Постанова

від 19.12.2018 по справі 754/6249/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 754/6249/18

провадження № 22-ц/824/4366/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)

суддів - Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, законні інтереси якого представляє ОСОБА_2

відповідач - Приватне акціонерне товариство Харцизький трубний завод

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Приватного акціонерного товариства Харцизький трубний завод - ЛактіоновоїЛариси Олександрівни

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у складі судді Зотько Т.А.

у справі за позовом ОСОБА_1, законні інтереси якого представляє ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Харцизький трубний завод про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, в якому просила стягнути з ПрАТ Харцизький трубний завод на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті смерті його батька ОСОБА_6 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, 150 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказала, що 21 червня 2013 року близько 10 год. 40 хв. у трубозварювальному цеху № 2 ПАТ Харцизький трубний завод відбувся нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. А саме, в результаті вказаного нещасного випадку загинув батько позивача ОСОБА_6, який працював на вказаному підприємстві старшим майстром виробничої дільниці. За результатами даних подій на підприємстві було проведено розслідування та складено відповідні акти форми Н-1 та Н-5 від 13 серпня 2013 року, якими було встановлено, що нещасний випадок стався у зв'язку з порушенням посадовими особами відповідача, а також померлим вимог посадових інструкцій, системи управління охороною праці на підприємстві, ст.14 Закону України Про охорону праці .

Зазначала, що оскільки в результаті вищевказаного нещасного випадку позивачу як неповнолітньому сину загиблого було завдано моральної шкоди, він був змушений звернутись до суду з даним позовом про її відшкодування.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року позов задоволено частково.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року виправлено описку у повному тексті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, а саме замість дати ухваленого рішення 29 вересня 2018 року зазначено вірну дату 24 вересня 2018 року .

Не погоджуючись з рішенням суду, 30 жовтня 2018 року представник відповідача ПрАТ Харцизький трубний завод - Лактіонова Л.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а рішення суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Указує, що за наслідками розслідування утвореною 25 червня 2013 року комісією було складено та затверджено Акт № 2 форми Н-1від 13 серпня 2013 року та Акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку форми Н-5 від 13 серпня 2013 року. Згідно вказаних актів не встановлено прямої провини ПрАТ Харцизький трубний завод або прямої вини посадових осіб підприємства у настанні нещасного випадку чи порушення норм законодавчих актів з охорони праці.

Зазначає про те, що доведенню підлягає не тільки наявність моральної шкоди, якої зазнав позивач, а також і протиправність дій роботодавця ПрАТ Харцизький трубний завод та наявність у його діях вини в заподіянні шкоди позивачу.

Посилається на те, що позивачем не доведено, що моральна шкода заподіяна йому діями або бездіяльністю і з вини саме відповідача по справі, а також судом не встановлено ознак протиправності у діях відповідача, причинного зв'язку таких дій із завданою позивачу шкодою, як і не встановлено наявності вини ПрАТ Харцизький трубний завод у нещасному випадку, що стався.

Також зазначає, що оскільки мати та брат позивача зверталися до суду за відшкодуванням моральної шкоди, то стягнення моральної шкоди на користь другого сина померлого є подвійним стягненням.

Уважає, що позивачем не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, а тому не має підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.

28 листопада 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, у якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що є законним та обґрунтованим.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що неповнолітньому ОСОБА_1 смертю батька заподіяно значну моральну шкоду, що полягає у моральних та фізичних стражданнях, які призвели до порушення особистих життєвих та соціальних зв'язків, а також змушує його до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя. Щодо визначення моральної шкоди місцевий суд виходив з принципів розумності та справедливості, враховуючи фактичні обставини справи, глибину, характер, тривалість страждань ОСОБА_1 та ступінь вини відповідача.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його батьком є ОСОБА_6 (а.с.12).

Останнім місцем роботи батька позивача ОСОБА_6 був трубоелектрозварювальний цех № 2 ПАТ ХТЗ , де він працював з 19 грудня 2000 року майстром виробничої дільниці, що підтверджується копією трудової книжки померлого (а.с.16-19).

Згідно з вимогами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.

Відповідно до вимог статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути компенсована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Отже, право членам сім'ї померлого на компенсацію моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненої професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання, або трудового каліцтва і причинного зв'язку між смертю і трудовим каліцтвом, а тому правовідносини щодо компенсації моральної шкоди членам сім'ї померлого виникають лише після його смерті та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Судом установлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у хірургічному відділенні з причини множених ушкоджень кишечнику та брижових кровоносних судин, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 202 від 22.06.2013 та свідоцтва про смерть особи (а.с.30, 31).

Як убачається з акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 21.06.2013 о 10-40 год. в ПАТ ХТЗ , від 12.08.2013 (Форми Н-5) та Акту № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 13.08.2013, даний нещасний випадок від 21.06.2013 визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку зі складанням Акту за формою Н-1; особи, дія або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку - ОСОБА_6 та посадові особи ПАТ ХТЗ , які порушили вимоги Посадової інструкції та систему управління охороною праці на підприємстві (а.с.20-23, 24-29).

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статті 153 КЗпП України та Закону України &quxt;Про охорону праці&q?но; на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що обставини, причини, винність осіб у даному нещасному випадку, а також зміст актів за формою Н-1 і Н-5 сторони не оскаржували, а нещасний випадок, що стався 21.06.2013 з батьком позивача ОСОБА_6, пов'язаний з виробництвом. Причиною даного нещасного випадку є потрапляння майстра виробничої дільниці ОСОБА_6 у небезпечну зону діючого транспортного рольгангу №565Н, що працює в автоматичному режимі, власником якого є відповідач у справі.

Поняття джерела підвищеної небезпеки визначено у статті 1187 ЦК України, відповідно до якої під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до якого джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.

Під поняттям рольганг слід розуміти конвеєр, із закріпленими на невеликій відстані один від одного роликами, які переміщають вантаж, в свою чергу, конвеєр - це транспортний засіб непереривної дії для переміщення різних вантажів на невелику відстань.

Таким чином, транспортний рольганг є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні частини першої статті 1187 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Аналогічні роз'яснення викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У частині другій статті 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім&q?зн;ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 &q?то;Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди&quсу; під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що неповнолітній ОСОБА_1, законні інтереси якого представляє ОСОБА_2, має право на компенсацію моральної шкоди від відповідача, у зв'язку зі смертю його батька.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо не врахування тієї обставини, що мати та брат позивача зверталися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, що на думку відповідача є подвійним стягненням, не заслуговують на увагу та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у розумінні статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується всім переліченим у цій статті членам сім'ї померлої особи, а не одному з них.

У справі, яка переглядається, місцевим судом установлено, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах з ПрАТ Харцизький трубний завод та займав посаду майстра виробничої дільниці трубоелектрозварювального цеху № 2, пов'язаний з виробництвом, тому відповідач зобов'язаний відшкодувати сину померлого ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю батька, незалежно від своєї вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції встановив всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надав належну оцінку доказам, зібраним у справі, та доводам сторін, виходячи із засад розумності і справедливості, врахував глибину душевних страждань ОСОБА_1, а також інші обставини, що мають істотне значення, та обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди - 100 000,00 грн.

У п. 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України визначено, що в судових рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя. В умовах дії такого принципу, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду місцевим судом, мотивовано ним відхилені та зводяться до переоцінки доказів у справі.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного акціонерного товариства Харцизький трубний завод - Лактіонової Лариси Олександрівни - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай