Постанова

від 30.10.2019 по справі 806/2473/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2019 року

Київ

справа №806/2473/18

адміністративне провадження №К/9901/2118/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Губської О.А., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 806/2473/18

за позовом ОСОБА_1 до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сторчака В.Ю., суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 169699,99 гривень.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила що 31.07.2012 звільнилась з посади державного податкового інспектора юридичного сектору Володар-Волинської МДПІ. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №806/2109/17 зобов`язано Коростенську ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області здійснити нарахування та виплату сум індексації заробітної плати, преміальних виплат тощо. 15 березня 2018 року відповідачем перераховано кошти в сумі 133,17 грн, з яких 0,67 грн. знято банком за вчинення операції по зарахуванню коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 01.08.2012 по 19.10.2015 та із 01.12.2016 по 15.03.2018 в сумі 169699,99 гривень.

4. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 апеляційну скаргу Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволено частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Коротуна, 3, м.Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11501, код ЄДРПОУ 39566728) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 01.08.2012 по 19.10.2015 та із 01.12.2016 по 15.03.2018 в сумі 4290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн. 20 копійок.

В решті позовних вимог відмовлено.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції при вирішенні справи частково порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Зокрема судом вказано, що істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 42532,67 грн (частка недоплаченої заробітної плати за рішенням суду) + 133,17 грн (частка доплат заробітної плати сплачена відповідачем добровільно) = 42665,84 грн / 169699,99 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) *100 = 25,14 %. Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 25,14 % становить: 150,31 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день)*25,14 = 3,8 грн; 3,8 грн *1129 (робочих днів затримки розрахунку) = 4290,20 гривень.

З огляду на викладені обставини, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 4290,20 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 16 січня 2019 року ОСОБА_1 ( касатор ) подала касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі позивач просить:

Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 806/2473/18, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року - залишити в силі.

9. У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 для розгляду справи № 806/2473/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2019 для розгляду справи № 806/2473/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Губська О.А., Мартинюк Н.М.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанцій прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування принципу співмірності, а відтак зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 117 КЗпП України.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу №31-о від 31 липня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з Володарсько-Волинської МДПІ ДПА Житомирської області.

13. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі №806/378/16 стягнуто з Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 недонараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у розмірі 67 грн 18 коп., надбавку за спеціальне звання у розмірі 44 грн 55 коп., винагороду за вислугу років у розмірі 33 грн 52 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2015 року до 21 березня 2016 року у розмірі 16083 грн 17 копійок.

14. Постановою суду від 10 березня 2017 року у справі №806/305/17 стягнуто з Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 березня 2016 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 26 304 грн 25 коп. Постанова набрала законної сили 25.05.2017.

15. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №806/2109/17 зобов`язано Коростенську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 сум індексації заробітної плати, преміальних виплат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування на лікарняному або у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати, за період її роботи в податковій інспекції з 01.11.2011 по 31.07.2012. Постанова набрала законної сили 06.12.2017.

16. 10 січня 2018 року та 05.02.2018 ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявами в яких просила перерахувати кошти відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №806/2109/17.

17. Як вбачається з копії виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , 15 березня 2018 року на картковий рахунок були зараховані кошти в сумі 133,17 грн згідно постанови ЖОАС від 06.09.2017 по справі №806/2109/17.

18. Вважаючи, що затримка розрахунку при звільненні та невиконання судового рішення призвело до порушення інтересів, позивач звернулась з позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Конституція України

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Кодекс законів про працю України

20.1. Стаття 47 Кодексу законів про працю України визначає, обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку

20.2. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

20.3. Статтею 117 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

22. Колегія суддів апеляційної інстанції при розгляді справи дійшла висновку, що при розгляді даної справи судом першої інстанції безпідставно не враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у постанові від 24 грудня 1999 року №13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а (К/9901/8793/18), та не взято до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

23. Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 42532,67 грн. (частка недоплаченої заробітної плати за рішенням суду) + 133,17 грн. (частка доплат заробітної плати сплачена відповідачем добровільно) = 42665,84 грн. / 169699,99 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) *100 = 25,14 %. Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 25,14 % становить: 150,31 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день)*25,14 = 3,8 грн.; 3,8 грн. *1129 (робочих днів затримки розрахунку) = 4290,20 гривень.

24. З огляду на викладені обставини, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 4290,20 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

25. Приймаючи рішення по часткове задоволенні позовних вимог, судом апеляційної інстанції взято до уваги такі обставини: розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

26. Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає таке.

27. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

28. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

29. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

30. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

31. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

32. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

33. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

34. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

35. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

36. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

37. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

38. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

39. Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

40. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

41. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Згідно статті 351 підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

44. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Жук А.В.

судді Губська О.А.

Мартинюк Н.М.