Ухвала

від 18.12.2018 по справі 820/446/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 грудня 2018 р.Справа № 820/446/16 Харківський апеляційний адміністративний суду у складі

головуючого судді: Тацій Л.В. , суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬЕХО" про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 820/446/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬЕХО"

до Державної фіскальної служби України , Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції , Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві , Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві третя особа Державна казначейська служба України

про скасування рішень та записів, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬЕХО" (далі по тексту - ТОВ "Вальехо", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України, перший відповідач), Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області (далі по тексту - Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції (далі по тексту - Відділ державної реєстрації ХМУЮ), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), третя особа - Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням частково відкликаних позовних вимог, просив суд:

- скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про розірвання договору №270320151 від 27.03.2015 року; вважати податкову звітність, подану засобами електронного зв'язку, прийнятою та поновити дію договору № 270320151 від 27.03.2015 р.;

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ "Вальехо" та зобов'язати Державну фіскальну службу України податкові накладні №1 від 01.07.2015 року та №5 від 30.06.2015 року вважати прийнятими та зареєстрованими;

- скасувати запис Реєстраційної служби Київського міського управління юстиції щодо відсутності за місцезнаходженням ТОВ "ВАЛЬЕХО";

- скасувати рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "ВАЛЬЕХО" та поновити дію реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ "ВАЛЬЕХО" (індивідуальний податковий номер 396126626597) від 01.03.2015 р.;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління відновити відомості про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "ВАЛЬЕХО" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- зобов'язати ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області зарахувати суму податкового кредиту 7 411 739 гривень на рахунках ТОВ "ВАЛЬЕХО".

11 квітня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, позов Товариства задоволений частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо невиконання умов договору №270320151 від 27 березня 2015 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальехо" та неприйняття податкової звітності, поданої Товариством засобами електронного зв'язку.

Визнані протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних Товариства №1 від 01 липня 2015 року та №5 від 30 червня 2015 року для реєстрації та зобов'язати Державну фіскальну службу України вчинити дії щодо їх прийняття та реєстрації.

Скасовано запис Реєстраційної служби Київського міського управління юстиції від 31 липня 2015 року, номер реєстраційної дії 10741430005052822 щодо відсутності за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальехо".

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства від 31 липня 2015 року № 107/11 та зобов'язано цю інспекцію поновити дію реєстрації платника податків на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю "Вальехо" (індивідуальний податковий номер 396126626597) від 01 березня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16 червня 2016 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві повернута п'ятому відповідачу у справі.

04 липня 2016 року Державною фіскальною службою України подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

29 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України податкового органу після усунення недоліків наведених ухвалою цього суду від 06 липня 2016 року та витребувано справу №820/446/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

13 липня 2017 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (п'ятий відповідач у справі) подано касаційну скаргу з посиланням на невідповідність рішень судів попередніх інстанцій положенням статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

17 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві після усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 14 липня 2016 року та витребувано справу №820/446/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

11 серпня 2016 року справа №820/446/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №820/446/16 разом із касаційними провадженнями К/9901/28746/18 та К/28745/18 передані до Верховного Суду, разом із 17281 справою, які передані Вищим адміністративним судом України виключно судовій палаті утвореній для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, ухвалив постанову від 02.10.2018 року, якою касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі № 820/446/16 залишено без змін.

13.06.2017 року позивачем подано до Харківського окружного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову від 11 квітня 2016 року, в якій ТОВ Вальехо просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Одночасно з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому заявник посилається на відсутність матеріальної (фінансової) можливості сплатити судовий збір, як на підставу визнати поважними причини пропуску строку.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У рішенні у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення "Устименко проти України" випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції, чинній станом на дату ухвалення постанови та подачі апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Судом встановлено, що в судовому засіданні 11.04.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, її повний текст складено 13.04.2016 року, а вручено позивачу 20.04.2016 року (а.с. 177, т.1).

Таким чином, останнім днем строку подачі апеляційної скарги для позивача було 02.05.2016 року.

Апеляційна скарга подана 13.06.2017 року, тобто з пропуском строку більше, ніж рік.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач посилається на скрутне матеріальне становище, що підтверджує копією довідки ПАТ КБ ПриватБанк 02.06.2017 року про те, що станом на 02.06.2017 року залишок коштів на рахунку ТОВ Вальехо становить 00 грн. 00 коп.

При цьому, колегія суддів зауважує, що жодних доказів на підтвердження обставин, з якими позивач пов'язує поважність причин пропуску строку на подачу апеляційної скарги в період з 02.05.2016 року по 13.06.2017 року заявником не надано.

Відсутність коштів на рахунку позивача у ПАТ КБ ПриватБанк станом на 02.06.2017 року, жодним чином не свідчить про те, що позивач не має інших рахунків та не мав коштів у період з 02.05.2016 року на сплату судового збору.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до 13.06.2017 року, тобто більше року, не вживались жодні заходи, направлені на оскарження постанови суду першої інстанції (не подавалась апеляційна скарга, не реалізовано право на звернення із клопотанням про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, тощо).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску позивачем процесуального строку, встановленого законом, на апеляційне оскарження вищеозначеного судового рішення, оскільки заявником не надано жодного доказу, які/який би безспірно посвідчили цю обставину.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 3 ст. 243, ч.2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЬЕХО" про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 820/446/16 залишити без задоволення.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання, і на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Тацій Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров