Постанова

від 17.12.2018 по справі 200/10950/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1141/18 Справа № 200/10950/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е.В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Лаченкової О.В., Свистунової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Комунального підприємства Дніпродорсервіс Дніпропетровської міської ради

на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпродорсервіс Дніпропетровської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Дніпродорсервіс Дніпропетровської міської ради (далі - КП Дніпродорсервіс ДМР) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди посилаючись на те, що 15 грудня 2015 року близько 22-00 год. у м. Дніпропетровську на перехресті вул. Героїв Сталінграда - вул. Запорізьке шосе, її чоловік, керуючи належним їй автомобілем марки Мерседес д/н НОМЕР_1, скоїв наїзд на перешкоду (стовп на проїзній частині). Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю завдано значних пошкоджень.

Згідно висновку інспектора ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Реуцькова В.Г. від 24 грудня 2015 року, перешкода для руху не була огорожена та виділена для інформування і своєчасного виявлення учасниками дорожнього руху та в діях ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху не вбачається.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди її автомобіль отримав значні механічні ушкодження. Відповідно до Звіту про оцінку транспортного засобу, розмір завданих збитків складає 45 726,33 грн. Крім того, було понесено збитки у розмірі 256,62 грн. - заміна лівого переднього амортизатора, за складання звіту про оцінку транспортного засобу - 1 000 грн. Отже, матеріальна шкода складає 46 532,95 грн.

Зазначає, що їй також завдано моральної шкоди, яку оцінює в 20 000 грн., оскільки вона вимушена самостійно займатися ремонтно-відновлювальними роботами та понад півроку не має змоги користуватися своїм автомобілем.

Враховуючи, що відповідач несе відповідальність за стан доріг у м. Дніпропетровську, позивач просить суд стягнути з нього на її користь 46 532,95 грн. - матеріальної шкоди та 20 000 грн.- моральної шкоди, а також судові витрати.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КП Дніпродорсервіс ДМР про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з КП Дніпродорсервіс ДМР на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 46 532,95 грн.

Стягнуто з КП Дніпродорсервіс ДМР на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просив рішення суду від 07 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції частково задовольняючи позов, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки з тексту позовної заяви та доданих до заяви висновку інспектора ДВП ГУНП в Дніпропетровській областівід 24 грудня 2015 року, зазначено, що водієм скоєний наїзд на стовп, однак з відповіді КП Дніпродорсервіс ДМР від 20 травня 2016 року вих.№ 298 вбачається, що Підприємство виконувало на даному перехресті дороги роботи з встановлення фундаменту, отже сторонами зазначені різні елементи дороги на які водій допустив наїзд. Крім того, фундамент, що був встановлений Підприємством був огорожений та виділений шляхом встановлення 10 грудня 2015 року дорожного знаку 4.7. та дорожного щита 2.3., що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалася.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 грудня 2015 року близько 22-00 год. у м. Дніпропетровську на перехресті вул. Героїв Сталінграда - вул. Запорізьке шосе водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Мерседес д/н НОМЕР_1, належним позивачу, скоїв наїзд на перешкоду (стовп на проїзній частині). Внаслідок даної ДТП автомобіль був пошкоджений.

24 грудня 2015 року Інспектором ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Реуцьковим В.Г. було складено Висновок, згідно якого, проведеним оглядом місця ДТП встановлено, що дана перешкода для руху на проїзній частині не була огороджена та виділена для інформування і своєчасного її виявлення учасниками дорожнього руху та відповідно в даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_1 порушень вимог п.12.3 ПДР України не вбачається, оскільки під час руху він був позбавлений можливості своєчасно виявити перешкоду для руху.

Відповідно до п.2.2 Статуту КП Дніпродорсервіс Дніпропетровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 28 березня 2012 року № 38/22, предметом господарської діяльності підприємства є: установлення, ремонт та експлуатація технічних засобів регулювання вулично-дорожнього руху (дорожні знаки, світлофори, напрямні, сигнальні та огороджувальні пристрої тощо), прокладання лінії електромережі для їх живлення та ліній зв'язку для координації роботи світлофорних об'єктів; заміна технічних засобів регулювання вулично-дорожнього руху (дорожні знаки, світлофори, напрямні, сигнальні та огороджувальні пристрої тощо), а також їх установлення.

Отже, відповідач є спеціалізованим монтажно-експлуатаційним підприємством для виконання спеціальних робот та надання послуг із упровадження, ремонту та експлуатації технічних засобів регулювання дорожнього руху.

20 травня 2016 року директор КП Дніпродорсервіс Дрозд Ю.В. повідомив листом, що підприємством 09 та 10 грудня 2015 року на перехресті пр. Б.Хмельницького - Запорізьке шосе для здійснення капітального ремонту проводились роботи по встановленню фундаментів, згідно до робочого проекту. При цьому каркас фундаменту, що знаходиться біля трамвайного полотна, 10 грудня 2015 року було огороджено та встановлено дорожній знак 4.7 з дорожнім щитом 2.3.

Згідно Звіту № 05/01/16 про оцінку транспортного засобу, складеного Соболенко С.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мерседес номер НОМЕР_1, складає 45 276,33 грн.

Власником автомобіля Мерседес номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1, пошкодження автомобіля призвело до душевних переживань, зміни способу її життя, в зв'язку з необхідністю вирішення питань щодо проведення відновлювального ремонту автомобіля.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач всупереч вимогам закону, не створив безпечних умов для пересування учасників дорожнього руху, не попередив учасників дорожнього руху відповідними дорожніми знаками щодо проведення ремонтних робіт на перехресті вул. Б. Хмельницького - вул. Запорізьке шосе у м. Дніпропетровську, не проконтролював збереження усіх відповідних дорожніх знаків на вищевказаній ділянці, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив із того, що перешкода, на яку був скоєний наїзд, була збудована на дорозі саме відповідачем, що підтверджуються висновком, складеним Інспектором ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Реуцьковим В.Г., схемою місця ДТП, на яку нанесені відповідні виміри та відмітки, і з якої можна зробити висновок, що перешкода (стовп на проїзній частині) знаходилась на перехресті вул. героїв Сталінграда - вул. Запорізьке шосе, біля трамвайної колії, фотографією зазначеної перешкоди, а також листом відповідача, з якого вбачається, що роботи по встановленню фундамента проводились на перехресті Б.Хмельницького - Запорізьке шосе біля трамвайного полотна. Крім того, той факт, що місце робіт нічим не було огороджено на момент скоєння ДТП, підтверджується висновком, складеним Інспектором ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Реуцьковим В.Г.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України , майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом норм ст. 1166 ЦК України юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов'язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, останній має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV Про автомобільні дороги (далі - Закон № 2862-ІV), автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.

За змістом ст. 5 Закону № 2862-ІV вулиці і дороги міст та інших населених пунктів відносяться до автомобільних доріг.

Частиною 1 статті 18 Закону № 2862-ІV встановлено, що складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ч. 1 ст. 16, ст. 17 Закону № 2862-ІV).

Згідно з п.п. 1, 2, 4 ст. 19 Закону № 2862-ІV одними з основних обов'язків органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ Про дорожній рух (далі - Закон № 3353-ХІІ) визначено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

В силу ст. 9 Закону № 3353-ХІІ до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як передбачено ч. 4 ст. 24 Закону № 3353-ХІІ, власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Відповідно до п.4 ст. 21 Закону України Про автомобільні дороги органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Згідно п.2.2 Статуту КП Дніпродорсервіс Дніпропетровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 28 березня 2012 року № 38/22, предметом господарської діяльності підприємства є: установлення, ремонт та експлуатація технічних засобів регулювання вулично-дорожнього руху (дорожні знаки, світлофори, напрямні, сигнальні та огороджувальні пристрої тощо), прокладання лінії електромережі для їх живлення та ліній зв'язку для координації роботи світлофорних об'єктів; заміна технічних засобів регулювання вулично-дорожнього руху (дорожні знаки, світлофори, напрямні, сигнальні та огороджувальні пристрої тощо), а також їх установлення.

Отже, на підприємство покладено обов'язки зі здійснення експлуатаційного ремонту та утримання вулично-дорожньої мережі населеного пункту.

Докази у справі достовірно вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено автомобіль позивача, сталася через стовп, який знаходився на проїзній частині.

Колегія суддів відхиляє твердження заявника про порушення позивачем Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження існування у позивача об'єктивної можливості завчасно виявити стовп, розташований на проїзній частині.

При цьому Підприємство відповідача мало своєчасно виявити та усунути перешкоду дорожньому руху, а у разі неможливості її негайного усунення - невідкладно позначити аварійну ділянку дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Підприємство не виконало цього обов'язку, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, отже, неправомірна бездіяльність Підприємства знаходиться у прямому причинному зв'язку з пошкодженням автомобіля позивача.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Підприємства, яке має відшкодувати позивачеві завдані збитки.

Посилання відповідача на відсутність в його діях складу цивільного правопорушення, оскільки з наданих позивачем доказів вбачається, що водієм скоєний наїзд на стовп, однак з відповіді КП Дніпродорсервіс ДМР від 20 травня 2016 року вих.№ 298 вбачається, що Підприємство виконувало на даному перехресті дороги роботи з встановлення фундаменту, отже сторонами зазначені різні елементи дороги на які водій допустив наїзд. Крім того, фундамент, що був встановлений Підприємством був огорожений та виділений шляхом встановлення 10 грудня 2015 року дорожного знаку 4.7. та дорожного щита 2.3., що залишилося поза увагою суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної скарги щодо місця розташування перешкоди на проїзній частині дороги не заслуговують на увагу, оскільки були предметом розгляду у суді першої інстанції та не є беззаперечним доказом наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою, оскільки предметом спірних правовідносин є бездіяльність уповноваженого органу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишаєтьтся без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Дніпродорсервіс Дніпропетровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.П.Варенко

Судді: О.В.Лаченкова

О.В.Свистунова