Рішення

від 13.12.2018 по справі 905/2006/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 13.12.2018                                                                                                            Справа №905/2006/18            Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М., секретар судового засідання Нарожна М.С., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720), до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 39, код ЄДРПОУ 03328250) про стягнення      80 936, 77 грн., за участю представників сторін: від позивача: не з'явився   від відповідача: не з'явився   В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/2006/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» про стягнення боргу у загальній сумі 80   936,77 грн., у тому числі: основний борг – 30   357,78 грн., пеня – 6   069,46 грн., 3% річних – 3   889,64 грн., інфляційні нарахування – 40   619,89 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №736/14-БО-7 від 11.12.2013р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» про дату та час судових засідань у справі №905/2006/18. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив: Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як свідчать матеріали справи, 11.12.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір на купівлю-продаж природного газу №736/14-БО-7, за приписами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Згідно з п.1.2 договору №736/14-БО-7 від 11.12.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 04.02.2014р.) газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві, зокрема, у січні – березні 2014 року газ обсягом до 39 тис. куб. м,  у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень – 14 тис. куб. м, лютий – 13 тис. куб. м, березень – 12 тис. куб. м. За змістом п.5.2 договору №736/14-БО-7 від 11.12.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 04.02.2014р.) до сплати за 1000 куб. м газу належить 2783,96 грн., крім того ПДВ – 20% – 556,79 грн., всього з ПДВ – 3340,75 грн. Згідно з п.п.3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Відповідно до розділу 11 договору №736/14-БО-7 від 11.12.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 04.02.2014р.) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 01.04.2014р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. На підставі договору №736/14-БО-7 від 11.12.2013р. позивачем та відповідачем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування): - б/н від 31.01.2014р. у січні 2014 року на суму 27   748,28 грн. (8,306 тис. куб. м), - б/н від 28.02.2014р. у лютому 2014 року на суму 29   856,30 грн. (8,937 тис. куб. м), - б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 15   033,38 грн. (4,500 тис. куб. м). Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 30   357,78 грн. Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За змістом п.6.1 договору №736/14-БО-7 від 11.12.2013р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином: -          за поставкою січня 2014 року на суму 27   748,28 грн. – 14.02.2014р. включно, -          за поставкою лютого 2014 року на суму 29   856,30 грн. – 14.03.2014р. включно, -          за поставкою березня 2014 року на суму 15   033,38 грн. – 15.04.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (14.04.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України). Проте, як свідчать матеріали справи, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором №736/14-БО-7 від 11.12.2013р. (відомості, які містяться у довідках «Операції з 01.01.2014р. по 30.09.2017р.», «Сальдо по Донелетроавтотранс ДМР ККП» позивача) лише частково та з порушенням встановлених договором строків. Заборгованість Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» за спірними поставками природного газу на теперішній час становить 30   357,78 грн. З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 05.11.2018р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву. Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не  представлено. Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №736/14-БО-7 від 11.12.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» про стягнення боргу в сумі – 30   357,78 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання). За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України). Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до п.7.2 договору №736/14-БО-7 від 11.12.2013р., у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню на суму 6   069,46 грн. за загальний період з 15.02.2014р. по 14.10.2014р. Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що він є арифметично вірним. Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних на суму 3   889,64 грн. за загальний період з 15.02.2014р. по 02.11.2017р. Розрахунок процентів річних є афирметично вірним. Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 40   619,89 грн. за період з березня 2014 року по вересень 2017 року. Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тобто, з огляду на вищенаведене,   базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем,   у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011р. №386, інфляція – це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених наказом Держстату України 01.07.2013 №190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014р. №371 та від 05.11.2015р. №315) (далі – Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції. Законодавчо визначено, що звітним періодом встановлення індексу інфляції є місяць. Отже, найменший період визначенні індексу інфляції – місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів. Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат за поставками січня – березня 2014 року, суд зазначає, що позивачем було здійснено подвійне нарахування інфляційних, не на суму боргу, а на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередні періоди, що є помилковим. Відтак, за розрахунком суду, інфляційна складова боргу за поставками січня – березня 2014 року (в межах визначеного позивачем періоду) становила 36   495,75 грн. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 36   495,75 грн., з одночасним задоволенням позовних вимог в частині стягнення пені та відсотків річних на визначені позивачем суми – 6   069,46 грн. та 3   889,64 грн відповідно. Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1762 грн. підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» про стягнення боргу у загальній сумі 80   936,77 грн., у тому числі: основний борг – 30   357,78 грн. - задвоольнити, пеня – 6   069,46 грн. - задовольнити, 3% річних – 3   889,64 грн. - задовольнити, інфляційні нарахування – 40   619,89 грн. – задовольнити частково, а саме в сумі 36   495,75 грн. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основний борг – 30   357,78 грн., пеню – 6   069,46 грн., 3% річних – 3   889,64 грн., інфляційні нарахування – 36   495,75 грн., а також судовий збір у сумі 1672,22 грн. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовити. Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 13.12.2018р. Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2018р. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України). Позивач – Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720). Відповідач - Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 39, код ЄДРПОУ 03328250).            Суддя                                                                                                                    О.М. Сковородіна