Постанова

від 12.12.2018 по справі 290/183/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №290/183/18 Головуючий у 1-й інст. Бабич С. В.

Категорія 23 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №290/183/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агромир Захід про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на заочне рішення Романівського районного суду Житомирської області, ухвалене 12 вересня 2018 року суддею Бабичем С.В. у смт. Романові,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 23-24) просила розірвати договір оренди землі (кадастровий НОМЕР_2), укладений 01.03.2013 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агромир Захід (далі - Товариство), стягнути з останнього 18865,76 грн заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є спадкоємцем ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та успадкувала за законом спірну земельну ділянку. Товариство не виконує своїх зобов'язань по виплаті орендної плати, чим істотно порушує умови укладеного договору, що є підставою для його розірвання та стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове - про задоволення її позову, вирішити питання розподілу судових витрат.

На її думку, після державної реєстрації договору відповідач набув право користування земельною ділянкою та обов'язок сплачувати орендну плату. Оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину земельна ділянка є її власністю, вона має право ставити питання про розірвання договору оренди укладеного спадкодавцем у зв'язку із систематичною несплатою орендарем орендної плати та вимагати стягнення заборгованості. Тому, вважає висновок суду про те, що договір оренди землі не набув чинності, оскільки орендодавець помер до державної реєстрації цього договору, у зв'язку із чим не набув прав та обов'язків за договором та до складу спадщини право цієї оренди не увійшло, помилковим.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце її розгляду, в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Товариством та ОСОБА_2, не набув чинності, оскільки сторонами цей договір був підписаний 01 березня 2013 року та до моменту здійснення його державної реєстрації остання померла, у зв'язку з чим вона не набула прав та обов'язків орендодавця земельної ділянки та до складу спадщини право цієї оренди не увійшло.

Такий висновок суду є помилковим з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 01 березня 2013 року між Товариством та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,5075 га (кадастровий НОМЕР_2), що знаходиться на території Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області. Договір укладений строком на сім років (а.с. 4-5).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла.

Договір оренди було зареєстровано державним реєстратором Романівського районного управління юстиції Житомирської області 12 червня 2013 року, після смерті орендодавця.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 27.12.2017 спадкоємцем вищевказаної земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 (а.с. 6).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з пунктом 12.6 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи зазначені положення закону та умови договору, а також ту обставину, що сторони при його укладенні досягли згоди щодо усіх істотних умов, реєстрація договору після смерті спадкодавця не впливає на обсяг прав та обов'язків орендаря та спадкоємця орендодавця, які існували для останнього.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення - про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Установлено, що орендодавець ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю позивача ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину на орендовану земельну ділянку позивач отримала лише 27.12.2017. Товариство остання не повідомляла про смерть орендодавця. Після отримання свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 11.01.2018 звернулась до відповідача з вимогою розірвати кредитний договір та виплатити їй орендну плату за 2013-2017 роки (а.с. 11-13). Товариство залишило її заяву без задоволення, а тому 20.02.2018 позивач звернулась до суду з даним позовом.

За положеннями ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д) частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з п. 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі через касу Орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати становить три проценти від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до п.2.4 складає 56544,20 грн. За змістом п. п. 4.2, 4.3 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься у строк до 31 грудня кожного року оренди.

Згідно п. 4.5 розмір орендної плати може переглядатися тільки за взаємною згодою сторін.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (пункти 13.1 та 13.2 договору оренди).

Водночас, підстава для розірвання договору оренди, така як систематична несплата орендної плати відсутня, оскільки позивач не довела суду, що відповідач був обізнаний про смерть орендодавця, а сплата Товариством орендної плати у відповідності до умов договору, визначених п. 4.1, була неможливою з незалежних від орендаря причин, а саме у зв'язку зі смертю орендодавця, яка померла до першої такої виплати. Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину тільки 27.12.2017, звернулась з вимогою до орендаря у січні 2018 року, а у лютому 2018 року вже звернулась з позовом до суду.

Тому, у задоволенні позову про розірвання договору слід відмовити.

Разом з тим на користь позивача підлягає стягненню орендна плата з урахуванням індексу інфляції з наступного розрахунку: 2013 рік в сумі 1429,25 грн (1422,13 (орендна плата за 306 днів оренди) х100,5% (індекс інфляції)); 2014 рік в сумі 2118,72 грн (1696,33 (орендна плата за рік) х 124,9% (індекс інфляції)); 2015 рік в сумі 2430,84 грн (1696,33 (орендна плата за рік) х 143,3% (індекс інфляції)); 2016 рік в сумі 1906,67 грн (1696,33 (орендна плата за рік) х 112,4% (індекс інфляції)); 2017 рік в сумі 1928,72 грн (1696,33 (орендна плата за рік) х 113,7% (індекс інфляції)), а всього за 2013-2017 роки в сумі 9814,2 грн.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги розрахунок, наданий позивачем, оскільки умовами договору не передбачено індексацію нормативної грошової оцінки землі та збільшення орендної плати в односторонньому порядку без укладення додаткової угоди сторонами. Отже, немає підстав для застосування додаткового коефіцієнта для збільшення нормативної грошової оцінки землі при обчисленні орендної плати. Таке застосування могло мати місце лише при внесенні змін до умов договору. Крім того, враховуючи відсутність вини Товариства у невиплаті орендної плати за 2013-2017 роки підстави для стягнення пені відповідно до п. 4.7 договору також відсутні.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Товариства на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню понесені нею судові витрати в сумі 1057,2 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Романівського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2018 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агромир Захід (місцезнаходження: Хмельницька область, Полонський район, село Бражинці, вулиця Шкільна, будинок 28, код ЄДРПОУ 37673599) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) орендну плату в сумі 9814,2 грн та судові витрати в сумі 1057,2 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.