Ухвала

від 29.11.2018 по справі 1-663/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

підсудних ОСОБА_5

ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 з доповненнями на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року у кримінальній справі за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, та

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, та виправдано за відсутністю у їх діях складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у виді підписки про невиїзд скасовано.

Судом першої інстанції вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 подала апеляцію, в якій, просила вирок суду першої інстанції скасувати, та направити справу на новий розгляд, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Апелянт зазначала, що висновок суду першої інстанції про неналежність як доказу висновку експерта №9/і від 16 квітня 2010 року у зв`язку з тим, що експерт не має спеціальних знань у даній галузі, є безпідставним, оскільки експертиза проведена з дотриманням вимого кримінально-процесуального законодавства. Вказана експертиза проводилась комісією експертів: судового експерта сектору комп`ютерно-технологічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в місті Києві, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення комп`ютерно-технічної експертизи та експерта інженера-проектувальника. Експерти попередженні про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 КПК України (у редакції 1960 року).

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку висновок експертів №384\385\14-35 від 24 березня 2015 р., оскільки при проведенні даної експертизи не досліджувався факт порушення встановленого порядку маршрутизації. Судом вказане питання також не розглядалось, що свідчить про порушення ст. 368 КПК України (у редакції 1960 року), а саме неповноту судового слідства.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що для перегляду каналів "НТВ-Плюс" необхідна індивідуальна карта для кожного користувача. В даному випадку, використовувались прилади, які лише імітували роботу картки, що і призвело до втручання в мережу "НТВ-Плюс". ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлена антена, через яку відбувався прийом сигналу "НТВ-Плюс". Крім того, обвинувачені мали прилад, який дозволяв налаштувати антену на необхідний супутник.

Зазначала, що допитані в судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що їм відомий той факт, що "НТВ-Плюс" - платний закодований канал, який транслюється з Росії. Також вони не заперечували, що отримали так звані «коди доступу» від ОСОБА_10 , що дало можливість змінити маршрутизацію, передачу та прийом сигналів супутника, який транслює програми "НТВ-Плюс".

Крім того, у своїх поясненнях ОСОБА_6 вказав, що абонент повинен був подзвонити ОСОБА_10 щодо питання оплати, однак показання ОСОБА_10 не містять посилань на таку домовленість. Як показав ОСОБА_10 , ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 не повідомляли йому про свої наміри. Покази ОСОБА_10 в ході судового слідства не перевірялись та він не викликався судом для дачі показів.

Також апелянт зазначала про безпідставність висновку суду першої інстанції стосовно відсутності суспільно-небезпечних наслідків дій підсудних. Дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили витік інформації та порушення встановленого порядку маршрутизації. Витік інформації полягає в тому, що інформація стала доступною особі, яка не мала на це право. При цьому власник не позбавився інформації, яка йому належить. Особа, якій встановлено канали "НТВ-Плюс", не є абонентом та не вносила абонентську плату.

Крім того, апелянт зазначала, що у порушення вимог ст. 334 КПК України (у редакції 1960р.), суд в мотивувальній чистині вироку не вказав підстави для виправдання підсудних та не зазначив мотивів, з яких він відкинув докази обвинувачення.

Судом не надана оцінка показанням свідків. Вирок не містить повного обґрунтування доказами, які досліджені в судовому засіданні стосовно кожного підсудного. Відсутній повний аналіз зібраних у справі доказів, зокрема показань підсудних, свідків, висновку експерта та інших джерелах доказів, які б спростовували пред`явлене підсудним обвинувачення.

11 жовтня 2018 року від прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляції, в яких вона зазначала, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях підсудних складу злочину є передчасними та не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються виключно на висновку однієї із з експертиз, яка є неповною.

Суд першої інстанції необгрунтовано визнав неналежним доказом висновок експерта № 9/іт від 16 квітня 2010 року з тих підстав, що вказаний висновок наданий експертом, який не має спеціальних знань у даній галузі. При цьому, суд не встановив факт наявності порушень порядку проведення даної експертизи. Вказану експертизу проведено експертами НДЕКЦ ОСОБА_11 , який має стаж експертної роботи з 1998 року та ОСОБА_12 , який має стаж роботи з 2008 року.

Суд першої інстанції не навів доказів на підтвердження висновку щодо відсутності у експерта ОСОБА_13 спеціальних знань для проведення даної експертизи.

Висновки комісійної судової комп`ютерно-технічної експертизи №9/іт від 16 квітня 2010 року, проведеної експертами НДЕКЦ, містять фактичні дані, які мають безпосереднє значення для вирішення питання про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Надавши перевагу висновку експертизи №384/385/14-35 від 24 березня 2015 року, суд першої інстанції у вироку не мотивував, яким чином і з якими саме зібраними доказами узгоджується вказаний висновок експертизи.

Таким чином, на переконання апелянта, суд належним чином не мотивував, чому він поклав в основу вироку саме висновок експертизи № 384/385/14-35 від 24 березня 2015 року та відкинув висновок експертів № 9/іт від 16 квітня 2010 року.

Апелянт зазначала, що під час проведення експертизи №384/385/14- 35 від 24 березня 2015 року не досліджувався вилучений флеш-накопичувач, та в ухвалі суду про призначення даної експертизи відсутні питання стосовно флеш-накопичувачу, у зв`язку з чим вказана експертиза є неповною. Крім того, у вказаній експертизі не надано відповідь на питання - чи був витік інформації і чи може бути спричинено за допомогою даного обладнання витік інформації, та чи було порушено порядок маршрутизації інформації.

За таких обставин, суд першої інстанції повинен був призначити повторну експертизу.

На переконання апелянта, в даному випадку дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили витік інформації та порушення встановленого порядку маршрутизації.

Витік інформації полягає в тому, що інформація стала доступною особі, яка не мала на це право. Особа, якій було встановлено канали «НТВ-Плюс», не є абонентом та абонентську плату не вносив. Внаслідок несанкціонованого втручання в роботи «НТВ плюс», відбулося порушення порядку маршрутизації інформації, яка передається телекомунікаційними каналами - інша особа отримала інформацію, яка не була їй адресована, тобто відбулася зміна адресата інформації.

В матеріалах кримінальної справи мається копія договору №71-01-08 від 01 квітня 2008 р. з якої вбачається, що ТОВ «Нові Телевізійні Технології» є незалежним агентом ВАТ «НТВ-Плюс», які мають право надавати доступ до пакету з перегляду каналів мережі «НТВ-Плюс» та отримувати абонентську плату за наданні послуги.

Апелянт зазначала, що враховуючи законодавче визначення поняття витоку інформації, в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 361 КК України.

Також посилалась на те, що у вироку не викладено показання допитаного в судовому засіданні 21 грудня 2016 року експерта ОСОБА_14 .

Судом не враховано та не викладено у вироку протоколи явок з повиною ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , технічний висновок головного спеціаліста пo CAS ОАО «НТВ-Плюс» ОСОБА_15 , висновок спеціаліста ОСОБА_16 від 12 листопада 2009 року.

Крім того, 10 лютого 2016 року прокурором в суді першої інстанції заявлено письмове клопотання про призначення комплексної судової експертизи телекомунікаційних систем (обладання) і засобів, призначення якої він просив доручити Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки, однак, після обговорення даного клопотання, судом не прийнято рішення за клопотанням.

Апелянт зазначала, що у судовому засіданні 12 жовтня 2011 року судом прийнято рішення про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Однак у матеріалах справи відсутні аудіозаписи судових засідань, де досліджувалися докази по справі та допитувалися свідки та експерти, зокрема: аудіозапис судового засідання від 28 листопада 2011 року, в якому допитувалися експерт ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_16 (представник «НТВ Плюс»); аудіозапис судового засідання від 12 березня 2012 року, в якому допитувалися свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; аудіозапис судового засідання від 21 травня 2015 року, в якому допитувався експерт ОСОБА_20 ; аудіозапис судового засідання від 10 липня 2015 року, в якому повторно допитувався експерт ОСОБА_20 ; аудіозапис судового засідання від 21 грудня 2016 року, в якому допитувався експерт ОСОБА_14 ; аудіозапис судового засідання від 21 травня 2018 року з проголошенням вироку.

Натомість, в матеріалах кримінальної справи наявні довідки про те, що судові засідання технічними засобами не фіксувалося у зв`язку з відсутністю вільних залів судових засідань з відповідними технічними засобами фіксації судового засідання.

На думку апелянта, відсутність технічних носіїв аудіофіксації судових засідань є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Інші сторони кримінального провадження вирок суду не оскаржували у апеляційному порядку.

Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , подав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляцію прокурора з поданими до неї доповненнями, в яких просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляцію без задоволення, посилаючись на законність та обгрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію з доповненнями та просив її задовольнити, пояснення виправданих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисника ОСОБА_7 , які вважали ухвалений у справі вирок законним та обґрунтованим, та заперечували проти задоволення апеляції прокурора з доповненнями, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції з доповненнями, колегія суддів вважає, що подана апеляція з доповненнями задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 365 КПК України (у редакції 1960 року), вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

У відповідності до ст. 323 КПК України (у редакції 1960 р.), вирок суду має бути законним та обґрунтованим, підтвердженим перевіреними в судовому засіданні доказами, ґрунтуватись на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин та доказів по справі в їх сукупності.

Відповідно до вимог ч. 4ст. 327 КПК України (у редакції 1960 року)виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлена подія злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Суд першої інстанції, дослідивши докази, зібрані по справі, вислухавши показання підсудних, свідків, дослідивши дані, які містяться в протоколах слідчих дій, інших документах, висновках експертів, оцінивши досліджені докази та вмотивувавши прийняте рішення, прийшов до висновку, що у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 361 КК України.

Переглянувши вирок суду першої інстанції в межах апеляції з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляції прокурора з доповненнями, виходячи з наступного.

Відповідно до пред`явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення, в листопаді 2009 року, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_21 , перебуваючи у м. Києві, вступили у попередню змову, з метою несанкціонованого втручання в роботу мережі електрозв`язку ВАТ «НТВ-Плюс», усвідомлюючи, що їх дії призведуть до витоку, підробки та спотворення процесу обробки інформації, яка обробляється в мережі електрозв`язку вказаного товариства прагнучи цього.

ОСОБА_5 на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на несанкціоноване втручання в роботу мережі електрозв`язку ВАТ «НТВ - Плюс», 12 листопада 2009 року в розмові по телефону домовився про грошову винагороду на загальну суму 2340 гривень із особою, яка брала участь у проведенні, відповідно до п. 2 ч. І ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативно-розшукового заходу оперативної закупівлі і виступала під легендованими даними « ОСОБА_22 », до якого у відповідності до вимог ст. ст. 52-1, 52-2, 52 КПК України (у редакції 1960 року) вжито заходів щодо нерозголошення відомостей про його особу, про встановлення в квартирі останнього обладнання, яке надасть змогу переглядати канали «НТВ-Плюс».

Надалі, ОСОБА_5 , маючи спільний з ОСОБА_6 умисел на несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв`язку ВАТ «НТВ-Плюс», вирішив встановити в квартирі « ОСОБА_22 » спеціально пристосоване для несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв`язку ВАТ «НТВ-Плюс» обладнання, використання якого призведе до витоку, підробки та спотворення процесу обробки інформації, що б надало змогу переглядати телевізійні канали ВАТ «НТВ-Плюс» без сплати у встановленому порядку абонентської плати до ВАТ «НТВ-Плюс».

Для цього, 12 листопада 2009 року, ОСОБА_5 діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6 , розподілили ролі у несанкціонованому втручанні в роботу мережі ВАТ «НТВ-Плюс», у відповідності до яких ОСОБА_6 мав здійснити налаштування та перепрограмування спеціально пристосованого обладнання, таким чином, що його використання надасть змогу несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв`язку ВАТ «НТВ-Плюс», що призведе до витоку, підробки та спотворення встановленого порядку циркуляції телевізійної інформації.

В свою чергу, ОСОБА_5 мав встановити параболічну антену з конвектором круговим поляризаційним Оptikum, та налаштувати її на супутник Eutelsat/W4 (36 градусів східної довготи), з якого здійснювалась трансляція каналів ВАТ «НТВ Плюс».

Після цього, реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 придбали у павільйоні № 8-А, який знаходиться на території ринку «Караваєві Дачі» (м. Київ, вул. Ушинського, 3), у громадянина ОСОБА_23 , який не був обізнаний про їх спільний злочинний намір, відповідне обладнання, а саме: ресивер «SkyGate@net CA+CI+Lan Digital Satellite Receiver» «К040182GН3746», маршрутизатор D-Link модель DIR-100 s/n «P1QE1880262260» «МАС ID:0021913FB86Е», параболічну антену з конвертором круговим поляризаційним Оptikum, серійний номер 003616, за допомогою якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали намір здійснити несанкціоноване втручання в роботу мережі електрозв`язку ВАТ «НТВ Плюс».

Надалі, ОСОБА_5 , діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_6 , перебуваючи в магазині «Експерт» за адресою: м. Київ, вул. Ушинського 3, отримав у ОСОБА_24 , який не був обізнаний щодо їх спільного злочинного наміру, невстановлені досудовим слідством логін та ІР адресу з невстановленим досудовим слідством паролем доступу до невстановленого досудовим слідством сайту, за допомогою яких можна було б розкодувати коди сигналів телепрограм «НТВ-Плюс».

В подальшому, в цей же день, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доставили до квартири « ОСОБА_22 », за адресою: АДРЕСА_3 , придбане ними за вказаних вище обставин супутникове обладнання.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 , 12 листопада 2009 року, діючи згідно розподілених ролей, встановив на даху будинку АДРЕСА_4 параболічну антену з конвертором круговим поляризаційним Оptikum, серійний номер 003616, налаштувавши її на супутник Eutelsat/W4 (36 градусів східної довготи), з якого здійснювалась трансляція каналів ВАТ «НТВ Плюс».

В свою чергу, ОСОБА_6 підключив та налаштував маршрутизатор D-Link модель DIR-100 s/n «P1QE1880262260» «МАС ID:0021913FB86Е» для прийому інформації з мережі Інтернет, та підключив кабель від зазначеного маршрутизатора до тюнера, який приймав супутникові сигнали.

В подальшому, ОСОБА_6 за допомогою флеш-носія ID № 0802FА, на якому знаходився спеціальний файл, який він до цього заздалегідь скопіював в мережі Інтернет з невстановленого досудовим слідством сайту, за встановлених досудовим слідством обставин, здійснив перепрограмування тюнера. Після цього, тюнер самостійно змінив програмне забезпечення, а саме перепрограмування з метою його функціонування як пристрою, що автоматично отримував коди доступу для перегляду каналів пакету «НТВ плюс» з невстановленого досудовим слідством сервера.

Здійснення вищевказаних злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_25 надало змогу отримувати на зазначене обладнання ключі з сайту із ІР адресою: НОМЕР_1 для розкодування, а в подальшому і перегляду талерадіопрограм ВАТ «НТВ Плюс»

Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи спільно та узгоджено, здійснили послідовне підключення ресивера «SkyGate@net CA+CI+Lan Digital Satellite Receiver» «К040182GН3746», маршрутизатор D-Link модель DIR-100 s/n «P1QE1880262260» «МАС ID:0021913FB86Е» параболічної антени з конвертором круговим поляризаційним Оptikum , серійний номер 003616 до телевізора шляхом приєднання кабелів.

В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, здійснили налаштування за допомогою того ж флеш-носія, на якому вже знаходився файл з переліком телеканалів, який він також отримав з мережі Інтернет, з невстановленого досудовим слідством сайту телевізійних програм пакету «НТВ Плюс» у кількості 133 каналів.

Після підключення, налаштування та програмування за вказаних вище обставин ресиверу«SkyGate@net CA+CI+Lan Digital Satellite Receiver» «К040182GН3746», маршрутизатор D-Link модель DIR-100 s/n «P1QE1880262260» «МАС ID:0021913FB86Е», параболічної антени з конвертором круговим поляризаційним «Оptikum», серійний номер 003616, до телевізора, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 увімкнули зазначене обладнання та продемонстрували « ОСОБА_22 » можливість перегляду каналів «НТВ - Плюс», чим вчинили несанкціоноване втручання в роботу мережі електрозв`язку телекомпанії «НТВ - Плюс».

Тоді ж, « ОСОБА_22 » надав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошову винагороду на загальну суму 2340 гривень за встановлення зазначеного обладнання.

При цьому, ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 були затримані співробітниками Управління Служби безпеки України у м. Києві на місці вчинення злочину, а ресивер«SkyGate@net CA+CI+Lan Digital Satellite Receiver» «К040182GН3746», маршрутизатор D-Link модель DIR-100 s/n «P1QE1880262260» «МАС ID:0021913FB86Е» параболічної антени з конвертором круговим поляризаційним «Оptikum», серійний номер 003616, були вилучені співробітниками Управління Служби безпеки України у м. Києві під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_5 .

Згідно висновку експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів №9/ікт від 16 квітня 2010 року, за допомогою ресиверу«SkyGate@net CA+CI+Lan Digital Satellite Receiver» «К040182GН3746», маршрутизатор D-Link модель DIR-100 s/n «P1QE1880262260» «МАС ID:0021913FB86Е» параболічної антени з конвертором круговим поляризаційним «Оptikum», серійний номер 003616, можливо здійснювати втручання в роботу мережі електрозв`язку ВАТ «НТВ Плюс» з порушенням встановлених в зазначеній мережі електрозв`язку правил розмежування доступу до інформації, яка в ній обробляється та зберігається, що може призвести до витоку, підробки та спотворення процесу обробки інформації, яка обробляється в мережі електрозв`язку ВАТ «НТВ Плюс».

Такі дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 361 КК України як здійснення, за попередньою змовою групою осіб, несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв`язку, що призвело до витоку, підробки та спотворення процесу обробки інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 275 КПК України (у редакції 1960 року), розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення.

За нормативним визначенням, з об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 361 КК України, характеризується: а) дією у вигляді несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку; б) суспільно небезпечними наслідками у формі: витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації; в) причинним зв`язком між дією та зазначеними наслідками.

Під несанкціонованим втручанням в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку слід розуміти самочинне, без дозволу власника або уповноваженої особи проникнення у вказані електронні системи чи мережі. При несанкціонованому втручанні особа протиправно отримує доступ до інформації, що зберігається в електронно-обчислювальних машинах та автоматизованих системах, вона не має на це ні дійсного, ні передбачуваного права.

Вказаний злочин є злочином з матеріальним складом. Для його наявності слід встановити не тільки вчинення діяння, а й настання хоча б одного з указаних у законі наслідків: витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Витік інформації має місце у випадках, коли вона стає відомою (доступною) хоча б одній особі, яка не має на це права, наприклад, внаслідок ознайомлення із її змістом, шляхом копіювання та ін. При цьому власник не позбавляється інформації, яка йому належить.

Підробка інформації - це дії, що призводять до перекручування (модифікації) змісту інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах чи автоматизованих системах або створення інформації, що за змістом не відповідає дійсній (фальсифікація інформації).

Спотворення процесу обробки інформації - це зміна послідовності оброблення інформації, порядок якої встановлюється власником електронно-обчислювальних машин чи автоматизованих систем. Тут може порушуватись порядок: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, знищення, реєстрація, прийняття, отримання, передавання інформації. Внаслідок вказаного спотворення процесу обробки інформації одержується інший інформаційний результат, ніж очікувався.

Для наявності об`єктивної сторони розглядуваного злочину слід встановити причинний зв`язок між несанкціонованим втручанням у роботу електронно-обчислювальних машин чи автоматизованих систем і хоча б з одним із суспільно небезпечних наслідків в альтернативі, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 361.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Мотив і мета злочину - різні і для кваліфікації значення не мають.

Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вказаного злочину, яка підлягає доказуванню, є наявність хоча б одного суспільно небезпечного наслідку, зокрема витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації. Відсутність або недоведеність наявності суспільно небезпечних наслідків у конкретному випадку виключає цей злочин.

Згідно ст. 65 КПК України (у редакції 1960 р.), доказами у кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

За результатами апеляційного перегляду виправдувального вироку щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив усі обставини даної справи, ретельно перевірив і проаналізував зібрані у справі докази з позиції їх достовірності та, зіставивши як діяння ОСОБА_5 , так і діяння ОСОБА_6 , з ознаками конкретного складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, дійшов вірного висновку про відсутність у діянні підсудних складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 361 КК України.

При цьому, суд першої інстанції у відповідності до вимогст. 334 КПК України (у редакції 1960 року)належним чином обґрунтував у вироку підстави для виправдання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зазначивши мотиви, з яких відкинув докази обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції обгрунтовано врахував дані судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Так, як убачається із висновку судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів №384/385/14-35 від 24 березня 2015 року, надане на дослідження обладнання відноситься до кінцевого абонентського телекомунікаційного обладнання, що призначене для прийому супутникового радіосигналу та організації доступу до супутникового телевізійного мовлення у форматах "DVB-S" та "DVB-S2". Функціональне призначення та технічні характеристики наведені в дослідницькій частині висновку. Використовувати надане на дослідження обладнання для несанкціонованого втручання в роботу мереж та вчинення дій, наслідки яких призвели б до втрати, підроблення, блокування інформації чи спотворення процесу обробки інформації неможливо. Ознаки витоку інформації визначити неможливо, оскільки в ході дослідження факт доступу до платних каналів не встановлено (том 3, а.с.п. 128-135).

Зазначений висновок судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів ґрунтується на відомостях, які стали відомі експертам під час дослідження оригіналів матеріалів, що були надані для проведення досліджень.

Вказаний експертний висновок судом першої інстанції обгрунтовано визнано доказом у справі, таким, що не викликає сумніву з точки зору його достовірності, та спростовує дані висновку комісійної судової комп`ютерно-технічної експертизи №9/ікт від 16 квітня 2010 року, проведеної експертами Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС країни в м. Києві на підставі постанови слідчого СВ ГУ СБ України в м. Києві та Київській області, відповідно до якого, за допомогою наданого на дослідження обладнання та за допомогою глобальної мережі Інтернет можливо здійснювати втручання в роботу мереж електрозв`язку "НТВ Плюс", з порушенням встановлених в зазначеній мережі електрозв`язку правил розмежування доступу до інформації, яка в ній обробляється та зберігається, та використання таких пристроїв може призвести до витоку, підробки та спотворенню процесу обробки інформації, яка обробляється в мережі електрозв`язку "НТВ Плюс" (том 2, а.с.п. 8-14).

Крім того, висновок експертних досліджень про неможливість використання досліджуваного обладнання для несанкціонованого втручання в роботу мереж та вчинення дій, наслідки яких призвели б до втрати, підроблення, блокування інформації чи спотворення процесу обробки інформації, підтверджується і показаннями допитаного судом першої інстанції експерта ОСОБА_26 та експерта у галузі дослідження комп`ютерної техніки, програмних продуктів та дослідження телекомунікаційних систем ОСОБА_27 .

Так, у відповідності до показань експерта ОСОБА_26 , за обставин, викладених у обвинувальному висновку, відсутнє втручання в роботу електронно-обчислювальних машин чи систем. Діяння обвинувачених стосуються лише порушення правил надання та отримання телекомунікаційних послуг. Пошкодити через роутер мережу "НТВ Плюс" не можливо. Обладнання, яке встановлювалось, являє собою антену, яка приймає сигнал, однак таке обладнання не може здійснювати втручання (том 3, а.с.п. 155, 164).

Як убачається з показань експерта інженерно-технічних експертиз ОСОБА_27 , у вилученому тюнері зафіксовано близько 500 ключів, однак технологія шифрування каналів " ІНФОРМАЦІЯ_3 " не передбачає використання статичних ключів для розшифровування, та при розшифруванні каналу використовуються динамічні ключі. У зв`язку з цим, втручання в систему компанії "НТВ Плюс" на території України є неможливим, дана компанія не є оператором супутникового зв`язку в Україні, вона не має права надавати послуги, пов`язані з трансляцією телеканалів через супутник. Для того, щоб втрутитись у будь-яку телекомунікаційну мережу, необхідне спеціальне обладнання, яке дозволяє передавати сигнал. Втручання неможливе за допомогою однієї лише супутникової антени, та у даному випадку відсутні підстави стверджувати про спотворення сигналу, оскільки таке обладнання не дозволяє підробити, спотворити сигнал (том 3, а.с.п. 48-51).

При цьому, суд першої інстанції правильно не врахував як докази винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм злочину, досліджені у судовому засіданні докази, а саме: постанову про проведення оперативно-розшукового заходу «оперативна закупівля» від 27 жовтня 2009 року, відповідно до якої доручено провести оперативну закупівлю електронних пристроїв для прийому каналів супутникового телебачення шляхом незаконної зміни трафіку маршрутизації інформації (т. 1 а.с. 12-13); акт ксерокопіювання грошових коштів (т. 1 а.с.14-22); акт огляду покупця, який здійснює оперативну закупівлю (т. 1 а.с. 23-24); протокол огляду місця події від 12 листопада 2009 року, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_3 виявлено спеціальне обладнання, яке ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_6 встановили для перегляду супутникового телебачення " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (т.1 а.с.26-30); акт огляду та вилучення від 12 листопада 2009 року, відповідно до якого вилучено спеціальне обладнання, яке ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 встановили для перегляду супутникового телебачення " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (т.1 а.с.48-51); показання свідка ОСОБА_28 (псевдонім), про обставини проведення оперативно-розшукових заходів оперативної закупівлі (т. 1 а.с.124-129); протокол відтворення обстановки і обставин події від 27 січня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_5 вказав, яким чином встановлювалось обладнання для перегляду цифрового телебачення (т. 1 а.с.135-138); протокол відтворення обстановки і обставин події від 27 січня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_6 вказав, яким чином встановлювалось обладнання для перегляду цифрового телебачення (т. 1 а.с.147-150); протокол допиту свідка ОСОБА_29 від 25 січня 2010 року, який був присутній при огляді місця події від 12 листопада 2009 року в якості понятого (т. 1 а.с.184-188); протокол допиту свідка ОСОБА_30 від 25 січня 2010 року, який був присутній при огляді місця події від 12 листопада 2009 року в якості понятого (т. 1 а.с.189-193); протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 30 січня 2010 року (т. 1 а.с.194-197); протоколи допиту свідків ОСОБА_31 від 17 лютого 2010 року (т. 1 а.с. 206-208), ОСОБА_32 від 19 лютого 2010 року (т. 1 а.с. 209-212), ОСОБА_33 від 19 лютого 2010 року (т.1 а.с. 212-214); протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 11 березня 2010 року, відповідно до якого він надавав ОСОБА_6 необхідні ІР адресу, логін та пароль до сайту, з якого можливо отримати коди для розблокування кодів телемовлення каналів "НТВ Плюс" (т. 1 а.с. 215-218).

Вказані докази лише підтверджують факт встановлення підсудними спеціального обладнання для перегляду супутникового телебачення " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", однак самі по собі не свідчать про наявність у діях підсудних складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, та не доводять, що наслідки вчинених ними дій по встановленню обладнання призвели до витоку, підробки та спотворення процесу обробки інформації.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 про обставини проведення ними огляду місця події 12 листопада 2009 року - приміщення квартири АДРЕСА_5 , під час огляду якої було вилучено обладнання, за допомогою якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підключили супутникове телебачення для перегляду каналів " ІНФОРМАЦІЯ_3 "; та показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_36 про відібрання ними пояснень у свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_37 .

Вказані свідки є співробітниками ГУ СБУ України, їх показання стосуються обставин проведення слідчих дій із підсудними, однак не підтверджують існування викладених у обвинувальному висновку обставин та не містять у собі фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння та винуватість підсудних в інкримінованому їм злочині.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано вивідкинув висновок спеціаліста № 153/ікт від 19 листопада 2009 року, проведений на підставі запиту СВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 16 листопада 2009 року, відповідно до якого, сукупність виявлених під час дослідження обставин дозволяє припустити, що вилучене обладнання у вигляді і стані, яке воно має на момент дослідження, може здійснювати втручання в роботу мережі електрозв`язку телекомпанії "НТВ Плюс" з порушенням правил. Але вирішення питання в категоричній формі та в повному обсязі буде можливим при залучені відповідного фахівця. Обладнання, його програмне забезпечення та відомості, які зберігаються в ньому, можуть призвести до підробки та до спотворення встановленого порядку циркуляції телевізійної інформації, тобто до несанкціонованого перегляду телепрограм компанії "НТВ Плюс". Але вирішення питання в категоричній формі та в повному обсязі буде можливим при залучені відповідного фахівця ( том 1, а.с.п. 87-91).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний висновок наданий експертом, який не має спеціальних знань у даній галузі.

Таким чином, оцінюючи вказані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, та дослідженими доказами не підтверджується наявність у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, зокрема, дії підсудних не містять обов`язкову складову об`єктивної сторони інкримінованого їм злочину - наявність суспільно-небезпечних наслідків унаслідок вчинених ними діянь.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, з точки зору достатності доказів стороною обвинувачення не надано тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо наявності в діянні підсудних складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, а тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав усі сумніви і припущення на їх користь.

Доводи апеляції прокурора з доповненнями про те, що суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку неповно дослідив обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, є безпідставними.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, дав їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. 67 КПК України 1960 року, проаналізував та обґрунтував їх, та навів у вироку мотиви неврахування доказів сторони обвинувачення, що знайшло своє відображення у вироку суду.

Доводи апеляційної скарги з доповненнями про те, що суд першої інстанції необгрунтовано визнав неналежним доказом висновок експерта № 9/іт від 16 квітня 2010 року, єбезпідставним.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції належним чином мотивував відхилення ним зазначеного доказу, та з таким висновком погоджується і колегія суддів.

Як убачається з вказаного експертного дослідження, у його висновках міститься вказівка про те, що "сукупність виявлених під час дослідження обставин дозволяє припустити, що вилучене обладнання у вигляді і стані, яке воно має на момент дослідження, може здійснювати втручання в роботу мережі електрозв`язку", та "вирішення поставлених для дослідження питань в категоричній формі та в повному обсязі буде можливим при залучені відповідного фахівця". Таким чином, вказаний висновок містить в собі припущення, яке, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, не може бути покладене в основу обвинувачення.

Крім того, як убачається з висновку експерта № 9/іт від 16 квітня 2010 року, експерт не попереджався про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку.

Посилання прокурора у доповненнях до апеляційної скарги на те, що проведена судова експертиза телекомунікаційних систем та засобів №384/385/14-35 від 24 березня 2015 року є неповною, колегія суддів вважає необгрунтованими.

При проведенні призначеної судом першої інстанції експертизи телекомунікаційних систем та засобів, на дослідження експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз були надані усі матеріали кримінальної справи, які надавалися в ході судового розгляду стороною обвинувачення та стороною захисту.

Судова експертиза телекомунікаційних систем та засобів проведена за правилами, передбаченими ст.ст. 75, 77 КПК України (у редакції 1960 року).

Як убачається із матеріалів справи, заяв та заперечень стосовно висновків та повноти проведеної експертизи, прокурор у судових засіданнях суду першої інстанції не висловлював, та не заявляв клопотань щодо визнання вказаного висновку експертизи неналежним чи недопустимим доказом у справі.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у діянні підсудних складу злочину, є безпідставними.

Для наявності об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, за якою обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , слід встановити не тільки вчинення діяння, а й причинний зв`язок між несанкціонованим втручанням у роботу електронно-обчислювальних машин чи автоматизованих систем і хоча б з одним із суспільно небезпечних наслідків в альтернативі, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 361 КК України.

Як вірно встановив суд першої інстанції у вироку, інкримінованими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяннями не заподіяні суспільно-небезпечні наслідки у виді витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами у їх сукупності та взаємозв`язку.

Доводи апеляції з доповненнями прокурора про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при винесенні виправдувального вироку щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом невмотивовано відкинуто докази обвинувачення, а саме протоколи явок з повиною ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , технічний висновок головного спеціаліста CAS ОАО «НТВ-Плюс» ОСОБА_15 , висновок спеціаліста ОСОБА_16 від 12 листопада 2009 року, та показання експерта ОСОБА_14 , надані ним у судовому засіданні 21 грудня 2016 року, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки вказані докази не спростовують висновки суду першої інстанції, які побудовані на оцінці доказів в їх сукупності та взаємозв`язку між собою.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не вирішено клопотання прокурора від 10 лютого 2016 року про призначення комплексної судової експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) і засобів, не свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України (у редакції 1960 року), істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Вичерпний перелік безумовних підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції викладено у ч. 2 ст. 370 КПК України (у редакції 1960 року).

Доводи, викладені в доповненнях до апеляції прокурора про допущення судом істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК України (у редакції 1960 року), щодо відсутності у матеріалах справи технічних носіїв інформації, на якому зафіксовані судові засідання від 28 листопада 2011 року, від 12 березня 2012 року, від 21 травня 2015 року, від 10 липня 2015 року, від 21 грудня 2016 року, та від 21 травня 2018 року, є безпідставними.

Згідно ч. 4 ст. 87 КПК України (у редакції 1960 року), на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 5 ст. 87-1 КПК України (у редакції 1960 року), носій інформації, на якому зафіксовано судовий процес, зберігається при справі.

Згідно ст. 88 КПК України (у редакції 1960 року), сторони мають право знайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох діб після повідомлення про виготовлення протоколу або після закінчення строку на його виготовлення подавати свої письмові зауваження з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу.

Як убачається із матеріалів справи, за клопотанням захисника ОСОБА_7 в інтересах підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у суді першої інстанції з 12 жовтня 2011 року здійснювалось повне фіксування судового процесу стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за допомогою звукозаписувального технічного засобу (том 2, а.с.п. 185-186).

Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено відсутність технічного носія інформації із аудіозаписами судових засідань за 12 березня 2012 року, 21 травня 2015 року, 10 липня 2015 року, 21 грудня 2016 року, та 21 травня 2018 року.

Натомість, в матеріалах справи наявний акт, складений секретарем судового засідання від 12 березня 2012 року про неможливість запису аудіозапису судового засідання на технічний носій інформації (том 3, а.с.п. 6), та довідки, складені секретарем судового засідання від 21 травня 2015 року, 10 липня 2015 року, 21 грудня 2016 року та 21 травня 2018 року про те, що судові засідання не фіксувались у зв`язку із відсутністю вільних залів судового засідання із обладнанням для технічної фіксації (том 3, а.с.п 154, 163, том 4, а.с.п. 1, 83).

Відповідно до п. 3.2.1, 3.2.3 Розділу III Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2012року № 108, секретар або інший працівник апарату суду перед початком роботи зобов`язаний: включити комплекс звукозапису, зареєструватись у системі; перевірити годинник та календар комплексу звукозапису на предмет відповідності поточним даті та часу; перевірити наявність вільного місця на внутрішньому носії комплексу звукозапису; перевірити працездатність пристроїв, провести тестування для перевірки того, що складові комплексу звукозапису (мікрофони, мікшер тощо) працюють нормально та запис іде правильно.

У разі виявлення непрацездатності, неможливості налагодження коректної роботи комплексу звукозапису секретар або інший працівник апарату суду зобов`язаний терміново повідомити адміністратора та суддю (головуючого у судовому засіданні) про такі обставини.

Згідно п. 8.1, 8.2 Розділу VIIIвказаної Інструкції, у суді організовується робоче місце для прослуховування фонограм судових засідань особами, які беруть участь у справі. Робоче місце обладнується комп`ютером із акустичною системою, головними телефонами, пристроєм CD/DVD-RW, блоком безперебійного живлення, принтером.

Як убачається зі протоколів судових засідань за 12 березня 2012 року, 21 травня 2015 року, 10 липня 2015 року, 21 грудня 2016 року, та 21 травня 2018 року, після відкриття судового засідання та встановлення обставин неможливості фіксації судових засідань технічними засобами через відсутність відповідного обладнання, від учасників судового провадження, у тому числі і прокурора, жодних зауважень або заперечень стосовно неможливості фіксації судових засідання технічними засобами, а також клопотань про відкладення судового засідання для забезпечення можливості фіксації судових засідань технічними засобами, не надходило.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що із зауваженнями з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу судових засідань учасники судового провадження не звертались.

У зв`язку з наведеним, відсутність у матеріалах справи технічних носіїв інформації із аудіозаписами вказаних судових засідань не може бути підставою для скасування виправдувального вироку суду.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 2ст. 367 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, на підставі досліджених з достатньою повнотою та належним чином оцінених доказів, що стосуються пред`явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв`язку відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, обгрунтованим, законним та вмотивованим.

Інші доводи апеляції прокурора з доповненнями висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 355 КПК України (у редакції 1960 року), внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається. У зв`язку з наведеним, доводи доповнень прокурора до апеляції, які подані за межами строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування вироку.

Будь-яких суттєвих порушень вимог КПК України (у редакції 1960 року), які були б безумовними підставами для скасування вироку та ухваленням нового вироку, колегією суддів не встановлено.

З огляду на наведене, підстав для задоволення апеляції прокурора з доповненнями колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України ( у редакції 1960 року), п. 15 Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляцію прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 з доповненнями залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без змін.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2