб на охоронювану територію. Після виявлення умовного мінування з боку керівництва розпочався тиск, при цьому жодних службових розслідувань проведено не було.

Внаслідок незаконних дій керівництва та відповідно незаконного звільнення ОСОБА_2 було спричинено моральних страждань, які полягали у переживаннях щодо неможливості влаштуватися на роботу через поважний вік, розмір моральної шкоди оцінено у суму 30000 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позов ОСОБА_2, пославшись на обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, вказали про незаконність та безпідставність звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, так як заява про відкликання заяви про звільнення залишилася без уваги з боку керівництва. Протягом тривалого часу ОСОБА_2 працював на посаді охоронника, а потім безпідставно був звільнений із займаної посади, що призвело до моральних страждань. ОСОБА_2 вказував, що на нього здійснювався як психологічний тиск так і було застосовано фізичну силу, а саме ОСОБА_3 намагався викрутити йому руку перед написанням заяви про звільнення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову ОСОБА_2,посилаючись на його безпідставність, свою позицію мотивував тим, що ОСОБА_2 самостійно звернувся із заявою про надання йому відпустки із подальшим звільненням із займаної посади, через неможливість виконання посадових обов'язків за станом здоров'я. Вказану заяву ОСОБА_2 26 червня 2018 року написав власноручно в кабінеті начальника та в присутності працівників шлюзу, в подальшому він, перебуваючи у відпустці 01 серпня 2018 року надав заяву про відкликання своєї заяви про звільнення, однак не надав доказів належного стану здоров'я для підтвердження можливості виконувати обов'язки охоронника. Відповідно через відсутність медичних документів про стан здоров'я ОСОБА_2, його заява була залишена поза увагою.

Питання про відповідність ОСОБА_2 займаній посаді постало після того як він пропустив на територію шлюзу невідомого чоловіка, що виявився оперативним працівником спецслужб, який здійснив фіктивне мінування стратегічного об'єкту. Після вказаних подій ОСОБА_2 почав умовляти керівництво звільнити його без відповідних службових розслідувань, що і було зроблено. Чому тепер ОСОБА_2 вказує про безпідставність його звільнення не зрозуміло, як і не зрозуміло в чому полягає моральна шкода, яку він оцінює у значну суму, адже ніхто його не змушував писати заяву на звільнення, це було його волевиявлення.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані до суду докази, суд дійшов висновку про необхідність у частковому задоволенні позовних вимог виходячи з наступного:

26 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до начальника ВПКСШ із заявою про надання йому відпустки за 2018 рік із послідуючим звільненням з підприємства за станом здоров'я(а.с.55).

02 липня 2018 року ОСОБА_2 надано щорічну відпустку строком 24 календарні дні, починаючи з 11 липня 2018 року, що підтверджується відповідним наказом(а.с.56).

31 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до начальника ВПКСШ із заявою про відмову від 2 пункту заяви про звільнення, так як він бажає продовжити працювати, вказує, що заява про звільнення була написана під тиском(а.с.85).

13 серпня 2018 року ОСОБА_2 було звільнено з посади охоронника за ст.38 КЗпП України, про що видано відповідний наказ начальником ВПКСШ(а.с.57).

Із трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що 13 серпня 2018 року він був звільнений із посади охоронника 2-го класу за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України(а.с.10-11).

В судовому засіданні в якості свідків були допитані працівники ВПКСШ ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, які пояснили, що в їх присутності ОСОБА_2 добровільно написав заяву про надання йому відпустки з послідуючим звільненням із займаної посади. Таке рішення ОСОБА_2 було прийняте після обговорення наслідків пропуску сторонніх осіб на територію шлюзу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 в його присутності ознайомився з наказом, при цьому він не вказував, що заяву написав під тиском, навпаки сам хотів звільнитися із займаної посади, щоб уникнути службового розслідування.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що спільно з ОСОБА_2 працював у одній зміні протягом тривалого часу і жодних нарікань на його роботу не було, встановленого порядку пропуску осіб на територію шлюзу ОСОБА_2 не порушував. Після закінчення відпустки ОСОБА_2 продовжив приходити на роботу, однак до роботи допущений не був за вказівкою начальника.

В якості свідка була допитана ОСОБА_10, що є дружиною ОСОБА_2, яка повідомила, що її чоловік спочатку написав заяву на звільнення, а потім передумав і написав заяву про відкликання, не зважаючи на це його було безпідставно звільнено, з цього приводу він переживав, що його обвинувачували у недобросовісному відношенні до службових обов'язків.

В судовому засіданні встановлено, що в період відпуски ОСОБА_2 проходив лікування в неврологічному відділенні Світловодської ЦРЛ, так як пояснив позивач, у нього стався повторний інсульт, що підтверджується випискою із медичної карти та листами Світловодської ЦРЛ(а.с.13-18)

Відповідно до ч.2 ст.38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено факт подання ОСОБА_2 заяви про надання відпустки з подальшим звільненням із займаної посади від 26 червня 2018 року, на підставі якої його було звільнено із займаної посади. Крім того, до прийняття рішення про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади з 13 серпня 2018 року, ним було 31 липня 2018 року подано заяву про відкликання своєї заяви про звільнення, яка залишилися без жодного реагування з боку керівництва шлюзу.

До показів свідка ОСОБА_10 суд ставиться критично, так як цей свідок перебуває у родинних відносинах із позивачем і є заінтересованим у результатах розгляду справи.

Залишення без будь-якої уваги, з боку керівництва шлюзу, заяви ОСОБА_2 від 31 липня 2018 року призвело до порушення вимог трудового законодавства, внаслідок чого ОСОБА_2 було безпідставно звільнено із займаної посади, а тому його слід поновити на займаній посаді із виплатою середньомісячної заробітної плати у відповідності до ст.235 КЗпП України.

Не знайшли підтвердження в ході з'ясування обставин справи твердження позивача про спричинення йому моральних страждань, так як в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_2 самостійно та добровільно звернувся до начальника шлюзу із заявою про надання йому відпустки із подальшим звільненням. Крім того, скориставшись своїм правом, визначеним у ст.38 КЗпП України, ОСОБА_2 повідомив керівництво шлюзу про бажання залишитись на займаній посаді. Жодних доказів на підтвердження психологічного чи морального тиску на нього при зверненні із вказаними вище заявами ОСОБА_2 до суду надано не було. Не наведено жодних доказів і про моральні страждання ОСОБА_2 в період відпустки та після звільнення з посади.

Зважаючи на вищевикладене суд не знаходить правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди. Крім того в зв'язку із задоволенням вимоги позивача про поновлення на роботі йому має бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Питання про судові витрати суд вирішує згідно правил ст. 88 ЦПК України.

Керуючись: ст.ст. 38, 235 КЗпП України, ЗУ "Про оплату праці", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати незаконним та скасувати наказ Відокремленого підрозділу "Кременчуцький судноплавний шлюз" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" №64-к від 10 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади охоронника.

Поновити ОСОБА_2 на посаді охоронника 2-го класу Відокремленого підрозділу "Кременчуцький судноплавний шлюз" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" з 13 серпня 2018 року.

Стягнути з Відокремленого підрозділу "Кременчуцький судноплавний шлюз" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 серпня 2018 року по 04 грудня 2018 року.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Відокремленого підрозділу "Кременчуцький судноплавний шлюз" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" на користь держави судовий збір в сумі 704(сімсот чотири гривні) 80 копійок.

Рішення суду у частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнень за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду ОСОБА_11

04.12.2018