Постанова

від 28.05.2019 по справі 401/2590/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року м. Кропивницький

справа № 401/2590/18

провадження № 22-ц/4809/516/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Письменного О.А., Чельник О.І.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2018 року, у складі головуючого судді Іващенко В.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях про визнання незаконним його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позивач просив визнати незаконним його звільнення з посади охоронника 2-го класу ВП Кременчуцький судноплавний шлюз ДПВШ Укрводшлях та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 30 000, гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що підставою для його звільнення з посади охоронника стала заява про звільнення із займаної посади, яку він особисто написав під тиском працівників шлюзу 26 червня 2018 року, у вказаній заяві він просив надати йому відпустку, після чого звільнити із займаної посади. Перебуваючи у відпустці він передумав звільнятися та надав про це відповідну заяву керівництву від 01 серпня 2018 року, однак незважаючи на це його не допустили до виконання посадових обов`язків і 13 серпня 2018 року звільнили із займаної посади. Вказаним подіям передував тиск на нього з боку керівництва, через пропуск на охоронювану територію оперативного працівника спецслужб, який нібито здійснив мінування шлюзу. Однак дії ОСОБА_2 , щодо пропуску сторонніх осіб на територію шлюзу нічим не відрізнялися від дій, які проводили як він так і інші працівники стосовно пропуску осіб на охоронювану територію. Після виявлення умовного мінування з боку керівництва розпочався тиск, при цьому жодних службових розслідувань проведено не було.

Внаслідок незаконних дій керівництва та відповідно незаконного звільнення ОСОБА_2 було спричинено моральних страждань, які полягали у переживаннях щодо неможливості влаштуватися на роботу через поважний вік, розмір моральної шкоди оцінює у сумі 30000,00 гривень, яку позивач і просить стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях № 64-к від 10 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади охоронника.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді охоронника 2-го класу Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях з 13 серпня 2018 року.

Стягнуто з Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 серпня 2018 року по 04 грудня 2018 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду в частині відмови йому у відшкодуванні моральної шкоди, просить в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. Вказував, що відповідач порушив його законне право на працю, можливість заробляти та отримувати заробітну плату, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, поставило його в скрутне матеріальне становище. Зазначив, що він зазнав втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, заподіяних внаслідок незаконного звільнення, у зв`язку з чим має право на відшкодування моральної шкоди.

Крім того зазначив, що 19 грудня 2017 року з ним трапився інсульт, який стався на роботі, після якого йому не рекомендовано хвилюватися. 17.07.2018 року через високе нервове напруження, через приниження та образи на роботі та примушування до звільнення, він повторно потрапив до лікарні з інсультом, що загрожувало його життю. Керуючись принципами розумності, виваженості, справедливості, вважає необхідним стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн., що забезпечить справедливу компенсацію моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду позивач не оскаржує.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника адвоката - Таранкову О.О., які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, пояснення відповідача та його представника адвоката - Богданову М.Г., які просили відмовити у задоволенні скарги, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції послався на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральних страждань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди не відповідає зазначеним вимогам, а в частині задоволення решти позовних вимог рішення суду законне та обґрунтоване та не оскаржується в цій частині позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях із заявою про надання йому відпустки за 2018 рік із послідуючим звільненням з підприємства за станом здоров`я(а.с.55).

Наказом Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях від 02 липня 2018 року №47 -К ОСОБА_2 надано щорічну відпустку строком 24 календарні дні, починаючи з 11 липня 2018 року та стати до роботи 04 серпня 2018 року (а.с.56).

31 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до начальника ВПКСШ із заявою про відмову від 2 пункту заяви про звільнення, так як він бажає продовжити працювати, вказує, що заява про звільнення була написана під тиском(а.с.85).

Згідно наказу Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях від 10.08.2018 року №64-К звільнено ОСОБА_2 з посади охоронника за ст.38 КЗпП України (а.с.57).

Із трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що 13 серпня 2018 року він був звільнений із посади охоронника 2-го класу за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України(а.с.10-11).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем було залишено без розгляду та без будь - якого реагування заяву ОСОБА_2 про відкликання його заяви про звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Таким чином, суд першої інстанції встановив та дійшов правильного висновку, що керівництвом відповідача було допущено порушення норм трудового законодавства, внаслідок чого позивача було безпідставно звільнено із займаної посади, внаслідок визнано незаконним та скасовано наказ Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях № 64-к від 10 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади охоронника та поновлено позивача на даній посаді.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди працівнику проводиться у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь позивача в розмірі 15000, 00 грн.

Визнано, що відповідачем порушено трудові права позивача, а саме можливість заробляти та отримувати заробітну плату, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, поставило його в скрутне матеріальне становище та зазнав втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, заподіяних внаслідок незаконного звільнення, у зв`язку з чим має право на відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково, а тому витрати понесені відповідачем на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають у відповідності до ч.2 ст . 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях в частині відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відокремленого підрозділу Кременчуцький судноплавний шлюз Державного підприємства водних шляхів Укрводшлях (ЄДРПОУ23229231) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 15 000 , 00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

30.05.2019 року - складено постанову.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Судді: О.А. Письменний

О.І. Чельник