Рішення

від 17.12.2018 по справі 925/624/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 17.12.2018Справа №  925/624/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді:                    Літвінової М.Є. за участю секретаря судового засідання:                                                  Зінчук С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом          Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до                     1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Факторинг                     Про»                      2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс»                      3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорс-Інвест» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів          Товариство з обмеженою відповідальністю «Давлат Україна» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача          Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про                    застосування наслідків недійсності правочину та внесення змін до Державного                     реєстру речових прав на нерухоме майно Представники учасників справи: від позивача:                    Ковалик В.В. за довіреністю; від відповідача-1:          не з'явився; від відповідача-2:          не з'явився; від відповідача-3:          не з'явився; від третьої особи-1:          Литвиненко Ю.М. за довіреністю; від третьої особи-2:          не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» (далі – відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс» (далі – відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорс-Інвест» (далі – відповідач-3) про: 1)          застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ, укладеного 22.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, у тому числі відновлення статусу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» як іпотекодержателя та/або обтяжувача, визнавши наявність у Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» права майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс» за Кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007 та визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права іпотекодержателя/обтяжувача щодо нерухомого майна загальною площею 17  280, 1 кв.м., з усіма приналежностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ,                       вул. Якутська, 8, а саме: -          будинок нежитловий – склад літ. «И» загальною площею 51,1 кв.м.;           -          будинок нежитловий – триповерхова адміністративно-побутова будівля, літ. «Ж», загальною площею 2  553, 5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.;           -          будинок нежитловий – будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. «З», загальною площею 10531, 70 кв.м.;           -          будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «М», загальною площею 974,9 кв.м.;           -          будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «Л», загальною площею 3  168, 9 кв.м., яке виникло на підставі Іпотечного договору від 27.06.2007, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1982 та Договору про внесення змін № 1 до Іпотечного договору від 01.10.2010, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу                      Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2448 та Договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами, укладеного 22.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; 2)          внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про Державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень щодо нерухомого майна загальною площею 17  280, 1 кв.м., з усіма його при належностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме: -          будинок нежитловий – склад літ. «И» загальною площею 51,1 кв.м.; -          будинок нежитловий – триповерхова адміністративно-побутова будівля,                літ. «Ж», загальною площею 2 553, 5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. «З», загальною площею 10531, 70 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «М», загальною площею 974,9 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «Л», загальною площею 3 168, 9 кв.м.; яке виникло на підставі Іпотечного договору від 27.06.2007, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1982 та Договору про внесення змін № 1 до Іпотечного договору від 01.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу                      Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2448 та Договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами, укладеного 22.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», шляхом визнання: -          Іпотекодержателем: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»; -          Майновим поручителем: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна ІХ»; -          Боржником: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 позивач набув права первісного кредитора за Кредитним договором   № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007 та іпотекодержателя за Іпотечним договором від 27.06.2007. В подальшому, означені права вимоги були передані позивачем відповідачу-1 за Договором про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, проте, означений правочин згідно з рішенням Комісії з перевірки правочинів, оформленим Протоколом № 44 від 11.08.2015, є нікчемним відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У зв'язку з цим позивач просить суд застосувати наслідки недійсності такого правочину на підставі статті 216 Цивільного кодексу України.           Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.06.2018 справу № 925/624/18 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду міста Києва на підставі частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.           Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2018 відкрито провадження у справі № 925/624/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Давлат Україна» (далі – третя особа-1), підготовче засідання призначено на 05.09.2018 року.            17.08.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подані письмові пояснення у справі, відповідно до змісту яких третя особа-1 заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не міг 19.08.2014 року набути права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 27.06.2007, оскільки 25.06.2012 року зазначений Договір було розірвано.            05.09.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.           Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2018 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-2), в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Брагіної Наталії Вікторівни додаткові докази у справі, підготовче засідання відкладено на 26.09.2018 року. У зв'язку з викликом судді Літвінової М.Є. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2018 року підготовче засідання призначено на 02.10.2018 року.            01.10.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.           Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 925/624/18 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 07.11.2018 року.            08.10.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Брагіної Н.В. надійшли витребувані судом документи.            17.10.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту яких відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, оскільки позивачем не доведено факту нікчемності Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, у зв'язку з чим вимога про застосування наслідків нікчемності даного правочину не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач-1 вказує на те, що позивач не має права майнових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс» за Кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007 та засобів забезпечення даного зобов'язання,  оскільки кредитором у даному зобов'язанні є відповідач-1.            31.10.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подані письмові пояснення у справі, відповідно до змісту яких третя особа-2 підтримує заявлені позивачем вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.           Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2018 підготовче засідання відкладено на 19.11.2018 року.           Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 925/624/18 до судового розгляду по суті на 03.12.2018 року.           У судовому засіданні 03.12.2018 року оголошено перерву до 17.12.2018 року.           Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник третьої особи-1 у судовому засіданні 17.12.2018 року просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представники відповідачів та третьої особи-2 у судове засідання 17.12.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.           Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів та третьої особи-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.           У судовому засіданні 17.12.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -            ВСТАНОВИВ:            26 червня 2007 року між АКТ «ТАС-Комерцбанк» (Банк) та відповідачем-2 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 657 К-Т30.11.06, за умовами якого Позичальнику було надано кредит в сумі 6  500  000, 00 доларів США зі сплатою відсотків на строк до 25.06.2014 року включно.              27 червня 2007 року між АКТ «ТАС-Комерцбанк» (Іпотекодержатель) та відповідачем-3 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. за № 1981.           За умовами означеного Іпотечного Договору на забезпечення вимоги Іпотекодержателя, що випливає з Основного зобов'язання (Кредитного договору № 657К-Т від 26.06.2007) Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: -           нежитловий будинок 3-х  поверхову  адміністративно-побутову будівлю літ. «Ж», загальною площею 2 553, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; -          нежитловий будинок – будівлю критої автостоянки та будівлю ремонтно-механічних майстерень, літ. «З», загальною площею 6  465, 5 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; -           нежитловий будинок – склад (літ.И), загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; -           нежитловий будинок, будівлі складських приміщень (літ. Л), загальною площею 3  168, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; -           нежитловий будинок, будівлі складських приміщень (літ. М), загальною площею 974, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8;            01.10.2010 року між Іпотекодержателем та відповідачем-3 (Іпотекодавець) було укладено Договір про внесення змін № 1 до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 27.06.2007 за реєстровим № 1981, відповідно до якого сторони, зокрема, змінили пункт 2 Іпотечного договору та визначили, що на забезпечення виконання Основного зобов»язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно загальною площею 17 280, 1 кв.м., з усіма його приналежностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме: -          Будинок нежитловий – склад літ. «И» загальною площею 51,1 кв.м.; -          Будинок нежитловий – триповерхова адміністративно-побутова будівля,                літ. «Ж», загальною площею 2 553, 5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.; -          Будинок нежитловий – будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. «З», загальною площею 10531, 70 кв.м.; -          Будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «М», загальною площею 974, 9 кв.м.; -          Будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «Л», загальною площею 3 168, 9 кв.м. Згідно з рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк» змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ «ТАС-Комерцбанк». В подальшому, Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», а відповідно до рішення річних Загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (пункт 1.1. Статуту ПАТ «Омега Банк».   19 серпня 2014 року між позивачем (Покупець) та ПАТ «Омега Банк» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до пункту 2.1. якого Продавець погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну. Пунктом 1.1. Договору передбачено, що «Права вимоги» означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) Продавця у якості кредитора до Позичальників за Кредитними договорами, а також всі права вимоги Продавця до Осіб, які надали забезпечення, за Договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Продавцю, щодо виконання Позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за Кредитними договорами та Договорами забезпечення. Під «Договором забезпечення» сторони Договору розуміють кожний Договір застави та/або Договір поруки та/або Іпотечний договір, якщо такі укладались. При цьому, «Іпотечний договір» означає кожний з іпотечних Договорів, якщо такий укладався, з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в Акті приймання-передачі прав вимоги. Відповідно до Додатку № 1 до Договору ПАТ «Омега Банк» передало позивачу права вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007. Згідно з Актом приймання-передачі прав вимоги від 19.08.2014 та Додатком до нього ПАТ «Омега Банк» передало позивачу права вимоги, зокрема, за Кредитним договором                   №  657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007. 22 серпня 2014 року між позивачем (Клієнт) та відповідачем-1 (Фактор) було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, відповідно до пункту 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги. Права вимоги переходять від Клієнта до Фактора та обов'язки Клієнта передати Права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Клієнтом та Фактором Акту приймання-передачі прав вимоги (пункт 2.3. Договору). Пунктом 1.1. Договору передбачено, що «Права вимоги» означає всі права грошової вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) Клієнта у якості Кредитора до Позичальника за Кредитним договором. «Кредитний договір» означає кожний договір про надання кредиту у будь-якій формі між Позичальником та Клієнтом у якості кредитора, які зазначені у Додатку 1 разом із усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (якщо такі є). «Загальна Купівельна ціна», що відступаються відповідно до умов даного Договору становить 747  980  492, 02 грн. Відповідно до Додатку до Договору позивач передав відповідачу-1 права вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007 на суму                          45  244  265, 27 грн. 03 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку. Тимчасову адміністрацію запроваджено на строк 3 місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно. Уповноваженою особою призначено Кадирова Владислава Володимировича. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду Кадирова Владислава Володимировича строком на 2 роки з 05.10.2015 по 04.10.2019 включно. 11 березня 2015 року Наказом № 67 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів, в тому числі договорів, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За результатами роботи комісії було виявлено, що Договір про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014 є нікчемним в силу п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, Комісією зазначено, що згідно з п. 3.1. Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» передало у розпорядження позивача грошові кошти в сумі 747  980  492, 02 грн., які є купівельною ціною прав вимоги за вказаним Договором. При цьому, майнові права за Кредитними договорами, на дату укладення Договору факторингу визначались сторонами у Додатку № 1 та становили 1  014  712  922, 14 грн.  Оцінка вартості майнових прав позивача за Кредитними договорами при укладенні Договору факторингу не проводилась. Таким чином, позивач уклавши Договір факторингу здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 26,29% відрізняється від вартості майнових прав), що зазначено у п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину. Також, Комісія вказала, що оплата майнових прав за Договором факторингу в сумі 747  980  492, 02 грн. була здійснена ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» 22.08.2014 з його поточного рахунку 26509002027571 в АТ «Дельта Банк». В день проведення оплати на вказаний рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» були зараховані кошти: -          22.08.2014 від ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» в сумі 134  668  956, 5 грн. як оплата за цінні папери (платіжний документ № 25); -          22.08.2014 від ТОВ «КУА Траст Центр» в сумі 37  361  646, 00 грн. як оплата за цінні папери (платіжний документ № 2); -          22.08.2014 від ТОВ «ГРІН ГРЕЙН» в сумі 273  676  495, 00 грн. як оплата за цінні папери (платіжний документ № 21); -          22.08.2014 від ТОВ «САБ-Р» в сумі 340  012  785, 00 грн. як оплата за цінні папери (платіжний документ № 216). Всього 22.08.2014 ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» було отримано коштів від платників в сумі 785  719  882, 5 грн. В свою чергу, в той же період, одним із платників були отримані кошти від АТ «Дельта Банк»: 22.08.2014 отримувач – ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» в загальній сумі 150  000  000, 00 грн., як транш за Кредитним договором № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014, що відповідає сумі, у подальшому перерахованій позичальником ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про». Усі вищенаведені дані підтверджуються виписками з особових рахунках учасників операцій. Враховуючи те, що видача кредитного траншу здійснювалась одному із проміжних платників в сумі, що відповідає перерахованій ним у подальшому ТОВ «ФК Факторинг» та напередодні строку оплати за Договором факторингу, очевидним є те, що кредитні кошти були перераховані ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» ТОВ «ФК «Факторинг Про» виключно для здійснення останнім оплати за Договором факторингу. Усі інші перерахування здійснювались проміжними платниками зі своїх рахунків в АТ «Дельта Банк» в період значних фінансових ускладнень, коли кошти з рахунків клієнтів у суттєвих сумах за межі банку майже не перераховувались. При проведенні описаних операцій фактичного руху коштів не відбувалось, всі перерахування проводились між рахунками в межах балансу банку та не передбачали надходжень коштів на коррахунки банку. Отже, оплата за Договором факторингу в сумі 150  000  000, 00 грн. фактично не відбулась, а була зімітована за рахунок активу банку, частково здійснена за рахунок коштів третіх осіб, що обліковувались на їх рахунках в банку, в умовах фактичних обмежень клієнтів банку у розпорядженні власними коштами, та була штучною. При цьому, внаслідок укладення банком правочину відступлення майнових прав за Кредитними договорами у вигляді Договору про надання фінансових послуг факторингу (за ціною значно нижчою від вартості майнових прав та з частковою оплатою за рахунок кредитних коштів, виданих самим банком), банк втратив права кредитора на отримання грошових надходжень від позичальників у погашення їх кредитної заборгованості та/або можливість задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок забезпечення, що не могло не вплинути на фінансовий стан банку та його можливості виконувати власні зобов'язання перед вкладниками та кредиторами.   У зв'язку з цим, Комісія дійшла висновку, що уклавши Договір про надання фінансових послуг факторингу на описаних умовах та зімітувавши оплату за ним за рахунок кредитних коштів банк відмовився від власних майнових вимог, що прямо зазначено у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину; до визнання банку неплатоспроможним він взяв на себе зобов'язання щодо відступлення прав вимоги за Кредитними договорами без зустрічного отримання реальних коштів у відповідній сумі, що також стало однією із підстав його неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед кредиторами, що прямо зазначено у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.    25 серпня 2015 року позивач направив на адресу відповідача-1 повідомлення про нікчемність Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014. Позивач вважає, що оскільки укладений між ним та відповідачем-1 Договір факторингу є нікчемним, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки відпала підстава виключення цього запису.   За таких обставин, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником предмета іпотеки є третя особа-1, заборгованість відповідача-2 за Кредитним договором становить 28  861  578, 38 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права як іпотекодержателя нерухомого майна, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 27.06.2007, з урахуванням Договору про внесення змін № 1 від 01.10.2010. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.           Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, є договори та інші правочини.   Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Статтею 575 Цивільного кодексу України передбачені окремі види застав. Так, згідно з частиною 1 вказаної норми матеріального права  іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Положеннями статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Судом встановлено, що 27 червня 2007 року між АКТ «ТАС-Комерцбанк», який змінив своє найменування на ВАТ «Сведбанк», а потім на ПАТ «Омега Банк» (Іпотекодержатель), та відповідачем-3 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. за № 1981, за умовами якого на забезпечення вимоги Іпотекодержателя, що випливає з Основного зобов'язання (Кредитного договору № 657К-Т від 26.06.2007) Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: -           нежитловий будинок 3-х поверхову адміністративно-побутову будівлю                літ. «Ж», загальною площею 2 553, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; -          нежитловий будинок – будівлю критої автостоянки та будівлю ремонтно-механічних майстерень, літ. «З», загальною площею 6 465, 5 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; -           нежитловий будинок – склад (літ.И), загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; -           нежитловий будинок, будівлі складських приміщень (літ. Л), загальною площею 3 168, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; -           нежитловий будинок, будівлі складських приміщень (літ. М), загальною площею 974, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 8; 01.10.2010 року між Іпотекодержателем та відповідачем-3 (Іпотекодавець) було укладено Договір про внесення змін № 1 до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 27.06.2007 за реєстровим № 1981, відповідно до якого сторони, зокрема, змінили пункт 2 Іпотечного договору та визначили, що на забезпечення виконання Основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно загальною площею 17 280, 1 кв.м., з усіма його приналежностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме: -          будинок нежитловий – склад літ. «И» загальною площею 51,1 кв.м.; -          будинок нежитловий – триповерхова адміністративно-побутова будівля,                літ. «Ж», загальною площею 2 553, 5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. «З», загальною площею 10531, 70 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «М», загальною площею 974, 9 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «Л», загальною площею 3 168, 9 кв.м.           Разом з тим, 05.06.2012 року між Іпотекодержателем та відповідачем-3 було укладено Договір про розірвання Іпотечного договору, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 24.06.2007 № 1981, згідно з яким сторони по взаємній домовленості розривають Іпотечний договір, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 24.06.2007 за реєстровим № 1981.           Згідно з пунктом 2 вищевказаного Договору сторони домовились, що 25.06.2012 року припинились усі правовідносини по Іпотечному договору, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 27.06.2007 за реєстровим № 1981. Підписами у цьому договорі сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій один до одного.           Пунктом 3 Договору передбачено, що сторони домовились: 3.1. зняти заборону відчуження об'єкту нерухомого майна: нерухомого майна загальною площею 17  280, 1 кв.м. з усіма його приналежностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме: -          будинок нежитловий – склад літ. «И» загальною площею 51,1 кв.м.; -          будинок нежитловий – триповерхова адміністративно-побутова будівля,                літ. «Ж», загальною площею 2 553, 5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. «З», загальною площею 10531, 70 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «М», загальною площею 974, 9 кв.м.; -          будинок нежитловий – будівля складських приміщень, літ. «Л», загальною площею 3 168, 9 кв.м., що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 27.06.2007 року за реєстровим № 1981 та Договору про внесення змін № 1 до цього Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 01.10.2010 за реєстровим № 7447. 25.06.2012 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна були внесені зміни про вилучення обтяження на предмет іпотеки. Проте, 19 серпня 2014 року між позивачем (Покупець) та ПАТ «Омега Банк» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до пункту 2.1. якого Продавець погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну, і за твердженням позивача, саме на підставі цього Договору він набув прав Іпотекодержателя за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 27.06.2007 за реєстровим № 1981 та Договором про внесення змін до нього від 01.10.2010. Частиною 3 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України). За своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну сторін у певному існуючому зобов'язанні, після чого первісний кредитор вибуває з нього. За змістом наведених вище положень законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу прав. За таких обставин, оскільки Іпотечний договір, посвідчений  Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 24.06.2007 за реєстровим № 1981 було розірвано на підставі Договору від 05.06.2012 року про розірвання Іпотечного договору, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 він набув права іпотекодержателя за вказаним Іпотечним договором. При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. На копії Договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014, що була надана до суду відсутні обов'язкові атрибути, що підтверджують його нотаріальне посвідчення. Зокрема відсутні відомості щодо реєстрації нотаріальної дії по посвідченню спірного договору і відповідно відсутній номер за яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі; договір вчинений не на бланку; відсутні відомості про нотаріуса, який посвідчував договір та відсутній його посвідчувальний напис. Отже, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено тієї обставини, що Договір купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 був посвідчений нотаріально. При цьому, судом досліджено Додаток до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 та встановлено, що право вимоги за Іпотечним договором, посвідченим  Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 24.06.2007 за реєстровим № 1981, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 657 К-Т-30.11.06 від 26.06.2007, AT "Дельта Банк" передано не було. Як наслідок, позивач не міг передати права вимоги за вищевказаним Іпотечним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» на підставі Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014. Разом з цим, суд зазначає, що предметом заявлених позовних вимог є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ, укладеного 22.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, у тому числі відновлення статусу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» як іпотекодержателя та/або обтяжувала, визнавши наявність у Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» права майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс» за Кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007 та визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права іпотекодержателя/обтяжувала щодо нерухомого майна загальною площею 17 280, 1 кв.м., з усіма приналежностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, на підставі статті 216 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 216 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача. Позивач вказує на те, що Комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2014, було прийнято рішення, оформлене протоколом № 44 від 11.08.2015, було виявлено, що Договір про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014 є нікчемним згідно з пунктами 1, 2, 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частинами 2, 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції на час прийняття рішення про визнання правочину нікчемним) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. За результатами цієї перевірки, здійсненої відповідно до  статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, рішення Комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, оформлене Протоколом № 44 від 11.08.2015, саме по собі не є безумовною підставою вважати Договір про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014 нікчемним. Позивач у свою чергу у позовній заяві не зазначив та не надав жодних доказів, які б надавали суду можливість достеменно перевірити та встановити нікчемність такого Договору згідно з приписами статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з підстав, зазначених у Протоколі № 44 від 11.08.2015 року, зокрема, матеріалами справи не підтверджені висновки Комісії стосовно того, що уклавши Договір факторингу з відповідачем-1 позивач здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 26,29% відрізняється від вартості майнових прав. Також, не підтверджується матеріалами справи і те, що оплата за цим Договором фактично не відбулась, а була зімітована за рахунок активу банку, частково здійснена за рахунок коштів третіх осіб, які обліковувались на їх рахунках у банку, в умовах фактичних обмежень клієнтів банку у розпорядженні власними коштами, та була штучною.   Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України. Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб). Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи встановлені судом обставини та з огляду на ненадання належних та допустимих доказів, які б свідчили про нікчемність Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про застосування наслідків його недійсності на підставі статті 216 Цивільного кодексу України. Як наслідок, суд відмовляє у задоволенні похідних вимог про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про Державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень щодо нерухомого майна, яке виникло на підставі Іпотечного договору від 27.06.2007, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1982 та Договору про внесення змін № 1 до Іпотечного договору від 01.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2448 та Договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами, укладеного 22.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», шляхом визнання:           Іпотекодержателем: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»; Майновим поручителем: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна ІХ»; Боржником: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс». Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1.          У задоволенні позову відмовити повністю. 2.          Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 3.          Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 4.          Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017             № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.           Повне рішення складено та підписано 18.12.2018 року. Суддя                                                                                                              М.Є. Літвінова