Постанова

від 19.12.2018 по справі 806/2473/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2473/18

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

19 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року (суддя Лавренчук О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 169699,99 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 169699,99 грн..

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила що 31.07.2012 звільнилась з посади державного податкового інспектора юридичного сектору Володар-Волинської МДПІ. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №806/2109/17 зобов'язано Коростенську ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області здійснити нарахування та виплату сум індексації заробітної плати, преміальних виплат тощо. 15 березня 2018 року відповідачем перераховано кошти в сумі 133,17 грн, з яких 0,67 грн. знято банком за вчинення операції по зарахуванню коштів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 01.08.2012 по 19.10.2015 та із 01.12.2016 по 15.03.2018 в сумі 169699,99 грн..

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши відповідну апеляційну скаргу. У скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи та допущенні порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Зокрема, апелянт зазначає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 169699,99 грн., застосовуючи середньоденну заробітну плату позивача в розмірі 150,31 грн.. В даному випадку, на думку апелянта, суд, при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку, мав врахувати істотність частки основного платежу та застосувати середній заробіток з врахуванням істосності частки - 0,12. Таким чином, розрахунок слід було здійснити наступним чином: 1129 ( кількість робочих днів) х 0,12 ( 150,31 (середній заробіток) х 0,08% (істотність частки середнього заробітку у порівнянні з сумою, що стягується за час затримки розрахунку)).

У зв"язку з неявкою сторін у судове засідання, в силу положень ст. 313 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу №31-о від 31 липня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з Володарсько-Волинської МДПІ ДПА Житомирської області.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі №806/378/16 стягнуто з Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_2 недонараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у розмірі 67 грн 18 коп., надбавку за спеціальне звання у розмірі 44 грн 55 коп., винагороду за вислугу років у розмірі 33 грн 52 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2015 року до 21 березня 2016 року у розмірі 16083 грн 17 коп..

Постановою суду від 10 березня 2017 року у справі №806/305/17 стягнуто з Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22 березня 2016 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 26 304 грн. 25 коп.. Постанова набрала законної сили 25.05.2017.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №806/2109/17 зобов'язано Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_2 сум індексації заробітної плати, преміальних виплат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування на лікарняному або у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати, за період її роботи в податковій інспекції з 01.11.2011 по 31.07.2012. Постанова набрала законної сили 06.12.2017.

В подальшому , а саме, 10.01.2018 та 05.02.2018 позивач зверталась до відповідача із заявами про перерахунок коштів, відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №806/2109/17.

Як вбачається з копії виписки по картковому рахунку позивача, 15 березня 2018 року на картковий рахунок були зараховані кошти в сумі 133,17 грн згідно постанови ЖОАС від 06.09.2017 по справі №806/2109/17.

Вважаючи, що затримка розрахунку при звільненні та невиконання судового рішення призвело до порушення інтересів, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2015 року до 21 березня 2016 року охоплено постановою суду від 21.03.2016 у справі №806/378/16, а середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22 березня 2016 року по 30 листопада 2016 року стягнуто згідно постанови від 10 березня 2017 року у справі №806/305/17.

На думку суду, затримка розрахунку при звільненні із дня звільнення по день фактичного розрахунку становить:

- із 01.08.2012 по 19.10.2015 становить 807 робочих днів;

- із 01 грудня 2016 року по 15 березня 2018 року становить 322 робочих дні.

Згідно довідки Володарсько-Волинської ОДПІ від 23.10.2015 №1660/05-01 середньоденна заробітна плата позивача становить 150,31 грн..

Таким чином, суд прийшов до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 01.08.2012 по 19.10.2015 та із 01 грудня 2016 року по 15 березня 2018 року становить 169699,99 грн. (1129 робочих днів * 150,31 грн). 01.08.2012 по 19.10.2015 та із 01 грудня 2016 року по 15 березня 2018 року становить 169699,99 грн. (1129 робочих днів * 150,31 грн.).

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позов позивача підлягає задоволенню частково. До такого висновку колегія суддів прийшла з наступних підстав.

Стаття 47 Кодексу законів про працю України визначає, обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції безпідставно не враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у постанові від 24 грудня 1999 року №13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а (К/9901/8793/18), та не взято до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 42532,67 грн. (частка недоплаченої заробітної плати за рішенням суду) + 133,17 грн. (частка доплат заробітної плати сплачена відповідачем добровільно) = 42665,84 грн. / 169699,99 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) *100 = 25,14 %.

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 25,14 % становить: 150,31 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день)*25,14 = 3,8 грн.; 3,8 грн. *1129 (робочих днів затримки розрахунку) = 4290,20 грн..

З огляду на викладені обставини, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 4290,20 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів враховано правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену у справі №К/800/27441/16, ухвала від 20.09.2017 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а судом першої інстанції при вирішенні справи частково порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Коротуна, 3, м.Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11501, код ЄДРПОУ 39566728) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 01.08.2012 по 19.10.2015 та із 01.12.2016 по 15.03.2018 в сумі 4290 (чотири тисячі двісті дев"яносто) грн. 20 коп..

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19.12.2018.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.