Постанова

від 18.12.2018 по справі 910/23297/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. Справа№ 910/23297/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Денисюк І.Г..

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повний текст складено 25.04.2018)

у справі №910/23297/17 (суддя О.М. Спичак)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ"

про стягнення 596 768, 28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Виноградівська пересувна механізована колона № 78" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" про стягнення 596 768, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу № 01/03-4 від 30.03.2017 року в частині передачі оплаченого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року позов задоволено частково. Прсуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" на користь Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78" 398 000, 00 грн. суми попередньої оплати, 109 621, 09 грн. пені та 7 614, 32 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається, в порушення умов договору відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачені договором, здійснена не була. Доказів поставки товару як у встановлені в договорі строки, так і поза ним відповідачем суду не надано. Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем невірно визначено період для нарахування пені за непоставку товару. Місцевим господарським судом було здійснено її власний розрахунок, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 109 621, 09 грн. за період прострочення з 05.05.2017 року - 25.10.2017 року. В частині позовних вимог про стягнення 38 038, 59 грн. процентів та 28 085, 93 грн. інфляційних втрат суд першої інстанції відмовив оскільки умови статті 536 Цивільного кодексу України чітко визначають порядок застосування процентів за користування чужими грошовими коштами, то в даному випадку застосування аналогії закону, а саме статті 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним так, як з умов зазначеної статті вбачається, що умови зазначеної статті застосовують до відносин позики. Також місцевий господарським судом зазначено, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат на суму попередньої оплати нормами чинного законодавства не передбачено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року та прийняти нове рішення, яким скасувати в частині стягнення пені в сумі 109 621, 09 грн., та в задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що на думку скаржника рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені є таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, апелянт вважає що спірний договір є неукладеним оскільки сторони при укладенні спірного договору не погодили істотну умову, а саме строк дії договору. Також скаржник зазначає, що відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені у зв`язку з невиконанням зобов`язання з передачі майна в натурі через відсутність простроченого відповідачем грошового зобов`язання за укладеним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Технолоджи" без розгляду.

Усунувши недоліки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сигма Технолоджи" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою повторно.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.08.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року клопотання про поновлення пропущеного строку задоволено, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.08.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" на 16.10.2018 року.

31.08.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

18.09.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло повідомлення, що детальний опис робіт (наданих послуг) буде поданий до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Та відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 року ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу №910/23297/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року до провадження та призначено її розгляд на 15.11.2018 року.

14.11.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заяв про відвід колегії суддів в складі головуючого Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" про відвід колегії суддів в складі головуючого Агрикової О.В., суддів Хрипун О.О., Чорногуз М.Г. у справі № 910/23297/17 визнано необґрунтованою; зупинено апеляційне провадження у справі № 910/23297/17 та передано справу № 910/23297/17 для визначення судді автоматизованою системою відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" про відвід колегії суддів в складі головуючого Агрикової О.В., суддів Хрипун О.О., Чорногуз М.Г. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Доманської М.Л., суддів: Пантелієнко В.О., Верховець .А.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 колегію суддів у визначеному складі відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" про відвід колегії

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 року у справі №910/23297/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/23297/17 призначено розгляд справи на 18.12.2018 року.

В судовому засіданні 15.11.2018 року представники сторін не з`явились. Про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень , кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (ч. 1, 3 ст. 3 вищевказаного Закону).

Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством сторонам надано право бути обізнаним про прийняті в його справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як вже зазначалось, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи 30.03.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Виноградівська пересувна механізована колона № 78" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сигма Технолоджи" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/03-4. (далі - договір; а.с. 4-5).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості, комплектності та по ціні, що вказані нижче, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатить його вартість у порядку і на умовах, визначних цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору, передача товару здійснюється після його повної оплати на складі покупця, який розташований за адресою: Закарпатська обл., м. Виноградів, вул.. І. Франка, 106.

Відповідно до п. 2.2 договору, строк поставки товару - протягом 20 робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі 50 % від вартості товару.

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна договору (загальна вартість товару, визначеного в п. 1.1 цього договору) становить грошову суму у розмірі 915 390,00 грн з ПДВ, що еквівалентно 31 500,00 євро на день укладання цього договору відповідно до курсу міжбанківського валютного ринку (1 євро - 29,06 грн.). В разі якщо на день оплати товару курс євро до гривні перевищить 29,06 грн за 1 Євро, ціна договору (загальна вартість товару) перераховується за чинним на день оплати курсом без укладання сторонами додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець здійснює оплату вартості товару, визначеної в п. 1.1. та п.4.1. договору, в порядку та строки, що визначені нижче:

- попередня оплата в розмірі 50% (п'ятдесят) від ціни договору, що складає на день укладання цього договору 457 695, 00 грн. сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання договору;

- остаточна оплата в розмірі 50% (п'ятдесят) від ціни договору, що складає на день укладання цього договору 457 695, 00 грн. сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту надходження товару на митну територію України.

Згідно з п. 4.3 договору, моментом здійснення оплати вважається факт зарахування на поточний рахунок продавця грошових коштів в сумі, визначеній згідно п. 4.1, в повному обсязі в порядку, передбаченому цим договором, що підтверджується банківською випискою.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що з урахуванням умов п. 2.2 договору, кінцевим строком виконання зобов'язання з поставки товару є 04.05.2017 року проте, відповідач всупереч вимог п. 2.2 договору не здійснив поставки товару в зазначений строк, як і не здійснив поставку взагалі.

В своїй апеляційній скарзі скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з останнього пені в розмірі 109 621, 09 грн. оскільки згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов06язань пеня може нараховуватись виключно на суму грошового зобов`язання сторони, яка прострочила виконання саме грошового, а не майнового зобов`язання.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання продавцем своїх договірних обов`язків по передачі товару він зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожний день прострочення.

Колегія суддів звертає увагу, що господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов'язання, то це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором .

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 5.3 договору, який не суперечить висновкам законодавства.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що договором можуть бути встановлені інші засоби забезпечення виконання зобов`язань окрім передбачених ст. 546 ЦК України. (Такої ж позиції дійшов Верховний суд України в постанові від 08.02.2017 року №3-1217гс16).

Зважаючи на викладене, посилання скаржника на те, що пункт 5.3. договору суперечить законодавству є безпідставним.

Окрім цього апелянт стверджує, що при укладенні договору сторони не погодили істотної умови, а саме строк дії договору.

Щодо зазначених вище доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В той же час, згідно п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

При цьому, судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання п. 4.2.1. позивачем було сплачено попередню оплату у розмірі 458 000, 00 грн., а відповідачем прийнято вказану попередню оплату.

Також, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останній 03.11.2017 року частково повернув суму попередньої оплати у розмірі 60 000, 00 грн.

З огляду на вказані обставини та виконання сторонами спірного договору окремих зобов`язань за спірним договором відсутні і підстави для кваліфікації даного договору як неукладеного в розумінні ст. 181 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача в розмірі 109 621, 09 грн. за період прострочення з 05.05.2017 року - 25.10.2017 року є обґрунтованим, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, крім того повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду - не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, а тому остання не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Колегія суддів також звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд стягнути з відповідача 7 500, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката в апеляційній інстанції. (а.с. 145-146).

В підтвердження відповідної вимоги позивач надав суду:

- договір про надання правової допомоги №5 від 10.05.2018 року, укладеного між позивачем та адвокатом Адвокатським бюро Чабанов та Партнери в особі керуючого бюро - адвоката Чабанова А.О. (а.с. 147-148);

- замовлення №1 від 10.09.2018 року (а.с. 149);

- рахунок фактуру №7 від 10.09.2018 року про сплату до 17.09.2018 року 7 500, 00 грн. (а.с. 150);

- виписка по рахунку №26004878822835 з 12.09.2018 року по 12.09.2018 року з якої вбачається сплата 7 500, 00 грн. за послуги адвоката (а.с. 151);

- копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 6457/10 від 15.02.2018 року, виданого Чабанову А.О. (а.с. 152);

- довіреність №1 від 10.09.2018 року видана позивачем на ім`я Чабанова А.О. (а.с. 153).

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія дійшла висновку про стягнення з відповідача вартості витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 7 500, 00 грн.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року у справі №910/23297/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року у справі № 910/23297/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Юрківська, 34-А, код ЄДРПОУ 37146634) на користь Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78" (місцезнаходження: 90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, м. Виноградів, вул. Івана Франка, 106, код ЄДРПОУ 01037092) 7 500 (сім тисяч п`ятсот гривень) 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/23297/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.12.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

М.Г. Чорногуз