Постанова

від 11.12.2018 по справі 265/5021/16-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/631/18

265/5021/16-ц

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„11" грудня 2018 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 265/5021/16-ц

Номер провадження 22-ц/804/631/18

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Єфремової О.В

учасники справи :

позивач - Маріупольська міська рада

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2

треті особи - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Брикуля В.Л., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ГБК Східний-авто 1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2018 року головуючого судді Міхєєвої І.М. із складанням повного тексту судового рішення 04 жовтня 2018 року по цивільній справі про визнання правочину недійсним, скасування рішення про його державну реєстрацію та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Маріупольська міська рада звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2,мотивуючи вимоги тим,що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27 серпня 2015 року ОСОБА_2 набула право власності на нежитлове приміщення - самочинно збудовану нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_1 . Зазначена будівля належала відповідачу ОСОБА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2010 року по справі № 2-6680/2010, яким визнано за нею право власності на самовільно збудоване нежитлове приміщення: сторожку літ.А-1, гараж літ.А1-1 площею 58 кв.м., вбиральню літ. Б-1, навіс літ.В-1, огорожу №1,2, замощення 1, загальною площею 314 кв.м., по АДРЕСА_1 Однак вказане рішення суду 17 вересня 2014 року було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Не будучи власником зазначеного нерухомого майна, ОСОБА_1 27 серпня 2015 року на підставі скасованого рішення суду зареєструвала своє право власності на майно.Оскільки до прийняття самочинно збудованої будівлі в експлуатацію, тобто її узаконення у встановленому порядку, така будівля не є об*єктом нерухомого майна, тому не могла бути об*єктом купівлі-продажу. З наведених підстав, укладений між відповідачами договір купівлі-продажу є таким, що порушує вимоги ст. 203 ЦК України. У зв*язку з тим, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно знаходиться відповідно до договору оренди землі, укладеного на підставі скасованого рішенння суду в користуванні ОСОБА_1, а перехід права власності зобов*язує міську раду передати таку земельну ділянку у користування ОСОБА_2, позивач позбавлений можливості вільного користування земельною ділянкою, чим порушуються права міської ради. Просили визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 серпня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 1058, скасувати його державну реєстрацію індексний номер: 23945944 та стягнути з відповідачів на користь місцевого бюджету сплачений позивачем судовий збір.

10 липня 2017 року представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначив про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно АДРЕСА_1 було видано ОСОБА_1 реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, тобто не за місцем розташування нерухомого майна в порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З урахуванням уточнених позовних вимог просили суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 07 серпня 2015 року ОСОБА_1 за індексним номером 41928411 реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 серпня 2015 року ; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 серпня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 1058; скасувати рішення про державну реєстрацію договору купівлі-продажу від 27 серпня 2015 року індексний номер: 23945944.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2018 року позовну заяву Маріупольської міської ради - задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: сторожку літ.А-1, гараж літ.А1-1 загальною площею 58 кв.м., вбиральню літ. Б-1, навіс літ.В-1, огорожу №1,2, замощення 1, загальною площею 314 кв.м., по АДРЕСА_1 яке видане 07 серпня 2015 року ОСОБА_1, за індексним номером 41928411 реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: сторожку літ.А-1, гараж літ.А1-1 загальною площею 58 кв.м., вбиральню літ. Б-1, навіс літ.В-1, огорожу №1,2, замощення 1, загальною площею 314 кв.м., по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 27 серпня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 1058. Скасовано рішення про державну реєстрацію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 27 серпня 2015 року за індексним номером 23945944, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалами Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04 січня 2018 року та від 08 травня 2018 року до участі у справі в якості третіх осіб,які не заявляють самостійних вимог, залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5,як власників гаражів та гаражно-будівельний кооператив Східний-авто 1 (т.1.а.с.223, т.2.а.с. 16).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з*ясування судом, обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу Маріупольської міської ради мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідачів адвокат ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтримали доводи апеляційної скарги. Представник Маріупольської міської ради ,що діє на підставі довіреності ОСОБА_8,представник ГБК Східний -авто 1 ОСОБА_9,представник ОСОБА_4 ОСОБА_10,ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення .

У судове засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Брикуля В.Л. не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, надали заяви про можливість розгляду справи у їхню відсутність (т.2. а.с.188,204,207).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд, першої інстанції виходив з того, що предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором від 27 серпня 2015 року укладеним між відповідачами є нежитлове приміщення загальною площею 314 кв.м. по АДРЕСА_1, право власності на яке належало ОСОБА_1 на підставі скасованого рішення суду від 27 серпня 2010 року .Тобто на момент укладення договору купівлі-продажу,предметом договору було самочинно зведене нерухоме майно на земельній ділянці комунальної власності . До прийняття самочинно зведеної будівлі в експлуатацію та її узаконення в установленому порядку, це приміщення не є об*єктом нерухомого майна і не може бути предметом купівлі-продажу ,як нерухомого майна ,бо не визнано таким. Оскільки зміст спірного договору суперечить нормам цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним .

Крім того,суд зазначив,що після скасування рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване майно, 07 серпня 2015 року ОСОБА_1 за індексним номером 41928411 реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зокрема, будівлю по АДРЕСА_1 (т.1.а.с.92 ).

З матеріалів реєстраційної справи встановлено ,що відповідно до картки прийому заяви № 23486361 ОСОБА_1 до заяви про реєстрацію права власності, було додано документи, в тому числі, рішення суду від 27 серпня 2010 року про визнання права власності та Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ДЦ 142143140293 від 10 листопада 2014 року (т.1 а.с. 161).

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені у ст.11 ЦК України, серед яких, зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Єдиною підставою для набуття права власності відповідно до вимог ст.376 ЦК України на самочинне будівництво є рішення суду, яке набрало законної сили та яке згідно п.9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-ІУ є підставою для державної реєстрації права власності.

Наявність в ОСОБА_1 Декларації про готовність об*єкта до експлуатації та права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, яка перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради, за відсутності чинного рішення суду, не є підставою для набуття права власності та державної реєстрації такого права в подальшому.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 07 серпня 2015 року ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності на таке майно, позивач посилається на те, що свідоцтво видано не за місцем розташування нерухомого майна в порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до ч.3 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-ІУ (в редакції від 10 липня 2015 року) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацом другим і третім частини п ятої цієї статті.

За вимогами п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , орган державної реєстрації прав проводить, зокрема, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Водночас, відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1354/5 від 15 серпня 2014 року Про тимчасові заходи щодо надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей , було встановлено, що заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, можуть подаватися як до будь-якого органу державної реєстрації прав на території області, в межах якої розташоване нерухоме майно, так і до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей.

У разі подання заяв про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей державні реєстратори речових прав на нерухоме майно таких органів проводять державну реєстрацію прав відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

За наведених обставин, підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 07 серпня 2015 року ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності на таке майно не вбачається.

Проте ,посилаючись на ч.1 ст.21 ЦК України ,ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з урахуванням того, що державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 прийнято на підставі скасованого ухвалою ВССУ 17 вересня 2014 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2010 року про визнання права власності на самочинно збудоване майно, суд дійшов висновку про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 07 серпня 2015 року за індексним номером 41928411 реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області та скасування державної реєстрації такого права.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов в порушення вимог матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

З досліджених матеріалів справи встановлено,що відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2010 року по справі № 2-6680/2010 ,залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2014 року , за ОСОБА_1визнано право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі : - сторожку літ.А-1, гараж літ.А1-1 загальною площею 58 кв.м., вбиральню літ. Б-1, навіс літ.В-1, огорожу №1,2, замощення 1, загальною площею 314 кв.м., по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2014 року скасовано,справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради,третя особа гаражно-будівельний кооператив Східний- авто 1 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі ,з підстав п.5 ч.1. ст.207 ЦПК України, залишено без розгляду (т.1.а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу),індексний номер : 9570556 від 26 грудня 2013 року державного реєстратора реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області,проведено державну реєстрацію нерухомого майна (реєстраційний номер 256777014123) за ОСОБА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2010 року по справі № 2-6680/2010.

Рішенням Маріупольської міської ради від 28 березня 2014 року № 6/38-4378 ОСОБА_1 погодили розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки ,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

03 листопада 2014 року Департаментом Державної архітектруно будівельної інспекції у Донецькій області на замовника ОСОБА_1 зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт за № ДЦ 082143070210 від 03 листопада 2014 року на об*єкт автостоянка з будівництвом сторожки,гаражу,вбиральні,навісу,що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

10 листопада 2014 року Департаментом Державної архітектурно будівельної інспекції у Донецькій області зареєстрована декларація про готовність об*єкта до експлуатації за № ДЦ 142143140293 від 10 листопада 2014 року на об*єкт автостоянка з будівництвом сторожки,гаражу,вбиральні,навісу ,що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1.

Рішенням Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5371 затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 та ГБК Східний авто-1 .

28 травня 2015 року між Маріупольською міською радою (орендодавець), ФОП ОСОБА_12 та ГБК Східний авто-1 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1),розташованій за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,3297 га строком на десять років . Відповідно до п.5.1. договору земельна(і) ділянка(і) передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням : для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (обслуговування нежитлової будівлі,організація автостоянки,обслуговування підземних гаражів).

Вказана земельна ділянка використовується відповідно договору оренди земельної ділянки відповідачем та ГБК Східний авто-1 ,займаючи одночасно всю площу наданої земельної ділянки,об*єкти нерухомого майна відповідача знаходяться над об*єктами нерухомого майна кооперативу.

ОСОБА_1 07 серпня 2015 року було подано заяву № 12717160 до реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запоріжської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності ) об*єкта нерухомого майна ,а саме автостоянки,сторожки,гаражу,вбиральні,навісу,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до картки прийому заяви № 234863611, ОСОБА_1 до заяви було надано :два паспорти громадянина України,довіреність,технічний паспорт ,рішення суду,рішення Орджонікідзевської райадміністрації,договір оренди земельної ділянки,декларацію про готовність об*єкта до експлуатації ,що зареєстровано Департаментом Державної архітектурно будівельної інспекції у Донецькій області за № ДЦ 142143140293 від 10 листопада 2014 року (т.1.а.с. 161).

Саме за наслідками розгляду заяви від 07 серпня 2015 року № 12717160 про реєстрацію прав та їх обтяжень об*єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 та доданими до такої заяви документів державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_11 реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області було прийнято рішення № 23494976 від 07 серпня 2015 року відповідно до якого проведено державну реєстрацію прав приватної власності на будівлю ,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.(а.с.201).

Відомості про об*єкт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно будівлі ,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 містять інформацію , що відповідно прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 23494976 від 07 серпня 2015 року ,на підставі технічного паспорту б.н. від 05 серпня 2014 року , декларації про готовність об*єкта до експлуатації серія та номер 142143140293 від 10 листопада 2014 року виданої Департаментом Державної архітектурно будівельної інспекції у Донецькій області ,було припинено право власності на будівлю ,що знаходиться за вищевказаною адресою (яке виникло у ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 27 серпня 2010 року по справі № 2-6680/2010), та внесено запис про право власності 10718502 , відповідно до якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на будівлю ,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 07 серпня 2015 року НОМЕР_2 (т.1. а.с.201-204).

Отже на підставі матеріалів доданих до заяви № 23486361 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі ,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

27 серпня 2015 року між ОСОБА_1.(продавець) та ОСОБА_2.(покупець) укладений договір купівлі-продажу на право приватної власності нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі за номером 51 б ,за літ.А-1.А2/п-сторожка з підвалом загальною площею 44,1 кв.м.,літ А1,А 1/п-гараж з підвалом загальною площею 56,2 кв.м.,літ В-1-навіс загальною площею 41,0 кв.м.,літ Б-1 -вбиральня,№ 1-замощення,№ 1-ворота ,№ 2-паркан ,яка розташована за адресою АДРЕСА_1

На підставі наказу № 158 від 21 грудня 2017 року управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради було скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ДЦ 082143070210 від 03 листопада 2014 року та декларацію про готовність об*єкта до експлуатації № ДЦ 142143140293 від 10 листопада 2014 року (т. 1 а.с.228).

11 вересня 2018 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду було скасовано вищевказаний наказ.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно враховувати ,що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК ,іншим законам України ,які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК ,міжнародним договором ,згода на обов*язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України,постановами Кабінету Міністрів України ,актам інших органів державної влади України,органів влади автономної республіки Крим у випадках і в межах,встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства .

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших,крім актів цивільного законодавства ,нормативно-правових актів ,прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8 Конституції України ) .

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства ,яке діяло на момент вчинення правочину .

Відповідно до ст.ст.215 та 216 ЦК Ураїни вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності ,а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правовчину може бути заявлена як однією зі сторін правочину,так і іншою заінтересованою особою,права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину .

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою,яка направила пропозицію укласти договір,відповіді про прийняття цієї пропозиції,якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна обо вчинення іншої дії,договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір,що підлягає нотаріальному посвідченню,є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець ) передає або зобов*язує передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму .

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки ,єдиного майнового коплексу ,житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню,крім договорів купівлі-продажу майна,що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом ,зокрема із правочинів,право власності вважається набутим правомірно,якщо інше прямо не випливає із закону або незаконнність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-Закон) ,що діяли на час виникнення спірних правовідносин ,передбачено наступне.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі -державна реєстрація прав) -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення,переходу або припинення права на нерухоме майно,обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст.2).

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону,якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об*єкта нерухомого майна ,державна реєстрація прав на такий об*єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Частиною 2 статті 9 Закону ,визначено ,що державний реєстратор :1)встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства,а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема : відповідність обов*язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках,встановлених законом) ; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень ;відповідність відомостей про нерухоме майно,наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів; наявність обтяжень прав на нерухоме майно,зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину ,з якими закон та/або договір(угода) пов*язує можливість проведення державної реєстрації виникнення,переходу,припинення прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав ; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав ; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав,вносить до них відповідні записи ; 4) веде реєстраційні справи щодо об*єктів нерухомого майна ; 5) присвоює реєстраційний номер об*єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках встановлених статтею 18 цього Закону ; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках,передбачених цим Законом ; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів ,необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав,які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року,запитує від органів виконавчої влади,органів місцевого самоврядування ,підприємств,установ та організацій,які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення ,інформацію (довідки,копії документів тощо),необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень,якщо такі докмументи не були подані заявником або якщо документи,подані заявником ,не містять передбачених цим законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно.Органи виконавчої влади ,органи місцевого самоврядування,підприємства,установи та організації,до яких надійшов запит,зобов*язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію,зокрема щодо оформленних речових прав на нерухоме майно,у тому числі земельні ділянки ; 9) здійснює інші повноваження,передбачені цим Законом та іншими законами України .

Стаття 15 Закону передбачає порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку : 1) прийняття і перевірка документів ,що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень,реєстрація заяви; 2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень,зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,відмову в ній або зупинення державної реєстрації ; 4) внесення записів до Державного реєстру прав ; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках,встановлених статтею 18 цього Закону ;6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Отже , державним реєстратором при прийнятті рішенння № 23494976 від 07 серпня 2015 року, відповідно до якого проведено державну реєстрацію прав приватної власності на будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та і приватним нотаріусом , при посвідченні та реєстрації договору купівлі-продажу від 27 серпня 2015 року дотримані вимоги передбачені законодавством .

Статтею 16 Закону визначено,що при отриманні заяви та документів ,необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень,проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.

За результатами запитів,державним реєстратором реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області було отримано актуальну інформацію про будівлю за адресою АДРЕСА_1.Відповідно до такої інформації, вказану будівлю було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 серпня 2010 року по справі № 2-6680/2010 (а.с.203).

Згідно ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація проводиться на підставі : 1)договорів,укладених у порядку,встановленому законом ; 2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно,виданих відповідно до вимог цього Закону ; 3) свідоцтв про право власності,виданих оганами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комнальному житловому фонді ; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках,встановлених законом ; 5) рішень судів,що набрали законої сили ; 6) інших документів, що підтверджують виникнення,перехід,припинення прав на нерухоме майно,поданих органу державної рєстрації прав разом із заявою.

Тобто,з урахуванням наведеного, предметом купівлі -продажу за оспорюваним договором від 27 серпня 2015 року укладеним між відповідачами є нежитлове приміщення загальною площею 314 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке належало ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 07 серпня 2015 року видане на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23494976 від 07 серпня 2015 року , державного реєстратора реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, а відповідно ,зареєстрована декларація про готовність об*єкта до експлуатації, доводить,що об*єкт нерухомого майна прийнято в експуатацію,та він не є об*єктом самочинного будівництва.

Відтак, підстав вважати оспорюваний договір купівлі-продажу таким,що суперечить нормам ЦК чи іншим актам цивільного законодавства не має,а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання правочину недійсним, скасування рішення про його державну реєстрацію та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги , щодо посилання суду на необхідність наявності рішення суду ,як підстави для державної реєстрації права власності ,з посиланням на норми п.9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,що не діяли на момент проведення державної реєстрації правочину ,що оскаржується , є слушними.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 вказаного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 48 ЦПК України передбачає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач - це особа, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає їх такими.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Отже, позов пред'являється особою, якій належить право вимоги, до особи, яка повинна відповідати за позовом.

Предметом позову стали законність отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності від 07 серпня 2015 року, державна реєстрація права власності та договір купівлі-продажу. Між тим ,як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції не було залучено до участі у справі державного реєстратора реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області . Позивач ,з урахуванням уточнених вимог, клопотання про його залучення у якості співвідповідача не заявляв .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду повністю та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції вищевказаних норм процесуального права, неправильне застосування вищезазначених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи,апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради за вищевказаного обґрунтування.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2018 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення .

В задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради до ОСОБА_1,ОСОБА_2 ,треті особи : приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Брикуля Вадим Леонідович, ОСОБА_4, ОСОБА_5, гаражно-будівельний кооператив Східний-авто 1 про визнання правочину недійсним, скасування рішення про його державну реєстрацію та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно-відмовити .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 14 грудня 2018 року .

Судді: